Контрольная работа по "Географии"

Вік найдавніших порід становить  близько 4 млрд років. Є й такі породи, які утворюються нині.

Товщина земної кори приблизно становить  20 км, більше – під материками (60–70 км), менше – під океанами (10–15 км). Неоднакова товщина земної кори нагадує айсберги: чим вони вищі, тим більше занурені у воду, і навпаки.

Земна кора разом із самою верхньою частиною мантії являє собою літосферу. Її товщина сягає 100 км – найбільше під континентами. 

Наявність гір і западин, вертикальні рухи земної кори спричинили те, що і кора і літосфера не являють собою щось ціле – вони розділені на блоки, які ще називають літосферними плитами. Виділяють сім (інколи вісім) літосферних плит, які певною мірою нагадують материки: Євразійська, Африканська, Північно-американська тощо.

Подібно до крижин у річці, літосферні плити рухаються з н неоднаковою швидкістю: менші – швидше, більші – повільніше. Щоправда швидкість руху літосферних плит мізерна: вона має порядок 10–20 мм на рік. Але за тисячу років це становить 10–20 м, за мільйон років – 10–20 км, за мільярд – 10–20 тис. км. З цього видно, що в далекому минулому розташування материків та океанів було зовсім іншим. Зрозуміло, що в майбутньому – за багато-багато років – вигляд Землі ізнову зміниться.

Віддалення літосферних плит спричинює  розтягування земної кори та її тоншання, зближення – утворення гір і жолобів. Останні утворюються тоді, коли одна плита піднирює під іншу.

Окрім рухів літосферних плит, існують  ще рухи земної кори у межах океанів. Найвиразніші вони в зоні так званих серединних хребтів. Вони порівняно вузькою смугою охоплюють усі океани. Тут відбувається розтягування земної кори. Осадових порід над хребтами майже немає. Тут спостерігається посилений тепловий потік. З віддаленням від хребтів вік земної кори зростає. Вірогідно біля материків земна кора занурюється вниз – відбувається свого роду циркуляція земних порід літосфери.

У свою чергу, рухи земної кори зумовлюють те, що гірські породи, перебуваючи в твердому стані, дуже часто мають похилене залягання. Це, зокрема часто видно у Карпатах і Кримських горах.

До слова, і Карпати і Криські  гори зазнають висхідних рухів –  щороку їх висота збільшується на 10–20 мм. Водночас північ Криму і південь Херсонщини зазнають низхідних рухів.  

10.Літосферні явища. Виверження вулканів, землетруси.

Рухи земної кори практично  ніколи не бувають однаковими за напрямком  і швидкістю. Буває, що якась її частина зустрічає перешкоду і рух уповільнюється. Згодом сила переборює перешкоду – відбувається швидка зміна положення гірських порід. Саме через це трапляються землетруси. Отже, найчастіше землетруси трапляються на краях плит, зокрема на сході Євразійської плити і, відповідно, Євразії. Так, сильні землетруси властиві Японії, Камчатки та ін. Останній катастрофічний землетрус стався в Японії 11 березня 2011 р.. Наслідком стала загибель тисяч людей. З урахуванням загиблих від цунамі ця кількість сягнула 19 тис. осіб.

Силу землетрусів визначають у балах. Коли починають розхитуватися висячі предмети, говорять, що сила землетрусу становить три бали. При чотирьох балах чується брязкіт скляних виробів, скрип дверей. При п’яти балах з’являються тріщини скла у вікнах і штукаурці. При шести балах відвалюються шматки штукатурки, спостерігаються невеличкі пошкодження будівель. При семи балах з'являються тріщини стін, дехто виявляється травмовамим. Насамкінець 12 балів означають руйнацію практично всіх споруд; при цьому виникають обвали, зсуви, великі тріщини на земній поверхні.

Значне поширення на Землі мають  і вулкани. Цей термін походить від  назви вулкана біля берегів Італії. Як уже зазначалося, їх виверження  дозволяють з’ясувати що собою являють  земні надра.

Діючих вулканів нараховують близько 600, згаслих – 300. Переважна їх більшість  розташована по краях літосферних плит, де у земній корі можливі нещільності. Вулканів більше у низьких широтах, вірогідно тому, що тут більша відцентрова сила.

Виділяють кілька скупчень вулканів, але найбільше їх (понад половина загальної кількості) у Тихоокеанському  поясі. Саме там розташований вулкан Кракатау, відомий своїм виверженням  у 1883 р. Там же – на Гавайських островах розташований вулкан Мауна-Лоа висота якого від дна моря перевищує 8 км. 

Загалом висота вулканів залежить від  того, якою є лава. Коли вона рідка, вулкани невисокі, коли густа – високі та круті.

Далеко не завжди розплавлена порода виходить на поверхню. Буває так, що вона застигає у товщі землі. При  цьому тиск знизу спричинює утворення  пагорбів. Оскільки підвищені ділянки зазнають більшої ерозії, часто осадові породи зносяться і над ними можуть височити складені з кристалічних порід утворення.

11. Гори, височини, низовини, западини.

З будовою надр тісно пов’язаний рельєф. Піднятим ділянкам кристалічних порід відповідають гори і височини, опущеним – низовини і западини.

Амплітуда абсолютної висоти кристалічних порід істотно більша амлітуди рельєфу. Це випливає з того, що найнижчі за висотою  кристалічні породи перекриті потужним шаром осадових порід. Як уже зазначалося, їх товща може перевищувати 10 км.

Найвищою точкою Землі вважається г. Джомолунгма – 8848 м (за різними даними – 8844–8852 м) у гірському хребті Гімалаї. Дещо північніше розташована г. Чогорі (8611 м) – друга за висотою. Належить до найскладніших щодо сходження. При сходженні на гору загинуло понад 20% альпіністів.

Найвищою точкою Європи вважається Ельбрус – 5642 м, Африки – Кіліманджаро – 5895 м, Північної Америки – Мак-Кінлі – 6194 м, Півднної – Аконкагуа – 6960 м. Усі ці гори давно підкорені, деякі навіть є об'єктами туризму.

Найнижчою на Землі вважається западина, в якій розташоване Мертве море –  абсолютна висота водної поверхні становить  тут близько мінус 420 м. Щороку рівень тут падає приблизно на 1 м. То ж вважати остаточною цю величину неможна.  

Найглибше місце на Землі – Маріанська западина. Її глибина становить 11034 (11022) м.

В Україні найвища точка має  висоту 2061 м (г. Говерла). Найнижче місце має абсолютну висоту приблизно мінус 1 м.

Середня висота суші – 875 м, середня глибина океану – 3710 м. Водночас зустрічаються і дещо інші дані. 

 

12.Українські Карпати і Кримські гори.

Карпа́ти — гірська система на сході Центральної Європи, на території України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії та Австрії. Простягається від околиць Братислави до Залізних Воріт на 1 500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину.

Карпати — один з головних вододілів Європи між Балтійським і Чорним морем. Поділяються на дві субпровінції — Зовнішні Карпати (Західні та Східні) і Внутрішні Карпати (Західні та Східні). Орографічно виділяють Західні Карпати, Східні Карпати (частина яких — так звані Українські Карпати), Південні Карпати, Західні Румунські гори і Трансильванське плато.

Переважаючі висоти Карпат 800–1200 м, найбільша висота — 2 655 м (гора Ґерлаховскі штіт в Татрах), в Україні — гора Говерла (2 061 м). Найбільша ширина — 430 км. Площа цієї гірської системи — 24 тисячі км².[1] У Карпатах знаходиться до 20% всіх лісів України.[1] Карпатські гори відносно молоді, — їм понад 25 мільйонів років.

Кри́мські го́ри (крим. Qırım dağları)  — гірська система на півдні Кримського півострова. Простягається вздовж чорноморського узбережжя на 180 км із південного-заходу на північний-схід, від мису Айя на околицях Балаклави до мису Іллі біля Феодосії. Ширина гірської смуги до 60 км (між Сімферополем і Ялтою). Площа — близько 10 тис. км² (менше відсотка площі України). Переважні висоти 700–1200 м. Західна частина великої Кримсько-Кавказької гірської країни.

У рельєфі чітко виділяються три  майже паралельні куестові пасма  з крутими південними і пологими північними схилами:

Головне, з висотами 1200–1500 м, найвища вершина  — Роман-Кош (1545 м). Це ланцюг пласких  безлісих масивів — яйл. Між Ялтою та Алуштою розташовані найвищі яйли. Прибережні схили Головного пасма закінчуються Південним берегом Криму.

Внутрішнє, з висотами до 550–750 м, найвища вершина — Агармиш (750 м).

Зовнішнє, з висотами 250–350 м. У північному напрямку воно поступово переходить у рівнину Північно-Кримської низовини. У межах пасма розташована столиця Автономної Республіки Крим місто Сімферополь.

Найглибшим  каньйоном в Україні є Великий  каньйон Криму, гігантська розколина  у вапняковій долині річки Аузун-Узень на північних схилах Ай-Петринської яйли. Довжина понад 3 км, ширина місцями не перевищує 3 м, глибина каньйону сягає 320 м[1].

Дивовижні форми рельєфу масиву Демерджі виточені дією вітру в конгломератах.

13.Мінерально-сировинні ресурси та вплив їх видобутку на рельєф.

Звичайно їх поділяють  на паливні, рудні і нерудні.

Паливні. За обсягом найбільшими є поклади вугілля. Вони оцінені у кілька трильйонів тонн. Перші місця за покладами займають США (445 млрд т), Китай та Росія.

Поклади нафти оцінюють у кілька сотень мільярдів тонн, приблизно  – 500 млрд т. У цьому разі виділяється Саудівська Аравія (близько 40 млрд т). Особливістю цього та інших родовищ регіону є дуже великий дебіт свердловин – до 1 тис. т щодня. З деяких нафтових родовищ вже видобуто по кілька мільярдів тонн.

Багато нафти видобувають також  в європейській частині, зокрема  в Татарстані.

В Україні поклади нафти є, але вони задовольняють потреби країни лише на чверть. Решта потреб задовольняється імпортом з Росії.

Третій ресурс – газ. Тут рахують  на сотні трильйонів кубічних метрів (орієнтовно 400 трлн. м³). Безсумнівним лідером є Росія. Найбільші родовища розташовані у Західному Сибіру: Уренгой, Ямбургське, Медвеже. Нещодавно відкрито Штокманівське родовище у Баренцевому морі.

За покладами урану на першому  місці перебуває Австралія, на другому  – Казахстан, на третьому – Канада. Є уран і в Україні. Його видобувають  у Кіровоградській області.

Рудні. За покладами залізної руди на першому місці перебуває Росія. На другому–третьому місцях Україна та Бразилія.

За покладами марганцевих руд  на першому місці Південна Африка, на другому – Україна.

На мідь багаті Демократична Республіка Конго та Замбія (Мідний пояс), Казахстан, Росія, Канада, а з недавнього часу Польща.

На нікель дуже багата Канада (родовище Садбері), Росія.

Олово – Китай, Бразилія та Малайзія.

Свинець – Австралія та Китай. 

Золото: Китай, Південна Африка, Австралія, США, Росія.

Срібло – Перу, Польща.

У цілому дуже багаті на руди кольорових металів Росія, Канада, Австралія, іншими словами, великі за площею країни.

Нерудні. До них належить будівельна сировина, сировина для хімічної промисловості та ін.

Так, з нерудної сировини можна  згадати кам’яну та калійну сіль, фосфорити. На кам’яну сіль дуже багата Україна, а з країн-сусідів Росія, Білорусь та Польща. На калійну сіль багаті Канада, Росія і Білорусь.

На  фосфорити багаті Алжир і Марокко.

14.Атмосфера та її будова.

Атмосфера – повітряна  оболонка, що оточує Землю. Верхня межа знаходиться на висоті 2000–3000 км від земної поверхні.

До складу атмосфери входять азот (близько 78%), кисень (близько 21%) та інші гази (всі вони складають ледве більше 1%). На частку вуглекислого газу припадає 0,037 %. До складу атмосферного повітря належить і водяна пара, вміст якої може сягати 3%. Її вміст залежить від температури повітря – тепле може його містити значно більше за холодне. 

У вертикальній структурі атмосфери  виділяють п’ять сфер: тропосферу, стратосферу, мезосферу, іоносферу, екзосферу.

15.Температура повітря та її розподіл на земній поверхні.

У більшості країн світу вимірюється у градусах Цельсія – за пропозицією французького вченого Цельсія, який розділив усю різницю в температурі від танення води до її кипіння на 100 частин.

Велика  роль води пов’язана з великою відмінністю в теплоємності води і повітря, яка сягає тисяч разів.

Для зазначеного  періоду середньорічна температура  повітря в Києві становить 7,7 ⁰С, у січні – мінус 5,6 ⁰С, у липні – 19,3 ⁰С. Максимальна зареєстрована температура становить 39,4 ⁰С (у 1936 р.), мінімальна – 32,9 ⁰С (1950 р.). Загалом в Україні спостерігалася темпертатура від мінус 41,9 ⁰С, до плюс 42,0 ⁰С. Такі коливання зафіксовано в Луганську, де клімат більш континентальний ніж на решті території України.

Найвищу температуру на Землі зареєстровано  в Лівії та Саудівській Аравії в 1922 р. – 58 ⁰С. Найнижчу температуру зафіксовано на російській станції “Восток” в Андарктиді в 1983 р. – майже мінус 90 ⁰С. На території Росії є місця, де температура знижувалася до мінус 71 ⁰С.

16.Фактории впливу на температуру повітря.

Температура повітря на Землі істотно залежить від кута падіння сонячних променів. На екваторі, де промені падають  майже прямовисно, істотно тепліше, ніж біля полюсів. На температуру  впливають близькість до океану, до теплих чи холодних течій, висота місцевості, кут поверхні, хмарність, опади тощо.

17.Загальна циркуляція атмосфери Землі. Вітри.

Уся система вітрів над земною кулею називається загальною циркуляцією атмосфери. Головною причиною руху повітря є різниця тиску, яка зумовлена нерівномірністю температури підстильної поверхні.

Широка  смуга між 30⁰ південної до 30⁰ північної широти є смугою панування пасатних вітрів, які вважаються найбільш стійкими на земній кулі. Здавна європейські мореплавці, аби досягти Америки, опускалися у досить низькі широти, аби використати пасатний вітер для свого руху.