Бортнянский

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 РЕФЕРАТ

 

"Дмитро  Степанович

БОРТНЯНСЬКИЙ"

 

 

                                             

                                                                                         

 

 

 

 

 

                              

 

П Л А Н .

 

І. Народження. Глухівський період життя.

            

            1). Історія сім ї Бортнянських. Народження Дмитра

                 Бортнянського.

            2).Глухів – столиця гетьманства  України.Традиції

                Глухівської музично-хорової школи.

            3). Навчання Дмитра у Глухівській  співочій школі.Від-

                їзд до Петербургу.

2.Навчання  і робота в Петербурзі у  Придворному     хорі.

                                                               (1758-1768рр.)

             1). Історичні події 1758-го року.

             2). Система навчання і роботи  у Імператорському

                хорі.

             3). Зустріч Бортнянського з Бальдасаре  Галуппі.

                Вплив Галуппі на формування  творчої особистості

                Бортнянського.

             4). Від їзд до Венеції (1768р.).

3. Венеціанський  період (1769-1779).

 

             1). Перші враження від Венеції.

             2). Навчання і робота в Італії.Зустріч  і відносини з

                Березовським.

             3). Участь Бортнянського у військових і політичних спра-

                вах.

             4). Італійські опери Бортнянського.

             5). Від їзд на батьківщину. 

 

 

 

 

 

• 1 –

 

 

 

 

 

4. Робота і  життя в Петербурзі (1779 – 1801).

        

               1). Робота в якості капельмейстера при російському

                  дворі, керівництво хорами. Створення  циклу духовних

                  хорових концертів.

               2). Призначення капельмейстером  при «малому» дворі

                  Павла Петровича. Створення клавесинних творів.

                  Створення концертної симфонії  – першого в Росії 

                  Симфонічного твору. Створення  опер «Празднецтво

                  Сеньора», «Сокол», «Син-суперник».

               3). Призначення на посаду керуючого Придворною хо-

                  ровою капелою – головним хором  Російської держави. 

                 Адміністративна робота в капелі. Створення хорових 

                 концертів, робота над розвитком  цього жанру.

 

 

  5. Період  зрілості. Творчість, суспільне життя. ( 1801 – 1825 ).

 

                1). Заснування в Петербурзі філармонійної  спілки. По-

                   чаток діяльності Бортнянського  в цій спілці.

                2). Внесок Бортнянського у розвиток  жанру кантат.

                3). Написання творів з приводу Вітчизняної війни 1812р.

                4). Останні роки життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• 2 –

 

 

 

 

         

          Ще не так давно ім я Д. С. Бортнянського сприймалось більшістю як відголосок давно минулої доби, зв язаної частково

з історією православної церкви, а частково з деякими сторін –

ками російського  хорового мистецтва. Знаючи про його діяль-

ність у сфері  духовного , ми знаходились в полоні цих стереоти-

пів. Але ж  саме на традиціях, закладених Дмитром  Бортнян-

ським, зросли багато талантів. Саме він – один з основопо –

ложників російської національної композиторської школи.Са-

ме він надихав  своєю творчістю покоління російських музикан-

тів.

         Отже, познайомимось поближче з  композитором, його

Сім єю і життям.

         Рід Бортнянських походить з Бецької області, що на те-

Риторії Польщі. Звідти родом був дід Степана  Васильовича

(батька композитора)  – Дмитро Бортнянський. Від свого

батька він  отримав декілька сотень десятин  землі.

        Село, в якому жив дід Степана  Васильовича, називалось

Бортне. Звідси і пішло прізвище роду Бортнянських.

        Дмитро Бортнянський займав посаду  судді і, крім того,

мав “привілей  корлівський”.

       Тому і землі у Ботнянських  було достатньо.Син Дмитра –

Василь –  також користувався повагою у односельців. Від суд-

Ді він отримав  великий посаг, що дозволило йому мати велику

Сім ю і  дати освіту своїм дітям. Сам Василь займався тор –

гівлею.

        Цій справі навчався у батька  Степн Бортнянський. А пі-

зніше був  посланий з дому для подальшого розширення справи

в “інші краї”.

        Так відірвався від рідної  землі батько майбутнього ком-

позитора.

        Доля привела його в Глухів, де він вирішив залишитись

назавжди.

 

 

                                                    - 3 -

  

 

 

 

 

        Не кожний чужинець міг ввійти в число жителів Глухова.

Треба було прийняти присягу на вірність «Її Імператорській

Величності». Степан Васильович Бортнянський не задумую  – 

чись прийняв  цю присягу і став постійним жителем  міста 

Глухова.

         У 1740-х роках постачав для глухівської козацької сотні

харчі та одяг,за що отримав подяку, де була відмічена  його

службова «безпорочність».

         Купив він у Глухові і будинок,  але у 1748-му році у вели  –

кій пожежі він  згорів.Після цієї події оселився Степан Васильо-

вич уоднієї  козачки, чоловік якої загинув. Вона мала дорослого си-

на – Івана,- який служив у Петербурзі при дворі  на музичній по-

саді. Тому і  мати його – Марина Дмитрівна –користувалась у

Глухові повагою.

        Менше, чим через рік Степан  Васильович і Марина Дмит-

рівна обвінчались. Потім народилась у них дочка, а слідом за

нею – син  Тимофій, який помер у дитинстві. А у 1751-му ро-

ці Марина Дмитрівна народила ще одного сина, якого назвали

Дмитром.

        Батьківщиною майбутнього композитора  стало україн –

ське місто, один з центрів козацтва, де будуть розгортатися

події, що вплинуть на його долю.

         Перша згадка про Глухів у  літопису датована 1152-м ро-

ком. Місто  знаходилось на кордоні чернігівських  земель з Литвою

і Польщею.

         У 1708-му році Петро 1 вирішив змінити місце гетьман –

ства в Україні, яке до того часу знаходилось у  Батурині, і пере-

ніс його у  Глухів. І місто почало розвиватись.

         Як відомо, ще з середини 17-го  ст. до Москви стали при-

ходити українські музиканти, що вносилс в російську музику

всілякі європейські  новинки.

 

 

• 4 –

 

 

 

 

 

        При Петрі1 тако ж кращими  співаками вважались ви-

хідці з України, осбливо з Глухова. Після смерті Петра імпе-

ратриця неодноразово запрошувала глухівських співаків до

себе на службу.

        Поступово за допомогою тодішнього  гетьмана Дани-

ла Апостола у Глухові формується перша в  Росії співоча шко-

ла. У 1738-му році на навчанні знаходилось близько  двох де-

сятків підлітків. В серпні цього року їм був влаштований  ек-

замен і 11 найкращих були відправлені до двору Анни Іоанів-

ни. Очолював хор регент Федір Яворський.

        Розчулена імператриця 21 вересня  1738 року підписала

указ про  відкриття у Глухові музично-хорової  школи.

        Ідея цього указу могла належати  Олексію Григоровичу

Розумовському,який сам вийшов у графи через співоче  ми –

стецтво. В  дитинстві він був пастухом, але  по святах спі-

вав у церкві, де його почув полковник Вишневський, що мав

свій хор. Разом  з хором Вишневського Олексій  Григорович

опинився в  Петербурзі.

         Вже пізніше, завдяки таємному  шлюбу з дочкою Петра1,

Єлизаветою, він  піднявся до статусу «першої людини»  дер-

жави.

         У 1743-му році Олексій викликав  до себе молодшого

Брата – Кирила і того ж року направив його на навчання за

кордон. Закінчивши навчання, він повернувся на батьківщину

і отримав  титул графа,чин камергера і  пост президента

Академії наук. А у 22 роки Кирило Розумовський стає геть –

маном  України. І якраз у 1751 році Кирило Розумовський

урочисто в  їжджає в Глухів.

         Ось так співоча справа пов язала між собою російський

трон, українське гетьманство, древнє місто Глухів і  його хоро-

ву школу, забезпечивши на найближчі роки багатьом найбільш

 

 

• 5 –

 

 

 

 

 

видатним її випускникам досить привабливе майбутнє.

          У Глухові Розумовський пробув недовго. Але за цей час він

отримав від  імператриці орден Андрія Первозванного, встиг об-

їздити Україну, оглянув військо, міські укріплення. У Глухові у нього

народився син, якого назвали Андрієм.

           В цей час імператорський двір переїхав до Москви і цариця

Запросила туди і Розумовського.

           У листопаді 1752 року гетьманська  родина покинула Глухів.

           А Бортнянські продовжували жити  в Глухові. Сім я жила в  достатку.Степан Васильович користувався  особливою прихильні-стю Кирила Розумовського. В його обов язки входило постачання

найкращих продуктів  гетьманові, а також всілякого  одягу.

           У1755 році по протекції Розумовського  С. В. Бортнянсько-

му було присвєно військове звання і внесено його в «список козацький»

глухівської сотні.

           Дмитрові в той час було 4 роки  і ніщо не віщувало майбутніх

Здібностей  хлопчика.

          Перші пагінці його таланту  виявилися коли Дмитрові було 6

років. Завдяки  матері, яка мала любов до музики і співала з своїми

подругами українських і козацьких багатоголосних пісень.

          Дмитро мав чистий, сильний голос  і вловлював мелодії на льо-

ту.

         Батько сприймав здібності сина  без особливого ентузіазму.

Він мріяв  про воєнну кар єру для свого  сина.

         Але, завдяки старанням матері, через декілька місяців Дмит-

ра привели  в співочу школу. Батько до останнього моменту споді-

вався, що хлопця не візьмуть. Але Дмитра прийняли з  найвищими

оцінками.

          Вчився він легко. Дуже любив  співати, а це було головним, бо

не стільки  навчання, скільки постійна служба була правилом для глухівських школярів.

 

 

                                                    - 6 -                         

 

 

    

 

 

 

          Співали багато і регулярно. Навчання нагадувало постійну роботу. Основна методика зводилась до слідуючого твердження: нема кращого способу навчити справі, чим виконувати її постійно.

          Ще у 1755 р. Кирило Розумовський  заснував у Глухові музичну  капелу, куди входили хор і  оркестр.

         У гетьманському домашньому театрі співали відомі майстри.

         Юний Дмитро Бортнянський був  примічений зразу. Уже в перших  своїх виступах він показав  свої неабиякі можливості, а тому  часто виставлявся в якості  соліста.

         Ще у глухівській школі Бортнянський почав займатися на одному з музичних інструментів. Скорше всього на скрипці.

         Почесно було знаходитись у  стінах співлчої школи. Ще зовсім  недавно покинув це гніздо  Григорій Сковорода. На той  час він проходив навчання  в Придворному хорі в Петербурзі.

         Перейшов вчитися з Глухова  до Київсьлої духовної академії  ще один даровитий юнак –  Максим Березовський.

         Але семилітній Дмитро Бортнянський  ще не знав ні Григорія Сковороду,  ні Максима Березовського. З  першим він не побачиться ні  разу, а з другим пройде пліч-о-пліч немало років свого багатотрудного життя у музиці…

         Бортнянський мав чудовий чистий  і сильний дискант – а такі  голоси завжди були рідкістю. Тому і виділився юнак у  перші ж місяці навчання серед  своїх однолітків.

        Кирило Розумовський, немов забувши про своє гетьманство, прижився устолиці і не збирався виїжджати в Україну. Але після нагадування імператриці Єлизавети Петрівни, був змушений готуватися до нового переїзду.

         Може бути, що коли б у 1757 р. не приїхав би у Глухів Гетьман, то інакше склалась би доля юного Дмитра Бортнянського.

 

 

 

                                                       -7 -

 

 

 

 

         У Глухові гетьман займався  всілякими справами у тому  числі і музикою. Домашня гетьманська  капела співала для Розумовського по святах. В цих концертах приймали участь і хлпчики з глухівської школи. Там і примітив Кирило григорович відмінні голоси деяких співаків. Звернувши увагу на малого Дмитра і взнавши його ім я, гетьман наказав призначити Бортнянського у столичну капелу.