Лекции по "Социальному страхованию"

 

 

Змістовий модуль 1 Теоретичні основи винекнення видів соціального страхування

Тема 1 Сутність, принципи та роль соціального страхування

План  лекційного заняття

1.1.Сутність  соціального страхування.

1.2.Соціальні  гарантії та нормативне регулювання  механізмів їх забезпечення.

1.3.Сутність  та функції страхування.

1.4.Система соціального  страхування в Україні.

1.5.Статус, функції  та правові засади діяльності  страхових фондів.

 

1.1.Сутність  соціального страхування

 

Поява соціального страхування  прямо пов'язана із суспільним розвитком, який завжди супроводжувався наявністю чисельних ризиків.

В даний час в державах функціонують чотири моделі соціального  захисту:

- соціально-демократична  модель скандинавських країн, де держава бере на себе значну частку відповідальності за соціальний захист населення, а як глобальне політичне завдання – має на меті повну його зайнятість;

- модель неоліберальна (США) – проблеми соціального захисту переважно вирішуються між підприємцями і найманими працівниками в особі профспілок;

- модель неконсервативна (Німеччина) – базується на змішаному державно-приватному вирішенні соціальних проблем, де відповідальність окремого підприємця замінена системою їх обов'язкової колективної відповідальності під контролем держави;

- система Бевериджа (Англія, Ірландія) – головним завданням держави є захист мінімальних доходів громадян

Поняття соціального страхового ризику — одне з ключових у теорії соціального страхування. Під ним у ст. 11 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.98 р. № 16/98-ВР розуміють обставини, внаслідок яких громадяни та члени їх сімей можуть втратити мчасово або назавжди засоби до існування і  потребують, такми чином, матеріальної підтримки або соціальних послуг за згальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

^{З огляду на вищеокреслене, метою соціального  страхування є  компенсація і  мінімізація певних соціальних ризиків, в т.ч. у забезпеченні відшкодування втрачених  доходів від трудової діяльності. Засобом реалізації даної мети є система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками, об’єктом яких є формування ними централізованого цільового фонду з децентралізованих джерел (внесків громадян, підприємств, дотацій держави) і відшкодування з нього збитку в разі настання соціального ризику. Це означає, що соціальне страхування є складовою частиною фінансової системи держави і опосередковує рух внутрішнього валового продукту в формі фондів фінансових ресурсів.}

Соціальний захист — це державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги і окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення.

Основні елементи системи соціального захисту:

1) встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового фізіологічного і соціального мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

2)захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для  гарантованогого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;

3) вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;

4. пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);
5. утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;
6. соціальні трансферти (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);
7. соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян і т. ін.);

8) надання необхідної медичної допомоги тощо.

Важливим складовим елементом системи соціального захисту населення є соціальне страхування. Поняття «соціальний захист» слід вважати за змістом ширшим і місткішим порівняно з поняттям «соціальне страхування».

Соціальне страхування — це система заходів щодо матеріального забезпечення населення в старості, на випадок захворювання чи втрати працездатності в працездатному віці, на випадок безробіття, підтримки материнства й дитинства, охорони здоров'я громадян, при виході на пенсію тощо.

^{В узагальненому розумінні система соціального страхування розв'язує два важливих соціально-економічних завдання: 1) збереження та повне відновлення працездатності активної частини населення країни; 2) гарантоване матеріальне забезпечення громадян, які втратили працездатність у зв'язку з виходом на пенсію чи не мали її в працездатному віці з тих чи інших причин. Отже, державне та приватне соціальне страхування за своїм функціональним призначенням передбачає розв'язання окремих аспектів соціального захисту громадян країни. Воно спрямоване на відшкодування доходів громадян, зумовлених втратою працездатності.}

^{Через систему соціального страхування реалізується концепція забезпечення гарантованого мінімального доходу, в якій основою є принцип розподілу з урахуванням ресурсних можливостей суспільства та визначення міри соціальних гарантій.}

^{Необхідність соціального страхування обумовлена наступними причинами:}

• ^{наявністю осіб, які, з погляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно-корисній праці, тобто не можуть за рахунок заробітної плати виживати або підгримувати мінімальний життєвий рівень;}
• ^{наявністю громадян, що є працездатними, але не мають можливості реалізувати цю працездатність.}

Соціальні послуги  - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітацііишх та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

^{Формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.}

Соціальне обслуговування — система соціальних заходів, яка передбачає надання соціальних послуг соціальними службами окремим особам чи групам населення для подолання або пом 'якшения життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.

^{Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування, незалежно від його виду, є:}

• страховики;
• страхувальники;
• застраховані особи;
• в окремих випадках — члени родин застрахованих осіб та інші особи.

^{Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, з настанням якого у застрахованої особи (або члена його родини, іншої особи) виникає право на одержання соціального матеріального забезпечення та соціальних послуг.}

^{В основу організації  такої системи  відносин покладено  принципи, що виокремлюють соціальне страхування  з-поміж інших  видів страхування, це:}

^{– принцип солідарності, суть якого полягає  у розподілі соціальної допомоги лише залежно  від потреби без  врахування розмірів сплачуваних громадянами податків та страхових внесків;}

^{– принцип субсидування, що базується на розподілі  соціальної допомоги залежно від потреби, але з врахуванням  того, що розміри  страхових внесків  і виплат визначаються страхувальниками і  страховиками самостійно і що встановлюються межі доходів, з яких страховики зобов’язані сплачувати внески;}

^{– принцип забезпечення рівня життя, не нижчого  за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування.}

 

1.2.Соціальні  гарантії та нормативне регулювання  механізмів їх забезпечення

 

^{Однією з основних рис сучасної ринкової економіки та становлення  правової соціальної держави є розвиток нової всеохоплюючої  системи соціального забезпечення  населення, а саме: розвиток соціального страхування і соціальної допомоги. При цьому основним правовим інститутом соціального забезпечення виступає  соціальне страхування.}

^{Уряд і держава несуть відповідальність за надання громадянам соціального захисту і забезпечення рівного доступу до задоволення соціальних потреб.}

^{Соціальний захист— це комплекс законодавчо закріплених соціальних норм, що гарантує держава окремим верствам населення, а також за певних умов всім членам суспільства (під час зростання інфляції, спаду виробництва, економічної кризи, безробіття та ін.).}

^{Соціальні гарантії забезпечуються через спеціальні державні органи, профспілки, громадські організації.}

Соціально-економічні гарантії — це забезпечення державою задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм. Соціально-економічні гарантії громадянам— це об'єктивна необхідність для будь-якої правової держави, зміст і доцільність її існування.

В умовах різноманіття форм власності, розширення видів індивідуальної трудової діяльності потрібні заходи щодо забезпечення соціальних гарантій з боку держави, які мають гарантувати кожному громадянинові певний рівень благ і послуг, як за рахунок внесків самого громадянина, гак і шляхом перерозподілу державних ресурсів, призначених на цілі матеріального забезпечення населення.

^{Основні принципи системи соціальних гарантій населенню}

^{закладені в Конституції України, де зазначено, що громадяни України мають право на:}

• достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;
• підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
• соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством;
• охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного й доступного всім громадянам медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безплатно, наявна мережа таких закладів не може бути зменшена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

^{Соціальна допомога повинна мати адресний характер. Держава має гарантувати мінімум соціальних і матеріальних благ через механізми:}

^{- встановлення на державному рівні фінансового забезпечення мінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати, пенсій за віком, стипендій тощо);}

^{- здійснення у зв'язку з ціновою лібералізацією превентивних соціальних заходів, адресного вибіркового надання соціальної допомоги та компенсаційних виплат;}

- захисту купівельної спроможності малозабезпечених громадян через щомісячний перегляд розміру сукупного доходу, що дає право на допомогу, та цільової грошової допомоги відповідно ;о зміни індексу цін.

^{Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються і затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.}

Соціальні стандарти - це стандарти у сфері соціальних відносин (мінімальна чи середня заробітна плата, мінімальна пенсія, рівень прожиткового мінімуму, тривалість робочого тижня, відпустки, умови праці тощо), які офіційно встановлюються державою.

^{Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.}

^{Прожитковий мінімум — мінімальна кількість життєвих засобів, необхідних для підтримки життєдіяльності працівника та відновлення його робочої сили. Він визначає нижню межу суспільно необхідного рівня життя за певних умов розвитку суспільства і є динамічною соціально-економічною категорією.}

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на (достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій належать:

• мінімальний розмір заробітної плати;
• мінімальний розмір пенсії за віком;
• неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
• величина межі індексації грошових доходів громадян;
• пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг, послуг зв'язку та критерії їх надання.

^{Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.}

^{Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ та організацій і соціальних фондів на засадах адресності й цільового використання.}