Лекции по "Социальному страхованию"

Держава забезпечує створення і функціонування системи медичного страхування населення. Страхування громадян здійснюється за рахунок Державного бюджету України, коштів підприємств, установ і організацій та власних внесків громадян.

Розвиток медичного страхування в Україні пов'язаний зі створенням відповідної інфраструктури. Враховуючи це, 4 грудня 1998 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про створення мережі закладів з організації надання медичної допомоги «Асистанс-Україна»». Створення її може сприяти збільшенню кількості страхових компаній, які пропонують послуги з медичного страхування. «Асистанс-Україна» повинна не тільки взяти на себе функцію щодо укладення договорів з медичними установами, а й координувати роботу з обслуговування страхувальників.

^{Враховуючи нерозвиненість економічних і правових відносин в охороні здоров'я, розглядається модель акумуляції страхових коштів у єдиному фонді.}

Фонд соціального медичного страхування — це самоврядна некомерціина організація, що с головним утримувачем коштів в охороні здоров'я і покупцем медичних послуг для населення.

^{Функціонування централізованого фонду медичного страхування з мережею регіональних, відносно автономних філій підвищує передбачуваність відшкодування витрат на медичну допомогу, мінімізує чисельність адміністративного апарату, що займається страхуванням і, відповідно, зменшує витрати на його утримання до 3 —5 %, тоді як в інших видах систем адміністративні видатки, за даними Міжнародної організації праці, поглинають 8—10 % від загального обсягу видатків за страховими програмами.}

 

План  семінарського заняття

1. Економічна необхідність медичного страхування в.
2. Форми медичного страхування.
3. Оцінка сучасного стану медичного страхування в Україні та шляхи його поліпшення.
4. Принципи медичного страхування.
5. Програми надання медичних послуг з добровільного медичного страхування.

 

^{Перелік питань до самостійної  роботи}

1. Правова база загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.
2. Основні функції Фонду медичного страхування.
3. Основні заходи держави для впровадження системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.
4. Організаційна система загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування за участю в ній страхових компаній.

 

Індивідуальні завдання

1. Перспективи розвитку обов'язкового медичного страхування в Україні.
2. Переваги добровільного медичного страхування щодо отримання медичної допомоги перед державними і приватними структурами.

 

Рекомендована література:

[ 1 ], [ 11], [12], [ 18 ], [ 22 ], [ 40 ], [ 61 ] [ 112 ], [ 123], [ 133].

 

 

Змістовий модуль 2  Види загальнообов’язкового державного соціального страхування та недержавне пенсійне страхування

Тема 6. Страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

 

План  лекційного заняття

6.1.Сутність  соціального страхування від  нещасного випадку на виробництві

6.2.Соціальні  послуги та виплати, які здійснюються  Фондом соціального страхування  від нещасних випадків

6.3.Система фінансування  та джерела коштів Фонду соціального  страхування від нещасних випадків

 

 

^{6.1. Сутність страхування від нещасних випадків на виробництві}

 

Страхування від нещасних випадків — це ризикове страхування, яке передбачає і при настанні  страхового випадку виплату страхової суми у певному розмірі або і певної її частини. Не передбачається виплати страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування.

Страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму.

Обов'язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на державне обов'язкове й обов'язкове.

Метою обов'язкової форми страхування від нещасних випадків, яку встановлює держава, є захист інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства в цілому.

Поняття «державне обов'язкове особисте страхування» означає, що джерелом сплати страхових платежів є Державний бюджет України і в разі неплатоспроможності страховика з таких видів страхування держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками.

Законодавчими актами визначається перелік об'єктів страхування, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права та обов'язки учасників страхування, коло страхових організацій, яким доручається здійснення обов'язкового страхування.

Державне обов'язкове особисте страхування охоплює:

• військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;
• осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;
• медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків;
• працівників митних органів;
• працівників прокуратури;
• народних депутатів;
• службових осіб державної контрольно-ревізійної служби;
• службових осіб державних податкових інспекцій;
• службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів;
• посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю;
• спортсменів вищих категорій;
• працівників державної лісової охорони;
• суддів;
• донорів крові і (або) її компонентів.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків охоплює страхування:

• на транспорті;
• працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних і пожежних дружин (команд);
• життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;
• членів екіпажу і авіаційного персоналу;
• працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;
• ризикових професій народного господарства від нещасних випадків.

Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків підлягають:

а)пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, 
автомобільного і електротранспорту (крім внутрішнього міського) під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

б)працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме:

• водії автомобільного, електротранспорту, машиністи і помічники машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів);
• машиністи поїздів метрополітену, провідники пасажирських вагонів, начальники (бригадири) поїздів;
• поїздові електромонтери;
• кондуктори;
• працівники вагонів-ресторанів, водії дрезин та інших одиниць рухомого складу;
• механіки (начальники) рефрижераторних секцій (поїздів);
• працівники бригад медичної допомоги.

Страхувальниками з цього виду страхування виступають самі пасажири, які сплачують страховий платіж додатково при оплаті проїзного квитка, а для водіїв — юридичні особи і громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності — власники транспортних засобів, які страхують водіїв на час обслуговування поїздок.

Страховий платіж становить для пасажирів при поїздках на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області в розмірі до двох відсотків, а на маршрутах приміського сполучення — до п'яти відсотків вартості проїзду. Страховий платіж за водіїв визначається у розмірі до одного відсотка страхової суми за кожного застрахованого.

Страхову суму встановлено в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До страхових випадків належать:

• загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;
• одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті (при встановленні йому інвалідності);
• тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Розмір виплати страхової суми залежить від ступеня втрати працездатності чи смерті застрахованого.

Страхування від нещасних випадків здійснюється за видами:

• індивідуальне (сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих);
• колективне (сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших, передбачених законом відносинах).

Удосконалення індивідуального та колективного страхування — це насамперед розширення обсягів страхової відповідальності, контингенту страхувальників і застрахованих, підвищення рівня страхового забезпечення, платоспроможності страховиків, спрощення порядку та техніки виплат.

 

6.2.Соціальні  послуги та виплати, які здійснюються  Фондом соціального страхування  від нещасних випадків

Страхування від нещасного випадку на виробництві та від професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист з охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Особливістю страхового ризику в соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві є те, що він пов'язаний виключно з трудовою діяльністю застрахованого.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що надбавка страхового внеску страхувальника — це знижка або надбавка за рівень травматизму, професійної захворюваності та стан охорони праці на підприємстві. Можливість впливу підприємства на ці показники є мікроекономічною складовою впливу на страховий ризик загалом. Отже, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань містить економічний механізм впливу на стан охорони праці на підприємствах.

Система економічного впливу на створення безпечних та нешкідливих умов праці включає перш за все знижки чи надбавки до страхових тарифів. Вони надаються у випадку, коли показник по підприємству П = ВТ / СВ менший або більший у порівнянні з аналогічним показником для відповідного класу професійного ризику виробництва. У цій формулі:

П — питома вага Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві у минулому календарному році;

ВТ — сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим у минулому календарному році;

С В — сума страхового внеску.

Витрати Фонду на відшкодування шкоди потерпілим включають в себе не тільки виплати особам, які потерпіли у минулому році, але й виплати всім іншим потерпілим на цьому підприємстві особам, які стоять на обліку у Фонді.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Страхові тарифи, диференційовані за групами галузей економіки (видами робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань Фонду; резерви коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування; покриття витрат Фонду, пов'язаних зі здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

а)для роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат 
на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на 
оплату основної і додаткової заробітної плати та інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, 
що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату 
праці», які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних 
осіб;

б)для добровільно застрахованих осіб — у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку та в строки, які визначаються страховиком.