Лекции по "Социальному страхованию"

Рівень і якість життя визначаються інтегрованими показниками соціально-економічного розвитку країн. Для визначення рівня життя в різних країнах експерти використовують індекс людського розвитку (ІЛР). Цей показник запропонований ООН у 1990 р. як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни.

Рівень життя населення — ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людей.

Індекс якості життя характеризує:

• рівень освіти;
• медичного обслуговування;
• тривалість життя;
• ступінь зайнятості населення;
• його платоспроможність;
• доступ до політичного життя тощо.

Світова практика широко використовує і таку категорію, як індекс вартості життя — індекс роздрібних цін спеціального набору товарів і послуг, що входить в бюджет середнього споживача (споживчий кошик) і становить його прожитковий мінімум. В Україні в нормативно-законодавчих актах використовується поняття «межа малозабезпеченості».

Межа малозабезпеченості — величина сукупного доходу па душу населення, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів та послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Соціальний захист населення та реалізація конституційних гарантій громадян здійснюється завдяки виділенню фінансових ресурсів на утримання бюджетних галузей (охорона здоров'я, освіта, культура, фізична культура), де комерційна діяльність свідомо обмежена.

 

 

План  семінарського заняття

1. Загальні положення про нагляд та контроль у системі соціального страхування.
2. Соціальні послуги та їх матеріальне забезпечення.
3. Органи нагляду та контролю в системі державного пенсійного забезпечення.
4. Органи нагляду та контролю в системі недержавного пенсійного забезпечення.
5. Державне регулювання рівня та якості житгя населення.

 

^{Перелік питань до самостійної  роботи}

1. Основні категорії соціального страхування.

Індивідуальні завдання

1. Фінансовий механізм регулювання соціального страхування.
2. Суб’єкти та об’єкти державного соціального страхування.
3. Види страхових випадків за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
4. Основні джерела коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

 

Рекомендована література:

[ 1], [ 7 ], [ 11 ], [ 25 ], [ 38 ], [ 45 ], [ 82 ], [ 89 ] [ 95 ], [ 103], [ 105 ], [ 135 ].

 

 

 

 

 

Тема 4. Страхування тимчасової втрати працездатності

 

План  лекційного заняття

^{4.1.Загальна характеристика Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності.}

^{4.2.Формування джерел надходження у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.}

^{4.3.Напрямки використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.}

^{4.4.Управління Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.}

 

^{4.1. Загальна характеристика Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності}

 

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) є органом, що здійснює керівництво і управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснює збір і акумуляцію страхових внесків та інших засобів, призначених для фінансування матеріального забезпечення і соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» (далі — Закону), і забезпечує їхнє надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є його членами.

Фонд є самостійною некомерційною саморегульованою організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення і соціальних послуг застрахованим особам Фондом, його стабільної діяльності.

Фонд є юридичною особою, мас печатку, із зображенням Державного Герба України і його найменуванням, а також символіку, затверджену правлінням Фонду і здобуває права юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціальному уповноваженому центральному органі виконавчої влади.

^{Діяльність Фонду регулюється законами України і його статутом, що затверджується правління}

 

4.2. Формування джерел надходження у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, є:

1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом;

2. благодійні внески підприємств, установ, організацій і фізичних осіб;
3. асигнування з Державного бюджету України;
4. прибуток, отриманий від використання тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових засобів Фонду, на депозитних рахунках;
5. інші надходження відповідно до законодавства.

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням:

• не включаються в Державний бюджет України, не підлягають вилученню і використовуються тільки за цільовим призначенням (у випадку їхнього невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік);
• зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, що обслуговує фонди за окремими видами соціального страхування.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить збір та акумуляцію страхових внесків, має автономну, незалежну систему фінансування.

Фінансування Фонду здійснюється за рахунок:

а) внесків роботодавців:

для підприємств — з віднесенням на валові витрати виробництва;

для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

б) капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

в) прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

г) коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників,винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

 

^{4.3.Напрямки використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності}

 

Кошти загальнообов'язкового. державного соціального страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, направляються на:

• виплату застрахованим особам допомоги за тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, при народженні дитини і в разі догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• на поховання;
• фінансування санаторно-курортного лікування й оздоровлення застрахованих осіб і членів їхніх родин;
• створення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;
• забезпечення поточної діяльності і утримання органів фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Розмір страхових внесків щорічно з представленням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках для:

1. роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що підлягають оподаткуванню;
2. найманих робітників -— до сум оплати праці, що включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню;
3. застрахованих осіб, зазначених у частинах другої і третьої статті 6 Закону, — до сум оподатковуваного податком доходу (прибутку).

Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), встановлюваної Кабінетом Міністрів України і розрахунковою величиною при вирахуванні допомоги за тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю і пологами.

Платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, є страхувальники і застраховані особи.

Страхувальники — юридичні і фізичні особи, які набувають статусу платників страхових внесків у фонд із дня їхньої реєстрації у виконавчих дирекціях відділень фонду.

Страхувальники-роботодавці сплачують у фонд різницю між нарахованими для роботодавців і найманих робітників страховими внесками і витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення і соціальних послуг застрахованим особам відповідно до діючого закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць — у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків.

У випадку недостатності коштів у страхувальників-роботодавців для виплати заробітної плати і сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків у Фонд здійснюється пропорційно до сум заробітної плати.

У випадку незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків у Фонд одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати банківські установи сплачують за рахунок власних коштів у Фонд суму несплачених страхових внесків.

 

^{4.4.Управління Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності}

 

Термін повноважень членів правління фонду складає шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління.

Правління Фонду очолює голова, що обирається з членів правління Фонду терміном на два роки по черзі від представників кожної сторони. Голова обирається на закритому засіданні правління Фонду. Обраним головою вважається член правління, за якого проголосувало більше половини загальної кількості членів правління. Голова правління має двох заступників, що разом з головою представляють три сторони.

Засідання правління Фонду проводяться відповідно до затвердженого ним плану, але не рідше одного разу в квартал. Позапланові засідання правління Фонду можуть проводитися з ініціативи його голови або за пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких сторін правління або за вимогою однієї третини членів правління Фонду.

Правління правомочне приймати рішення при наявності на засіданні не менше двох третин складу кожної представницької сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів правління із присутніх на засіданні. У випадку рівного розподілу голосів голос голови правління є вирішальним.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками і застрахованими особами.

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом його правління, що забезпечує виконання рішень правління.

Вона є підзвітною правлінню Фонду і здійснює діяльність від його імені в межах і в порядку, визначеному статутом Фонду і положенням про Виконавчу дирекцію Фонду, затвердженого його правлінням.

Директор Виконавчої дирекції фонду входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.

Правління відділення Фонду створюється на паритетних принципах із представників держави, застрахованих осіб і роботодавців. Кількісний склад правління відділення визначається правлінням Фонду.

Положення про правління відділення Фонду затверджується правлінням Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду і його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах і містах республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення.

Виконавчі дирекції відділень підзвітні правлінням відділень і Виконавчої дирекції Фонду і здійснюють свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, передбаченому його статутом і положенням про виконавчі дирекції відділень Фонду.