Голодомор 1932-1933 років очима журналістів Західної України

    Не  залишилося осторонь і світове товариство. Було проведено Велике повітове віче в Белзі.  На ньому були прийняті ряд резолюцій. Зокрема виявлено протест «проти розбоїв і плянового виголодження мільйонів наших братів через московських окупантів на Великій Україні»; закликано всіх українців...до цілковитої ліквідації роботи московсько-большевицьких прислужників і унеможливлення її провадити на будуще». Учасники Віче виразили віру в «остаточну і повну перемогу Української визвольної Ідеї; воззвали всі села белзького повіту до «скликування протестаційних віч, яких  ціллю є розкрити перед нашим громадянством всю облуду московських опришків і у хвилі великого горя з’єднати його духовно з братами на Великій Україні». Про це писав кореспондент Войнилівський в серпні 1932 року(Додаток26).

    11 вересня 1932 року в Берліні Українська Громада «улаштувала збірний протест проти виголодження України Москвою». На зборах були присутні багато німців. На допомогу голодуючим було зібрано 100 марок.

    Хвиля протестів перелетіла і через океан.  6 листопада 1932 року у Детройті штат Мічіган відбулася велика демонстрація українців проти виголоджування України. В ній прийняло участь біля 4000 українців. «Всі американські і чужомовні часописи Дітройту помістили фотографії походу, деякі з дуже спочуваючими замітками про Україну та патріотизм дітройських українців» (Додаток 27).

    Як  ми можемо бачити з приведених матеріалів, Україна не залишалася самотня в своїй трагедії. Як могла світова спільнота намагалася допомогти тим , хто помирав від голодної смерті. Нехай не завжди ця поміч  доходила до простого селянина та хто зна, щоб було, якби не було і її. Скільки безневинних жертв полягло б ще на українських землях.  І чи закінчився б Голодомор 1933-м роком.  І те, що українці за кордоном глибоко переживали трагедію свого народу, намагалися йому допомогти, свідчить про велику силу єднання душею, яка, незалежно від місця проживання, залишається українською. 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

    Історичний  факт Голодомору 1932-1933 років в Україні  визнали близько 70 країн світу, у  тому числі парламенти 10 країн визнали  його актом геноциду (США, Канади, Естонії, Аргентини, Австралії, Італії, Угорщини, Литви, Грузії, Польщі).

    Надзвичайно важливими для міжнародного визнання Голодомору геноцидом стали Висновки Спеціальної комісії Конгресу США з питань дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні, ухвалені ще в 1988 році.

    Підводячи підсумки роботи по даній темі, можна  зробити наступні висновки.

    Періодичні  видання Західної України приділяли  багато уваги відтворенню істинного  стану речей, які відбувалися  на Великій Україні – Голодомору. Це свідчило про небайдужість українців, яких оминула доля їх радянських співвітчизників.

    Яскравим прикладом таких публікацій є матеріали з тижневика «Новий час», за період з осені 1932 по зиму 1933 років, що виходив у Львові і поширювався у багатьох країнах Західної Європи та Америці.

    Спочатку  основною тематикою статей, присвячених  голоду,  був опис того жахливого життя, яким жив український народ. Основою для них служили розповіді очевидців, власних кореспондентів та листів, які потрапили з-за кордону. Своєю емоційністю та реалістичністю дані публікації були спрямовані на пробудження великих мас населення, етнічних українців і не тільки, для допомоги голодуючим. Не останньою темою статей була тема присвячена висвітленню байдужого та жорстокого ставлення радянської влади до ситуації, яка склалася на території Великої України.

    Другою, з основних тем, була тема діяльності суспільства на Протестному фронті. В основному це були заклики до спільної боротьби проти «сталінщини» та чисельні резолюції, які приймалися на засіданнях Протестних Комітетів. Таким чином, дана проблема набувала міжнародного розголосу. Вона вимагала реакції всіх прогресивних сил людства на спрямоване винищення українського народу.

    Поряд з закликами до боротьби газета «Наш час» регулярно публікувала про  роботу Комітетів Порятунку, які  активно вели діяльність по наданню  практичної допомоги голодуючим. З цих матеріалів видно, що  створений Український Червоний Хрест об’єднав у своїй боротьбі за український народ велику частину світової спільноти.

    Вивчивши  матеріали  газет «Наш час», «Наш прапор» можна дійти висновків, що українці Західної України не залишилися байдужими до долі їх співвітчизників в Радянській Україні. Вони привернули увагу іноземних держав до трагедії, і саме головне – пробили ту блокаду мовчанки, якою влада намагалась приховати свої діяння спрямовані на винищення українського народу.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                        СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

1.Антонович М.  Щоб ніколи не повторилось:  до 65 річчя голодомору в Україні//Урядовий  кур’єр. – 1998  р., 23 червня. – ст.10.

2. Бухало Г.  Відлуння голодомору на Волині// Волинь історична. – Рівне, 2007. – ст. 90-94.

3.Розсекречена пам'ять: Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД/ Упор.: В. Борисенко, В. Даниленко, С. Кокін та ін. - К.-2007. - 604 с.

4.Український хліб на експорт: 1932-1933 / 
Упоряд.: В. Сергійчук Редкол.: Г. Боряк, Р. Круцик, Ю. Куляс, В. Лозицький, Н. Маковська, В. Сергійчук, Б. Федорак, І. Юхновський. - К.- 2006. - 432 с.

5. Граціозі А.  Голод 1933 року був геноцидом  проти українського народу//День. – Київ, 2007, - №132 – ст. 1,4.

6. Данчинська Н. Голодомор 1932-1933 років як наслідок колективізації// Рада. – 1993, 1 липня.

7.Заставний Ф.  Український голодомор 1932 – 1933 років через призму демографічної  статистики// Розбудова держави.–  2003,  №9/12, -ст. 18-31.

8. Колитова І.  Свіча нашої пам’яті: Голодний мор 1932 – 1933років//Вісник книжкової палати. – Київ, - 2007, №11, ст. 47 – 48.

9. Курінна Л.  Від заперечення до визнання. Голодомору 1932 – 1933 років в Україні  вважають геноцидом все більше  країн//Закон & Бізнес, - 2007,  №4, ст. 16

10. Кульчицький  С. Голодомор 1932 – 1933 років:  Механізм сталінського терору// Український  історичний журнал. – 2007,  №  4, ст. 4 – 26

11. Крамаренко  О. Геноцид 1933  і наслідки  для України// День. -2006, № 198, -ст.4

12. Кульчицький  С. Чому Сталін нас нищив? Як осмислювали голодомор . Позиція радянських істориків//День: всеукраїнська газета. – 2005, № 202-203, ст.4.

13. Кульчицький  С. Сталін прагнув ліквідувати  Україну як національну державу// День: Всеукраїнська газета. – 2006, №200, ст.4 – 5.                                                           14Як нас морили голодом. Вид. 3-е, доповнене / 
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Центр українознавства. - К.- 2006. - 392 с.

15. Мейс Д.  Штучний голод 1933 рік в радянській  Україні. Що сталося і чому?//Український історичний журнал і науковий. – 2007,  №1, ст.185-200.

16.Упокорення голодом: Збірник документів /  
Упор.: М. Мухіна. АН України. - Київ: 1993. - 312 с.

17. Нитченко Д. «Голодом заставіть работать в колхозе»//Самостійна Україна. – 1993, 3 червня.

18. Огірок О.  Духовно – моральні наслідки  голодомору  в Україні// Персонал. – 2002, т.11 – ст. 25-27

19.Пошмар Є.  Польський історик Чеслав Райца:  «Голодомор 1932- 1933рр.- це голокост  українського народу»//  Рідна  школа ( діаспора), - Нью-Йорк, 2007. – ч.2- ст. 13-14.

20.  Палій О.  Чому вбивали Україну? Вмирати  з голоду могли тільки за  знання і схвалення цього у  Москві// Закон &бізнес. – 2005,  № 49. – ст. 5.

21.ДАРО, ф-480, оп.1, од.зб. 1

22.Газети «Новий час», «Наш прапор», «Народна справа», 1932-33 рр.