Доходи та витрати страховика

Держава, здійснюючи економічні функції, використовує різноманітні інструменти регулювання, серед яких чільне місце належить фіскальним. Вплив фіскальних інструментів на економічні відносини у суспільстві багатогранний. З їхньою допомогою держава впливає на обсяги та структуру національного виробництва, інвестиційну активність суб'єктів господарювання, структурні зміни в економіці, справедливий та соціальне доцільний розподіл суспільних благ.

Економічна  природа, суспільне призначення  та механізм розподілу централізованого фонду грошових коштів держави повніше  проявляється у його функціях.

Сутність  державного бюджету як економічної  категорії реалізується через розподільну (перерозподільну), регулюючу функції, функцію забезпечення існування  держави і контрольну функцію.

Забезпечення  за допомогою фінансів необхідних умов для створення, розподілу та використання валового внутрішнього продукту в країні досягається саме завдяки організації різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємницьких структур і кожного громадянина. Фонди фінансових ресурсів, що обслуговують економічні процеси, різняться методом створення, напрямками використання, інтересами суб'єктів економічної діяльності та кінцевими цілями відповідного виду діяльності.

У перехідний період реформування економіки фінанси  е важливою сполучною ланкою між  макроекономічними показниками  і конкретним використанням фондів фінансових ресурсів на розвиток економіки  та підвищення суспільного добробуту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

55.Місцеві  бюджети: проблеми  формування та  використання.

Основу  самостійності місцевого бюджету  складають власні та закріплені доходи,

Власні  доходи - це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади. Вони мобілізуються місцевими органами влади самостійно, на підставі власних рішень та за рахунок визначених ними джерел. До власних доходів належать місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевій владі та інші.

Закріплені  доходи також є основою самостійності місцевих бюджетів. Вони передаються центральною владою або органами влади вищого територіального рівня і закріплюються за певним бюджетом на частковій або довгостроковій основі. Згідно з Бюджетним кодексом до місцевих бюджетів зараховуються прибутковий податок з громадян, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам, плата за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності, плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності та інші.

Певну частину доходів місцевих бюджетів становлять регулюючі доходи, які розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України.

Регулювання доходів місцевими бюджетами  дає можливість забезпечити відповідність  між повноваженнями на здійснення видатків, закріпленими законодавчими актами України за бюджетами та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати  виконання цих повноважень.

Самостійною статтею доходів місцевих бюджетів є міжбюджетні трансферти у формі  дотацій і субвенцїй.

Важливу роль для становлення самостійних  місцевих бюджетів відіграє порядок  здійснення видатків та склад цих  видатків.

Видатки місцевих бюджетів - це економічні відносини,якї виникають у зв'язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються  за рахунок місцевих бюджетів, поділяються  на:

-  видатки,  які визначаються функціями держави та можуть бути делеговані   АР   Крим   та   місцевому   самоврядуванню   з   метою забезпечення   найбільш   ефективного   їх   виконання   на   основі принципу субсидіарності;

-  видатки на реалізацію прав і обов'язків АР Крим та місцевого самоврядування,   які   мають   місцевий   характер   та   визначені законами України.

Видатки місцевих бюджетів підрозділяються  на поточні та видатки розвитку.

Поточні видатки — це видатки з бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.

Видатки розвитку — це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, а також фінансування капітальних вкладень виробничого та невиробничого призначення.

Отже, видатки  місцевих бюджетів відображають ті ж  самі економічні відносини, що й видатки  державного бюджету, Це ті економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

37.Взаємовідносини  між ланками бюджетної  системи, шляхи  їх удосконалення.

Серед основних питань бюджетної політики, таких, як проблеми формування доходної частини державного бюджету, визначення пріоритетів у витрачанні бюджетних коштів, забезпечення їх цільового та ефективного використання, важливим є питання зміцнення місцевих бюджетів, організації міжбюджетних відносин, тобто відносин між державою, АР Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання їх функцій.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між  повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечити виконання цих повноважень.

Важливою  передумовою створення ефективної системи міжбюджетних відносин є  розробка стратегії соцїально -економічного розвитку регіонів, визначення механізмів активізації регіональної економічної політики, реалізації цілеспрямованих заходів щодо реструктуризації економіки територій, у тому числі шляхом надання трансфертів місцевим бюджетам згідно з критеріями економічної ефективності.

Система міжбюджетних трансфертів, визначена  Бюджетним кодексом України, включає  в себе кошти, які безоплатно І  безповоротно передаються з одного бюджету до Іншого. Розмір цих трансфертів  затверджується Верховною Радою  України у Законі ,Про Державний Бюджет України" на відповідний рік з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного становища території.

Розрізняють такі види міжбюджетних трансфертів, які  надаються з Державного бюджету  України місцевим бюджетам:

- дотації     вирівнювання     (міжбюджетнї     трансферти     на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який їх отримує);

- субвенції   на   здійснення    програм    соціального   захисту, виконання  інвестиційних проектів;

- субвенції  на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування   на  виконання  власних   повноважень  внаслідок надання пільг, встановлених державою.

Розподіл  міжбюджетних трансфертів здійснюється з урахуванням загальних обсягів  фінансових ресурсів, що спрямовуються  на реалізацію бюджетних програм, кількості мешканців  та споживачів соціальних послуг, прогнозні показники доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Важливим  напрямком удосконалення міжбюджетних відносин є зміцнення доходної бази місцевих бюджетів, які е фундаментом всієї бюджетної системи і фінансовою основою місцевого самоврядування.

При розподілі  доходів між різним рівнями бюджетів одним з головних принципів є  максимальне забезпечення кожної ланки  бюджетної системи стійкими, регулярними  надходженнями коштів, необхідних для реалізації наданих повноважень щодо вирішення задач комплексного розвитку територій. Такий підхід здатний сприяти розширенню самостійності місцевих органів влади у складанні і виконанні своїх бюджетів та посилити їх вплив у регіонах на виробництво, доходність і рентабельність суб'єктів господарювання - платників податків. Ці питання знайшли своє вирішення у Бюджетному кодексі України. У цьому документі передбачено децентралізувати систему державних фінансів, при якій доходи і видатки місцевих бюджетів повинні формуватися на підставі чітких бюджетних правил. Завдяки такому підходу фінансування має здійснюватися на стабільній основі, а процес прийняття бюджетних рішень стане більшою мірою відкритим і досконалим.