Іпотучне страхування

-                страхування на випадок смерті або втрати працездатності позичальника іпотечного кредиту.

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИКА ІПОТЕЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Сучасний стан іпотечного страхування в Україні

З одного боку, споживчий кредит сприяє суттєвому підвищенню платоспроможного попиту на вироблені товари, тобто відбувається як пряме, так і опосередковане стимулювання виробництва й обслуговування, з іншого – прискорення обігу грошових коштів призводить до стимулювання фінансово-банківської галузі. Як бачимо з рис. 2.1, в останні роки доходи населення зросли, особливо на фоні темпів розвитку обсягів ВВП.

Рис. 2.1. ВВП, доходи домогосподарств та іпотечні кредити
за 2005-2010 роки (млн. грн.) [46]

Згідно із даними Національного банку України до масового кредитування фізичних осіб українські банки перейшли в 2004 році. Так, в 2005 році частка банківських кредитів виданих домогосподарствам становила 8,1% обсягу ВВП. У 2005 - 2008 роках обсяг кредитування фізичних осіб щороку у порівнянні з попереднім роком зростав майже у 2 рази. І в 2008 році частка банківських кредитів наданих домогосподарствам сягнула 29,6% обсягу ВВП.

На думку фахівців, активне зростання іпотечного кредитування протягом 2005 – 2008 років викликано, з одного боку, високим рівнем дохідності зазначеного виду операцій, спрощенням процедури видачі коштів, а, з іншого, зниженням попиту на кредити з боку суб’єктів господарювання через несприятливий інвестиційний клімат в Україні та збільшенням вартості кредитних ресурсів [37, с.90].

Зупинка банками іпотечного кредитування населення призвела до провадження небанківськими кредитними установами активної діяльності.

Відповідно до основних важелів економічної теорії та безпосередньої практики, на стадії економічного зростання національної економіки обсяги виданих споживчих кредитів збільшуються, оскільки домашні господарства більш оптимістично настроєні щодо свого майбутнього, і навпаки – в умовах економічного спаду дані обсяги знижуються.

У кінці 2008 - на початку 2009 років продовжувалося поглиблення світової рецесії внаслідок впливу фінансової кризи, тому переважна більшість кредитних установ із настанням кризових явищ в економіці України скоротили програму кредитування фізичних осіб. Загалом у 2009 році обсяг кредитів наданих банківськими установами домогосподарствам скоротився на 14,0% у порівнянні з попереднім роком, а обсяг кредитів наданих членам кредитних спілок скоротився на 29,9% у порівнянні з попереднім роком.

Внаслідок фінансової кризи наприкінці 2008 року вітчизняні кредитні установи зіткнулись з проблемою неповернення населенням отриманих кредитів. За оцінками експертів, в деяких банках частка прострочених споживчих кредитів наприкінці 2008 року перевищила 10% від їх загального обсягу, що стало критичною точкою для ринку банківського споживчого кредитування, і саме тому банки підвищили відсоткові ставки за кредитами, які надаються населенню [46]. Протягом 2010 року частка прострочених іпотечних, споживчих та автокредитів зросла на 8,5% до 29,6% від загальної суми виданих кредитів, також фахівці прогнозують поступове зниження потенційно проблемних кредитів пропорційно кредитному портфелю банків до кінця 2011 року.

У 2010 року за наявності значних обмежуючих факторів (відсутність довгострокових грошових резервів, високі кредитні ризики) фінансові установи поступово відновлювали кредитування населення, хоча відсоткові ставки залишались доволі високими. На початку 2011 року, як зазначають експерти, ринок іпотечного кредитування, на якому працюють банки, кредитні спілки та фінансові компанії, значно пожвавився. Фахівці пояснюють це тим, що нарощуючи портфелі за рахунок численних невеликих кредитів, банки диверсифікують ризики і знижують залежність від великих кредитів. При цьому суми споживчих позик рідко перевищують 10 тис. грн., і позичальникам нескладно їх обслуговувати. У той же час, споживчі кредити дають більш високу прибутковість у порівнянні з кредитами, які забезпечені заставою або мають поручителя.

Іпотечний кредит займає властиве тільки йому місце у системі кредитних відносин і має велику кількість структурних проявів, саме тому може застосовуватись велика кількість критеріїв його класифікації з метою ще більшої конкретизації його внутрішнього змісту. В більшості джерел ознаки, які використовуються в класифікації споживчого кредитування співпадають з ознаками класифікації кредитів взагалі.

Єдиної класифікації споживчих кредитів не існує, адже кількість ознак різниться у різних авторів. Так, споживчий кредит можна класифікувати за різними ознаками: об'єктами кредитування, кредиторами та позичальниками, формою видачі, цільовим характером, строками кредитування, строками повернення, способом надання і характером кругообігу коштів, порядком і способом організації надання, ступенем покриття кредиту вартості товару, видами забезпечення, способами погашення позики, характером і способом сплати відсотків, ступенем ризику тощо.

Кредитні продукти, які надаються банками населенню, умовно можна систематизувати у наступні основні групи: іпотечне кредитування, роздрібне кредитування (у т.ч. автокредитування), кредитування «на невідкладні потреби», використання кредитних карт тощо. Водночас, звітність Національного банку України поділяє кредити, які надаються фізичним особам на: споживчі кредити; кредити на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості; інші кредити. Також окремо із загальної суми кредитів наданих домашнім господарствам виділяють іпотечні кредити (табл.1).

Таблиця 2.1

Кредити надані банківськими установами домашнім господарствам за цільовим спрямуванням за 2006-2010 роки, (млн. грн., %) [46]

Так, в 2006 році частка споживчих кредитів залишалась найбільшою і складала 71,28% загального обсягу кредитів наданих фізичним особам. Але до 2010 року її обсяг скоротився і становив 58,67% загального обсягу кредитів наданих домогосподарствам. Також, необхідно зазначити, що частка іпотечних кредитів в 2006 році складала 25,02% загального обсягу кредитів наданих населенню, і протягом 2006 – 2010 років збільшилася більше, ніж в 2 рази – до 52,84%. Поруч з цим, частка кредитів на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості також збільшилася – із 24,89% в 2006 році до 39,11% в 2010 році.

Досліджуючи іпотечний ринок, важливо розуміти, які саме типи іпотечних кредитів користуються найбільшим попитом у населення. Оскільки іпотека в Україні покликана вирішувати перш за все житлову проблему, до кризи 2008 року близько 2/3 від загального обсягу наданих іпотечних кредитів становили позики на купівлю житла на вторинному ринку (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Структура іпотечних кредитів за цілями кредитування [46]

Аналізуючи тенденції іпотечного кредитування у 2008 році, доходимо висновку про переорієнтацію попиту позичальників – з іпотечних кредитів для купівлі житла на фінансування споживчих потреб за рахунок вивільнення коштів з наявної нерухомості. На нашу думку, основними причинами зменшення обсягів кредитування купівлі житла стали загальна криза у банківському секторі України та стагнаційні процеси на ринку нерухомості.

Наявність елементів ризику, якими неодмінно супроводжується процес іпотечного кредитування, породжує необхідність їхнього попередження, відшкодування, зменшення збиткових наслідків. Важливе місце у функціонуванні іпотечного кредиту посідає питання управління ризиками, що спонукає до необхідності пошуку різних способів протидії як першопричинам ризиків, так і їх наслідкам. Саме тому іпотечне кредитування потребує функціонування системи страхування ризиків.

Що стосується загального стану розвитку даного сегменту страхування то треба відмітити, що починаючи з 2010 року він постійно зростав, особливо валові премії, що відображено на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Основні показники страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту)
за 2007-2010 роки [46]

З наведеного рис.2.2 можна зробити висновок про поступове, а починаючи з 2007 року різке зростання показників страхування кредитів. Це було зумовлено стрімким зростанням обсягів надання кредитів комерційними банками.

Однієї з проблем кредитного страхування є те, що банківська система країни на сьогоднішній день більш розвита, ніж страхова. Проте, дані послуги страхових компаній мають високий потенціал росту, тому що кредитування є для банку основним і найбільш дохідним видом активних операцій.

При цьому якість активів тісно пов'язана з безліччю ризиків підприємницької діяльності, а передача частини цих ризиків страховику забезпечує більш високий рівень надійності позичальника, створюючи передумови до зниження кредитного ризику для банку і поліпшенню якості його активів. На сьогодні банки, як правило, страхують свої кредитні портфелі, що дає їм можливість при настанні прострочення по кредиту, отримати страхове відшкодування, і в кінцевому підсумку, списати проблемну заборгованість зі свого балансу.

Комплексна система страхового забезпечення відома як Bankers Blanket Bonds (BBB). Загальними умовами цього страхування передбачено захист активів банку, яким загрожують різноманітні ризики. В українській практиці дане страхове покриття розробляється на базі правил страхування Андерайтерів Ллойда - світового лідера в класичному страхуванні банківського бізнесу, та передбачає: захист від кримінальних ризиків фінансових інститутів, комп’ютерних та електронних злочинів; страхування професійної відповідальності персоналу.

Додатково можуть бути включені і інші ризики, наприклад вогневі або витрати на юридичні послуги при настанні страхових випадків та ін.

Загалом, фінансова криза 2010 року вплинула і на страховий ринок (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Чисті страхові премії українських страхових компаній
за 2008-2010 роки (млн. грн.) [46]

Так, протягом 2008 – 2010 років загальний обсяг страхових премій зменшився із 15981,8 млн. грн. у 2008 році до 13327,7 млн. грн. в 2010 році. Частка премій в загальному обсязі також скорочувалася: із 7,38% в 2008 році до 1,92% в 2010 році.

Тобто, з огляду на припинення кредитування населення фінансовими установами, скоротилися страхові премії і по страхуванню кредитів: у 2009 році на 36,9% по відношенню до попереднього року, а у 2010 – взагалі, на 65,6%.

При іпотечному кредитуванні позичальнику необхідно укласти три договори страхування: майна, життя та здоров’я, а також договір страхування ризику втрати права власності (титульного страхування). Також іноді фінансово-кредитні установи вимагають від свого клієнта застрахувати відповідальність перед третіми особами.

Страхування майна забезпечує захист житла від пожеж, вибухів газу та інших непередбачуваних обставин. В цьому випадку страхова компанія візьме на себе зобов’язання з погашення кредиту.

Страхування життя та працездатності позичальника захищає інтереси не тільки позичальника, але і фінансово-кредитної організації, яка надала кредит. Так, страховик гарантує погашення кредиту, навіть, якщо позичальник з яких-небудь обставин не зможе погасити кредит.

Титульне страхування захищає власника житла від ризику втрати права власності на неї. Наприклад, якщо при оформленні угоди з купівлі-продажу були допущені помилки і угода визнана недійсною, то страхова компанія відшкодує вартість втраченого житла.

Також з метою зниження вартості страхування при іпотечному кредитуванні, а також автокредитуванні страхова компанія може запропонувати спеціальний продукт для позичальника фінансово-кредитної установи – це поліс комплексного страхування. Адже такий поліс дозволяє не тільки спростити процес страхування, але й зекономити кошти, якщо порівнювати вартість полісів трьох окремих видів страхування. При цьому строк дії договору страхування дорівнює строку дії кредитного договору, а страхова сума зменшується по мірі виплати позичальником основної суми боргу та відсотків по ньому.

Надзвичайно актуальні сьогодні теми іпотеки та будівництва житла потребують крім традиційних інструментів (страхування майна, життя та здоров'я позичальника та титулу власності) страхування підприємницького ризику, оскільки при іпотечному кредитуванні окрім ризиків позичальника існує ризик невиконання договірних зобов’язань підрядними та будівельними компаніями.

Таким чином, спираючись на вищезазначені особливості страхування ризиків споживчого кредитування, можна надати їм основну характеристику.

Страхування ризиків споживчого кредиту на мікроекономічному рівні дозволяє:

- розподілити і мінімізувати ризики як фінансово-кредитних установ, так і їх позичальників;

- відшкодувати можливі збитки;

- захистити майнові інтереси як кредиторів, так і позичальників при настанні страхових випадків;

- здійснити оптимізацію ресурсів фінансово-кредитних установ;

- збільшити ресурсну базу, розширити клієнтську базу як страхової компанії, так і фінансово-кредитних організацій, а також сформувати коло постійних клієнтів, що знижує ризики як страховика, так і кредитора;

- розширити спектр продуктів як кредитних установ так і страхових компаній;

- розширити канали продажу, а також скоротити витрати на утримання власної мережі продажів;

- підвищити рентабельність активів кредитної установи шляхом отримання додаткового прибутку у вигляді комісійної винагороди за реалізацію страхових продуктів при здійсненні споживчого кредитування;

- отримати більш низьку ціну, високоякісний продукт та спрощену систему страхування, а також зручність обслуговування в одному місці.

Страхування ризиків споживчого кредиту на макроекономічному рівні сприяє:

- забезпеченню стійкості усієї фінансової системи;

- зростанню інвестицій в економіку, через створення резервів грошових коштів;

- пожвавленню грошового обігу;

- розширенню виробництва;

- економічному розвитку та ін.

Та водночас, маємо зазначити, що страхування ризиків споживчого кредиту обмежено наступними чинниками:

- висока ризикованість, що притаманна споживчому кредитуванню;

- висока збитковість операцій страхування;

- відсутність добре налагодженої системи управління ризиками споживчого кредитування не тільки ускладнює процедуру андерайтингу ризиків страховиком, але й підвищує вартість страхування;

- зниження пильності кредитних установ при оцінці платоспроможності позичальника, адже ризик непогашення кредитів застрахований і в будь-якому випадку кредитор повертає собі кошти;