Економічна основа здійснення лізингових операцій

    З урахуванням викладених основних видів  фінансового лізингу організовується  процес управління їм на підприємстві. Основною метою управління фінансовим лізингом із позицій залучення підприємством позикового капіталу є мінімізація потоку платежів щодо обслуговування кожної лізингової операції.

    Процес  управління фінансовим лізингом на підприємстві здійснюється за такими основними етапами: 
1. Вибір об’єкта фінансового лізингу. 
2. Вибір виду фінансового лізингу. 
3. Узгодження з лізингодавцем умов здійснення лізингової операції. 
4. Оцінка ефективності лізингової операції. 
5. Організація контролю за своєчасним здійсненням лізингових платежів.

    1. Вибір об’єкта фінансового лізингу. 

    Такий вибір визначається необхідністю відновлення  або розширення складу операційних  позаоборотних активів підприємства з урахуванням оцінки інноваційних якостей окремих альтернативних їх видів.

    2. Вибір виду фінансового  лізингу. 

    В основі такого вибору лежить класифікація видів фінансового лізингу й  оцінка таких основних факторів: 
· країна-виробник продукції, що є об’єктом фінансового лізингу; 
· ринкова вартість об’єкта фінансового лізингу; 
· розвиненість інфраструктури регіонального лізингового ринку; 
· сформована практика здійснення лізингових операцій за аналогічними об’єктами лізингу; 
· можливості ефективного використання лізингоотримувачем активу, що є об’єктом лізингу.

    У процесі вибору виду фінансового  лізингу враховується механізм придбання лізингуємого активу, що зводиться до трьох альтернативних варіантів:

    а) підприємство-лізингоотримувач самостійно здійснює добір необхідного йому об’єкта лізингу і конкретного  виробника-продавця майна, а лізингодавець  оплативши його вартість, передає це майно в користування лізингоотримувача на умовах фінансового лізингу. Ця схема застосовується і до поворотного лізингу;

    б) підприємство-лізингоотримувач доручає  добір необхідного йому об’єкта  лізингу своєму потенційному лізингодавцю, що після його придбання передає його підприємству на умовах фінансового лізингу. Така схема найчастіше використовується при зовнішньому лізингу;

    в) лізингодавець наділяє підприємство-лізингоотримувача  повноваженнями свого агента за замовленням  передбаченого об’єкта лізингу в його виробника і після його оплати передає придбане їм майно лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу. Така схема найчастіше використовується при внутрішньому лізингу.

    Таким чином, процес вибору виду фінансового  лізингу сполучається з процесом вибору і потенційного лізингодавця.

    3. Узгодження з лізингодавцем умов  здійснення лізингової угоди.

    Це  найбільш відповідальний етап управління фінансовим лізингом, який визначає ефективність майбутньої лізингової операції. У  процесі даного етапу управління погоджуються такі основні умови : 
1. Термін лізингу. 
2. Загальна сума лізингової операції. 
3. Умови страхування. 
4. Форма лізингових платежів. 
5. Графік здійснення лізингових платежів. 
6. Система штрафних санкцій за прострочений платіж. 
7. Умови закриття угоди при фінансовій неспроможності лізингоотримувача.

1. Термін лізингу. 

    Термін  лізингу визначається загальним  періодом амортизації лізингуємого майна. За міжнародними стандартами  він не може бути нижче періоду 75 %-ої амортизації об’єкта лізингу, з наступним його продажем лізингоотримувачу за залишковою або ліквідаційною вартістю.

    2. Загальна сума лізингової операції.

    Розмір  цієї суми повинен забезпечувати  відшкодування лізингодавцю усіх витрат щодо придбання об’єкта лізингу; кредитного відсотка за відволікання на тривалий період грошових ресурсів; комісійної винагороди, що покриває його операційні витрати щодо обслуговування лізингової операції; податкові платежі, що забезпечують одержання чистого прибутку.

    3. Умови страхування лізингуємого  майна.

    Відповідно  до діючої практики страхування майна  – об’єкта лізингу здійснює лізингоотримувач на користь лізингодавця. Окремі аспекти  цього страхування підлягають узгодженню сторін.

    4. Форма лізингових платежів.

    При непрямому фінансовому лізингу  грошова форма лізингових платежів є, як правило, обов’язковою умовою, а при прямому – за узгодженням сторін можуть припускатися компенсаційні платежі у формі товарів і послуг.

    5. Графік здійснення лізингових  платежів. 

    За  термінами внесення цих платежів розрізняють: 
· рівномірний потік лізингових платежів; 
· прогресивний, наростаючий за розмірами, потік лізингових платежів; 
· регресивний, знижується за розмірами потік лізингових платежів; 
· нерівномірний потік лізингових платежів (із нерівномірними періодами і розмірами їх виплат).

    При узгодженні графіка здійснення лізингових платежів підприємство повинно виходити зі своїх фінансових можливостей, розміру  і періодичності генеруючих грошових потоків із використанням лізингуємих  активів, а також прагнути до мінімізації загального розміру лізингових платежів у діючій вартості. Така мінімізація забезпечується шляхом порівняння дисконтуюємих потоків лізингових платежів різних видів.

    Система штрафних санкцій за прострочення лізингових платежів. 
Звичайно такі штрафні санкції використовуються у формі пені за кожний день прострочення чергового платежу.

    Умови закриття угоди при фінансовій неспроможності лізингоотримувача. За умовами фінансового лізингу договір не може бути розірваний з ініціативи лізингоотримувача, за винятком випадку, коли лізингодавцем не були дотримані умови придбання і постачання лізингуємого майна. Якщо ж лізингоотримувач у процесі дії договору в силу фінансової неспроможності був оголошений банкрутом, то сума закриття угоди містить у собі невиплачену частину загальної суми лізингових платежів, суму пені за прострочення платежів, а також неустойку, визначену договором. Відшкодування суми закриття лізингової угоди здійснюється страховою компанією або за рахунок проданого майна підприємства-банкрута.

    4. Оцінка ефективності лізингової  операції.

    Така  оцінка проводиться шляхом порівняння дійсної вартості грошового потоку при лізинговій операції з грошовим потоком за аналогічним видом банківського кредитування.

    5. Організація контролю за своєчасним  здійсненням лізингових платежів.

    Лізингові платежі включаються в розроблюваний  підприємством платіжний календар і контролюються в процесі  моніторингу його поточної фінансової діяльності. 

    4. Методи управління  ризиками в лізингових  операціях

    Для України перспективними виглядає ціла низка методів управління ризиками в лізингових операціях. До них входять:

• Комплексний підхід у кредитному аналізі лізингової угоди. На практиці банки застосовують різні методи оцінки лізингових проектів, однак, закономірності в таких аналізах просліджуються досить чітко. Основним положенням методики є розгляд орендаря як кінцевого позичальника засобів банку. Вважається, що безпосередньо банківський позичальник - лізингова фірма - є фінансовим посередником. Відмінністю лізингової схеми фінансування від прямого кредитування є наявність фінансового посередника між банком і орендарем, однак, загальноприйнята практика кредитування тут цілком зберігається. Збільшення кредитного ризику у виді присутності фінансового посередника висуває особливі вимоги до забезпечення угоди.
• Розподіл ризиків у лізингових операціях. Навіть якщо ризики по лізинговій угоді правильно оцінені, то розвиток лізингу в України, взагалі, багато в чому залежить від надійних гарантій, що скорочують ризики, яким можуть бути піддані учасники лізингових операцій. Інтерес кожного лізингодавця полягає в скороченні своїх ризиків по проектах. Способи зниження ризиків прості для окремого учасника лізингових відносин - зниження ступеня ризику здійснюється шляхом його розподілу між учасниками проекту. У цілому ж ризик лізингової операції може бути знижений для її учасників (розділений з господарськими суб'єктами безпосередньо що не беруть участь у лізинговій операції) - за рахунок залучення капіталу різних фінансових чи інститутів поділ ризиків, може бути  реалізоване за участю федерального і регіонального фондів підтримки лізингу як гаранта лізингових операцій.
• Формування лізингового портфеля і його секьюритизація. У той час як обґрунтувати універсальну стратегію формування лізингового портфеля, що сполучить у собі найменші ризики і високу прибутковість лізингової компанії навряд чи можливо, якість активів, напевно, найбільше важливо в змісті формування доходів і мінімізації ризиків у лізинговій діяльності. Для перерозподілу ризиків, зв'язаних з якістю активів у лізинговому портфелі, також використовується секьюритизація. Орендна секьюритизація являє собою важливий механізм, який використовується для одержання дешевих джерел фінансування лізингових операцій і мінімізації ризиків лізингового портфеля.
• Керування ризиками, сполученими з лізинговим майном. Вид переданого в лізинг майна важливий у змісті концентрації гарантій майновою заставою, ризику старіння устаткування і попиту на вторинному ринку. У змісті мінімізації ризиків, зв'язаних з лізинговим майном важливі взаємини лізингових компаній і постачальників.

    Наявна  теоретична основа нових для України  методів керування ризиками в  лізингових операціях, а також приведені  факти застосування цих методів  на практиці дають можливість виробити методичні рекомендації. 

    5. Практичні підходи  для управління  ризиком 

    лізингових операцій

    При вивченні кредитної структури і  джерел повернення кредиту необхідно  розглядати як кредит лізинговій фірмі, так і лізинг орендарю. Основною метою такого підходу є збереження відповідності лізингу прямому  кредитуванню.

    Аналіз  ризиків по проекту повинен виконуватися при тій умові, що маються на увазі і лізинговій фірмі й орендар. Наприклад, у стадії функціонування проекту фінансові й економічні ризики повинні розглядатися з погляду й орендаря і лізингової фірми, у той час як мають місце на цій же стадії технологічні й екологічні ризики, швидше за все, варто оцінювати, маючи у виді тільки орендаря.

    Лізингова компанія при формуванні портфеля лізингових угод може піти або по шляху універсальності (тобто не зосереджуватися на роботі з визначеною галуззю, чи типом майна), або в неї може скластися спеціалізований підхід. Спеціалізація може піти по наступним напрямках: робота з визначеною галуззю (галузевий підхід), з конкретним типом майна, спеціалізація на визначеній території, спеціалізація по типі клієнтів (малі і середні підприємства, або тільки великі підприємства).

    Для перерозподілу ризиків, зв'язаних з  якістю активів у лізинговому  портфелі, також використовується секьюритизація. В останні роки, багато закордонних  лізингових компаній шукали заміну джерел фінансування і зміни якості активів з метою зменшення ризиків лізингового портфеля; особливо через секьюритизацію активів. Незважаючи на те, що секьюритизація є дуже складним механізмом, застосування якого почалося лише недавно в країнах з розвитий лізинговою інфраструктурою, темпи росту програм секьюритизації вражають. Секьюритизація може стати особливо корисної в що розвиваються чи перехідних ринках, оскільки не вимагає наявності внутрішнього фондового ринку. Інвестиції в підприємство-власника секьюритизованого лізингового портфеля, може здійснювати також і компанія-нерезидент.

    У змісті мінімізації ризиків, зв'язаних з лізинговим майном важливі взаємини лізингових компаній і постачальників, оскільки для постачальників устаткування лізинг є ефективним способом збуту своєї продукції.

    Міжнародний досвід показує, що при підвищених комерційних  ризиках постачальник і лізингодавець  переглядають свої взаємини в пошуку найбільш оптимальних рішень мінімізації  ризиків. Щоб не знизити обсяги своєї  діяльності постачальник і лізингодавець приходять до угоди про розподіл комерційних ризиків між собою. Найбільш розповсюдженою практикою є гарантії зворотного викупу (buy-back). Лізингодавці, прагнучи одержати максимальні гарантії під свої інвестиції, часто наполягають на включенні в договір з постачальником, як істотної умови, можливість зворотного викупу майна. Лізингові компанії, що особливо забезпечують лізингоотримувачів новим, технічно прогресивним устаткуванням, несуть значні ризики по лізингових операціях.