Перша більшовицько-українська війна

    Хоч ворожий вогонь не затихав, та кіннотники мало не по одиниці перебирались через міст, а там у розстрільню та на село. А сурми не вгавали, усе сурмили атаку. Большевики почали тікати хто куди».⁴⁹

    Українські  частини продовжували рухатись майже  не відчуваючи опору більшовиків. Так  Полтава була зайнята майже без сутичок із більшовицькими військами, лише відбувся невеликий бій біля військових складів, які зберігались ще з царських часів, а їх більшовики охороняли. Та Полтава була здобута легко. Українські війська продовжували наступ на Харків, який був взятий після битви в районі Люботина.

    Прочистивши від більшовиків північну смугу  України, спрямували українські війська  свій марш на південь. 10 квітня зформовано з частин Запорізької Дивізії  окрему групу всіх родів зброї  під командуванням полковника Болбочана, з завданням пройти аж до Чорного моря і зайняти Крим. Друга група зложена із інших частин корпусу, мала завдання звільнити Донецький басейн.⁵⁰

    Частини Запорізької Дивізії пройшли  переможно аж до Криму і 25 квітня зайняли Сімферополь та Бахчисарай. Повне прочищення Криму від більшовиків стало питаннм найближчих днів. Але, німці мали свої власні плани щодо Криму і рішуче противились приєднанню його до Української держави, а тому й зажадали негайного припинення кримського походу й відтягнення українських військ з Криму.⁵¹

    Ось, що зокрема згадує Дяченко П. у  своїх спогадах: «Дня 10 квітня 1918 року заладувались до потягів і 13 квітня прибули до Лозової, а 14 квітня, після короткого бою, зайняли Олександрівськ. 2-гий Запорозький полк у повному складі побував на Хортицю, де на місці бувшої церкви поставили хрест з надписом: «Новітні Запорожці своїм предкам». В Олександрівську зустрілись з УСС, і мали шану гостити в полку Василя Вишиваного.⁵²

          Дня 18 квітня рушили потягами на Мелітополь, який покороткім бою був зайнятий нашою піхотою. Дня 21 квітня передові частини Запорожців наблизились до Сиваського залізничного мосту, який на розсвіті другого дня, через заскочення, зайняла 1-ша сотня під командою сотника Зілинського. Кінна сотня брала чинну участь у наступі на Джанкой.

          Після короткого побуту у Криму, 2-ий Запорозький полк  на жадання німців мусів залишити півострів, як «не українську територію». До сотні прилучилось понад 50 кримських Татар із кіньми і зброєю, але в короткому часі вернулись у Крим.»⁵³

    Німецька  погроза, що якщо українські війська  добровільно не відступлять з  Криму, то німці вишлють туди війська, щоб викинути українців, була серйозна. Тому не бажаючи доводити до збройного зіткнення з німцями за Крим, українські війська перервали свій похід і відступили з Криму до Мелітополя. У той же час друга частина Запорізького Корпусу в боях з більшовиками зайняли весь Донецький басейн. На початку травня 1918 р. була очищена від московсько-більшовицьких банд. Берестейський договір поклав початок міжнародно-правовому визнанню України як незалежної держави. Незважаючи на складні умови, він був успіхом молодої української дипломатії.⁵⁴

    Отже, активні дії українського народу, щодо здобуття для себе незалежності, призвели до різких натисків і нападів  з боку більшовиків. Вони не бажали віддавати такий шматок багатої землі. Робили все для втримання в своїх руках України,що згодом призвело до першої українсько-радянської війни, яку завершив Брестський мирний договір.

     ВИСНОВКИ 

    Перша більшовицько-українська війна увійшла до історії України як одна з найгероїчніших її сторінок. Та водночас це ще й трагічний період нашої історії – адже у той час, коли на уламках Австро-Угорської і Російської імперій з'явилися нові національні держави, український народ, створивши власну державу, відразу відчув негативний вплив і натиск більшовиків, які прийшли до влади і стали спадкоємцями «єдиної і неподільної» Росії царської. Більшовики розуміли, що в першу чергу їм потрібно повернути Україну, але вони бачили значну перепону, яка утворилась в Україні – Українська Центральна Рада.

    Більшовики  розуміли, що не розпочавши війну, вони не підпорядкують собі Україну і  чекали приводу для її початку. Такою  обставиною стало пропускання Центральною  Радою козачих з’єднань Каледіна і роззброєння російських частин, які підтримували нову владу в Росії. Наслідком став Ультиматум Раднаркому, в якому було висунуто ряд вимог. У разі неприйняття їх, Ленін і Троцький заявили, що вважатимуть Центральну Раду «в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і на Україні».

    Більшовицька  агітація була такою сильною, що змусила  більшу частину українських військ стати нейтральними чи, ще гірше, перейти на бік ворога і йти проти своїх братів-українців, що були за вільну Україну, називаючи їх контрреволюціонерами. Одним з найтрагічніших боїв цієї війни, був бій під Крутами, де агітація мала місце, адже коли учасники бою поїхали за допомогою до вояків куреня імені Шевченка, який став нейтральним, ледь не роззброїли крутян. Таких випадків того часу було вдосталь.

    Війна йшла не на користь Центральної Ради, вона втрачала все більше військ через  більшовицьку пропаганду. Але ще гіршим було те, що її авторитет падав серед  звичайного населення, яке все більш  підтримувало загарбників із їхніми, що згодом виявилось, пустими обіцянками.

    Здавалось, що більшовики перемогли, але відбулась  подія, яка змінила хід і закінчення війни. Це було підписання Берестейського мирного договору, за яким Центральна Рада отримувала військову підтримку з боку Німеччини та Австро-Угорщини, а за це вона мусила виконати продовольчі вимого цих країн, яких виконання було практично неможливим.

    Війна була закінчена з допомогою німецьких  військ, які згодом окупували українські землі і розігнали Центральну Раду і встановили власний маріонетковий  уряд, але це вже інший період Національно-визвольної боротьби українського народу.

     СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

    ДЖЕРЕЛА:

1. Антонов-Овсиенко В. Записки о гражданской войне, М., 1924 г., - Т.1. – 192 с.
2. Дяченко П. Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. — Київ: Стікс, 2010. — 448 с.
3. Самійленко С. Дні слави (Спогади полковника української армії), Нью-Йорк, 1958. – 131 с.

ЛІТЕРАТУРА:

4. Винниченко В. Відродження нації (Історія української революції: марець 1917 р. – грудень 1919 р.), К., 1991 р. - Т.1. – 280 с.
5. Героїка трагедії Крут / упоряд. В. І. Сергійчук. – К.: Україна, 2008 – 464 с.
6. Голубко В. Армія Української Народної Республіки 1917 – 1918 р. Утворення та боротьба за державу. – Львів, 1997. – 275 с.
7. Дерябин А., Дзысь И. Гражданская война в России 1917-1922 (Войска интервентов)// Военно-историческая серия «Солдат», №4. – 78 с.
8. Дорошенко Д. Історія України 1917−1923. Українська Центральна Рада 1917-1918 рр.− К.: Темпора, 2002.− Т.1.− 367 с.
9. Зарицкий В. Крутянська подія. – 2 – е вид.- К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2001. - 80с.
10. Історія Українського Війська (1917 -1995) / В.Гриневич, Л.Гриневич, Р.Колісник, М.Малецький, С.Росоха, Л.Шанковський, Б. Якимович. За ред. М.Парцея. – Львів, 1996. – 420 с.
11.   Історія січових стрільців: Воєнно-історич. нарис. – К.: Україна, 1992. – 347с.
12. Ковальчук М. Війна з більшовицькою Росією за незалежність. 1917 – 1920. – К., 2007., - 72 с.
13. Мірчук П. Українсько-московська війна (1917 - 1919), Торонто, 1957. – 80 с.
14. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1919 рр. — К., 1995. — 262 с.
15. Смовський К. Гайдамацький кiш Слобiдської України та його артилерiя в 1917 -1918 роках //За державність, 1935. – Зб.5. – 268 с.
16. Солдатенков В.Ф. Збройні Сили в Україні (грудень 1917 р. – квітень 1918 р.) // УІЖ. – 1992. № 2. – С. 47.
17. Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917-березень 1918). К. – 1996. - 371 с.
18. Удовиченко О. Україна у війні за державність. — Вінніпеґ, 1954. — 180 с.
19. Українська революція і державність (1917-1920 рр.) / Бевз Т., Ведєнєєв Д., Гошуляк І., Коріненко П., Солдатенко В. - К.: Парламентське видавництво, 1998. - 247с.
20. Українська революція 1917 – 1921 рр.: Подвиг героїв Крут. Матеріали наукових читань / Відпов. Ред..: В. Ф. Верстюк – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2008. – 176 с.
21. Фiголь А. Бiй пiд Крутами//ЛЧК, Львiв, 1931 р., ч.2. – 168 с.
22. Шанковський Л. Українська армія в боротьбі за державність. – Мюнхен, 1958. – 317 с.
23. Янов М. Кiш УВК в Чернiговi//УК, N 23,24.
24. Наступ більшовицької армії на Київ [Електронний ресурс]: http://www.history.vn.ua/book/dovidnik2/314.html - переглянуто 14.01.2011
25. Війна радянської Росії проти УНР [Електронний ресурс]: http://books.br.com.ua/24039 - переглянуто 23.02.2011
26. Олег Романчук «Ультиматум. Хроніка одного конфлікту між Раднаркомом РРФСР і Центральною Радою» [Електронний ресурс]: http://exlibris.org.ua/text/ultimatum.html - переглянуто 13.12.2010
27. Литвин С. Опір українського війська російсько-більшовицькій агресії  
    у січні 1918 року [Електронний ресурс] / С. Литвин // Журнал «Воєнна історія» - 2008. - №1 (37). - Режим доступу до журн.: http://warhistory.ukrlife.org/1_08_4.html - переглянуто 09.02.2011