Лекции по "Інформаційнім ресурсам"

Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Марта 2013 в 20:22, курс лекций

Описание работы

Інформаційні ресурси надзвичайно важливі для діяльності будь-якої установи, підприємства, організації чи фірми. Відомий афоризм «Хто володіє інформацією, той володіє світом» перестає бути афоризмом, стає реальністю.
Існує багато суспільних інститутів, які всю свою діяльність побудували/будують лише на інформації: її збирання, обробки, переробки, зберігання, використання. Такі, наприклад, державні і комерційні органи науково-технічної інформації; служби розвідки – економічної, політичної, військової тощо.

Работа содержит 1 файл

1.doc

— 708.50 Кб (Скачать)

Президентом України вживаються активні заходи щодо вдосконалення системи управління інформаційною сферою. Важливе політико-правове значення мають діючі Укази Президента України «Про деякі заходи щодо захисту держави в інформаційній сфері» (22.04.98 р.); «Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою» (16.09.98 р.); «Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади» (14.07.2000 р.); «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі» (31.07.2000 р.); «Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні» (09.12.2000 р.); «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року «Про заходи щодо захисту національних інтересів у галузі зв'язку та телекомунікацій» (23.08.2001р.) та ін.

На другому  рівні державного управління центральними органами виконавчої влади здійснюється організаційне, нормативно-методичне забезпечення виконання законодавчих актів, політичних і політико-правових рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, координація і контроль за формуванням, використанням та захистом інформаційних ресурсів. Однак певні важливі функції державного управління на цьому рівні залишаються не визначеними, а саме:

  • здійснення загальнодержавних заходів організаційного, нормативно-методичного забезпечення, координації та контролю; планування конкретних заходів і оперативне управління системою та її структурними елементами;
  • організація державної реєстрації інформаційних ресурсів, що містять державну таємницю та іншу інформацію з обмеженим доступом;
  • організація державної реєстрації інформаційних ресурсів, отриманих у процесі міжнародного співробітництва (окремо, відкритих інформаційних ресурсів і, окремо, інформаційних ресурсів з обмеженим доступом, але у єдиному технологічному контурі);
  • ведення обліку державних інформаційних ресурсів як майна або немайнових активів, впровадження порядку їх закріплення в оперативне управління і господарче відання;
  • фінансування заходів щодо формування державних інформаційних ресурсів, визначення порядку надання платних послуг на основі різних видів використання державних інформаційних ресурсів та формування інформаційного ринку;
  • державна реєстрація та координація діяльності у сфері розробки і впровадження інформаційних технологій;
  • розробка і впровадження організаційних заходів, нормативно-методичного забезпечення, координація і контроль у сфері охорони інформації з обмеженим доступом, що не становить державної таємниці;
  • заходи організаційного, нормативно-методичного забезпечення, координація і контроль за реалізацією державної інформаційної політики у сфері захисту особи, суспільства і держави від хибної, недостовірної, недоброякісної інформації, тобто забезпечення інформаційної безпеки у широкому розумінні цього поняття.

Аналіз другого і третього рівнів державного управління і захисту інформаційних ресурсів свідчить, що на державному рівні не визначено низку управлінських функцій, які відповідно і не виконуються. Зокрема, починаючи з рівня виконавчої влади, не утворена управлінська вертикаль щодо формування і використання інформаційних ресурсів, відсутні деякі організаційно-правові елементи системи управління і захисту інформаційних ресурсів. Так, на виконавчому рівні, на якому забезпечується безпосереднє виконання законодавчих і нормативно-правових актів, порядку та правил формування, поширення, використання та захисту інформаційних ресурсів, здійснюється відомчий та територіальний контроль не визначені функції:

  • для органів державної влади, міністерств, інші центральних органів виконавчої влади, органів регіонального та місцевого самоврядування - функції організації і забезпечення функціонування служб, систем, баз і банків даних для задоволення потреб громадян, юридичних осіб, держави;
  • для Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - функції формування регіональних і місцевих реєстрів інформаційних ресурсів та забезпечення їхньої державної реєстрації;
  • для підприємств, установ і організацій всіх форм власності - функції подання інформаційних ресурсів, які створені в процесі їх професійної діяльності, відповідно до встановленого порядку і правил до державної реєстрації.

Важливою  проблемою залишається ресурсне забезпечення державної інформаційної  політики щодо формування, використання і захисту інформаційних ресурсів України. Головною причиною виникнення такої проблеми є те, що чітко не визначені пріоритети інформаційної політики на вищому рівні державного управління. Державний бюджет України передбачає фінансування розвитку інформаційної сфери лише за окремими статтями витрат (державне телебачення та радіомовлення, інформатизація, частково -забезпечення інформаційної безпеки). Сфера формування інформаційних ресурсів та забезпечення інформаційних потреб громадян, суспільства і держави на безприбутковій основі, доходи від комерційного використання державних інформаційних ресурсів, а також у повному обсязі сфери забезпечення інформаційної безпеки залишаються поза увагою розробників проекту Державного бюджету України і законодавця.

Аналогічно Державному бюджету України, формуються і статті витрат на розвиток інформаційної сфери  у регіональних і місцевих бюджетах.

Програма  діяльності Уряду «Реформи заради добробуту», затверджена Верховною Радою України, також не приділяє пріоритетної уваги удосконаленню системи державного управління і захисту інформаційних ресурсів України. У цьому важливому державному документі положення щодо захисту інформаційної сфери зведено до вдосконалення системи фінансування державного телебачення, а основні напрями діяльності Уряду щодо розвитку національного сегмента Інтернет - до розробки Концепції пріоритетного розвитку Мережі в Україні.

Загроза національній безпеці України в інформаційній  сфері, яка визначена в Концепції (Основах державної політики) національної безпеки України, залишається і досі, що пов'язано з невиваженістю державної політики в цій сфері. Схвалений Верховною Радою України у січні 1997 р., цей важливий документ не забезпечив поєднання підходів як до формування законодавчої бази, створення правових засад для побудови, функціонування і розвитку системи, так і організаційного забезпечення, чіткого визначення функцій та раціонального їх розподілення між елементами системи та реалізації всього комплексу стратегічних завдань зміцнення національної безпеки України в інформаційній сфері. Державне управління інформаційною сферою, основу якої складають інформаційні ресурси України, залишається найбільш неврегульованою сферою державної управлінської діяльності.

Зазначимо, що повноваження вищих державних органів, визначені Конституцією України, зокрема, Верховної Ради України (ст. 85), Президента України (ст.106), Ради національної безпеки й оборони України ст. 107), Кабінету Міністрів України (ст. 116) дозволяють забезпечити виважену державну інформаційну політику щодо управління інформаційними ресурсами України.

Разом з тим  прийняті за останні роки закони, укази  Президента України та нормативно-правові  акти Кабінету Міністрів України не забезпечують в правовому і організаційному плані формування і розвиток цілісної системи державного управління та захисту інформаційних ресурсів. Лише фрагментарне і ситуаційно передбачають вирішувати згадані проблеми і проекти актів законодавства, що розробляються або перебувають на розгляді у Верховній Раді України, в тому числі, проект Інформаційного кодексу України та проект Закону України «Про національні інформаційні ресурси».

Практика  минулих років свідчить про нагальну потребу суттєвого вдосконалення  взаємодії, скоординованості і узгодженості дій і рішень Парламенту - Президента - Уряду з питань виконання конституційних повноважень щодо формування і реалізації державної інформаційної політики; внесення докорінних змін до підходів щодо проведення адміністративної реформи, спрямованих на забезпечення формування цілісної і стабільної структури органів виконавчої влади, виходячи із функцій і повноважень державних органів, закріплених у Конституції України, Законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, інших правових актах та удосконалення правових засад функціонування системи управління і захисту інформаційних ресурсів України.

 

Контрольні  запитання:

 

  1.  Охарактеризувати Укази Президента щодо вдосконалення системи управління інформаційною сферою
  2. Які важливі функції державного управління залишаються не визначеними?
  3. У чому полягає загроза національній безпеці України в інформаційній сфері?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Закон України: Про інформацію // Відом. Верховної Ради України. –           

     1992. – №  48. – С. 1447-1462.

  1. Закон України: Про національну програму інформатизації: // Голос

     України.  — 1993. — 7 квітня. — С.5-6.     

     3.  Алешин Л.И. Классификация информационных ресурсов  электронных    

         библиотек: По результатам поиска в Интернете //

         Библиография. –   2003.-    №  4. –С. 3-7.

  1. Карпенко В.О. Інформаційна політика та безпека. Підручник. – К.: Нора – Друк, 2006.
  2. Литвин І.С. Інформаційні технології в економіці: Навч. посіб. – Тернопіль: Економічна думка, 2001.
  3. Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика. – К.,2000.
  4. Мельник Л.Г., Ильяшенко С.Н., Касьяненко В.А. Экономика информации и информационные системы предприятия: учебн. пособ. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2004.
  5. Почепцов Г.Г. Информационные войны. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000.
  6. Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні. – К., 2001.
  7. Скворцов Л.В. Информационная культура и цельное знание. – М.,2002.
  8. Столяров Ю.Н. Документный ресурс: учебн. пос. для студ. высш. учеб. зав. –М.: «Издательство Либерия», 2001.
  9. Хорошилов А.В., Селетков С.Н. Мировые информационные ресурсы. – СПб.: Питер, 2004.

     13.Филиппова Л.Я. Информационно-библиотечные ресурсы Интернет /                    

           Под ред. В.Щетинина. – Х., 1998.

     14.Чекмарьов А.О., Костенко Л.І., Павлуша Т.П. Національна система        

          електронних бібліотек / НАН України; Нац. б-ка України ім.

          В.І.Вернадського. — К., 1998.

15. Шевчук О.Б., Голобуцький  О.П. Інформаційне суспільство:  бути чи

      не бути. – К.,2001.

16. Якубайтис Э.А. Информационные сети и системы. – М.: Финансы

      и   статистика, 1996.

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Информация о работе Лекции по "Інформаційнім ресурсам"