Категорії електронної комерції

Розділ ІІ Аналіз та порівняння категорій електронної комерції

2.1. Функції та елементи кожної з категорій електронної комерції.

Особливістю розвитку сучасного бізнесу є виникнення нового середовища, яка стала активно використовуватися в економічних відносинах, - Інтернету. Традиційна економіка відчуває сильний вплив електронної складової ділових відносин, яка генерує прогресивні форми здійснення бізнес-процесів, під впливом яких змінюється не тільки структура суб'єктів ринку, але і технологія управління ними.

«Вплив мережі Інтернет проявляє не тільки на рівні інтересів підприємств і організацій (мікрорівні), але і в макроекономічному масштабі. Активна економічна діяльність в мережі Інтернет або з використанням її можливостей призвела до виникнення нового поняття - електронний бізнес.

Беручи до уваги, що бізнес - це будь-яка діяльність, у тому числі разового характеру, спрямована на отримання прибутку, електронний бізнес слід розглядати як форму бізнесу, реалізується в значній мірі за допомогою впровадження в бізнес-процеси інформаційних та телекомунікаційних технологій і систем ».

Різницю між традиційним і електронним бізнесом можна уявити на прикладі категорії «Товар».

Товар - об'єкт угоди включає різні послуги. У традиційних видах бізнесу згадана категорія присутня в фізичному стані, тобто товари, що знаходяться в обігу, або надаються і отримувані послуги є істотними (існуючими реально). Продавцем є магазин або індивідуум, що знаходиться в певному місці (за винятком продажу по домівках, каталогам або поштою). Розрахунок проводиться грошима або кредитними картами, тобто предметами, що мають фізичну форму. Товари можна помацати. Іншими словами, типовий бізнес виконується «вручну».

В електронному бізнесі не тільки галузь виробництва, а й доставка виробів, розрахунки і споживання здійснюється через комп'ютер (в основному - Інтернет). Контакти між продавцем і покупцем здійснюються у віртуальному середовищі, прямих контактів між ними немає. «Товар» представляє собою Digital Contents або нематеріальну послугу. Всі розрахунки і доставка здійснюється з комп'ютерної, онлайнової мережі. Крім звичайного комп'ютера в угодах нічого іншого не присутній.

Віртуальні товари - це продукти, що реалізуються в ринковому просторі, що задовольняють потреби споживачів. Віртуальні товари - нематеріальні об'єкти, які купуються користувачами соціальних мереж, віртуальних світів і онлайн-ігор. Ці товари можуть використовуватися тільки у специфічній віртуальному середовищі, відповідно не мають матеріальної цінності в реальному світі.

Виділяють 2 види віртуальних товарів: матеріальні товари («жорсткі товари», транзакційні товари) - включають в себе речові товари, товари - предмети. Інформаційні продукти («м'які товари») - це товари, представлені в електронній формі.

Інформаційний продукт - це документована інформація, підготовлена ​​у відповідності з потребами користувача. Інформаційний продукт буває 4 типів: 1) вимагає дії; 2) не вимагає дії, 3) повторюється; 4) не повторюється.

«B2B» - (Business to Business) - «обслуговування юридичними особами юридичних осіб». До цієї групи відносяться електронні ринки і внутрішньоорганізаційні системи, в яких Інтернет використовується для організації взаємодії між підрозділами одного підприємства. Велика частка всіх скоєних сьогодні угод в електронній комерції сьогодні припадає саме на цю категорію.

Під поняттям B2B також маються на увазі системи електронної комерції, або системи електронної торгівлі - програмні-апаратні комплекси, які є інструментами для здійснення торгово-закупівельної діяльності в мережі інтернет.

Основне завдання систем В2В - підвищення ефективності роботи компаній на В2В-ринку за рахунок зниження витрат на підготовку торгових процедур і розширення географії бізнесу до масштабу всього світу.

«B2C» - (Business to Consumer) - бізнес-споживач - продавцем товару або послуги є комерційне підприємство, а споживачем - приватна особа, кінцевий споживач. До цієї моделі електронної комерції відносяться електронні магазини, а також підприємства, що надають різні послуги з допомогою засобів електронної комерції (електронні банківські чи брокерські послуги, замовлення квитків, туристичні послуги, освіта тощо).

Ця система ефективна для усунення відмінностей між великими містами та віддаленими регіонами в сенсі доступності товарів і послуг для споживача. B2C дозволяє вести прямі продажі з мінімальною кількістю посередників. Усунення посередників дає можливість встановлювати конкурентні ціни на місцях і навіть збільшувати їх (виключаючи винагороду посередників), що, природно, призведе до зростання прибутку.

За кордоном історично першими виявилися моделі електронної комерції, що відносяться до категорії В2С. У середу Інтернету був перенесений звичний механізм Мото-угод (Mail Order-Telephone Order). Замовлення покупця проводився шляхом заповнення форми на web-сайті продавця, оплата товару відбувалась по пластиковій картці. Після цього товар доставлявся поштою або через кур'єрську службу. На цьому етапі розвитку електронної комерції не було мови про будь-які системах оплати за допомогою Інтернету.

«B2A» або «B2G» - (Business to Administration, Government) - бізнес-уряд - угоди здійснюються між комерційним підприємством і урядовою організацією, як правило, у формі державних закупівель.

Організаторами торгів у Системі є державні та муніципальні замовники. Державними і муніципальними замовниками виступають відповідно органи державної влади Російської Федерації або органи державної влади суб'єктів Російської Федерації і органи місцевого самоврядування, а також уповноважені зазначеними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування на розміщення замовлень одержувачі бюджетних коштів.

«Брати участь у торгах може будь-яка юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, місця знаходження та місця походження капіталу або будь-яка фізична особа, в тому числі індивідуальний підприємець».

«C2A» або «C2G» - (Consumer to Administration, Government), споживач - уряд - одним з учасників є приватна особа, а іншим - урядова структура.

«C2C» - (Consumer to Consumer), споживач - споживач - як продавцем, так і покупцем є приватна особа. У цій моделі споживач продає товар безпосередньо споживачеві. Прикладом подібної схеми можуть служити операції на сайті оголошень www.classified2000.com, що продають на сайті особисту нерухомість у вигляді будинків, земельних ділянок, а також машини і т.д. Іншим прикладом C2C є надання послуг з реклами в Інтернет, продаж інформації, а також надання консультаційних послуг. Багато хто використовує внутрішньокорпоративні мережі, в тому числі і мережі Інтернет для реклами товарів і послуг.

Сферы приложения электронной коммерции.

2.2. Переваги та недоліки категорій електронної комерції.

Ті, хто надає інформаційні послуги, захоплюються перспективою інформаційного спілкування з аудиторією в будь-якому куточку світу. У той же час уряди, інші органи контролю та влади зовсім не в захопленні від такої можливості, оскільки таким чином зменшується їх вплив на суспільство та ускладнюється нормативно-регулятивна діяльність. Так, надавачі послуг з-за меж країни не підлягають ні місцевому оподаткуванню, ні місцевим нормативно-законодавчим вимогам.

Запровадження новітніх методів комерції викликає також певні застереження, що безпосередньо або опосередковано стосуються платіжних систем. Центральні банки в усьому світі стурбовані проблемами, породженими впровадженням нових систем електронних платежів. До цих проблем належить не лише ймовірність втрати прибутків від процентів на залишки коштів на рахунках, які отримують деякі з них на поточний момент, але й можливість порушення монетарної стабільності внаслідок безконтрольного введення в обіг електронних еквівалентів місцевих валют. Збільшення загальної грошової маси в обігу може призвести до інфляції. Витісняючи готівку, новітні системи опановують останній механізм масових платежів, який ще залишається під контролем центральних банків - готівковий ринок. Комерційні банки побоюються ослаблення своєї позиції у сфері надання фінансових послуг, оскільки інші установи зможуть займатися діяльністю, еквівалентною традиційним банківським послугам.

Значні дискусії викликає проблема невтручання у приватне життя. Ця проблема пов'язана з питаннями анонімності та захисту приватної інформації. Багатьох непокоїть можливість порушення прав споживачів унаслідок того, що кожну окрему покупку, включаючи дрібні, які зараз оплачують готівкою, можна буде відстежувати. На думку прибічників такої точки зору, збирання та володіння інформацією про приватне життя є неприпустимим і може стати джерелом зловживань. А податкові та правоохоронні органи занепокоєні протилежною проблемою - електронні платежі можна буде виконувати анонімно на будь-якій відстані, що створюватиме ідеальні умови для уникнення від сплати податків, "відмивання" грошей та іншої злочинної діяльності.

Існують неправильні уявлення щодо електронної комерції, наприклад, думка, що електронні гроші по суті не відрізняються від готівкових і тому їх можна анонімно переміщувати. Тому часто висловлюються побоювання щодо можливостей використання Іntегnеt для "відмивання" грошей, здобутих шляхом кримінальної діяльності, або для ухилення від оподаткування. Але насправді, електронна комерція значно менше підлягає загрозі зловживань, ніж традиційна готівка.

Вищезазначених небезпек можна уникнути або хоча б значно їх зменшити шляхом створення надійної правової та регулятивної бази, здатної обмежити неправомірне використання нових систем. При цьому зовсім не обов'язково відстежувати кожний окремий платіж споживача.

У деяких випадках бажаним є також вдосконалення систем оподаткування із урахуванням можливостей електронних платежів і розрахунків. Наприклад, щоб компенсувати втрати митних зборів або податків на імпорт, можна ввести податок на електронні платіжні операції, що виконуються за кордоном.

Як зазначалося, великих результатів у цій галузі можна досягти завдяки використанню потужних засобів захисту і посиленню контролю за платежами з боку емітентів електронних платіжних інструментів, розрахункових та сертифікуючих установ.

Необхідно також, щоб комерційні структури й споживачі розібралися в особливостях, функціонуванні та можливостях новітніх платіжних систем і могли користуватися ними у спільних інтересах.

Для задоволення постійно зростаючих потреб, забезпечення високого рівня захисту платежів, а також зниження вартості їх виконання останнім часом створюються дедалі більш досконалі платіжні системи. Як наслідок - виникають нові форми відомих платіжних механізмів і принципово нові рішення.

У багатьох випадках електронна комерція дозволяє скоротити шлях перепродажу продукту від виробника до споживача. Це можливо завдяки використання Інтернет-технологій, що надають можливість ефективної прямої взаємодії з кінцевим споживачем, тому компанії можуть виконувати роль, яку традиційно виконували проміжні постачальники. Це також дозволяє накопичувати інформацію про усі продажі та про усіх клієнтів, що у свою чергу дозволяє виконати досконалий бізнес-аналіз та маркетингові дослідження. Це є великою перевагою у конкурентній боротьбі.

Електронне середовище широко використовується для доставки цифрового медіа-контенту (музика, фільми, преса тощо), корисної інформації, освітніх матеріалів а також компаніями-виробниками програмного забезпечення для його продажу.

Найбільшою перевагою електронної комерції є суттєве зниження витрат на оформлення угоди та її подальше обслуговування. Тому бізнес-процеси, які можуть бути переведені на електрону основу мають потенціал зниження витрат на них, що у свою чергу призводить до зниження собівартості товару чи послуги. Найбільш відомим прикладом здійснення електронної комерції є Інтернет-магазин, який представляє собою веб-ресурс з каталогом продукції та можливістю замовлення і оплати товарів, які сподобались покупцю. Все більше компаній у світі впроваджують рішення електронної комерції у своєму бізнесі. Наприклад, всесвітньо відома компанія CISCO не має традиційної мережі дистриб'юторів. Замість того, вона приймає замовлення тільки в електронній формі зокрема зі свого веб-сайту. Інший приклад — це виробники ноутбуків. На своїх веб-сайтах вони розміщують інтерактивні сторінки, де користувач може зконфігурувати собі ноутбук за своїми потребами та оформити замовлення і оплату.

Розділ ІІІ Особливості застосування категорій електронної комерції в Україні

Термін “інформація” походить від латинського “informatio” – пояснення, викладення. У тлумачному словнику С.І. Ожегова та Н.Ю. Шведової подане таке тлумачення інформації – це “відомості про навколишній світ і процеси, що протікають у ньому, які сприймаються людиною або спеціальним пристроєм”.

У правовій літературі до основних юридично значимих ознак інформації (у тому числі й комп’ютерної), що пов’язані з її фізичною сутністю, нерозривно поєднані між собою й відрізняють її від інших матеріальних утворень світу, відносять таке:

цінність інформації визначає її змістовна сутність. Як правило, цінність інформації набагато більша ніж цінність (вартість) її носія;

інформація не витрачається при її використанні. Саме ця особливість дозволяє фізичним та юридичним особам отримувати та володіти інформацією, не позбавляючи попередніх власників можливості володіння нею;

інформація не піддається фізичному зношенню. У цьому випадку найчастіше йдеться про моральне зношення (старіння інформації);

виробництво, копіювання, публічне представлення, поширення, нагромадження, доступність і використання інформації практично не вимагають витрат матеріальних ресурсів.

Початком епохи електронної комерції можна вважати заснування та активне поширення глобальної електронної мережі – Internet. Сутність Internet полягає в застосуванні нових можливостей розповсюдження інформації.