Загальна характеристика інтелектуальної власності в галузі комп’ютигу і її правового регулювання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни :

„ Інтелектуальна власність ”

на тему:

„ Загальна характеристика інтелектуальної власності в галузі комп’ютигу і її правового регулювання ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Вступ …………………………………………………………………….3
2. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності …………...4
3. Об'єкт права інтелектуальної власності, авторського права і суміжних прав.
1. Об'єкт права інтелектуальної власності …………………………..7
2. Об'єкти авторського права і суміжних прав ……………………...9
4. Авторське право і патентне право: спільне і відмінність ……………9
5. Право інтелектуальної власності як вид речового права …………..15
6. Місце і роль інтелектуальної власності в галузі комп'ютингу в економічному і соціальному розвитку держави. Інтелектуальна власність у галузі комп’ютингу в Україні …………………………..16
7. Характеристика права інтелектуальної власності.
1. Система інтелектуальної власності ……………………………...18
2. Джерела інтелектуальної власності ……………………………...20
8. Правове регулювання інтелектуальної власності …………………..21
9. Висновок ………………………………………………………………33
10. Список використаної літератури  ……………………………………35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

 

Інтелектуальна власність  у широкому розумінні означає  закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний  потенціал індивідуума, тим цінніші  результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Для людини характерні два  види творчості - художня і технічна. Результатом художньої творчості  є літературні і художні твори. Результатом технічної творчості - винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

Результати художньої  творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду. Результати ж технічної творчості  застосовуються переважно у сфері  виробництва товарів і надання  послуг. Вони сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг.

За сформованою історичною традицією результати технічної  творчості називають об'єктами права  промислової власності, або "промисловою  власністю". Поняття "промислова власність" іноді помилково ототожнюється  з матеріальними об'єктами промисловості - будинками, спорудами, устаткуванням. Однак це не так. Промислова власність - це вид інтелектуальної власності. Слово "промислова" у цьому  словосполученні закріпилося, очевидно, у результаті того, що вона застосовується, головним чином, у промисловості, що є сектором економіки, зацікавленим в ній.

Підкреслимо, що під інтелектуальною  власністю розуміють не результат  інтелектуальної діяльності людини як такий, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об'єктів, тобто таких, що можна відчути  на дотик, наприклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на дотик. Отже, інтелектуальна власність є  нематеріальним об'єктом.

З цього випливає низка  важливих наслідків. Наприклад, на відміну  від матеріальних об'єктів, інтелектуальною  власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. Так, якщо у процесі  бесіди ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація перекочує до мозку  вашого співрозмовника і повернути  її назад, на відміну від матеріального  об'єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони  володіють одним і тим об'єктом. Відмінності спостерігаються також  під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, то після  такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.

 

 

2. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності

 

Тенденція соціально-економічного розвитку будь-якої країни на сучасному  етапі спрямована передусім на розвиток науки, техніки і культури. Рівень виробництва, економіки в цілому і врешті-решт добробуту людей  визначатиметься саме рівнем розвитку зазначених напрямів доцільної людської діяльності. У 21 ст. вони будуть вирішальними і зумовлюватимуть рівень та характер виробництва, яке стане лише способом реалізації досягнень науки, техніки  і культури. При цьому саме культура визначатиме характер та напрями  науково-технічної діяльності, зумовлюватиме  рівень її гуманізації.

Культура, науково-технічний рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес в цілому і нарешті добробут суспільства значною мірою залежать від рівня й ефективності творчої діяльності в цьому суспільстві. Творча інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил розвитку цивілізації. Людина за своєю природою схильна до творчості, вона завжди в пошуку кращих умов життя, засобів його поліпшення, своєї безпеки тощо. Проте через ті чи і ниті причини рівень творчої діяльності у різних країнах неоднаковий. Він визначається передусім рівнем усвідомлення значення цієї діяльності для розвитку суспільства, створенням для неї сприятливих умов та іншими факторами, які тією чи іншою мірою їй сприяють.

У сучасних умовах будь-який вид діяльності людини — виробництво, оборона, охорона здоров'я тощо —  без належного науково-технічного забезпечення просто неможливий, як неможливий соціально-економічний прогрес суспільства  взагалі без духовного розвитку. Це тісно взаємопов'язані і взаємозалежні  процеси. Зрозуміло, що будь-який прогрес  суспільства неможливий також без  добре поставленої системи освіти.

Питанням розвитку усіх видів  творчості надає великої уваги  нова Конституція України. У ст. 54 вона проголошує, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Держава  гарантує захист інтелектуальної власності, авторських прав громадян, їх моральних  і матеріальних інтересів, що виникають  у зв'язку з різними видами інтелектуальної  діяльності.

За Конституцією України  кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої  діяльності. Ніхто не може використовувати  або поширювати зазначені результати без згоди їх власника, лише за винятками, встановленими законами.

Країни з високорозвинутою ринковою економікою відзначаються  високим рівнем розвитку освіти, науки  і культури. Тут культуру слід розуміти в найширшому значенні цього слова  — це рівень розвитку мистецтва  і виробництва, виробничої інфраструктури і матеріально-технічного забезпечення побуту тощо. Саме ці фактори зумовлюють і визначають рівень цивілізації того чи іншого суспільства. Вони ж є результатами творчої діяльності людини.

Творчість — це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю.

Творчість властива будь-якій діяльності людини: технічній, художній, літературній, науковій, виробничій тощо.

За своєю цілеспрямованістю  творчість можна умовно поділити на два основні види: духовна творчість  і науково-технічна творчість.

У ст. 5 Закону України "Про  авторське право і суміжні  права" від 23 грудня 1993 p.' (далі — Закон про авторське право) наведено перелік творів науки, літератури і мистецтва, на які поширюється авторське право. Цей перелік не є вичерпним і в проекті Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про авторське право і суміжні права" він вже значно збільшився. Варто зазначити, що поняття "результати духовної творчості", як і саме поняття "духовна творчість", у нашій спеціальній літературі не вживалося. У саме слово "духовність" вкладали лише релігійний зміст. З часом це слово набуло іншого значення і нині духовність слід розуміти як відповідність певного роду діяльності, поведінки, а головне — їхнього змісту загальновизнаним людським цінностям: загальноприйнятим нормам моралі, поведінки, світогляду, світовідчуття тощо.

Зміст, спрямованість, сила емоційного впливу літератури, мистецтва, науки зумовлюють духовність сучасного  суспільства.

Отже, творчість гуманітарного  характеру, спрямовану на збагачення внутрішнього світу людини, можна вважати духовною творчістю. Вона охоплює літературу, науку, мистецтво, виконавську майстерність артистів, звукозапис, радіо, телебачення  та інші види творчої діяльності гуманітарного  характеру.

Так, наприклад, відомий російський балетмейстер Ю. Григорович уклав контракт зі Світовим центром виконавських мистецтв, що утворений у Лондоні і Белфасті. За цим контрактом він стає художнім керівником балету і в його обов'язок входить подати всю програму підготовки, запропонувати Центру "свою інтелектуальну власність".

Отже, у даному разі об'єктом  інтелектуальної власності є  саме високохудожня виконавська  майстерність, так би мовити, художній "почерк" самого Ю. Григоровича.

До результатів науково-технічної творчості належать винаходи в усіх галузях людської діяльності, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування, фірмові назви і комерційні позначення, інформаційна продукція, селекційні досягнення тощо. Це такі результати науково-технічної творчості, які можна використовувати будь-яким способом, що не суперечать закону, в господарській діяльності — промисловості, сільськогосподарському виробництві тощо.

Усі зазначені результати творчої діяльності об'єднані поняттям інтелектуальної власності. З цього  загального поняття інтелектуальної  власності міжнародно-правові документи  виділяють окремо промислову власність, до якої належать винаходи, загальнокорисні  зразки, промислові рисунки або моделі, фабричні або товарні знаки, знаки  обслуговування.

Інші об'єкти інтелектуальної  власності, які залишилися за межами поняття промислової власності, становлять групу результатів творчої  діяльності, що охороняється авторським правом. Цю групу часто називають  літературно-художньою власністю.

Отже, всі результати творчої  діяльності з точки зору цивільної  правової охорони поділяються на дві групи: одна група охороняється авторським правом, друга — правом промислової власності (патентним  правом) та іншими нормативними актами. Підкреслимо, що всі результати творчої  діяльності чинним законодавством визнані  товаром і, отже, вони можуть бути об'єктом  будь-яких цивільних правочинів. У  період переходу до ринкової економіки  це має істотне значення, оскільки результати творчої діяльності у  такий спосіб стають об'єктом цивільного обороту і створюють ринок  духовної та науково-технічної продукції.

Таким чином, у цивільному праві та в цивільному законодавстві склалося два самостійні правові інститути — авторське право і право промислової власності. У цивільно-правовому регулюванні відносин, що складаються у зв'язку зі створенням, використанням та охороною результатів творчої діяльності, багато спільного, але багато й відмінностей.

Проте останніми роками намітилася тенденція до формування ще однієї — третьої — групи результатів  творчої діяльності. Вона відокремлюється  від групи промислової власності. За Паризькою конвенцією про охорону  промислової власності такі інститути, як знаки для товарів і послуг, фірмове найменування (фірма) та найменування місця походження товару належать до промислової власності. У той  же час помітно, що зазначені об'єкти не дуже вписуються в групу промислової  власності, принаймні за своїм функціональним призначенням. Знаки для товарів  і послуг, фірмове найменування (фірма) та найменування місця походження товарів  мають своїм призначенням індивідуалізацію учасників цивільного обігу товарів  і послуг. Фірмові найменування (фірма) та найменування місця походження товару індивідуалізують саме учасників цивільного обороту як виробників, так і продавців. У той же час вони індивідуалізують і самі товари чи послуги. Знаки для  товарів і послуг мають своїм  завданням відрізняти товари і послуги  одних виробників від однорідних товарів і послуг інших виробників. Водночас вони індивідуалізують і самих  виробників.

Тому проект ЦК України  результати інтелектуальної діяльності поділяє на три групи: право художньо-літературної власності, право промислової власності  і право на засоби індивідуалізації учасників цивільною обороту, товарів  і послуг.

Варто підкреслити й те, що засоби індивідуалізації учасників  цивільного обороту, товарів і послуг відрізняються від інших об'єктів  промислової власності не лише функціональним призначенням. Вони також різняться і рівнем творчості — одна справа створити винахід, інша — знак для товарів і послуг, промисловий зразок чи фірмове найменування. У цілому об'єкти промислової власності мають своїм призначенням підвищення ефективності виробництва, зниження собівартості продукції тощо. Засоби індивідуалізації — відмінність товару одного виробника від подібного товару іншого виробника. Таким чином, значимість об'єктів промислової власності дещо вища.