Соціальний захист населення в ринковій економіці

   Значна увага приділяється наданню соціальних гарантій певним верствам населення. Так, було прийнято Закони України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" [14] та "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" [12], де передбачене надання значної кількості пільг і привілеїв, а також додаткове матеріальне забезпечення вказаних категорій громадян.

    Здійснення перелічених заходів потребує чіткого визначення джерел їхнього фінансування. Очевидно, що бюджет не може бути єдиним джерелом коштів на цілі соціального забезпечення.

   Зростання в останні роки виплат на соціальні потреби у валовому внутрішньому продукті України стало однією з причин незбалансованості державного бюджету, посилення інфляційних процесів.

   Принципово нова соціально-економічна ситуація, що склалася в нашій країні, зумовлює необхідність формування адекватної системи соціального забезпечення населення. Вона має ґрунтуватися на таких засадах, які б виключали зрівнялівку й утриманські настрої при розподілі та споживанні життєвих благ, не послаблювали дієвість мотивів і стимулів до праці, створювали умови для найповнішого виявлення їх.

    В умовах ринкової економіки джерелом підвищення добробуту громадян мають стати ефективна праця, трудова активність та підприємницька ініціатива. У зв'язку з цим для працездатної частини населення пріоритетне значення має захист їхніх основних прав у сфері праці в умовах різних форм власності та соціальне страхування на випадок втрати роботи, при досягненні пенсійного віку, тимчасовій чи постійній втраті працездатності.

   Головною метою соціальної політики в Україні на нинішньому етапі є призупинення спаду життєвого рівня населення та зменшення тягаря кризи на найменш захищені його верстви. Вона повинна мати не всеохоплюючий, а вибірковий адресний характер. Держава має гарантувати мінімум соціальних і матеріальних благ через такі механізми [4, 312]

встановлення  фінансового забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати, пенсій за віком, стипендій тощо);

здійснення  у зв'язку зціновою лібералізацією превентивних соціальних заходів, адресного  вибіркового надання соціальної допомоги та компенсаційних виплат;

захист  купівельної спроможності малозабезпечених громадян через щомісячний перегляд середньодушового сукупного доходу, що дає право на допомогу, та цільової грошової допомоги відповідно до змін індексу цін.

    Під безпосередньою опікою держави перебувають найуразливіші з фінансової точки зору верстви населення – діти, пенсіонери, інваліди, малозабезпечені сім'ї, безробітні. Відповідно до цього повинні функціонувати конкретні форми соціальних гарантій.

    В Україні призначаються такі види державної допомоги:

при вагітності та пологах;

одноразова  допомога при народженні дитини;

із догляду  за дитиною;

грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей  віком до 16 років;

із догляду  за дитиною-інвалідом;

із тимчасової непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною;

     на дітей віком до 16 років (учнів – до 18 років);

    на дітей одиноким матерям;

     на дітей військовослужбовців строкової служби;

     на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням; тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.

     Для громадян із мінімальними доходами встановлюється цільова грошова допомога. Її одержують у формі щомісячних грошових виплат непрацездатні громадяни, де середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім'ї упродовж трьох попередніх місяців не досягав грошового розміру, який встановлює уряд. Допомога надається у вигляді цільових виплат окремо на  

прожиття, оплату житла, комунальних послуг, електроенергії, придбання й доставку палива.

   Отже, перехід до ринкової економіки завжди потребував зміни підходів до соціальних проблем, які склалися в державі, регіоні, трудовому колективі. Правду кажучи, з'явилася зовсім нова галузь економічних відносин між населенням і державою, населенням і місцевими органами влади або суб'єктами господарювання.

   За умов розмаїття форм власності, розширення видів індивідуальної трудової діяльності, зміни організаційних структур управління економікою, демократизації самого процесу управління, скорочення і зміни способів і методів державного втручання у господарську діяльність певних ланок економіки необхідні заходи щодо забезпечення соціальних гарантій населенню з боку держави. Вони гарантують кожному певний рівень благ і послуг як за рахунок внесків самого громадянина, так і через перерозподіл ресурсів між населенням на потреби його матеріального забезпечення.

    Гарантії держави полягають у тому, що вона, по-перше, створює умови для самозабезпечення життєво необхідними благами для задоволення власних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними доходу, повертає їм (поза зв'язком із вилученою частиною) блага й послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров'я, культурного обслуговування, соціального страхування та забезпечення; по-третє, за рахунок вилучення у деяких громадян частини їхнього доходу надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за станом фізичного здоров'я не спроможні самі забезпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам із дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги). 
 
 
 
 

                                                    ВИСНОВКИ

    Отже, соціальний захист – це продукт розвитку ринкової економіки. В умовах державної власності йому немає місця у взаємовідносинах держави і населення, оскільки держава не може захищати громадян від самої себе.

Поняття "соціальний захист" містить більше політичного змісту, ніж економічного. З'явившись у процесі мітингових баталій різних політичних сил, воно увійшло до законодавчої та економічної лексики без суворої перевірки його змісту. Захист – це дія, що може не відбутися без волі захисника і завжди залежить від нього, через відсутність можливостей вона може залишитися лише наміром.

Соціальні гарантії мають здійснюватися за трьома основними напрямами. Перший полягає в тому, що держава повинна гарантувати кожному громадянинові, зайнятому трудовою діяльністю, нормальний рівень добробуту через мінімальний рівень заробітної плати, її індексацію, помірні податки і невтру-чання у підприємницьку діяльність.

  Другий напрям – це задоволення пріоритетних потреб суспільства, які держава не може довірити кожному громадянину особисто. До них належать потреби у здобутті загальної освіти, вихованні дітей і підлітків, проведенні культурно-освітньої роботи, підготовці кадрів, організації охорони здоров'я і розвитку фізичної культури членів суспільства. Держава законодавче га-рантує задоволення вказаних потреб за рахунок бюджету в мінімально достатніх розмірах, у формі безплатних послуг. Співвідношення таких послуг завжди мусить поєднуватися з розміром стягування з громадян прямих і непрямих податків. Це також є умовою соціальних гарантій.

    Третій напрям має на меті вирівнювання рівнів життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов'язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль. Такими причинами можуть бути підвищення навантаження утриманців на працездатних, стан здоров'я, вік, втрата роботи, кризові явища в економіці. У цьому випадку формами задоволення відповідних потреб можуть бути пенсії, допомога, стипендії, грошові виплати, їхня індексація, пільги з податків, платежів і послуг. Наведені

форми соціальних гарантій сприяють тому, що стають можливими підтримання життєвого рівня, а також розвиток здібностей людини незалежно від її матеріального становища, рівня її заробітної плати і впливу економічних та інших зовнішніх факторів по відношенню до громадян.

   Гарантії держави полягають у тому, що вона, по-перше, створює громадянам умови для самозабезпечення життєво необхідними благами, для задоволення власних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними валового внутрішнього продукту, повертає їм (поза зв'язком із вилученою частиною) блага і послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров'я, культурного обслуговування, соціального страхування і забезпечення; по-третє, за рахунок вилучення у громадян частини валового внутрішнього продукту надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичними даними неспроможні самі забезпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

1.Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т.

– М.: Международные  отношения, 1995. – Т.1 – 608 с., Т.2 – 750 с.

2.Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. 3.Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. – 442 с.

4 .Василик О.Д. Теорія Фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000. – 416 с.

5. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС. – 2002. – 608 с.

6. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 471 с.

7.Доллан Э. Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика: Пер. с англ. – СПб.: Санкт-Петербург оркестр, 1994. – 448 с.

8.Загальна економіка: Підручник / За ред. І.Ф. Радіонової. – К.: Знання, 1995. – 234 с.

9. Закон України "Про благодійність і благодійницьку діяльність".

10.Закон України "Про загальнообов'язкове дер-жавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

11.Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціаль-не страхування на випадок безробіття".

12.Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою пра-цездатності та витратами, зумовленими народженням та по-хованням".

13.Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

14.Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

15.Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

16.Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

17.Закон України "Про держав-ну допомогу сім'ям із дітьми".

18.Закон України "Про зайнятість".

19.Закон України "Про захист прав споживачів".

20.Курс экономической теории: Учебник для вузов / Под ред. М.И. Плотницкого, А.Н. Тура. – Мн.: Мисанта, 1999. – 432 с.

Макконнелл  Р., Брю С.Л. Экономикс. – К.: Хагор-Демос, 1993.

21.Орищак Я.О., Стебло М.І. Основи економіки: Навч. посіб. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 112 с.

22.Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Академія, 1998. – 464 с.

23.Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища школа – Знання, 1997. – 743 с.

Піндайк Р. Рубінфелд Д. Мікроекономіка: Пер. з англ.. – К.: Основи, 1996. – 646 с. 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

            МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ