Контрольная работа по "Географии"

У помірних широтах переважно дмуть західні  вітри, їх утворення пояснюється  тим, що від тропічних поясів високого тиску вітри спрямовані не лише до екватора, а й до зони низького тиску на широті близько 65 пн. ш.

Загальна  схема руху повітряних мас ускладнюється  мусонною циркуляцією, найкраще вираженою  на сході Євразії. Основна причина  виникнення мусонів – різне нагрівання суші і моря над сушею та морем. Насамперед це стосується таких великих просторів, як Євразія та Тихий океан. Узимку, коли над сушею холодніше, вітри дмуть з Азії убік океану, улітку – навпаки. Отже, на сході Азії, зокрема в Японії, влітку спостерігаються часті дощі, які спричинюють значні повені.

На Землі  існує і місцева циркуляція. Вона охоплює невеликі території. Серед  місцевих вітрів найбільш відомі бризи, що виникають на узбережжі морів. Денний бриз дме з моря на суходіл, нічний – навпаки. До місцевих вітрів належать і гірсько-долинні.

Найважливішими  характеристиками вітру є його напрям і швидкість. Напрям визначається тим, звідки дме вітер. З вітрами тісно пов'язаний розподіл опадів на земній кулі, а також кліматичні умови.

18.Погода і клімат. Фактори, які вливають на клімат.

Погода – стан атмосфери  в даному місці Землі у визначений момент або інтервал часу. Усереднені за тривалий період погодні умови  називють кліматом.

Клімат (з грецької – нахил). У кліматології мається на увазі нахил сонячних променів до земної поверхні. Подібно до температури повітря, клімат залежить від низки чинників:

• географічної широти,
• висоти над рівнем моря,
• віддаленістю від океану,
• близькості проходження течій,
• захищеності території горами,
• наявності лісу та ін.

19.Прогноз погоди. Наукові методи і народні прикмети.

Погодні умови навчилися передбачати. Раніше це робили, спираючись на народні  прикмети. Ось кілька прикмет. Коли ластівки літають високо, це ознака гарної погоди, низько – наближається дощ. На рослинах багато павутиння –  гарна погода утримається. Намає  вранці роси – буде дощ.

Тепер головну роль відіграє прогнозування  на підставі даних спостережень і розрахунків. Останні потребують врахування великої кількості факторів і тому є дуже складними, насамперед, коли йдеться про прогноз на багато діб наперед.

20.Клімат України

Клімат  України переважно помірно континентальний, лише на півдні Криму має ознаки субтропічного.

Для клімату України характерна часта  зміна погод, що пов'язано з надходженням циклонів (в середньому за рік їх 45) і антициклонів (36). Разом з тим, в Україні переважають дні з ясною, сонячною погодою — у середньому на рік їх 230–235. Гірські хребти Карпат і Криму захищають відповідно Закарпаття і Чорноморський Південний берег Криму від холодних арктичних повітряних мас, які приходять з півночі.

Середньомісячна температура січня від −8°С на північному сході України та високогір'ї Карпат — до +4°С на Південному березі Криму, липня — від +17°С на Північному Заході та +19°С у високогір'ї Карпат до +23°С на крайньому Півдні. У гірських районах температура протягом року нижча порівняно з навколишніми територіями. Тривалість безморозного періоду коливається від 150–160 днів на півночі до 200–210 днів на півдні та 270 днів на Південному березі Криму.

Вітри змінюються по сезонах року: узимку в північній половині республіки переважають західні вітри, що приносять вологу, у південної — північно-східні й східні сухі й холодні. Улітку найчастіші північно-західні вітри; однак у південній половині нерідкі також східні й південно-східні вітри, іноді суховії.

Опади розподіляються нерівномірно середньорічні  суми опадів зменшуються з заходу і південного заходу на південний схід і південь від 650–600 мм до 300 мм. Максимум опадів припадає на Кримські гори (1000–1200 мм) і Українські Карпати (понад 1500 мм). На півдні, у степовій зоні, зволоження недостатнє і в окремі роки бувають посухи.

21. Зміни клімату.

Старожили згадують, що ще кілька десятиліть тому на Землі було помітно холодніше – насамперед узимку. Звичним був товстий шар снігу.

Ці спогади підтверджують дані спостережень, а також інші дані. Так, знаходження у земних породах залишків тих чи інших рослин і тварин відображають кліматичні умови в минулому. Нижчою за сучасну була температура у XVI–початку XIX ст. Цей період набув назви Малий льодовиковий період. У XVII ст. траплялося, що замерзав Босфор.

Регулярні спостереження, розпочаті  наприкінці XIX ст., показують, що з того часу глобальна температура повытря пыдвизилася на 0,7 ⁰С, а в Україні приблизно на 1,5 ⁰С.

Хоча такі зміни ніби є й невеликі, але відповідають змінам на кількасот кілометрів. 

22.Гідросфера. Поширення води на Землі.

Гідросферою є вся наявна на Землі вода, її водна оболонка. До її складу належить вода в оеканах  і морях, річках, озерах, льодовиках, атмосфері.

Саме в океані зосереджена основна  маса води на Землі. Його середня глибина  становить 3710 м. При площі 361 млн км² її об’єм дорівнює 1,34 млрд км³. На цю складову припадає 96,5 % об’єму гідросфери. Значно меншим і приблизно однаковим є об’єм підземних вод та об’єм льдовиків.

Може здатися, що об’єм льодовиків має бути значно більшим за об’єм  підземних вод. Але потрібно взяти до уваги те, що підземні води поширені не лише під поверхнєю суші, а й океану. Близько 90 % льоду зосереджено в Антарктиді, 10 % – в Гренландії, решта становить менше 1 %.

З наступних складових можна виділити воду в озерах. Що стосується води в болотах, річках та атмосфері, то її об’єм, порівняно з іншими складовими, зовсім невеликий. 

23. Кругообіг води.

Надзвичайно важливим процесом не Землі є кругообіг води. Без  нього життя на планеті хоч  і існувало би, але зовсім в інших  формах.

Для уявлення того, що собою являє  кругообіг, потрібно згадати, що вода здатна випаровуватися. Середній шар випаровування  з поверхні Землі становить близько  1 м. Якщо це так, об’єм випаровування становитиме 510 тис. км³. Насправді випаровується трохи більше – 577 тис. км³, у середньому шар випаровування становить 1132 мм. З цієї кількості 507 тис. км³ (88%) випаровується з поверхні океану (в середньому 1402 мм), 70 тис. км³ (12%) – з поверхні суші (469 мм). Як видно, шар випаровування з поверхні утричі більший, ніж поверхні суші.

Більша частина об’єму води, що випаровувалася з поверхні океану (а  саме – 457 тис. км³), згодом випадає на його поверхню у вигляді опадів. Решта (50 тис. км³) переноситься на сушу і потім повертається у вигляді річкового, льодовикового і підземного стоку. Найбільшою є частка річкового стоку – він становить 44 тис. км³.

24. Світовий океан. Моря та океани.

Значна  увага до морів та океанів зумовлена  тим, що саме тут зосереджена основна  кількість води на Землі. Якби не було морів та океанів, не було би і річок.

Уся сукупність гідравлічно пов’язаних океанів, морів, проток і заток має  назву Світовий океан. Його площа становить 361 млн км². Звичайно його поділяють на чотири частини: Тихий (його площа – 179 млн км²), Атлантичний (91 млн км²), Індійський (76 млн км²) та Північний Льодовитий (15 млн км²). Інколи виділяють ще й Південний навколо Антарктиди. У цьому разі площа трьох найбільших зменшується.

У межах океанів виділяють близько 60 морів. До найбільших належать Філіппінське (5,3 млн км²), Аравійське (4,8 млн км²) та Коралове (4,1 млн км²). Найменшим за площею є Мармурове море (11 тис. км²), а за об’ємом – Азовське.

25. Найважливіші морські течії та причини їх виникнення. Вплив на клімат.

Надзвичайно важливу роль у природних  процесах на Землі відіграють морські  течії. Найпотужнішими є ті, що формуються під впливом сильних і постійних вітрів. До них, зокрема, належать пасатні течії. Вони охоплюють екваторіальну смугу трьох океанів і є визначальними у загальній циркуляції вод Світового океану. Під впливом пасатів рівень води на сході континетів є вищим, ніж на заході.

Для Європи і, зокрема України, дуже важливими  є течії в північній частині Атлантичного океану. У цьому разі важливою виявляється форма і розташування Південної Америки. Той факт, що материк має форму трикутника, виступ якого розташований південніше екватора,  визначає, що Північна пасатна течія спримовується в Карібське море, а згодом в Мексиканську затоку. Постійне надходження сюди води зумовлює те, що звідти виходить тепла і потужна течія – Гольфстрим. До неї приєднується тепла Антильська течія, що оминає з півночі Кубу.

26. Річки. Основні фактори водного режиму.

Річка, ріка – природний водотік, що постійно або більшу частину часу тече у виробленому ним самим руслі. Найважливішими характеристиками річок є їх довжина, площа водозбору, водність.

Річки поділяють на великі і малі, рівнинні та гірські. Разом з тим, чітких меж тут немає.

Великі річки мають довжину в кількасот, а деякі навіть у кілька тисяч кілометрів. Їх ширина може сягати кількох кілометрів, а глибина десятків метрів. Деякі малі річки мають довжину лише кілька метрів.

Для рівнинних річок характерні невеликі похил і швидкість течії, для гірських – значний похил і велика швидкість течії, а також значна каламутність води. Різним є й склад донних відкладів. Розмір річок найбільше залежить від площі водозбору та кліматичних умов в його межах.

27. Найбільші річки світу.

Найбільшою  рікою Європи, як за довжиною, так  і водністю, є Волга. Впадає в Каспійське море, утворюючи велику дельту. Кілька гирлових рукавів у східній частині дельти належить Казахстану.

Найбільшою рікою Західної та Центральної Європи є Дунай. Ця ріка відома ще й тим, що перетинає, або до неї мають вихід десять країн Європи: Німеччина, Австрія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Сербія, Румунія, Болгарія, Молдова, Україна. Цікавим є факт того, що неподалік від свого витоку Дунай майже зникає, але поряд з-під землі з’являється потік, що належить до басейну Рейна.

Найбільшою за водністю є Амазонка. За рік вона виносить в океан  майже 7000 км³ води – у 130 разів більше за Дніпро. Найдовша річка світу – Ніл. Його довжина – 6,7 тис. км. Фактично починається в південній півкулі

28. Набільші річки України.

Найбільшою річкою України є  Дніпро. Площа його водозбору становить 504 тис. км², проте інколи зустрічаються й інші значення. У минулому довжина становила 2285 км. Після створення каскаду з шести водосховищ вона зменшилася до 2145 км. Іншими великими річками України вважаються Дністер, Південний Буг, Дністер, Десна.  Усі вони є об’ктами туризму, зокрема, водного.

29. Чорне та Азовське моря.

Чорне море. Площа моря становить 422 тис. км², максимальна глибина сягає 2245 м, середня – 1315 м. Довжина української частини берегів становить трохи більше 1600 км.

Важлива особливість моря – його значна ізольованість від Світового  океану. Воно сполучається з ним  кількома вузькими протоками. Найвужча з них – Босфор, на берегах  якої розташоване м. Стамбул. У найвужчому місці ширина Босфору становить лише 730 м. Над протокою перекинуто два мости без проміжних опор. Висота їх над водою – 64 м.

У Чорне море впадає кілька багато річок, з яких найбільшою є Дунай. Окрім того, у море впадають досить великі Дніпро і Дністер.

Надходження значної кількості  прісної води визначає те, що солоність  води в Чорному морі становить 15–18 ⁰/₀₀, що вдвічі менше, ніж у Світовому океані. Відмінність у солоності і щільності води позначається на водообміні через Босфор. У верхньому шарі менш щільна вода прямує до Середземного моря, у нижньому більш щільна – до Чорного.

Зазначені чинники: досить значна глибина  та ізольованість моря визначають те, що вертикальне перемішування в  ньому обмежене. Це визначає, що водна  товща моря у цілому складається  з поверхневого шару шару води завтовшки 150–200 м, та шару, що лежить нижче. Останній позбавлений кисню. Натомість тут  присутній газ сірководень (H₂S).

Слабкий водообмін зі Світовим океаном, а також значний обсяг річкового  стоку зумовлюють те, що Чорне море у цілому є досить  забрудненим. Особливо це стосується північно-західної частини моря, до якої має вихід  Україна. Це пояснюється низкою чинників. Саме в цю частину моря впадає Дунай, який виносить багато забруднювальних речовин. Значно меншою є роль Дніпра, що пояснюється його меншою водністю (у чотири–п’ять разів), а також акумуляцією частини речовин у водосховищах. Важливим фактором забруднення моря є Одеса, що є найбільшим містом на морі. Окрім того, ця частина моря є наймілкішою – тут переважають глибини до 50 м.

Азовське море є найвіддаленішим від океану і водночас наймілкішим у світі – його максимальна глибина становить лише 13,5 м. До того ж море є дуже малим – його площа дорівнює лише 38 тис. км², а з затокою Сиваш – 40 тис. км². Порівняно невелика площа і мала глибина визначають те, що за об’ємом води море є найменшим у світі.