Транспортна система Європейського Союзу

    Значну  роль морський транспорт відіграє в  структурі вантажоперевезень таких  країн ЄС як Данія, Фінляндія, Бельгія, Німеччина, Мальта, Швеція.

    Більшість портів регіону здатні приймати та обслуговувати судна вантажопідйомністю більше ніж у 20 тис. т. Найбільшим портом Європи є Роттердам у Нідерландах, який відрізняється вигідним сполученням  з основними промисловими та економічними центрами Західної Європи, і давно перетворився на гігантський промислово-транспортний вузол, його вантажооборот становить 290 млн. т на рік.

    В Середземноморському регіоні розташовані  дві країни,що мають значну кількість  іноземних суден, приписаних до свого флоту, через низькі податки, дешеву робочу силу, що їх обслуговує, незначні вимоги до техніки безпеки, це так звані «країни зі зручним прапором» - Греція та Мальта.

    Осовні  порти: Роттердам (353,6 млн т в рік), Антверпен (151,7), Гамбург (115,5), Марсель (96,5), Ле Гавр (70,0), Берген (67,9), Іммінгем (64,0), Алхесирас (60,0), Амстердам (56,8),  Бремерхавен (55,6), Лондон (51,9), Таранто (50,9) та ін. (основні показники роботи морського транспорту показані на карті додатку)

    Внутрішній  водний транспорт.

    Відіграє  дуже важливу роль у внутрішньо-континентальних, національних та регіональних перевезеннях. Загальна довжина водних шляхів ЄС – 52 332 км. [15]

    Цей вид транспорту розвинутий у Німеччині, Нідерландах, Франції, Румунії, Болгарії. У деяких країнах ЄС він практично відсутній з огляду на природні умови.

    В ЄС налічується близько ста міжнародних річок. Це, зокрема, Дунай, у басейні якого розташовані 14 держав Європи, а також Рейн, Ельба, Луара, Маас, Шельда та ін. [4, с. 165]

    Загальноєвропейське значення мають Кільський канал (ФРН), що з’єднує Кільську бухту  на Балтійському морі з пониззями  Ельби, порти Кіль та Гамбург, Середньогерманький канал, довжина якого 325 км та канал Гета у Швеції, довжиною в 420 км.

    3.3. Територіальна організація повітряного транспорту.

    На  частку міжнародного повітряного транспорту нині припадає 54 % і загального обсягу всіх регулярних авіаційних перевезень у світі. При цьому пасажирські  перевезення в загальному обсязі світового пасажирообороту за останнє десятиліття зросли від 40 до 46 %, тоді як міжнародні вантажні перевезення в загальному обсязі вантажних тонно-кілометрів збільшилися від 69 до 78 %.

    Частка  вантажообороту на повітряному транспорті ЄС становить – 0,1%, пасажирообороту  – 8,6%.

    У європейському повітряному транспорті в цілому обсяг міжнародних пе- 
ревезень вищий, ніж обсяг внутрішніх перевезень (54,9 і 45,7 % 
відповідно). Із загальної кількості міжнародних перевезень близько 82 % 
становлять регулярні перевезення і дещо більше — 18 % — міжнародні 
нерегулярні комерційні перевезення.

    Найбільшим  у світі міжнародним ринком чартерних  перевезень є ринок, створений 22-ма західноєвропейськими державами, що належать до конфедерації цивільної авіації. Тут обсяг нерегулярних перевезень дорівнює обсягові регулярних. Оскільки чартерні перевезення в Європі виконуються на більші відстані, ніж регулярні, їхній обсяг у пасажиро-кілометрах становить близько 60 % загального обсягу пасажирських авіаперевезень у ЄС.

    Обслуговуванням міжнародних авіаперевезень зайнято  більше 1 тис. летовищ. [9, с. 321- 322]

    Основні вузли – лідери вантажних перевезень: Франкфурт-на-Майні (2 104 348 т, 25 тис польотів), Шіфоль (Амстердам, 1 592 455 т, 17 тис польотів), Хітроу (Лондон,  1 482 662 т, 3 тис польотів),  Шарль – де – Голь  (Париж, 1 392 147, 48), Люксембург (788 218, 12), Національний аеропорт Брюссель (614 385, 17), Кельн, Лейпциг, Мілан, Мадрид та ін.

    Основні вузли – лідери пасажирських перевезень – Хітроу (66 907 тис пас.), Шарль – де – Голь (60 496 тис пас.), Франкфурт-на-Майні (53 189), Барахас (Мадрид, 50 366), Шіфоль (Амстердам, 47 404), Фіумікіно (Рим, 34 815), Мюнхен, Гатвік, Барселона, Орлі, Дублін, Пальма – де – Майорка та ін. [20, 17, 18]

    РОЗДІЛ IV

    ПРОБЛЕМИ  ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТУ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ 

    Транспорт грає істотну роль  в житті  населення держав ЄС, забезпечуючи його зростаючу мобільність. В той  же час розвиток транспортної системи  ЄС стикається з рядом серйозних  проблем, що значно знижують її ефективність, вони включають:

    - транспортну перевантаженість окремих територій і напрямів, в першу чергу автомобільних магістралей, деяких ділянок залізничної мережі, міських доріг, аеропортів, що викликає істотні економічні втрати і зниження якості життя населення, а також одночасне погіршення транспортного забезпечення ряду периферійних територій.

    Транспортна політика ЄС направлена на розробку нових  заходів по забезпеченню більш раціонального  використання всіх видів транспорту, і якщо всі заплановані проекти досягнуть успіху, одні лише перевезення великовагових вантажів збільшаться на половину в порівнянні з рівнем 1998 р. Це означає, що ще більше навантаження буде сконцентроване на головних наскрізних магістралях, які вже сьогодні перевантажені. Швидкий економічний ріст, очікуваний у країнах – кандидатах у ЄС, і покращення зв'язків з віддаленими регіонами також збільшать транспортні потоки, особливо в сфері автомобільних перевезень. Таким чином, в умовах стрімкого зростання перевезень росте й число так званих «вузьких місць» на головних міжнародних маршрутах. Виникаючі на окраїнах агломерацій або в районі природних бар'єрів і границь, вони впливають на всі види транспорту. Поки інфраструктура не стане взаємозалежною й звільненою від «вузьких місць», щоб забезпечити фізичний рух вантажів і пасажирів, не може бути в повному ступені реалізована ідея внутрішнього ринку й територіального зімкнення ЄС.

     - транспортну аварійність; 

    Лише  за 2006 рік на території ЄС 44 400 осіб загинуло в аваріях на автомобільному (97%), залізничному та повітряному транспорті. Найвища транспортна аварійність спостерігається у Німеччині, Італії, Франції, Польщі та Румунії.

     - шкідливу дію на довкілля, здоров'я населення, клімат;

    Викиди  парникових газів на транспорті становлять 19%. Особливо шкідливу дію серед них мають викиди вуглекислого газу, що у 2005-му році склали 82,6% від загальної кількості викидів парникових газів, порівняно з 78% у 1990-му, оксиду нітрату та метану.  Найбільш негативний вплив на довкілля справляє автомобільний транспорт, розміри викидів СО₂ на якому сягають 93% від загальних, та авіаційний (2,6%). Важливою проблемою, особливо у великих містах є смог та транспортний шум.

     - значний вжиток невідновних ресурсів (нафтопродуктів)

    На  транспорті в ЄС споживається 31,5% загальної енергії,що виробляється, 81,9% з яких припадає на автомобільний транспорт, 14% на авіаційний, 2,5% на залізничний, 1,6% на внутрішній водний; в структурі енергозабезпечення транспортних засобів головну роль відіграють нафтопродукти (96,7%), незначна частка використання газу (0,2%), енергії з відновлюваних джерел (1,6%), електроенергії (1,7%). [8]

    Окремою серйозною проблемою є фінансування розвитку і вдосконалення транспортної інфраструктури ЄС в умовах обмеженості засобів національних бюджетів і бюджету Співтовариства.

    В цілях зниження перевантаження транспортної інфраструктури і пов'язаних з нею негативних соціально-економічних наслідків, а також загального підвищення ефективності і конкурентоспроможності транспортного сектора Європейська транспортна політика передбачає вирішення наступних основних завдань:

    - розвиток взаємодії між різними  видами транспорту, інтермодальних  перевезень;

    - усунення природних перешкод (бар'єрів) для перевезень, що негативно  позначаються на розвитку, за рахунок розвитку магістральної транспортної мережі і вдосконалення управління рухом на ній;

    Задля виконання поставлених завдань  ЄС проводить успішну транспортну  політику в сфері розвитку інтермодальних перевезень, збалансованого використання транспортної мережі. Реалізація даної політики проводиться через впровадження в дію масштабних та довгострокових планів та проектів. Так у 2001-му році в ЄС була прийнята програма, присвячена проблемам транспортної політики ЄС, строком до 2010 року – так звана «Біла Книга», а згодом прийнятий великомасштабний проект по розвитку транс’європейських транспортних мереж, що будуть направлені на розвиток депресивних територій за рахунок розвитку транспорту,  вдосконалення залізничного, автомобільного та морського транспорту як зручної альтернативи автомобільному та авіаційному. В межах проекту – 30 пріоритетних напрямків по побудові нових та вдосконаленню існуючих елементів транспортної мережі, на більшості об’єктів вже розпочато будівельні роботи.

     - фінансування розвитку транспортної інфраструктури;

     - реалізація комплексу заходів по підвищенню безпеки транспорту (в першу чергу - безпеці дорожнього руху – введення штрафних санкцій за перевищення швидкостей, встановлення засобів, що фотографують порушення, впровадження та популяризація навігації, застосування досягнень науково-технічного прогресу для вдосконалення механізмів керування поїздами та літаками тощо)

     - створення ефективних механізмів  платності користування транспортною  інфраструктурою, що забезпечують  компенсацію повних витрат суспільства;

    - вживання заходів, направлених  на "пом'якшення" можливих негативних  наслідків розширення Євросоюзу; 

    - підвищення ролі Євросоюзу у  формуванні механізмів міжнародної  транспортної політики.

    -  впровадження заходів на пом'якшення негативного впливу на довкілля (наукові розробки, направлені на конструювання електричних автомобілів, поступовий перехід з нафтопродуктів на біопаливо, популяризація «не шкідливих» видів транспорту в містах). [ 3 ]

    В наш час стратегія розвитку транспорту в ЄС має на увазі не тільки безперешкодне функціонування єдиного ринку, а й створення сучасних транспортних систем, що відповідають досягнутим рівням і змінам у структурі європейського й світового господарства. Як інструмент реалізації даної стратегії розробляються конкретні заходи транспортної політики в рамках певних тимчасових інтервалів. У цей час подібні заходи опираються насамперед на так звану Білу книгу, присвячену проблемам транспорту, опубліковану в 2001 р., у якій визначені пріоритети транспортної політики на період аж до 2010 р. [ 9 ]

    Один  з найважливіших напрямків сучасної транспортної політики ЄС - вирішення  актуальних проблем у транспортній області, обумовлених відсутністю  гармонічного розвитку загальної транспортної політики. Насамперед мова йде про нерівномірний ріст використання різних видів транспорту. Це відображає той факт, що деякі види транспорту краще пристосувалися до потреб сучасної економіки. Крім того, не були прийняті в увагу деякі соціальні регуляції й правила безпеки, особливо на автомобільному транспорті. Так, перевезення автотранспортом становлять 44% ринку вантажоперевезень, тоді як морським транспортом – 41%, залізничним – 8% і внутрішнім водним транспортом – 4%. [15, с. 6] Актуальна проблема перевантаженості аеропортів і основних автомобільних і залізничних трас у містах. Нарешті, не можна забувати про пагубний вплив на навколишнє середовище й здоров'я людей, а також про ріст числа дорожніх подій.

    Окремо  варто зупинитися на політиці розвитку інтермодальних коридорів. Для її успішного здійснення в першу чергу потрібне досягнення високої якості залізничної інфраструктури. Фізичні характеристики залізниць у Європі не дозволяють ефективно здійснювати масові вантажні перевезення, ешелонувати контейнери або становити довгі склади з обліком того, що напружений рух пасажирських поїздів здійснюється по тій же інфраструктурі, що й вантажних. Невід'ємною ланкою мультимодальних коридорів є доступ до портів. Це - необхідна умова розвитку морських перевезень на короткі відстані з метою зменшення перевантажень на маршрутах, що проходять через Альпи й Піренеї. Велике значення мають і термінали остаточного призначення вантажів. З метою підвищення пропускної здатності планується відкрити їх для залучення інвестицій у парк функціонуючих судів і здійснення транс'європейських перевезень.