Причины завоевания Киевской Руси

    Досить актуальним для сучасного українського політичного процесу є питання, пов'язані з професійністю, національною визначеністю політичних лідерів та політичною етикою. А саме: "Де зникає свідомість лідера, коли він отримує високу державну посаду? Чому дехто з лідерів зберіг високий авторитет, а іншим доводиться постійно згадувати про свої минулі заслуги?" Відповідь на ці питання слід шукати, виходячи кожного разу з конкретної ситуації, бо наслідок може бути однаковий, та його причини - різні. Парадокс у тому, що зміцнення позицій політичних лідерів, які з'явилися і з'являються в ході політичної боротьби за владу, зовсім не означає, що в такий спосіб відбувається зміцнення демократичного табору. На тлі суперечливих політичних процесів одні приватизували Україну, а інші - любов до неї.

    Незалежна Україна обрала демократичний тип політичної системи суспільства, що й визначено в Конституції (Основному законі) України. Складовими елементами цього процесу є: утвердження принципів демократії та парламентаризму, політичного плюралізму, забезпечення прав і свобод громадян, поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову, формування системи самоврядування. Однак реальний процес розбудови Української державності проходить у складних політичних, економічних та соціальних умовах. Для зупинки та поступового виходу з кризового стану, як необхідної передумови побудови сильної держави, потрібно визначити шляхи того, як найкраще це зробити. А саме в основі становлення та ефективного розвитку державотворчого процесу незалежної України має бути національна ідея, національна самосвідовість, затверджена на державному рівні; вона має дійти до кожного українця, кожного громадянина Української держави.

     Україна, здобувши незалежність, отримала історичний шанс – побудувати свою новітню, сучасну державу та інтеґруватися до постіндустріальної цивілізації, що наразі починає формуватися у провідних країнах світу. На жаль, доводиться констатувати, що Україна, успадкувавши від минулого комуністичного режиму архаїчно-індустріальну суспільну свідомість, неефективну ресурсомістку, енергоємку економіку та вкрай занедбане довкілля, за роки незалежності не змогла подолати негативні тенденції свого попереднього розвитку. Навпаки, посилюється невідповідність між інтересами країни та її економікою, яка дедалі менше працює на суспільство, орієнтуючись переважно на виробництво сировинних продуктів, а її ресурсоємність, затратність і екологічна шкідливість навіть зростають. Водночас, країна скотилася в глибоку й затяжну економічну кризу, що супроводжується виникненням нових небезпечних соціальних проблем, таких як величезне соціальне розшарування суспільства та масова бідність населення.

    Незважаючи на те, що за всі роки незалежності Україні поки що не вдалося повністю розв’язати всі нагальні проблеми, від яких залежить життєдіяльність країни, ми все більше утверджуємося як єдина українська нація, з її виразним характером і культурою, мовою, традиціями, історією, без поділу на погляди, віросповідання чи походження. За роки незалежності в нашій країні виросло покоління громадян, що народилися вже у вільній Україні. Для них такі поняття як „національні інтереси”, „права людини”, „свобода слова”, „свобода віросповідання”, „свобода пересування”,  „свобода вибору” нерозривно пов’язані з поняттям „незалежна Україна”. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1.Бойко  О.Д. Історія України – посібник  Київ 2001, - с.655

2.Уривалкін  О.М. Історія України – навчальний  посібник Київ 2005, - с.281

3. Історія України за редакцією  Г.Д.Темка, Л.С.Тупчієнка – посібник  Київ 2001, - с.480

4. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Історія України – навчальний посібник Київ 2006, - с.598

5. Юрій М.Ф. Історія України –  навчальний посібник Київ 2004, - с.249