Категорії електронної комерції

XXIстоліття – вік інформатизації та автоматизації різних галузей людської діяльності (наука, промисловість, фінансова активність, побут тощо). Комп’ютер, що заполонив практично всі сфери життя, вже став символом нашого часу. У всьому світі інформаційні та телекомунікаційні технології породжують нову індустріальну революцію, не менш значущу ніж промислові революції минулого і таку, що матиме вельми далекосяжні наслідки. Саме революція додає величезних можливостей інтелекту людини і створює нові інформаційні ресурси, які суттєво впливають на спосіб нашої діяльності та життя. Це означає: заохочення підприємницького інтелекту, який створює можливості для появи нових секторів економіки, що динамічно розвиваються; розвиток загального підходу до регулювання ринку, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності економіки та ринку інформаційних послуг[209].

Сьогодні в розвинених країнах кількість on-line операцій зростає, а компанії на будь-якому ринку і в будь-якому регіоні світу поспішають включити електронну комерцію до своїх бізнес-планів. Великі та малі компанії-професійні користувачі вже торують шлях до застосування нових технологій для підвищення ефективності своїх систем управління та виробництва. Серед роздрібних продавців також існує стійкий інтерес до е-комерції, що виявляється вже не тільки в дослідженнях даного сегмента ринку, але й у конкретних діях, покликаних забезпечити ефективність роботи із невпинно зростаючим потоком споживачів [259].

Подальший розвиток електронної комерції в Україні буде здійснюватися за такими напрямами:

бізнес-бізнес (business-to-business, B2B), коли покупцем і продавцем є юридичні особи. Це найбільший сектор електронної комерції, що охоплює понад 80 % всього ринку;

бізнес-споживач (business-to-consumer, B2C), коли продавець юридична, а покупець – фізична особа;

споживач-споживач (consumer-to-consumer, C2C), колиспоживачі обмінюються інформацією між собою щодо якості товару, його ціни тощо;

бізнес-адміністрація(business-to-administration, B2A);

споживач-адміністрація(consumer-to-administration, C2A) [43].

Е-комерція моженабувати різних форм, у ній все частіше задіюються складні, інтегровані, такзвані, віртуальні торговельні майданчики, що складаються з безлічі різних покупців і продавців.

Застосовуючи електронну комерцію, компанії мають змогу заощаджувати кошти і підвищувати продуктивність. Економія із застосуванням електронних форм становить десятки мільйонів доларів США. Крім того, зменшується кількість паперових форм, спрощується процес управління, збільшується потік інформації при зниженні витрат. Завдяки економії коштів та часу порівняно з традиційними методами електронні процедури відразу після першого ж застосування стають переважним способом ведення бізнесу.

Сучасна електронна торгівля має попередників – це замовлення товару телеграфом, телефоном, поштою тощо. При цьому є і можливість зайняти нішу, підготовлену два десятиліття назад, зайняти її на новому технологічному й економічному рівні, що, безумовно, допоможе новій формі торгівлі в її становленні. Вона починалась і з операцій купівлі-продажу, з перерахування коштів через комп’ютерні мережі. Звичайно, в її основі лежала традиційна комерція.

Зауважимо, що стрімкому розвитку електронної комерції через Internet сприяли:

швидкий рістпродажів персональних комп’ютерів;

стрімке зростання продуктивності процесорів, пам’яті і каналів передачі даних;

відсутність митних зборів, пов’язаних зелектронними продажами;

швидке поширення альтернативних засобівдоступу в Internet, насамперед – мобільних телефонів і інтерактивного телебачення;

відносно низька вартість доступу в Internet, а також постійна тенденція до зменшення плати за доступ в Internet і користування його ресурсами;

підвищення безпеки обробки трансакцій*в Internetзавдяки появі нових технологій і стандартів, пов’язаних з електронною комерцією;

зручність і простота технології електронних покупок через Internetдля покупця: товар, що його цікавить, можна придбатине виходячи з дому, у будь-який час доби, без черги тощо;

можливість для покупця одержатипропозиціїна покупку потрібного йому товару відразу від багатьох торговельних підприємств;

доступність інформації про товари і послуги в Internet-магазинах у режимі реального часу;

можливість для торговельних підприємств давати пропозиціїз продажусвоїх товарів великійаудиторії потенційних покупців;

привабливість електронної комерції для торговельних підприємств у зв’язку зі зменшенням накладних витрат на організацію бізнесу.

В Україні також існує ринок товарів і послуг, для оплати яких електронна комерція є зручним платіжним інструментом. До них належать: бронювання і продаж квитків на всі види транспорту; продаж комп’ютерів, іншої техніки та комплектуючих до неї; продаж книг і інших видань, компакт-дисків; резервування і оплата проживання в готелях; продаж туристичних путівок; оплата користувачами Internetпослуг(Internet Service Provider, ISP); передплата на різні послуги (наприклад, газети, журнали); продаж медикаментів тощо. Проте в нашій державі цей ринок перебуває в “ембріональному” стані і напевне йому буде потрібно більше часу для власного розвитку, ніж аналогічному ринку в розвинутих країнах.

Це пояснюється рядом причин:

по-перше, в Україні сьогодні існує ряд юридичних проблем, які ускладнюють використання електронної комерції;

по-друге, на шляху розвитку електронної комерції в Україні постає цілий ряд перешкод: шахрайські трансакції, які вчиняються за допомогою викрадених реквізитів карток; магазини, що безвісти зникають з ринку післяуспішно виконаних афер; фіктивні магазини, призначені для збору інформації про картки клієнтів; психологічний фактор тощо. Найнебезпечнішими, звичайно, є шахрайства. За допомогою Internet здійснюється більше тридцяти видів шахрайських дій.

Реальну загрозу електронній комерції створюють хакери. Вони можуть за допомогою спеціального програмного забезпечення здобувати, а потім продавати номери діючих рахунків кредитних карток, а також розповсюджувати паролі, ідентифікаційні номери, кредитну та іншу персональну інформацію через комп’ютерні мережі, чим допомагають злочинцям отримувати незаконний доступ до кредитних бюро та комп’ютерних систем фінансових установ.

Слід зазначити, що хакери – це, як правило, висококваліфіковані системні програмісти, спеціалісти в галузі телекомунікаційних систем, інколи службовці банків. Проникнення в комп’ютерні системи це не просто забава, це чітко продумані, підготовлені дії. На практиці підготовка до злому комп’ютерних систем займає декілька місяців і пов’язана з такими кримінальними діями, як шантаж, підкуп персоналу, таємне проникнення в службове приміщення, аналіз відкритої та крадіжка службової інформації, підслуховування розмов та перехоплення службових повідомлень на лініях зв’язку.

Наприклад, при затриманні одного комп’ютерного хакера у нього був вилучений код для доступу до інформації про номери карток Visa Aerogold. У його розпорядженні знаходилося 315 діючих номерів кредитних карток, які були одержані за допомогою комп’ютера, без використання традиційних засобів викрадення.

В Україні діє альтернативна Internetмережа FIDOnet. Для якої не існує загальновизначених правил, тому хакери і зламують сервери. Скажімо, “заломлюють” будь-яку суперсучасну комп’ютерну програму охорони американського банку, що захищена не одним рівнем захисту. Потім “скидають” в Internet, і з цього моменту нею починають користуватися всі. Наприклад, певний час модно було замовляти квіти з Голландії. Свіжі троянди надходять наступного ранку, а розраховуватися не потрібно: існує програма – екулятор кредитної картки. Для багатьох саме Internet є джерелом існування.

За даними Національного банку України (НБУ), щоденно фіксуються десятки спроб несанкціонованого доступу до електронної системи міжбанківських розрахунків. Масштаби цих правопорушень поки що невеликі, але не варто їх недооцінювати, оскільки злочинність розвивається паралельно із самою індустрією. Крім того, слід наголосити, що це найбільш “тіньовий” вид злочинну.

Нині, коли наша Україна стала на шлях економічних реформ та структуризації з Європейськими спільнотами, ці питання набувають дедалі більшої актуальності.

Сьогодні в Україні з’явилася унікальна можливість сформувати на основі представлених законопроектів прогресивне Internet-законодавство. У разі успішного прийняття всіх необхідних законів вітчизняна Internet-економіка отримає могутній імпульс для свого подальшого розвитку.

Висновок

Одним із засобів здійснення і підтримки процесів інформації в економічному середовищі є електронна комерція, яка дає змогу максимально ефективно здійснювати комерційні операції, оперативно реагувати на зміни ринку товарів та послуг, розширювати сфери впливу комерційних суб`ектів та посилювати їх конкурентні переваги.

На закінчення сформулюємо основні висновки по даній роботі.

Електронна комерція - це вид ділових операцій та угод, які передбачають використання самих передових інформаційних технологій і комунікаційних середовищ з метою забезпечення більш високої економічної ефективності в порівнянні з традиційними видами комерції. Вона розвивається в рамках двох основних моделей:

В2В (обслуговування юридичними особами юридичних осіб);

В2С (обслуговування юридичними особами фізичних осіб).

Існує вісім основних категорій комерції, що діють в Інтернеті:

1) великі роздрібні торгові підприємства, що продають товари через Інтернет;

2) великомасштабні універсальні Інтернет-портали, що надають клієнтам доступ до комерційних послуг різних компаній, що працюють в різних сегментах ринку, на своєму web-просторі;

3) тематичні портали, що надають доступ до послуг компаній, що працюють в якомусь одному сегменті ринку;

4) електронні аукціони, які працюють як «біржові майданчики»;

5) комерсанти торгують продуктами, існуючими в цифровій формі;

6) сайти, на яких створюються «спільноти», які об'єднують споживачів, зацікавлених в продуктах одного класу;

7) електронна комерція, орієнтована на обслуговування корпоративних клієнтів;

8) різноманітні послуги з виставлення та оплату рахунків.

Серед основних сфер діяльності, в рамках яких здійснюється електронна комерція, можна виділити:

1) надання або показ потенційному покупцеві товару засобами, якими володіє мережу Інтернет;

2) безпосереднє здійснення акту купівлі товару;

3) післяпродажна підтримка;

4) прищеплення клієнтам прихильності до певного магазину, його марку;

5) реклама.

Висновок:

Електронна комерція дозволяє скоротити шлях перепродажу продукту від виробника до споживача.

Так, зокрема для сфери В2С виділяють такі бізнес-моделі як електронний (віртуальний) магазин (e-shop), електронний аукціон (e-auction), віртуальні співтовариства (virtual communities), електронний торговий центр (агрегатор) (emall). У сфері В2В діють електронні постачальники (e-procurements), торговельні платформи (collaboration platforms), інформаційні брокери (e-brokers). Як і в одній так і в іншій сфері можуть працювати електронні дилери (3rd party marketplace).

Протягом останніх 5 років український ринок електронної комерції показував щорічне зростання на рівні 50%-60% незалежно від перманентних економічних коливань. При цьому ринок володіє серйозним потенціалом. Наприклад, в Німеччині ємкість ринку електронної комерції складає близько $36 млрд. В Україні аналогічний показник складає не більше $400-$500 млн.

Основні фактори, які гальмують розвиток українського ринку електронної комерції:

відсутність законодавчої бази, яка б регулювала процес купівлі/продажу онлайн, здійснення електронних платежів за оплачені товари/послуги та яка б встановлювала прозорі правила гри на ринку (як для продавців, так і для покупців)

слабо розвинена національна система електронних платежів

низька ефективність більшості існуючих українських торгівельних майданчиків

низький рівень проникнення інтернету (особливо в регіонах)

Список використаної літератури:

1) Електронна комерція: Навч. Посібник / А.М. Береза, І.А. Козак, Ф.А. Шевченко та ін. – К.:КНЕУ, 2002. – 326 стор. 

2) Ананьев О. М. Напрями розвитку сучасного електронного бізнесу / Ананьев О. М. // Торгівля, комерція, підприємництво. - 2003.

3) www.paritet.ua/uk/press-centre/publications/

Законодавство залишає значну частину інтернет-бізнесу за межами правового поля

4) Електронна комерція: Учеб. Посібник, Юрасов А.В.: М.: Справа Рік: 2003, 480 сторінок.

5) Бабенко Л. К. Новые технологии электронного бизнеса и безопасности / Л. К. Бабенко, В. А.Быков, О. Б. Макаревич, О. Б. Спиридонов. - М.: Радио и связь. - 2001. - 376 с .

6) wikipedia.org.ua

7) Грехов А. М. Електронний бізнес (Е-комерція): навчальний посібник / Грехов А. М. - К.: Кондор, 2008. - 302 с.

8) ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про електронну комерцію»

Додатки:

1. Категорія бізнес – бізнес (В2В).

http://www.ibm.com.ua