ЗМІСТ

     ВСТУП……………………………………………………………………..3-8

РОЗДІЛ 1. ОДЯГ КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ ГЕТЬМАНЩИНИ ХVІІІ СТ. У КОНТЕКСТІ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ……………….9-11

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ ЧОЛОВІЧОГО СТАРШИНСЬКОГО ОДЯГУ У ЗАГАЛЬНІЙ КЛАСИФІКАЦІЇ.......................................................................................12-14

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІЇ ТА СЕМАНТИКА УКРАЇНСЬКОГО КОСТЮМУ

      3.1. Функції українського костюму................................................15-19

      3.2. Семантика українського одягу................................................20-22

РОЗДІЛ 4. ЧОЛОВІЧИЙ КОСТЮМ СТАРШИНИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ

      4.1. Верхній одяг.............................................................................23-27

      4.2. Натільний одяг і поясний одяг.................................................28-30

      4.3. Зачіски та головні убори..........................................................31-32

      4.4. Прикраси, зброя і оздоблення комплексу чоловічого

     старшинського костюму...................................................................34-35

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….....36-38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ...…………....39-40

  ДОДАТКИ…………………………………………………………….......41-50

ВСТУП

     Одяг є одним з важливих елементів традиційної матеріальної культури кожного народу, адже саме в ньому відбито народний побут, господарювання людей, їх смаки та уподобання. Тому процеси виникнення одягу, його становлення та розвиток, функціонування в певні історичні періоди були і є предметом дослідження учених різних галузей знань, зокрема етнографів, етнологів, істориків, антропологів, краєзнавців, що свідчить про актуальність нашого дослідження.

      ХVІІІ століття загалом, і для України, зокрема,  – це знакова межа між модерністю й традиційнстю, це період стрімких змін та нищення традиційного світу.  Це за влучним спостереженням Ю. Лотмана, - «полігон для істориків». І чоловічий старшинський одяг не є виключенням. Саме ХVІІІ ст. – це той час, коли старшина Гетьманщини пертворюється із просто заможного козацького стану в еліту українського суспільства, яка стала активно прилучатися до європейської культурної спадщини, запозичуючи новомодні тенденції  і не лише в одязі, а й в побуті, способі самого життя, манерах, поведінці. [12, с. 294]

     ХVІІІ ст. – це період постійного зв'язку України-Гетьманщини з країнами Центрально-Східної Європи. Цей зв'язок зробив її залежною від суспільно-політичного, економічного і культурного життя сусідів. Найбільший вплив на Гетьманщину в ХVІІІ ст. мала Російська імперія і Річ Посполита. Україна була частиною Російської імперії і залежала від неї в політичному і культурному відношенні, але ця залежність почала проявлятися лише з другої половини ХVІІІ ст. Перша ж половина цього історичного періоду позначилась сильним впливом з боку Речі Посполитої, що продовжував даватися взнаки до початку ХІХ ст. Впливи обох могутніх держав не могли не позначитися і на такому аспекті української матеріальної культури як одяг, зокрема на старшинському – одязі нової української елети, яка мала тісні контакти як з російськими, так і польськими вищими суспільними  верствами.[4, с. 197-198]

     Народний  одяг українців — яскраве й  самобутнє культурне явище, котре не обмежувалося функціональним призначенням, завжди виступаючи у вигляді упредметнювача духовних традицій народу та його світоглядних уявлень. Разом з тим народний одяг несе в собі національну символіку та найвиразніший знак національної культури. [22, с. 17]

     Для України ХVІІІ ст. багато в чому було переломним, адже події, які відбувались в цей період принципово змінили стиль життя українського суспільства і визначили основні напрямки його політичного, соціально-економічного і, зокрема, культурного розвитку на подальше майбутнє. Варто лише згадати, що починається століття із рішучого кроку І. Мазепи на зустріч Карлу ХІІ, а закінчується тріумфом катеринівського абсолютизму. Всі ці історичні перепетії ХVІІІ ст. привносять модернізаційні зміни не лише, і не стільки в політичне і соціально-економічне життя Гетьманщини, скільки в сферу культури, зокрема в матеріальний побут.

      ХVІІІ ст. виробило свою шкалу матеріальних цінностей для елітної верстви, дотримання яких вважалося необхідним, щоб бути приналежним до суспільної верхівки. Уявлення старшини про пріоритетні складові матеріального світу в цей період формуються і розвиваються в межах того кола цінностей, що був пріоритетним для представників вершини соціальної ієрархії. В українському суспільстві даного періоду спостерігається вже домінування аристокритичної побутової тенденції. Бажання козацької старшини оточити себе вишуканими речами, організувати своє життя на манер аристократії, з якою козаки розправилися в ХVІІ ст. явно відчувається в смаках нової правлячої верстви. І це ми спробуємо в даній роботі прослідкувати на прикладі такого елементу матеріальної культури, як одяг, - одяг козацької старшини. [4, с. 201-202]

      Стосовно  того, яке значення відігравав одяг, зовнішність, мода в цілому в житті  козацької старшини, особливо тоді, коли вона стає вже правлячою верствою, то слід згадати очевидно універсальне для всіх часів твердження Фернана  Броделя про те, що «ніколи ніхто  не міг нічого вдіяти з бажанням піднятися вище по суспільній драбині, або з прагненням носити одяг, який був на Заході основою такого просування».

      Найперші  згадки про матеріальну культуру українців ХVІІІ ст. ми черпаємо із досліджень О. Рігельмана і Д. Бантиш-Каменського, які звернули особливу увагу на вбрання козаків та їхніх дружин. Так, дуже вагомою є праця О. Рігельмана «Літописне повіствування про Малу Росію». У книзі на основі величезного фактичного матеріалу представлено широку панораму історичного минулого українського народу з найдавніших часів до 80-х років XVIII ст. Праця Рігельмана з додатком «Список именной всем бывшим в Малой России гетьманам», альбомом (28 портретів та двох карт України) є цінним джерелом для докладного вивчення особливостей чоловічого старшинського одягу України 17-18 ст. До неї додано також «Особое списание о бывших запорожских казаках», етнографічний опис української людності й 28 малюнків українських типів (у відповідному одязі), виконаних Т. Калинським, які унаочнюють узагальнюючу інформацію про козацьке вбрання і дають можливість для його порівняння.

[8, с. 93-94]

     Спираючись  на достовірні матеріали, вбрання різних верств українського суспільства, в  тому числі і старшини, описували  І. Крип'якевич, М. Костомаров, Я. Головацький. Провідним дослідником козацького побуту та вбрання, безсумнівно, є Д. Яворницький. Для нас важливою є його праця «Історія запорізьких козаків», яка є найбільш повним історичним дослідженням, що охоплює період 1471 -1734 рр. У третьому томі, що охоплює складний і драматичний період в історії Запорізької Січі (1686-1734 рр.) висвітлюється життя і побут запорожців, містяться цінні відомості про чоловічий козацький одяг цього періоду.

     В основу даної роботи увійшли також дослідження української культури і одягу етнографів і істориків ХХ століття і сучасних: Апанович Олени, Буряк Лариси, Васіної Зінаїди, Гуслистого Федора, Лозко Галини, Маслійчука Володимира, Ніколаєва Тамари, Стамерова Костянтина, Стельмащук Галини та інших дослідників. Також для вивчення українського чоловічого старшинського одягу ХVІІІ ст. були використані енциклопедії, навчальні посібники для студентів вищих навчальних закладів: Макарчука Степана, Матейко Катерини, Дністрянського Миколи, Косміної Тамари, Пономарьова Анатолія та інших авторів.

     У праці Олекси Воропая – доктора слов’янської етнології «Звичаї нашого народу: етнографічний нарис», крім опису народно-календарних звичаїв протягом цілого року, здійснено порівняння українських народних звичаїв зі звичаями інших європейських народів і показано культурну спорідненість нашого народу з народами Західної Європи. Воропай дав досить докладний опис всіх елементів українського костюму. Зокрема в даній праці ми використали інформацію, що стосувалася таких елементів, як вуса, зачіски та поясний одяг.

Ми вважаємо, що однією із найбільш ґрунтовних досліджень, де найбільш докладно висвітлено особливості  українського костюму є монографії Тамари Ніколаєвої «Історія українського костюма» та «Український костюм: надія  та ренесанс». В першій праці висвітлюються витоки традиційного українського костюма та його багатовікова історія, тісно пов’язана з процесом розвитку української спільності. Представлене широке розмаїття народного вбрання відповідно до історико-етнографічних регіонів України, в тому числі і Лівобережної України, детально розглядаються його численні компоненти та прийоми оздоблення.

     Монографія  Т. Ніколаєвої «Український костюм: надія та ренесанс»   є для нас цікавою тим, що в ній простежується процес формування високохудожніх комплексів національного костюма українців, взаємодії на різних етапах з культурами інших народів. Так, нами був взятий до уваги матеріал і з розділу «Костюм Лівобережної України у контексті реформ XVIІІ ст.», де охарактеризовано особливості впливу загальноєвропейської і російської моди на український традиційний костюм.

      Також в даній роботі викоритстані матеріали  із монографії Костянтина Стамерова  «Нариси з історії костюмів», що являє собою систематизований і узагальнений огляд історії  костюмів народів світу від найдавніших  часів до ХХ століття. Не оминув автор  і опису українського одягу. В  розділі «Український костюм» Стамеров знайомить нас з основними  силуетами, особливостями крою, тканинами, головними уборами, зачісками, прикрасами і різними складовими костюма на різних історичних етапах, торкаючись і ХVІІІ ст.

     При дослідженні українського одягу  Лівобережної України був також залучений матеріал із монографії Г. Стельмащука «Традиційні головні убори українців», де вперше досліджено розвиток головних уборів та зачісок, які побутували на території Україні з найдревніших часів до початку XX століття. Виявляються всі види і форми головних уборів різних соціальних груп населення. Ми взяли до уваги лише ті відомості, які стосуються чоловічих головних уборів і зачісок ХVІІІ ст.

      Об'єкт  дослідження – матеріальна культура України в ХVІІІ столітті.

     Предмет дослідження – особливості чоловічого старшинського одягу Гетьманщини в ХVІІІ ст.

       Мета  дослідження полягає у вивченні особливостей формування чоловічого старшинського одягу Гетьманської України в ХVІІІ ст.

       Завдання  дослідження:

       1) з'ясувати основні тенденції впливу загальноєвропейської культури на чоловічий старшинський одяг ХVІІІ ст.;

        2) визначити місце чоловічого старшинського одягу у загальній класифікації;

       3) охарактеризувати функції і семантику українського костюму;

       4) проаналізувати особливості і виділити основні елементи чоловічого старшинського костюму  ХVІІІ ст.

             Хронологічні  межі дослідження. Дане дослідження охоплює увесь період ХVІІІ століття, коли українська культура знаходилася під впливом турецької, перської, польської і російської культур. Значна увага буде звернена на другу половину ХVІІІ століття, коли культура Гетьманщини розвивалась переважно під впливом російської, яка увібрала в себе загальноєвропейські тенденції.

       Географічні межі. Гетьманщина або Військо Запорозьке — це північна частина території Наддніпрянщини (умовний термін для позначення тієї частини українських етнографічних земель, які входили до складу Російської імперії). Гетьманщина розташовувалась на лівому березі Дніпра, відповідно інша назва її – Лівобережна Україна. Тому в роботі крім поняття «Гетьманщина», будуть використані поняття «Наддніпрянщина» і «Лівобережна Україна».

Практичне значення роботи. Матеріали даної роботи можуть бути використані при вивченні культури Лівобережної України у складі Російської імперії на уроках історії в 8-х класах, так як вона має додатки, які можуть послужити наочними засобами, крім того, вона містить багато цікавих фактів, що викличуть інтерес у учнів 13-14 років. Також робота може бути залучена як додатковий матеріал викладачами ВУЗів на лекціях та семінарських заняттях по історії України, по етнографії України, культурології, Доцільним може бути використання даних матеріалів в ЗОШ на історичних гуртках, де учні мають змогу більш поглиблено вивчати культуру  українського народу