Транспортна система Європейського Союзу

ВСТУП 

      Рівень розвитку транспортної  системи держави - одна з найважливіших ознак її технологічного прогресу й цивілізованості. Потреба у високорозвиненій транспортній системі ще більш підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку, транспортна система стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство й посідання в ньому місця, що відповідає рівню високорозвиненої держави. То ж дослідження даної теми є актуальним, цікавим та необхідним для нашої країни, країн Європи та світу взагалі, враховуючи  їх зацікавленість в розвитку економічних зв’язків та партнерстві з ЄС.

    Об’єктом курсової роботи є транспортна система та транспортна політика країн Євро Союзу; предметом – розвиток та взаємопроникнення складових транспортної системи, зв’язки між ними та закономірності їх формування, територіальна організація та структура об’єктів транспортної системи в окремих країнах ЄС.

    Метою дослідження є вивчення головних аспектів транспортної політики Європейського Союзу, географії окремих видів транспорту, їх розвитку як суцільної системи, аналізу та усвідомлення передумов, головних чинників та проблем розвитку транспортної системи ЄС.

    Завданнями  даного дослідження  визначено:

• висвітлити роль транспортних систем в інфраструктурній галузі господарства ЄС;
• охарактеризувати основні суспільно-географічні методи дослідження транспортних систем;
• проаналізувати умови та чинники розвитку транспорту в країнах ЄС;
• дослідити територіальну організацію окремих видів транспорту;
• виявити та проаналізувати основні проблеми та перспективи розвитку транспортної системи в ЄС.

    Методологічною основою дослідження є наукові розробки таких вчених: В.І. Дорошенка, К.Д. Діденка, О.І. Никифорук, Ю.Є. Пащенка, О.Г.Шліхтера,  М.М. Баранського, Д.В. Зеркалова, Л.Ю. Яцківського, І.М. Аксьонова, О.І. Мельниченка, П.Р. Левковця, О.Є. Павленка, В.Г. Кушнірчука, А.Г. Говоруна , В.М. Ткачука, Ю.В. Шишкова, В.К. Ломакіна, В.Є. Новицького.   За кордоном дослідженням та викладенням цієї теми займалися Лойола де Паласіо, М. Грехем, Ганс Стрілоу, Сімо Пасі, Ів Мах’є, Джонас Норленд, Андрес Нагьоль, Джулі Хаас, Домінік Хаггінс, Жак Баррот та інші.

    Використано такі методи суспільно-географічних досліджень:

• загальнонаукові:
• системний аналіз та синтез;
• структурний аналіз;
• статистичний;
• отримання первинної статистичної інформації (зокрема – табличний);
• спеціальні:

• картографічний;
• геоінформаційний (створення карт на базі програмного забезпечення ГІС-систем MapInfo, ArcView);
• регіональний аналіз;
• систематизації географічної інформації (групування, ранжування для розробки карт).

    РОЗДІЛ  I

    РОЛЬ  ТРАНСПОРТУ ЯК ІНФРАСТРУКТУРНОЇ ГАЛУЗІ ГОСПОДАРСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 

    Одне  з найважливіших місць у структурі  світової економіки посідають інфраструктурні  галузі. Залежно від виконуваних  функцій у національному та світовому господарствах вони групуються у комплекси виробничої (транспорт і зв’язок), інституційної, інформаційної, економічної, соціальної та ринкової інфраструктури. [5, с. 314]

    Транспортна інфраструктура є важливим елементом  світових продуктивних сил. Еволюція її різних видів відбувається паралельно з розвитком світового господарства і підлягає його законам. В свою чергу, транспортна інфраструктура активно впливає на розвиток економіки окремих країн і світового господарства в цілому. Завдяки розвитку міжнародного транспорту розширюються масштаби міжнародних взаємин, збільшуються обсяги світової торгівлі, залучаються в міжнародні економічні, науково-технічні та культурні контакти нові території, країни та народи. Отже, транспорт активно сприяє інтернаціоналізашї та глобалізації міжнародних економічних відносин. [2, с. 71]

1. Транспорт та його місце в структурі господарства Європейського Союзу

    В макрорегіоні транспорт виконує  важливу економічну, оборонну, соціально-політичну та культурну функції.

    Економічна  функція проявляється, перш за все, в тому, що транспорт є органічною ланкою будь-якого виробництва, виконує безперервну і масову поставку всіх видів сировини, палива і продукції з пунктів виробництва до споживача, а також здійснює розподіл праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва, виступає важливим фактором економічної інтеграції між країнами-членами ЄС і розвитку міжнародної торгівлі. Транспорт в ЄС є важливою складовою частиною ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальноєвропейського та місцевих ринків. В умовах зовнішньоекономічної діяльності, транспортний фактор як кількісно визначений елемент, у вартості продукції грає важливу, а в ряді випадків і вирішальну роль при обґрунтуванні доцільності тієї чи іншої зовнішньоторговельної операції. Разом з тим збільшення масштабів зовнішньої торгівлі і концентрація вантажопотоків на окремих напрямках дозволяють використовувати сучасні транспортні технології, скорочуючи тим самим транспортні витрати на одиницю перевезеної продукції. [15, с. 17-19]

    Транспорт формує надзвичайно важливий сектор в промисловості ЄС, роблячи значний  внесок у функціонування економіки  в цілому. На транспорті формується 380,1 мільярдів євро доданої вартості і зайнято близько 8,7 мільйонів працівників (жіноча зайнятість складає 20,1% (транспортні послуги), найбільша частка жінок зайнята на обслуговуванні авіаційного транспорту). Таким чином транспорт формує 7,1% загальної доданої вартості та частка зайнятості населення в транспортному секторі становить 6,9% від загальної, транспорт виступає ключовим елементом у формуванні спільного ринку ЄС, за рахунок забезпечення безмитної торгівлі товарами і безперешкодного руху осіб між країнами. Кількість підприємств, що надають транспортні послуги в Європейському Союзі становить 1 104,3 тисяч, фінансовий оборот, що формується на транспортному секторі складає 1 115,0 мільярдів євро.

      В середині регіону прослідковуються  певні диспропорції в частках  країн по цим показникам. Найбільша  кількість зайнятих на транспорті у Німеччині (14,6%), Франції (12,8), Великобританії (12,7), Італії (10,9), Іспанії (9,9) та Польщі (6,4); лідери, за кількістю підприємств – Іспанія (20,2), Італія (14,0), Польща, Франція, Німеччина, Греція; найвищий фінансовий оборот на транспорті та найбільший відсоток сформованої доданої вартості формується у Великобританії, Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, Нідерландах, Швеції, Бельгії, Данії.

    Особливе  місце в транспортній галузі займає безпосередньо виробництво машин та транспортного устаткування, що за показниками доданої вартості, та кількості зайнятих (3,4% та 2,5% відповідно) займає четверте та п’яте місця серед чотирнадцяти основних галузей обробної промисловості. Транспортні послуги характеризуються високим рівнем продуктивності та рентабельності, в 15 з 26 (за винятком Мальти) країнах членах ЄС показники доданої вартості перевищують кількість зайнятих, особливо в нових країнах-членах, з огляду на направленість транспортної політики ЄС на адаптацію транспортних систем цих країн до загальноєвропейської. За видами послуг основні економічні показники розподіляються таким чином: найбільша кількість зайнятих, кількість підприємств та найвищі показники доданої вартості зосереджені в сфері надання послуг сухопутним транспортом, та транзитних сполучень трубопроводами – 63%, 81,5% та 47,4% відповідно, проте найвищий фінансовий оборот формується в сфері допоміжної транспортної діяльності (вантажно-розвантажувальні роботи та зберігання; інша допоміжна транспортна діяльність, туристичні оператори) – 497 млрд. євро ( 44,6%). Оплата праці одного робітника на транспорті в середньому в ЄС становить 30,7 тис євро на рік (2008), частка інвестицій в транспортні послуги становить 31,2% від загальних в сферу послуг.

    В секторі надання транспортних послуг 68% зайнятих відноситься до малих та середніх підприємств, що є важливою економічною особливістю, відбиває ряд особливостей функціонування різних видів транспорту, таких як ринковий попит, обсяги перевезень, витрати на інфраструктуру, можливість створення транспортного бізнесу. [20, с. 121-131]

    Соціально-політичні  функції транспорту в ЄС виявляються в його здатності здійснювати обмін матеріальними й духовними цінностями між країнами-членами, містами, територіями, що сприяє їх об'єднанню загальний економіко-соціальний простір. Основні соціальні функції транспорту в ЄС: забезпечувати вантажні, побутові і туристичні поїздки, а також медичне обслуговування людей, полегшувати фізичну працю. Кількість зайнятих в сфері надання транспортних послуг туристичними агенціями та операторами становить 484 тис. осіб (5,6%), кількість підприємств -74 тис. (6,8%), фінансовий оборот становить 147,5 млрд. євро (13%). Транспорт - один із важливих факторів забезпечення обороноздатності держави, він є також важливим елементом, що забезпечує виробництво та поставку багатьох видів військової зброї, що є актуальним для світового гравця такого рівня як Європейський Союз. [15, с. 17-19]

    Отже, роль транспорту у розвитку господарства ЄС виняткова, з огляду на періодичні інтеграційні процеси, необхідність підтримання високого економічного рівня розвитку, налагодження зовнішніх та внутрішніх економічно-соціальних зв’язків, та необхідність створення передумов для існування ЄС як однорідного високорозвиненого економічно-соціального простору.

    З огляду на це, транспортна політика ЄС направлена на формування та розвиток ефективних та безпечних інтегральних пан’європейських транспортних систем, що влаштують всіх громадян, «поважатимуть» навколишнє середовище, та створять ряд переваг для європейської індустрії на світовому ринку.

    1.2. Методи суспільно-географічного  дослідження транспортних  систем 

    Метод дослідження – це послідовність  підходів та операцій, ікф треба  виконувати для досягнення певної мети при вивченні певного явища або  процесу, а також особливі способи й методика досліджень. У науковій літературі виділяють 4 рівні методів: філософський, міждисциплінарний, конкретно-науковий, методико-технічний. [8, с. 18-21] Усі методи, що використовуються в суспільній географії, спрямовані на виявлення законів і закономірностей функціонування та розвитку територіальних систем господарства та населення. Існує декілька класифікацій суспільно-географічних методів дослідження, та найбільш поширеною є класифікація за основною сферою застосування :

• філософські (загальнонаукові);
• економічні ( балансові, техніко-економічні, нормативний, економіко-математичне моделювання);
• соціологічні (опитування населення, анкетування);
• загально географічні (польових комплексних досліджень, картографічний, районування);
• інформаційні (ГІС-технології, кібернетичні підходи);
• математичні та економіко-математичні;
• прогностичні (метод Делфі, евристичне прогнозування);
• графічні, картографічні.

    Для дослідження територіальної структури  транспорту із загальнонаукових методів можна виділити такі:

    Системний аналіз, який застосовується для вирішення складних проблем у різних галузях людської діяльності, у тому числі і у практиці перевезень. Суть цього аналізу полягає в методології дослідження ситуації, що готується до прийняття складних рішень і базується на описі цієї ситуації у вигляді деякої системи. Структурний аналіз. Суть цього методу полягає у виділенні окремих структур, що дозволяє всебічно вивчити об’єкт дослідження ( у даному випадку транспорт із такими основними структурами: компонентно-функціональна, територіально-функціональна, організаційно-управлінська). Моделювання – це дослідження складних для пізнання об’єктів (транспортних систем) на моделях. Воно спирається на принцип аналогії та дає змогу вивчити об’єкт не безпосередньо, а через розгляд іншого, подібного і рівночасно доступнішого – моделі – спрощеного відтворення реальності, яке відбиває в узагальненій формі її істотні властивості та є логічним або математичним описом компонентів і функцій модельованого об’єкту або процесу. Статистичні методи використовуються для аналізу сили впливу факторів територіальної організації транспорту, виявлення просторово-часових закономірностей, виявлення та кількісної оцінки статистичних залежностей. Серед цієї групи методів можна окремо виділити кореляційний та регресійний аналіз. Кореляційний аналіз є потужним інструментом аналізу взаємозв’язку між різного роду параметрами функціонування у транспортних системах. Якщо кореляційний аналіз дозволяє виявити сам факт наявності залежності між параметрами, то регресійний аналіз дозволяє встановити вид цієї залежності.

    Для вдосконалення територіальної організації  транспорту, обстеження транспортних потреб населення, вивчення попиту широко застосовуються методи отримання первинної статистичної інформації, зокрема: табличний, анкетний, візуальні методи обстеження пасажиропотоків та кореспонденції. Для розв’язання транспортно-експлуатаційних задач ( таких як вибір експресних, швидкісних і скорочених маршрутів, побудова графіків руху транспортних засобів) використовують математичні методи, зокрема методи лінійного програмування. Одним з них є матричний метод, який дає змогу розрахувати різні показники (кількість виконаних пасажиро-кілометрів, середню дальність поїздки пасажирів на маршруті, щільність пасажиропотоків на перегонах, чисельність перевезених пасажирів перевезених пасажирів по маршруту тощо).