Іпотучне страхування

3

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІПОТЕЧНОГО СТРАХУВАННЯ

1.1.              Виникнення іпотечного страхування

1.2 Особливості, класифікація та види іпотечного страхування

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИКА ІПОТЕЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Сучасний стан іпотечного страхування в Україні

2.2 Розвиток іпотечного страхування в світі

РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІПОТЕЧНОГО СТРАХУВАННЯ

3.1 Проблеми, що перешкоджають розвитку іпотечного страхування

3.2 Удосконалення іпотечного страхування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність досліджуваної проблеми В сучасних умовах розвитку економіки України іпотечному страхуванню приділяється особлива увага. Про розвиток і стабільність фінансово-економічної системи будь-якого суспільства значною мірою можна судити за розмірами використання кредитів громадянами та підприємствами. Попит на послуги іпотечного кредитування, який виник в процесі розвитку ринкових відносин, поставив комерційні банки України перед необхідністю вдосконалення форм та методів діяльності в системі іпотечного кредитування. Але, разом з тим, надзвичайної актуальності набуло питання іпотечного страхування, оскільки в процесі здійснення іпотечних відносин усі суб’єкти відносин наражаються на значні ризики. З огляду на вищезазначене особливо актуальною є проблема детального вивчення ризиків діяльності комерційних банків на ринку іпотечного кредитування, з метою їх мінімізації.

Проблемі ризиків іпотечного кредитування і їх страхуванню присвячені роботи багатьох зарубіжних і вітчизняних учених, серед яких слід виділити дослідження П. Самуєльсона, Х. Ламперта, О.Т. Євтуха, В. Кудрявцева, Е. Курдявцевой, Д. Шибеника, В. Грушка, В. Кравченко, О. Пилипченко, М. Логінова, Л. Донцової, Т. Ковальчук, А. Циганова, В.Д. Базилевича і багато інших.

Важливим завданням страхування іпотеки є забезпечення всім учасникам захист від майнових втрат, а також гарантування своєчасного та повного відшкодування збитків, які невід’ємно пов'язаних з настанням страхових випадків. До того ж страхування ризиків за іпотечними кредитами призведе до істотного зменшення розміру початкового внеску при придбанні житла в кредит і зробить іпотеку більш доступною для більшості населення.

Іпотечне страхування дозволяє не лише розподілити ризики між страхувальником і суб'єктами іпотечного ринку, а також підвищує надійність системи іпотечного кредитування в цілому, зменшує розмір початкового внеску при придбанні житла в кредит, що дозволяє забезпечити широкі верстви населення іпотечними кредитами.

Високо оцінюючи вклад вітчизняних та зарубіжних авторів у вирішення питань функціонування комерційних банків в системі іпотечного кредитування, слід зазначити про об’єктивну необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і практичних розробок проблем їх діяльності з урахуванням специфіки національної системи іпотечного кредитування.

Метою курсової роботи є узагальнення теоретичних і методичних засад становлення і розвитку системи іпотечного страхування в Україні та подальше вдосконалення діяльності банків в системі іпотечного страхування.

Для досягнення цієї мети нами були поставлені такі завдання:

        визначити сутність та види іпотечного страхування;

        дослідити сучасний стан іпотечного страхування в Україні;

        проаналізувати розвиток страхування в світі;

        запропонувати напрями удосконалення іпотечного страхування.

Предметом дослідження є система страхування, що виникає з приводу видачі, обслуговування, продажу іпотечних кредитів і оцінки заставленого майна як забезпечення зобов’язань за іпотечним кредитом.

Об’єктом дослідження є діяльність комерційних банків на ринку іпотечного страхування.

Методи дослідження В ході роботи було використано такі методи дослідження: метод історичного аналізу та логічного синтезу щодо розкриття соціально-економічної природи іпотеки, формалізовані методи – традиційні методи економічної статистики: порівняння, групування, графічний та поелементного аналізу, застосовано методи співставлення і коефіцієнтів.

Інформаційною базою дослідження стали фундаментальні розробки вітчизняних учених із проблем розвитку іпотечного ринку та іпотечного страхування. Окрім того, в роботі використані доповіді, дослідницькі роботи та статистичні матеріали міжнародних організацій. В роботі також використані статистичні дані, опубліковані у статистичних збірниках Національного банку України.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІПОТЕЧНОГО СТРАХУВАННЯ

1.1.    Виникнення іпотечного страхування

Іпотека була відома ще в Стародавній Греції з часів Солона, проте поширення отримала дещо пізніше – в IV столітті до н.е. Саме слово «іпотека» було введено в обіг афінським архонтом (правителем міста-держави) Солоном на початку VI століття до н.е. До цього в Афінах зобов'язання забезпечувалися особою боржника, якому, у разі несплати, загрожувало рабство. Для того, щоб змінити особисту відповідальність на майнову, Солон організував такий порядок: кредитор ставив на земельному володінні боржника (на прикордонній межі) стовп з написом, що це майно слугує забезпеченням його претензій на відому суму. Такий стовп називався іпотекою, що в перекладі з грецького означає «підставка». У переносному розумінні це слово стало вживатися для позначення застави нерухомості.

В історичному процесі розвитку застави іпотека була третьою, найбільш досконалою її формою. Найдавніша форма застави полягала у відчуженні боржником кредитору майна, призначеного служити забезпеченням боргу. Друга виявлялася в тому, що майно передавалося не у власність кредитора, а лише в його володіння і користування (замість відсотків); при отриманні задоволення кредитор був зобов'язаний повернути це майно. В третьому випадку кредитор також публічно зобов'язувався повернути боржнику майно при сплаті боргу, проте при цьому власник зберігав за собою право користування і розпорядження майном, але лише настільки, наскільки з цим не було пов'язано його (майна) погіршення, що могло завдати шкоди кредитору.

Застава землі в ті часи застосовувалася, як правило, дуже спроможними громадянами і зазвичай не була пов'язана з потребами економічного характеру, тобто носила споживацький характер. В Стародавньому Римі іпотека отримала ще більший розвиток. Спочатку тут була поширена найбільш давня форма застави нерухомості, при якій земля передавалася у власність кредитору. Натомість боржник, погасивши борг, одержував право вимагати майно назад. Пізніше набула поширення іпотека, при якій майно залишалося у власності боржника, а кредитор одержував право вимагати задоволення з цінності даної нерухомості [19, с.12].

Боржник мав нагоду закладати майно у кількох осіб, таким чином, одержуючи під нього кредит, який значно перевищував ринкову вартість застави. В результаті підривалося саме значення реального кредиту, поза як отримані позики використовувалися знаттю в споживацьких цілях, головним чином для підтримки розкішного життя.

На відміну від римлян, у стародавніх германців до XIII століття панував принцип майнової відповідальності за борги. Але згодом іпотека шляхом рецепції (тобто запозичення і подальшого застосовування) римського права також перейшла і в західне європейське законодавство. Щоправда, німецьке право не зупинилося на римській формі іпотеки: воно привнесло до неї умову гласності і поступово формалізувало його шляхом введення вже в XIX столітті системи земельних і іпотечних книг (спочатку в самій Німеччині, а згодом в Австрії, Швейцарії і інших країнах). У результаті вже в позаминулому столітті були закладені основи іпотечного кредитування, які характеризувалися двома основними рисами:

- іпотека стала застосовуватися тільки до нерухомого майна;

- продаж закладених маєтків став проводитися не самим кредитором, а за посередництва суду.

У сучасних правових системах, включаючи нашу вітчизняну, іпотека розглядається як застава нерухомості, тобто застава найбільш коштовного майна. Вона забезпечує виключно дійсне зобов’язання, яке у свою чергу забезпечується заставним документом – іпотечним договором. Відповідно до цього майно не передається кредитору (іпотекодержателю) у власність або в користування, а залишається в боржника (іпотекодавця), що дає йому можливість, як і раніше використовувати предмет іпотеки для задоволення власних інтересів. Іпотекодержатель (кредитор) вправі лише здійснювати контроль за цим використанням із метою не допустити погіршення чи зникнення предмета іпотеки.

Іпотека - така форма застави, при якій закладена річ залишається у володінні та користуванні заставодавця. Кредитор, на користь якого встановлено заставне право, є вже не власником речі, а власником права вимоги щодо задоволення боргу з закладеного майна. У випадку невиконання зобов’язання він мав право зажадати закладену річ, у кого б вона на той час не знаходилася

Згідно з Законом України „Про іпотеку” від 05.06.2003 року, № 898-ІV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 8 закону України „Про іпотеку” страхування предмета іпотеки іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов'язковим. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.

У разі настання страхового випадку щодо предмета іпотеки іпотекодержатель має переважне право на задоволення своєї вимоги за основним зобов'язанням із суми страхового відшкодування. Після задоволення вимоги іпотекодержателя, що має вищий пріоритет, з суми страхового відшкодування будь-яке перевищення суми страхового відшкодування над розміром вимоги іпотекодержателя, що має вищий пріоритет, підлягає розподілу між іпотекодержателями, що мають нижчий пріоритет, та іншими кредиторами боржника відповідно до пріоритету та розміру їх зареєстрованих прав чи вимог і іпотекодавцем в останню чергу.

За згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем, що має вищий пріоритет, страхове відшкодування може бути спрямоване на відновлення предмета іпотеки.

До іпотеки банки вдаються, як правило, при великих розмірах кредиту, але частіше іпотечний кредит надається спеціалізованими іпотечними банками, фінансовими компаніями, земельними банками і т. д. Ресурси для надання іпотечного кредиту можуть надходити з двох джерел: залучені ресурси комерційних банків та кошти, отримані за рахунок реалізації іпотечних облігацій (заставні листи).

Іпотечний кредит має, як правило, чітке цільове призначення. Іпотечні позики в сучасних умовах найчастіше використовуються для фінансування придбання, побудови і перепланування житлових і виробничих приміщень, а також освоєння земельних ділянок, що і є його основним призначенням. Особливістю іпотечного кредиту є те, що заставою для його надання може виступати та нерухомість, на купівлю якої він береться [20, с.18].

Першочерговою задачею страхування іпотеки є забезпечення всім учасникам захист від майнових втрат, а також гарантування своєчасного та повного відшкодування збитків, пов'язаних з настанням страхових випадків. До того ж страхування ризиків за іпотечними кредитами призведе до істотного зменшення розміру початкового внеску при придбанні житла в кредит і зробить іпотеку більш доступною для більшості населення.

Іпотечне кредитування є одним з тих напрямків ринку фінансових послуг, який динамічно розвивається та покликаний створити механізм довгострокового кредитування громадян із середніми доходами для придбання житла. На сьогодні тільки таке іпотечне кредитування, яке ефективно функціонує, зможе вирішити житлову проблему населення, а також забезпечити одержання додаткових коштів під заставу нерухомості.

Іпотеці, як і будь-якій іншій сфері людської діяльності, притаманна ймовірність несприятливого розвитку, а в умовах нестабільної законодавчої бази будь-які, навіть незначні, на перший погляд, ризики стають критичними і загрожують зробити будь-який проект нездійсненним. У такому випадку особливо актуальним є вивчення основних ризиків, які властиві іпотечним програмам, а також засобів і технологій мінімізації наслідків таких ризиків за допомогою страхування. При цьому виникають додаткові можливості розвитку та підвищення ефективності іпотечної діяльності.

Це означає, що першочерговою задачею страхування іпотеки є забезпечення всім учасникам захист від майнових втрат, а також гарантування своєчасного та повного відшкодування збитків, пов‘язаних з настанням страхових випадків. До того ж страхування ризиків за іпотечними кредитами призведе до істотного зменшення розміру початкового внеску при придбанні житла в кредит і зробить іпотеку більш доступною для більшості населення.