Семантична класифікація слів у сучасній англійський мові

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

У ході нашого дослідження  ми виявили, що слово синонім грецького  походження й дослівно означає «однойменний». Тобто це слова, що мають спільність значення, але відрізняються відтінками значень чи стилістичнимзабарвленнями.  
Синонімія — це повний або частковий збіг значення двох чи кількох слів або словосполучень, це явище подібності змісту при відмінностях у формі.  
А також синоніми – це творчо осмисленні складники мовної цілості. Вони виникли як результат до бору досконалих форм вираження думок і почуттів. Через те й користування ними не автоматизується. Синоніми задовольняють прагнення людини до влучності й краси мовлення. Саме в синонімах приховані найбільш “інтимні” особливості лексичної системи, її комунікативні та виразові можливості.

У процесі даної  дослідницької роботи можна зробити  наступні висновки: що за класифікацією  синоніми поділяються на За значенням  і функціями розрізняють синоніми ідеографічні і стилістичні. Ідеографічні синоніми виступають як засіб уточнення, виділення, деталізації тієї чи іншої ознаки поняття. Стилістичні синоніми розрізняються за сферою вживання, емоційним забарвленням, образністю тощо. Крім постійних, усталених у лексичній системі синонімів, існують також так звані контекстуальні, тобто слова, які лише в одному якомусь контексті, лише тимчасово виступають як синоніми. До окремих слів синонімами можуть виступати цілі словосполучення – фразеологічні одиниці.  
Англійська синонімія відрізняється джерелом формування синоніміки різними стилістичними шарами лексики: книжні й розмовні (народні); термінологічні та образні; фольклорні й літературні.  
А також треба зазначити, що для синонімів в англійській мові джерело походження синонімії з діалектів являється більш вагомим ніж в українській мові. Це можна обумовити насамперед кількістю наявних діалектів в англійській мові.

Антонімія –  яскравий показник системності лексики, що упорядковується в різних напрямках  відносинами протилежності слів по їхніх семантичних властивостях. Антонімія містить у собі слова, що позначають протилежні полюси однієї якості, контрастні явища і предмети.

Праця над лексикою має велике загальноосвітнє і  практичне значення. Детальне ознайомлення учнів з цим розділом сприятиме засвоєнню лексико-семантичних особливостей англійської мови, допоможе сформувати вміння користуватися різними типами словників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка М., 1986. 254 с

2.Білевич Т.П. дієслівна багатозначність у процесі розвитку мови. Мовознавство. – 1999. - №1. – с. 46 –51.

3.Большой англо-русский фразеологический словарь: Около 20000 фразеологических единиц/ А.В. Кунин. – 5-е изд., исправл. – М.: Живой язык, 1998. – 944 с.

4.Борисова, Любовь Ивановна "Ложные друзья переводчика": Общенаучная лексика: Английский язык:Учеб. пособ. по научно-техн. переводу.- М.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2002.- 212с.- (Сер. "Научно-технический перевод").- 14.10

5.Борисик Іван. Явище синонімії в термінології. Диво слово. – 2000. - №4. – с. 27 – 29.  
6.Бублейник Л.В. Про один із типів семантичних співвідношень у дієслівній синоніміці. Мовознавство. – 1981. - №5. – с. 35 – 41.

7. Булаховский Л. А. «Вопросы языкознания», 1958, № 2; с. 368

 
8. Ващенко В.С. словник синонімів Української мови та де які питання теорії синонімії. Мовознавство. – 1968. - №3. – с. 9 – 16.

9.Винник В., Нечитайло О.І. синонімі в лексикографії. Мовознавство. – 1989. - №2. – с. 63 – 70.

 
10. Груба Таміла. Засвоєння синонімічних форм на між предметні основі. Диво слово. – 1998. - №7. – с. 17 – 20.

11.Гуйванюк Н.В. Синоніміка присвійник конструкцій. Українська мова і література в школі. – 1993. - №1. – с. 45 – 48.

12. Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. – К.: Просвіта . – 1960. – с. 209.

 

13. Іщенко Н.Г. До питання синонімічності спільно кореневих іменників. Мовознавство. – 1983. - №3. – с. 55 – 60.

14.Їжакевич Г.П. Зіставна типологія українських і російських синонімічних рядів. Мовознавство. – 1989. - №4. – с. 25 – 30.

15. Караванський С. Нахил в один бік: Вживання українських синонімів, які своєю будовою подібні до російських. Українська мова та література. – 1998. - №38. – с. 4.

16. Колесников О.А. Міжрівнева синонімія і теорія граматичного значення. Мовознавство. – 1985. - №1. – с. 33 – 36.

17.Коломієць М.П. Фразеологічні синоніми української мови. Мовознавство. – 1989. - №6. – с. 35 – 40.

18. Комісарів В.Н.Ономастична синонімія. Мовознавство. – 1974. - №6. –150 с.  
19. Кочан І.М. Синонімія у термінології. Мовознавство. – 1992. - №3. – с. 34 –39.

20. Кочерган М.П. Лексична сполучуваність і синонімія. Мовознавство. – 1978. - №6. – с. 53 –64.

21.Коганов Аркадиій Борисович Сучасна англійська мова. Розмовні теми (лексика, тексти, діалоги, вправи).- К.: А.С.К., 2000.- 360с.

22. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка: Учебник для институтов и факультетов иностранных языков. – М.: Высшая школа, 1986. – 336 с.

23. Лагутіна А.В. синонімія слова і словосполучення. Мовознавство.-1973.-№3.-с.34-42.

24. Левицький В.В. Експериментальне вивчення лексичної синонімії. Мовознавство.-1975.-№3.-с.42-46.

25. Лисиченко Л.А. Типи синонімів за значенням. Українська мова і література в школі.-1973.-№11.-с.17-21.

26.Лукьянова, Нина Александровна Экспрессивная лексика разговорного употребления: Проблемы семантики/ Отв. Ред. А.И.Федоров.- Новосибирск: Наука, 1986.- 232с.- 2.50

27. Мартинова Г.І. Дублетно – синонімічні відношення у побутовій лексиці Правоберенскої Черкащини. Мовознавство.-2000.-№4-5.-40-45.

28.Мацько Любовь Ивановна, Сидоренко Олеся Михайловна, Шевчук Светлана Владимировна Русско-украинский, украинско-русский словарь. Отличающаяся лексика.- К.: Вища школа, 1992.-

29. Мельничайко В.Я. Використання громатичних синонімів – важливий показник культури мови. Мовознавство.-1968.-№5.-с.-68-72.

30. Миронова Г.М. Спостереження за еволюцією синонімічних лексем усереднені ЛСГ. Мовознавство.-1983.-с.52-62.

31. Миронова Г.М. з одного синонімічного ряду. Українська мова і література в школі.-1987.-№7.-с.73-74.

32. Муравицька М.П. Полісемія і синонімія. Мовознавство.-1983.-№1.-с.29-39.

33. Неплийвода Н. Синонімія виражальних засобів наукового стилю. Дивослово.-1997.-№2.-с.18-21.  
34. Нечитайло О.І. Синоніми як засіб розкриття значення слова. Мовознавство.-1980.- №6.-с.82-86.

35. Нечитайло О.І. Синоніми у перекладних словниках. Мовознавство.-1982.-№1.-с.60-66.

36. Новикова О.О. Функціонування та переклад деяких синонімічних форм дієслів часу. Мовознавство.-1974.-№4.-с.75-80.

37.Новый Большой англо-русский словарь: В 3т. / Ю.Д. Апресян, Э.М. Медникова, А.В. Петрова и др.; Под общ. рук. Ю.Д. Апресяна и Э.М. Медниковой. – М.: Рус. яз., 2002. – 832 с.

38. Онуфрієнго Г.С. Синонімічні домінанти зі спільним коренем іншомовного походження у сфері національної термінології. Мовознавство.-2000.-№2-3.-с.73-77.

39. Павлов В.В, Контекстуальна синонімія як вид семантичної еквівалентності. Мовознавство.-1982.-№4.-с.62-65.

40. Панько Т.І. Системний статус синонімії у суспільствознавчій термінології східно слов`янських мов. Мовознавство.-1986.-№4.-с.-9-14.

41.Передрій Ганна Романівна, Смолянінова Ганна Никитична Лексика і фразеологія української мови.- К: "Радянська школа", 1983.- 207с

 

42.Рибачок, Світлана Михайлівна Термінологічна лексика як засіб когезії англомовного економічного тексту: Дисерт. на здоб. наук. ступ. канд. філол. наук; Спец. 10.02.04.- Львів, 2004.- 218с.

43. Родіна Л.О. Семантичні відтінки словотворчих синонімів. Мовознавство.-1969.-№6.-с.66-71.

44. Семчинський С. Синонімія в літературній мові та індивідуальному мовленні. Українська мова та література.-1998.-№42.-с.4.

45.Стишов Олександр Анатолійович Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації).- К.: Вид. центр КНЛУ, 2003.- 388с.

46. Тараненко О.О. Деякі аспекти теорії синонімії в плані створення синонімічного словника. Мовознавство.- 1980.-№3.-с.46-51.  

47. Ткаченко О.О. З досвіду дослідження синонімії французьких дієслів у соціальному контексті. Мовознавство.- 1989.-№4.-с.54-59.

 
48. Турчин В.М., Турчин М.М. Семантична кореляція антонімів і синонімів у системі мови. Мовознавство.-2001.-№1.-с.67-71.

49. Фридрак В.Б. Синонімія складник слів. Мовознавство.-1987.-№2.-с.32-38.

 
50. Худолєєва С.П. До питання про термінологічну синонімію. Мовознавство.-1988.-№3.-с.60-63.

51. Шишков Владимир Васильевич Испанская лексика (Учись говорить по-испански).- К.: ТОВ "ВП Логос", 2004.-

52.Шишков Владимир Васильевич Английская лексика.- К., М.: ООО "ИП Логос", ЗАО "Славянский дом книги", 2004.

53. Ярова Алла. Дієслівна синоніміка у прозових творах Івана Багряного. Дивослово.-2000.-№10.-с.16-21.

 

 
54. Arnold I.V. The English Word М.: Высш. шк. , 1986. — 295 p.,

55. Antrushina G. B., Afanasieva O. V., Morozova N. N. English Lexicology. –M. Изд. Дом «Дрофа», 1999. – р.р. 166-178.

56. Dictionary of Contemporary English. – London: Longman Group, 1995. – 1668 p. 
57. Encyclopedia – Britanica Online http://www.britannica.com/

58. Ginzburg R. S.  and others. A course in Modern English Lexicology.- M. Высш. Шк., 1979 . – рр. 191-4, 226-9, 345- 7, 376- 4, 456- 2, 467 – 5. 

59. Lingual dictionaries http://www.yourdictionary.com/diction1.html

60. Rayevskaya N. M. English Lexicology. – K.: Вища шк., 1979 – рр. 203-210

 61. Roget's Thesaurus of English Words and Phrases. – London: Penguin Group, 2000. – 810 p.

 62. Laurence Urdang О.Р. 1983,397 р.

 63. 21^st century synonym and antonym finder Barbara Ann Kipfer Random House Publishing Group, 4 апр. 1993 – 528р.

 64. James Champlin Fernald ”English Synonyms and Antonyms With Notes on the Correct Use of Prepositions” 2009, 479

 65. Super Teacher Worksheets –http://www.superteacherworksheets.com

 66. http://www.english-for-students.com/Synonyms.html

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 1.

ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Устаткування, утримання та організація 

навчально-виховного  процесу

Державні  санітарно-гігієнічні правила та норми (ДСанПіН 5.2.2.008-98), погоджені Листом Міністерства освіти України від 15.02.1999 р. № 1/12-347, становлять гігієнічний стандарт для всіх типів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів незалежно від форм власності.

Улаштування, обладнання приміщень шкіл, що будуються, реконструюються, а також існуючих, здійснюється відповідно до вимог ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

Природне  освітлення

Усі навчальні приміщення середніх загальноосвітніх навчально- виховних закладів повинні  мати природне освітлення. Незалежно від розміщення вікон (збоку, зверху) у навчальних приміщеннях, природне освітлення має бути рівномірним і не створювати блиску.

Зона  освітлення має забезпечувати високий  рівень зорової функції – 1000-1200 лк. Нормування умов природного освітлення проводиться за відносною величиною – коефіцієнтом природного освітлення (КПО).

Рекомендований  гігієністами рівень природного освітлення (600 лк) на робочій поверхні можливий при КПО 2,5%, а оптимальний рівень (1260) – при КПО 5%. КПО в навчальних приміщеннях школи повинен відповідати нормам. При однобічному боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО на відстані 1 м від стіни, найбільш віддаленій від вікон, на перехресті вертикальної поверхні характерного розрізу приміщень і умовної робочої поверхні (або підлоги). При двобічному освітленні мінімальне значення КПО нормується посередині приміщення на перехресті вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні або підлоги. При верхньому і боковому природному освітленні нормується середнє значення КПО на перехресті вертикальної поверхні, характерного розрізу приміщень і умовної поверхні (або підлоги).

Рівномірність освітлення на робочому місці – це відношення мінімального освітлення до максимального, що має складати не більше 0,3.

Достатність і рівномірність освітлення можна  оцінити за світловим коефіцієнтом (СК), який залежить від розміру вікон, конфігурації їх, кількості. Найбільш раціональна форма вікон – прямокутна, висота – 2–2,5 м, ширина 1,8–2,0 м, верхній край вікна має бути на відстані 0,15–0,3 м від стелі. Ширина простінків між вікнами повинна бути не більша 0,5 м, висота підвіконня 0,7–0,8 м, а в перших-других класах – 0,6 м; СК 1:4–1:5.

Для забезпечення нормованої величини СК слід передбачити:

• кут, під яким видно небо з найбільш віддаленого робочого місця від вікна, повинен бути не меншим 5°; коефіцієнт затінення не менше 3; висадження високих дерев на відстані не меншій як 10 м від вікон школи;
• заборону розміщення на підвіконнях у навчальних приміщеннях кімнатних квітів;
• очищення віконного скла 1-2 рази на місяць зсередини приміщень і не менше 3 разів на рік знадвору;
• колір поверхні стелі, стін, меблів повинен бути жовтим, зеленим, світло-коричневим. Ці кольори можуть добавлятися як відтіночні до білого, сірого, світло-сірого; стелю, верхні частини стін, віконні рами та двері слід фарбувати в білий колір, коефіцієнт відбиття якого 0,8; в кабінетах технічних засобів навчання (ТЗН) стіна, яка є фоном для екрана (телевізор, кінопроектор), повинна бути пофарбована в жовтий або світло-коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,6; класна дошка повинна мати матову поверхню, пофарбовану в темно-зелений, коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,1-0,2 [36, с. 240].

На  всі полімерні матеріали, які  використовуються для виготовлення меблів, настилу підлоги в школі, слід мати дозвіл МОЗ України.

Оптимальне  відношення яскравості для «зошит – парта» становить 4:1, «класна дошка – зошит» – 1:5–1:6,5, «вікно – зошит» – 7:1, «класна дошка – вікно» – 1:12. Допустимими рекомендуються такі співвідношення яскравості для поверхні: «зошит – парта» – 2:1–3:1, «класна дошка – зошит» – 1:3, 1:8–1:10, «вікно – зошит» – 15:1–17:1, «класна дошка – вікно» – 1:5.

Оптимальні  і допустимі з гігієнічного погляду  якісні показники природного освітлення для основних поверхонь навчального процесу можуть бути при відповідних коефіцієнтах відбиття поверхонь «зошит – парта» при коефіцієнті відбиття парти – 0,16, а допустимі при Р = 0,3, для поверхонь «класна дошка – зошит» і «класна дошка – вікно» при Рдошка = 0,45, при цьому середній коефіцієнт відбиття повинен складати не менше 0,45 [36, с. 243].