Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Сентября 2013 в 02:04, контрольная работа
Логічним є порівняння часу обертання Землі навколо Сонця з часом її обертання навколо своєї осі. У 46 р. до н.е. римським імператором Юлієм Цезарем було запроваджено календар, який набув назви юліанський. Його суть – тривалість звичайного року становить 365 діб, а кожного четвертого (високосного) – 366 діб. До слова, багато, хто думає, що такий календар діє і досі. Але це не так. Насправді малоймовірним є те, щоб тривалість року була точно 365,25 діб (або, наприклад, 100 діб). Фактична тривалість становить 365,2422 доби, або 365 діб, 5 год, 48 хв і 46 с. Відмінність зовсім невелика – фактичний рік коротший за юліанський на 11 хв, 14 с. За 128 років відмінність сягає 1 доби. Отже, за 400 років день весняного рівнодення буде не 21 березня, а 18-го.
Земля, як планета
Найважливіші відомості про Землю
3. Літосфера і рельєф
4. Атмосфера. Клімат світу
5. Гідросфера
6. Біосфера. Рослинний і тваринний світ
7. Материки і частини світу
8. Географія природних ресурсів
9. Населення світу
10. Світова економіка
11. Глобальні проблеми людства
12. Література та інтернет-ресурси
Той факт, що Азовське море дуже мале (його об’єм у 200 разів менший за об’єм Чорного) робить його дуже уразливим щодо антропогенного впливу.
Ще в середині XX ст. Азовське море вважалося дуже високопродуктивним. До того ж значну частку рибного стада складали осетрові. Тепер вони майже зникли, насамперед внаслідок хижацього лову.
Значного удару по морю завдало зарегулювання річкового стоку та зменшення притоку води, що сталося при створенні на р. Дон великого Цимлянського водосховища, втрат води з його поверхні на додаткове випаровування, а також через забір води для господарських потреб. Наслідком стало те, що в 80-х роках ХХ ст. у морі почали фіксувати збільшення мінералізації води.
В останні два десятиріччя
Важливою проблемою Азовського моря є його забруднення. Воно відбувається в результаті надходження річкового стоку, а також інших чинників, зокрема скидання стічних вод. Так, на березі моря розташований великий металургійний центр України – м. Маріуполь з двома потужними комбінатами: “Азовсталь” та ім. Ілліча. Негативний вплив на море спричинило спорудження Росією дамби у Керченській протоці восени 2003 р. Хоч дамба і недобудована, наслідком її створення стало зменшення водообміну, посилення розмиву острова Тузла, а також погіршення умов для міграції риби. У листопаді 2007 р. під час шторму в протоці затонуло 5 суден, зокрема з вантажем нафтопродуктів.
30. Озера. Найбільші озера світу та України.
Озеро – заповнена водою природна улоговина на земній поверхні. Озера різняться від ставків і водосховищ тим, що створені природою.
Найбільші озера: Каспійське море (374 тис. км2), Верхнє, Вікторія. За винятком Каспійського моря, найбільшим озером Європи є Ладозьке. Найглибшим озером Землі є Байкал.
В Україні великих озер немає. Найбільш відомим є Світязь, яке розташоване в північно-західному куточку країни. Це озеро в Україні найглибше – його глибина сягає 58 м. До слова, озеро являє собою об’єкт туризму.
Чимало озер є в межах Києва, зокрема поблизу Дніпра. Найбільшим є Алмазне в лівобережній частині міста.
31. Біосфера: сутність поняття.
Біосфера – частина земного простору, в яій поширене життя. Цей термін запропонував австрійський геолог Едуард Зюсс у 1875 р. Є й інше тлумачення біосфера – сукупність усього живого на Землі. У другому разі для усієї сукупності живих організмів придумано слово “біота”. Цей термін запропонував у 1907 р. румунський біолог Е. Раковице.
32. Рослинний світ.
У фітомасі найбільшою є частка лісу – 90 %. Особливо значною є частка вологих тропічних лісів. У свою чергу, у зоомасі близько 90 % припадає на біомасу безхребетних.
Хоча маса живих організмів порівняно невелика, її роль на Землі надзвичайно велика. Саме завдячуючи живій речовині сталися зміни складу атмосфери та утворився ґрунтовий покрив. Наявність живої речовини змінило навіть зовнішній вигляд нашої планети – тепер значні її простори забарвлені у зелений колір.
Царство рослин поділяється на підцарства вищих і нижчих рослин, які у свою чергу поділяється на класи, відділи, родини, роди і насамкінець види. За різними даними, у цілому налічується від 350 до 500 тис. видів рослин.
33. Тваринний світ.
Царство тварин поділяється на підцарства одноклітинних (найпростіших) і багатоклітинних. Багатоклітинні поділяються приблизно на 20 типів, з яких найвідомішими є молюски, членистоногі, хордові. Відповідно до умов існування, живі істоти поділяють на екологічні групи. Так, серед птахів виділяють групи лісових птахів (тетерук), коловодних птахів (пелікан), степових (дрохва). Ссавців поділяють на наземних (лев), підземних (кріт), водних (кит), напівводяних (тюлень), літаючих. Із 45 тис. видів тварин нараховується понад 44 тис. видів безхребетних і майже 1 тис. хребетних. Найчисельнішими серед безхребетних є комахи, яких нараховується 35 тис. видів. Біорізноманіття хребетних становить майже 200 видів ссавців, 400 видів птахів, 200 видів риб. Порівняно невеликим (21 вид) є видове різноманіття плазунів. Найменшим (17 видів) є видове різноманіття земноводних
34. Материки і частини світу: загальна характеристика.
Із загальної площі земної кулі (510 млн км2) 361 млн км2 припадає на океани і 149 млн км2 – на сушу. Це відповідно становить 61 % і 39 %.
У свою чергу, всю сушу прийнято поділяти на шість частин світу і шість материків. У більшості випадків їх назви збігаються. Але материк Євразія складається з Європи та Азії. Америка, як частина світу, поділяється на материки Північну Америку та Південну Америку.
У стародавньому світі, зокрема у Стародавній Греції, знали три частини світу: Європу, Азії та Африку. Останню часто називали Лівією.
У більшості довідкових джерел наведено наступні дані щодо площі частин світу: Європа – 10,5 млн км2, Азія – 43,4 (або 43,5), Африка – 30,3, Америка – 42,5 (24,2 + 18,3), Австралія – 8,5, Антарктида – 14 млн км2.
35. Європа: характеристика природних умов.
Її площа – 10,5 млн км2, або 8 % площі суші.
Від інших частин світу вирізняє велика порізаність берегової лінії, безліч заток, півостровів та островів. Площа півостровів – чверть загальної. Найбільшими є Скандинавський, Піренейський, Апенінський, Балканський, Дещо менші: Ютландія, Бретань, Кримський.
Острови займають 7 % загальної. Найбільшими є Великобританія, Ісландія, Шпіцберген, Нова Земля. Безліч островів розташовано в Середземному морі.
Омивається Аталантичним і Північним Льодовитим океанами, а також численними морями. Найбільше з них – Середземне, яке в свою чергу, поділяється на кілька: Егейське, Іонічне та ін. До морів Атлантичного океану належать також Мармурове, Чорне та Азовське. На півночі омивається Північним, Норвезьким, Баренцевим і Білим морями. Окрім того, є ще й Балтійське та Ірландське.
Найвідоміші протоки: Гібралтарська (найменша ширина – 14 км), Ла-Манш, Па-де-Кале, Босфор, Каттегат і Скагеррак. Останні дві – досить широкі протоки між Ютландією та Скандинавією.
Східна частина Європи переважно рівнинна, західна – гориста. На сході велику площу займає Східно-Європейська (Руська) рівнина. У цілому відповідає Східно-Європейській платформі. У межах рівнини є підвищені ділянки та опущені. Підвищені ділянки є височинами. До них належать Валдайська, Середньоруська, Придніпровська височини. Низовинами є Прикаспійська, Причорноморська, Поліська. Найнижче місце Європи знаходиться на Прикаспійській низовині – мінус 27 м.
Західна Європа переважно гориста. Тут великими за площею та високими є Альпи з найвищою горою Монблан (4807 м). З високих гір можуть бути виділені Скандинавські гори, Піренеї, Карпати (найвища точка – Герлаховски Штіт – 2654 або 2655 м), Родопи, Стара Планіна.
Є менші за площею та висотою гори: Судети, Рудні гори, Вогези, Андалузькі гори.
Більша частина Європи характеризується помірним кліматом, північ – субполярним, південь – субтропічним. На півночі Скандинавії клімат субарктичний. Те саме стосується північних районів Росії. Субтропічний клімат характерний для Середземноморських країн.
Європа відома кількома великими річками. Найбільшими є Волга та Дунай. До числа найбільших належать Рейн, Північна Двіна, Дніпро.
36. Азія: характеристика природних умов.
Найбільша частина світу – її площа 43,4 (або 43,5) млн км2.
Найпівнічніша точка (мис Челюскин) має широту 770 43I. Найпівденніша лише трохи не досягає екватора.
Від інших частин світу відокремлена океанами (загалом навколо Азії їх чотири) та численними морями. Від Африки відокремлена Червоним морем і Баб-ель-Мальдебською протокою, від Північної Америки – Беринговою протокою. Дискусійною і слабко вираженою є межа з Європою. На заході кордон проходить по східним схилам Уральських гір.
Значна частина Азії являє собою півострови. До найбільших належать Мала Азія, Аравійський, Індостан, Індокитай, Корейський, Камчатка, Чукотка, Таймир.
На півночі розташовані Північна Земля і Новосибірські острови, на сході: Японські, Тайвань, Великі Зондські та Малі Зондські.
Особливість Азії – її найбільша висота з-поміж інших частин світу. Вона становить 950 м. У межах Азії розташований хребет Гімалаї – найвищий на Землі. Його висота сягає 8848 м. Там же в Азії розташовані гірські масиви Тибет, Памир, Саяни, Алтай. Значну площу мають Східно-Сибірське плоскогір’я та Іранське нагір’я. Відомою є г. Фудзіяма – 3776 м.
Найбільшими є Західно-Сибірська та Туранська низовини.
Великі розміри визначають наявність значних покладыв корисних копалин. Азія відома тим, що тут видобувають основну частину нафти у світі. До найбагатших країн належать Росія, Саудівська Аравія, Іран та Ірак.
Пустелі: Велика Аравійська, Гобі, Такла-Макан, Каракуми та Кизилкуми.
Найбільшою за водністю річкою Азії є Янцзи, яка воддночас належить до найбільших у світі. Хуанхе – річка, що несе багато наносів.
37. Африка: характеристика природних умов.
Третя за розмірами частина світу.Площа (разом з островами) – 30,3 млн км2. На відміну від інших частин світу, має мало півостровів та островів.
Більшу частину Африки являє собою тектонічну платформу. Є досить високою – 750 м. Найвища точка – г. Кіліманджро – 5895 м.
В Африці виділяють кілька гірських масивів. Найвищим є Східно-африканське плоскогір’я, в межах якого розташована г. Кіліманджаро. Досить високими є також Атлаські гори (висота до 4165 м), розташовані на північному заході. На протилежному боці – на південному сході розташовані Драконові гори. Серед пустелі Сахара височать нагір’я Ахаггар і Тибесті. На північному сході розташоване Ефіопське нагір’я.
Серед опущених ділянок можна виділити низовину Конго. З низинних ділянок відомою є западина Каттара. Її найменша глибина становить –132 м. Існує ідея прокласти сюди тунель із Середземного моря. Це дало би змогу запрацювати ГЕС.
Клімат Африки здебільшого спекотний. Із семи основних та шести перехідних кліматів світу найпоширенішими є екваторіальний, субекваторіальний та тропічний. Вони утворюють відповідні кліматичні пояси. І лише на крайньому півночі, зокрема в Тунісі та Алжирі, а також на крайньому півдні є території із субтропічним кліматом.
Кліматичні особливості
Рельєф Африки та її клімат визначають
те, що найбільше річок та найбільша
їх водність спостерігаються в
До найвідоміших африканських див належать водоспади, зокрема водоспад Вікторія на р.Замбезі, який відкрив Давид Лівінстон у 1855 р. Зазначимо, що водоспад значно вищий і ширший за Ніагарський.
Майже третину території займають безстічні території.
В Африці чимало й озер, найбільше – в Екваторіальній Африці. Найбільшим є оз. Вікторія, яке розташоване на екваторі. Вважається другим за площею прісноводним озером світу (після оз. Верхнє). Неподалік розташоване друге за глибиною озеро світу – Танганьїка (1435 м).
На межі між Сахарою та екваторіальною Африкою розташоване оз. Чад – безстічне зі значними коливаннями розмірів.
Менш відомим є оз. Ассаль, що розташоване в Екваторіальній Африці в Джібуті. Належить до найсолоніших у світі – солоність тут сягає 390 0/00.. Рівень моря в цьому озері відповідає найнижчому місцю Африки –155 м.
Даючи коротку характеристику Африці, звичайно згадують її специфічну природу, яка в останні десятиліття усе більше привертає увагу туристів.
38. Америка: характеристика природних умов.
Третя за розмірами частина світу – площа трохи перевищує 42 млн км2. Поділяється на два материки: Північну (24,2 млн км2) і Південну (18,3 млн км2).
Північна Америка має форму трикутника, що гострим кінцем орієнтований на південь.
Омивається трьома океанами. Назви морів у цілому маловідомі. Найвідомішими є Карибське море на півдні, та Саргасове – на сході. Водночас досить відомими є дві затоки: Мексиканська на півдні та Гудзонова на півночі. Характеризуються зовсім різними умовами, що позначається на кліматичних характеристиках континента.
Має кілька великих півостровів: Аляску та Лабрадор. Помітно меншими є Флорида та Каліфорнія. Окрім того, є півострів Юкатан.
До Північної Америки належить найбільший острів світу – Гренландія. На півночі також розташований острів Баффінова Земля. На півдні розташовані Карибські острови, які поділяють на Великі та Малі Антильські, а також Багамські.
Має два відомих гірських масиви: Кордильєри на заході та Аппалачі на сході. У Кордильєрах окремо виділяють хребет Сьєра-Невада, Аляскинський. Найвиша точка – г. Мак-Кінлі (6192 м).
Велику площу у передгір’ях Кордильєр займають Великі рівнини.
Важлива особливість клімату – значні відмінності в температурі по широті на порівняно невеликій відстані. У свою чергу, це зумовлює значні відмінності в атмосферному тиску та виникнення сильних вітрів