Східна Європа і Золота Орда в XIV–XVI століттях

Золота Орда була однією із найбільших держав середньовіччя. Її військова могутність у перебігу певного часу не мала собі рівних. Дружби з ординцями шукали правителі навіть віддалених країн Західної Європи та Близького Сходу. Територією Орди проходили найважливіші торгові маршрути, котрі пов’язують Схід і Запад.

У науковій та відповідної  навчальної літературі – як на рівні буденної свідомості – утвердилися деякі стереотипи і помилки пов’язані з Золотою Ордою. Це стосується й розвитку культури, наявності міст, співвідношенню понять «монголи» і «татари», деяким моментів русско-ордынских відносин. Тривалий час Золота Орда була небажаної темою у науці, будь-який є фактом позитивним стосовно ній здавався сумнівним. Термін «татарщина» в працях був синонімом варварства і ніс виключно зневажливий зміст.

Одне із стереотипних уявленнь про Золоту Орду у тому, що це було суто кочівницьким державним утворенням, у котрому було дуже мало міст.

У Золотий Орді було створено понад сотні міст, які виконували функції административно-податкових і торгово-ремісничих центрів. Столиця держави – місто Сарай-Беркена лічувала 50 тис. жителів. По середньовічним масштабам це був величезне місто. Не можна, проте, забувати і ще, що це міста було побудовано сотнями тисяч полонених, яких монголи зганяли з завойованих територій. Переважна більшість монгольських міст, було зруйновано Тимуром наприкінці XIV століття, та деякі збереглися донині – Азов, Казань, Старий Крим, Тюмень та інших.

На золотоординській території будувалися міста з переважанням словянського населення – Єлець, Тула, Калуга. Це був резиденції і опорні гарнізони баскаків – збирачів податків («Калуга» перекладається з татарської мови як «застава»). Завдяки союзу міст із степом розвивалися ремесла і караванна торгівля, створювався економічний потенціал, тривалий час який сприяв збереженню могутності Золотої Орди.

Культурне життя Орди характеризувалася багатоетнічностью, і навіть взаємодією кочового та осілого укладів. У ординців було складне і дуже своєрідна обрядова система. На відміну від цієї ситуації у сусідніх мусульманських країнах у життя Орди досить високою була роль жінок. Дуже притаманним монголів було надзвичайно спокійне ставлення до будь-яких релігій. Віротерпимість призводила до з того що часто-густо в одному сімействі уживалися прихильники різних релігійних вчень, Приміром, в роду самих Джучидов хан Батий був язичником, його брат – Берке мусульманином, син Сартак – христианином.

Розвивалася традиційна народна  культура – особливо багатий і яскравий фольклор героико-билинного і пісенного характеру, і навіть орнаментально-прикладне мистецтво. Найважливішою культурної рисою ординців була наявність власної письменности.

Будівництво міст супроводжувалося розвитком архітектури та будівельної техніки. Після прийняття ісламу як державну релігію в XIV столітті стали інтенсивно будуватися мечеті, мінарети, медресе, мавзолеї, монументальні палаци. У різних районах Золотої Орди досить чітко вирізнялися зони конкретного впливу різних гілок містобудівних традицій – булгарських, хорезмских, кримських і т.п.

Найголовніший результат  монгольської навали – руйнування міст і винищення населення зіграв свою роль по відношенню до всіх сторін життя російського суспільства. Це проявилося і в зниженні влади віче, а потім його повному знищенні, у руйнуванні народного ополчення, що сприяло створенню регулярної армії, і в зміні положення практично всіх верств суспільства, які з вільних перетворилися на прикріплених до служби монарху. Монгольське завоювання народів Східної Європи призвело до зміни типу державного розвитку. Домонгольський період і називається саме так тому, що тоді Русі був притаманний традиційно європейський шлях феодального розвитку (з певною регіональною специфікою).

Після татаро-монгольського ярма проміжне положення Стародавньої Русі між Заходом і Сходом поступово змінюється орієнтацією на Схід. Золота Орда вплинула на періорієнтацію російської державності.

Але були і позитивні результати перебування на народів Східної Європи під владою Золотої Орди. Наприклад, спадкоємність культурна. У той же час встановлення ординської влади припинило боротьбу за київський, новгородський і галицький столи, більше того, дрібні удільні князівства були закріплені за певними династіями і була припинена можливість пересуватися від молодшого столу до старшого.

Панування Золотої Орди в  Східній Європі та Північному Причорномор’ї також штучно затримувало поширення товарно-грошових відносин, законсервувавши натуральне господарство. У той час, як західно-європейські держави, не піддані нападу, поступово переходили від феодалізму до капіталізму. Східноевропеські держави, розтерзані завойовниками, зберігали феодальне господарство.

Отже, панування Золотої Орди в Східній Європі та Північному Причорномор’ї зіграло величезну роль в історії народів Східної Європи. Нашестя завдало страшного удару по економіці, системі управління і соціального життя місцевих народів, на чисельність їхніх людських ресурсів. І важко навіть уявити, як дорого обійшлися б людству походи монгольських ханів і які ще нещасть, вбивства і руйнування вони змогли б заподіяти, якщо б не героїчний опір цих народів, котрі виснажили сили противника і зупинили його на кордонах Центральної і Західної Європи.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Алексеев, Ю.Г. Освобождение Руси от ордынского ига. Л., Наука. 1989. – 150 с.
2. Базилевич, К.В. Ярлык хана Ахмата Ивану ІІІ. – М.: Вестник Московского университета, 1968. – №1. – С.36–42. 
3. Барабашев, А.С. Витовт и его политика к Золотой Орде. – М.: Международные отношения, 1988. – №2. – С.94–96.
4. Батура, Р.К. Борьба Литовского Великого княжества против Золотой Орды от нашествия Батыя до битвы у Синих Вод. – Вильнюс, 1972. – 386 с.  
5. Брун, Ф.К. О политика ханов Золотой Орды до времен Джанибека. – Л., Известие, 1958. – 334 с.
6. Вернадский, Г. В. Монголы и Русь. – М.: Прогресс, 1997. – 386 с., ил.
7. Греков, И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды (на рубеже XIV – XV вв.). – М.: Просвещение, 1975. – 168 с.
8. Греков, И. Б. Место Куликовской битвы в политической жизни Восточной Европы конца XIV в. – М.: Просвещение, 1980. – 292 с.
9. Греков, Б.Д., Якубовский А.Ю. Золотая Орда и ее падение. – М. – Л., 1950. – 294 с. 
10. Гумилев, Л.Н. От Руси к России. М.: АСТ, 2007. – 416 с., ил.
11. Егоров, В.Л. Золотая Орда: мифы и реальность. М., Знание,1990 с. – 218 с.
12. Егоров, В. Л. Золотая Орда перед Куликовской битвой. – С.194–204.
13. Закіров, С.П. Дипломатичні відносини Золотої Орди з країнами Європи / Відп. редактор В. А. Ромодіна. – М.: Наука, 1966. – 160 с.
14. Заремба, С.З. Куликовська битва та її історичне значення. – К.: Наукова думка, 1980. – 104 с.
15. Карамзин, Н.М. История государства Российского, т.5. – СП-б., 1817. – М.: Просвещение, 1973. – 346 с.
16. Каргалов, В.В. Конец ордынского ига. – М., Наука 1980. – 206 с.
17. Кизилов, Ю.А. Земли и народы России в XII-XV вв. М., Прогресс, 2000. – 464 с., ил.
18. Ковальова, С.Г. Велике князівство Литовське у другій половині XV ст.: правове регулювання міжнародних відносин // Українське право, 2008. – С.178–185.
19. Крикун, М. Синьоводська битва // Довідник з історії України. — 2-е видання. – К., 2001. – С. 751–752.
20. Кучкин, В. А. Русские княжества и земли перед Куликовской битвой. – С.102–103.
21. Молчановский, Н.В. Страны Западной Европы в дипломатических отношениях с Ордой (1313–1398 гг.). – М.: Наука, 1985. – 288 с.
22. Моця, О. П.. Синьоводська битва та її наслідки в контексті історії Середньовічної Європи. «Український історичний журнал», 2012. – №2. – С.4–10.
23. Назаров, В.Д. Русь накануне Куликовской битвы (к 600-летию срадения на реке Воже). – М.: Вопросы истории, 1978. – №8. – С.110–116.
24. Пашуто, В.Т. О политике ханов Золотой Орды на Руси. – М.: Вопросы истории, 1959. – №5. – С.52–64.
25. Русина, О. В. Україна під татарами і Литвою. – К.: Альтернативи, 1998. – С.55–56.
26. Тихомиров, М. Н. Куликовская битва 1380 г. // Повести о Куликовской битве. – М., 1959. – 356 с.
27. Черпнин, Л.В. Образование Русского централизованного государства в XIV–XV веках. – М.: Политиздат, 1967. – 618 с.
28. Черепнин, Л.В. Отражение международной жизни XIV–XV веков в московской летописи. – М.: Просвещение, 1961. – 386 с.
29. Шабульдо, Ф. М. Битва біля Синіх Вод 1362 р.: маловідомі та незнані аспекти // Український історичний журнал. – 1996. – № 2. – C. 3–15.
30. Якубовский, А.Ю. Феодализм в Восточной Европе. Столица Золотой Орды – Сарай-Берке. – Л., Известие, 1968. – 248 с.