Семантична класифікація слів у сучасній англійський мові

Anton - your are fool!

 
Peter - No, I'm smart!

Треба зазначити, що антонімічні  відносини існують у межах  різних частин мови, але в найбільше  яскраво вираженому виді вони представлені якісними прикметниками. Семантичні відносини  прикметників, у тому числі й антонімічні, варто вивчати через їхню сполученність з іменниками [21; с.143].

Таким чином, антоніми в  самому загальному  виді визначаються як слова, що мають протилежне значення. Однак більшість прикметників багатозначні, тобто мають кілька елементних значень  – лексико-семантичних варіантів, тому традиційне визначення слів антонімів справедливо тільки для однозначних прикметників. А один і той же багатозначний прикметник може мати одночасно кілька антонімів, що співвідносяться з різними його значеннями, наприклад:

Bright – 1.Dull ( paint )

-           2. Dim ( stare )

-           3. Gloomy (day )

-           4. Dark ( window )

-           5. Stupid ( pupil )

Однак, не всі лексико-семантичних варіантів багатозначного слова можуть утворювати антонімічні позиції. Майже всі дослідники, що вивчають антонімію прикметників, вважають, що вона властива тільки якісним прикметником. Але виділити якісні прикметники, відрізнити їх від відносних не завжди легко. Вирішальним критерієм є семантичний. Розходження між якісними і відносними прикметниками полягає в тому, що якісні прикметники характеризують об'єкт по внутрішніх і зовнішніх властивостях: за формою ( long – short ), по кольору ( white – black ), по  величині ( small – large ), тобто це семантика – граматична група прикметників ознаки, що позначає, що можуть мати кількісну характеристику. Відносні прикметники, будучи назвами властивостей, що характеризують відношення одного предмета до іншого, позбавлені такої характеристики. Крім того, якісні прикметники мають ступінь порівняння. Ознакою якісних прикметників є їхня здатність утворювати антонімічні кореляції. Щоб краще визначити сутність антонімії, необхідно розрізняти два типи протиставлення серед антонімів. Для визначення різниці між ними необхідно оперувати деякими логічними поняттями. Логічні поняття поділяються на порівнянні і непорівнянні . Зміст непорівнянних понять практично не стикаються, і вони не мають “ основу для порівняння”, наприклад: justice – library. Протиставлятися можуть тільки порівнянні поняття, зміст яких стикаються, в несумісні поняття, наприклад: war – peace, justice – injustice, etc. Такі поняття не ізольовані один від одного, у них є точки дотику, а значить і підстави для порівняння:

War / Peace – стан суспільства. 

Justice / Injustice – моральні  якості.

Отже, для ефективного дослідження антонімії необхідно підкреслити,що серед протиставних понять розрізняються протилежні (контрарні) і суперечні ( контрадикторні ). Під контрарними розуміються поняття,  яких зміст одного не тільки виключає ознаки іншого, але і заміщає іншими несумісними ознаками, наприклад: clever – stupid. Не можна одночасно володіти обома ознаками, тобто бути одночасно і clever і stupid .Логічне заперечення одного з понять не означає однозначного указування на інше. При цьому типі логічного протиставлення чергуються пари: hot – cold, black – white, thick – thin, etc. У понять контрадикторних зміст одного заперечує зміст іншого, не затверджуючи одних – або інших ознак. Контрадикторні поняття цілком вичерпують обсяг відомого класу предметів. Між ними неможливо третє, середнє поняття. Майже всі поняття з погляду логіки будуть входити в сферу антонімії. Контрадикторні поняття являють собою заперечення один одного. На думку Новикової О.О. вони виражають ослаблену протилежність, не утворити логічної моделі антонімії. Контрадикторну протилежність виражає порівняно невеликий по чисельності клас антонімів. Це так названі комплементарні антоніми, або антоніми, що виражають додатковість. Контрадикторна протилежність, у відмінності від контрарної, - бінарна опозиція. Вона включає тільки два члени, причому заперечення одного члена пари імпліцирує твердження іншого і навпаки. Комплементарні пари доповнюють один одного до єдиного родового поняття ( середнього, проміжного поняття між ними немає ) : dead – living, false – true, etc. Компліментарність варто відрізняти від простої контрадикторності типу: red – not red, young – not young, що не виражає антонімії. Антонімія припускає визначену семантичну близькість між значеннями слів – антонімів. Якщо в наявності є ознаки розходження, то антонімії немає. Звичайно антоніми вживаються в типових контекстах, що мають чітку структурну формулу. Однак не всі слова, уживані в антонімічних контекстах, можна віднести до антонімів, а тільки ті, котрі вживаються в них регулярно, постійно. Може виявитися, що слова вживаються в таких контекстах оказіонально. У цьому випадку ми будемо мати справу з контекстуальною антонімією[41; 19, 67.].

                         Like two doomed shipe that pass in storm.

                         We had crossed each other’s way.

                         But we made no sign, we said no word.

                          We had no word to say.

                          For we did not meet in the holy night

                          But in the shameful day. [OSW, vol.2. p.128]

У зв’язку із викладеним матеріалом виявляється можливим затверджувати, що прикметники holy і shameful ужиті в  типово антонімічному контексті, однак  не є антонімами, тому що не мають  необхідної ознаки антонімів – семантичною  подібністю. Це оказіональне протиставлення, узуальним будуть наступні пари: holy – unholy, shameful – shameless.

Отже, у деяких контекстах один з антонімів можна замінити іншим антонімом, а текст, трансформований  таким чином, не тільки не втратить зміст, але і зміниться зовсім певним чином – стане прямо протилежний даному. Можливість взаємозаміни служить додатковим критерієм антонімічності. Але взаємо підстава антонімів не є абсолютною. Іноді знання об'єктної реальності підказує, що при заміні слова на його антонім усе речення стає безглуздим, наприклад:

It is quite remarkable how one good ( bad ) action always breeds another.

Таким чином, речення, трансформовані шляхом підстановки антонімічного  прикметника, не втрачають зміст, а  здобувають протилежне значення. Протилежність не є, властивістю їхніх значень, семантичною характеристикою цих слів, а носить образний характер.

До цих пір у літературі не існує однозначного і точного  визначення часток [8; 10 – 14]. Не мається  і чіткого переліку часток: до них  відносяться артиклі ( a; an; the ), союз ( or ) , прийменники і прислівники ( up; in; out ), афікси ( un-; in-; -ness; -ly ). Або вказує на три можливості визначення статусу часток у реченні: або це самостійні другорядні члени речення, яким варто було б знайти особливу назва; або це частина того члена речення, до якого вони відносяться; або вони коштують поза реченням і їхній можна не враховувати при аналізі. Сам автор схильний вважати частки самостійними одиницями.

Як відомо в особливий  клас службових слів виділяють логічні частки. Негативна частка not маркірує предикат висловлення і, супроводжуючи яке – те знаменне слово в реченні, ставить його у визначені відносин з однорідними поняттями – цю частку вважають логічної. Аналіз текстів показав, що частка not співвідносить однорідні поняття, і, зокрема, антонімічні пари прикметників і прислівників. Один член антонімічної пари представлений ядерним елементом заперечення not, інший – позитивним коррелятором ядерного елемента. Позитивний коррелятор може бути виражений експліцитно й імпліцитно включений у зміст висловлення. Відносини між протилежними поняттями вибудовуються так; little - not much – a lot. Антонім з негативною часткою not займає проміжне положення між протилежними за значенням формами. Позитивний коррелятор (a lot) виражений експліцитно. Зв'язок між a lot і not much – анафорична. Що стосується імпліцитних корреляторів, та негативна частка not бере участь у побудові умовиводів. Іншими словами, протиставлення слів (антонімів) може відбуватися на основі умовиводів, що випливають зі змісту речення, наприклад:

- Oh, mr. Webb? Mr. Webb, is there any culture or love of beauty in Grover’s Corners?

-   Well ма'ам, there аіn't much – not in the sense you mean. Come to think of it, thеrе's some girls that play piano at High School Commencement; but they аіn't happy about it.

      Як видно  з цього висловлення, містер  Веб вважає, що граючи на піаніно,  повинні бути щасливі. В основі даного твердження лежить скорочений умовний силогізм. Умовно – категоричні силогізми бувають двох видів: стверджуючі і заперечливі. Тут має місце стверджуючий умовний силогізм. Умовивід, на підставі якого функціонує вищенаведене висловлення, можна представити в такий спосіб:

1. If the girls play the piano, they are happy about it.

2. The girls play the piano.

3. They are happy about it.

Заперечення висновку: They аren't happy about it.

На думку автора, дівчата  повинні бути щасливі. Тим часом  висновок, а точніше поняття “  щасливі “, заперечується. В антонімічній парі happy – not happy, happy є позитивним імпліцитним коррелятором заперечення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.Сполучуванність.

Антонімічні зв’язки  у фраземіці розвинені менш, ніж  синонімічні. Найяскравішу фразеологічну антонімію утворюють одиниці, що частково співпадають за складом, але мають компоненти, що протиставляються за значенням. Фразеологічна антонімія тісно пов’язана з фразеологічною синонімієй, оскільки антонімія будується на повній протидії, розбіжності значеннєворозрізнювальних ознак. Подібність і відмінність явища антонімії в лексиці і фраземіці обумовлюється особливостями мовнорозумових основ протиставлень цих одиниць. Слова і фраземи співвідносяться хоча і з подібними, але все-таки відмінними розумовими утвореннями: слова з поняттями і уявленнями, а фраземи – з концептами. На відміну від слів, основним призначенням яких є номінація, фраземи дають ще й оцінку названим речам, образно і емотивно передають ставлення до позначеного. Можна сказати, що фраземи характеризуються непрямою номінативністю і це викликає складнощі при визначенні їх антонімічних зв’язків.

В сучасній англійській  мові можна виділити кілька семантичних  типів фразеологічних антонімів, що пов’язані з семантичним типам  лексичних антонімів.

1)    Тип «починати» – «переставати»: put (set) smth. on foot – покласти початок чого-небудь, почати здійснювати щось, get (set, start) the ball rolling – зробити перший крок, почати – ring down the curtain (= ring the curtain down) – покласти кінець чомусь . Градуювання дії полягає в тому, що між двома семантичними полюсами можливий середній член із значенням «продовжувати дію» – keep the ball rolling.

2)    Тип «дія» – «зменшення результу дії»: loosen one’s (або the) purse strings – розщедрюватися – tighten one’s (або the) purse strings – скупитися, економити.

3)    Тип «добре» – «погано», «правильно» – «неправильно», «чесно» – «нечесно»: come to the right shop – звернутися до кого (або куди) потрібно – come to the wrong shop – звернутися не за адресою ; earn an honest penny – заробити чесною працею – live by one’s wits – всіма правдами і неправдами добувати засоби на прожиття, fair play – чесна гра, чесність-foul play-брудна гра, підле поведінку;

4)    Тип «більше» – «менше»:кількість: (as) plentiful as blackberries – в достатку; ← хоч греблю гати, – (as) scarce as hen’s teeth (амер., австрал.) – вельми мізерні, рідкісні; ← як кіт наплакав [5; 103].

До складу синонімічно-антонімічних груп часто входять різностильові  фразеологічні антоніми. Загальнолітературна ФО come into the world – народитися є антонімом синонімічного ряду go over to the (great) majority (жарт.), go the way of all flesh (книжн.), go to one’s last (long) home (евф.) [4; 126].

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Семантизація та вторинне пред'явлення слова.

Семантизація та вторинне пред'явлення слова. З цього починається  робота над словом. Як відомо, існує декілька способів розкриття значення слова, вибір яких визначається самим словом. Слід підкреслити, що більшість слів шкільного лексичного мінімуму (який одночасно є активним) можна семантизувати безперекладними способами, і вчитель найчастіше звертається до цих прийомів семантизації ,бо вона допомагає встановити безпосередній зв'язок між поняттям та іноземним словом. Семантизація може сполучатися із вторинним пред'явленням слова, але вже в контексті (ситуації).

 Контроль розуміння  проводиться, головним чином після використання безперекладної семантизації. У тих випадках, коли слово пропонується в однозначній ситуації, можна використовувати й безперекладні форми контролю. Наприклад, учитель демонструє малюнок, а учні пмають відповісти, що на ньому зображено. Правильність відповідей на запитання вчителя буде свідчити про правильність розуміння значення слова. Перевагою контролю за допомогою перекладу є те, що він дає взначну економію часу, причому створений у процесі безперекладної семантизації прямий зв'язок між іноземним словом і поняттям не руйнується, тому що після цього знову використовуються вправи, з яких переклад повністю включаються.

Вторинне відтворення  слова допомагає створити більш  чіткий звукомоторний образ, без  чого не можна успішно проводити наступні дії зі словом. Вторинне відтворення слова – це багатократне його промовляння учнями після того, як учитель виділить його з контексту. Спочатку слово промовляється хором, усім класом, а потім з метою контролю вчитель пропонує двом-трьом учням повторити слово індивідуально. Індивідуальний контроль допомагає вчителеві встановити навчальний ефект попередньої роботи. Якщо учні, яких опитують, правильно відтворюють слово, вчитель переходить до наступного етапу. Якщо відтворення є неточним, учитель відновлює вправу на вимову цих слів.

  Уживання слова в контексті (мікроситуації). Мета цього етапу роботи полягає у встановленні морфологічних та синтаксичних зв'язків слова. У цей період в учнів виробляються вміння й навички сполучати слово з іншими словами й уживати його в правильній формі. Роботу слід організувати таким чином, щоб дати можливість кожному учневі вживати слово кілька разів у певних ситуаціях. Найбільш зручною в цьому відношенні є вправа, що базується на використанні зразка. Зразком можна зробити певне конкретне речення або ж групу речень, побудованих за зразком вивченої раніше моделі, у яких можлива заміна компонентів, причому заміняти можна будь-який компонент, крім нової лексичної одиниці.

Докладний опис етапів роботи над словом може створити уявлення, що ця робота займає багато часу. У середньому для роботи над словом на слуховій основі можна виділити 2-3 хвилини, в залежності від типу слова.

Запис слова. Виходячи з  цих розрахунків, недоцільно вводити  більше 9-10 слів на одному уроці, тому що крім роботи над лексикою, на уроці вирішуються й інші завданняю

Робота на графічній  основі. Вправи на графічній основі готують учнів до вживання слова  в писемному мовленні (читання, письмо). Вони закріплюють звуковий образ  слова. Крім того, ці вправи розширюють діапазон сполучуваності слова й тим самим створюють додаткові зв'язки, що забезпечують більшу його активність.Мета цього етапу полягає в тому, щоб показати графічний образ слова і, відповідно, забезпечити учням можливість самостійного виконання вправ, які містяться в підручнику. Доцільно записувати слова не окремо, а одразу блоком наприкінці уроку. Це сприяє економії часу й активізації процесів пам'яті. Нарешті, запис з таким запізненням дає додаткові можливості реалізувати принцип усного випередження.

Однак існують і інші форми організації словника: а) за значенням: зошит ділиться на велике число секцій – слова для називання почуттів, місцевості, руху і т.п. Таким чином, можна скласти цілий список слів, пов'язаних за значенням; б) різноманітні типи діаграм: слова можна об'єднати під загальною назвою або узагальнюючим словом у єдину діаграму; в) відповідно до частин мови: різні частини мови можна записувати різним кольором: іменник – червоним, прикметник – синім і т.п.; г) синоніми й антоніми: якщо це синонім або антонім уже знайомого слова, їх слід записати разом із коментарем. Вправи з читання. На цьому етапі роботи як основний матеріал використовуються вправи підручника, такі як: "Прочитайте хором за вчителем", "Заповніть пропуски словами, що підходять за змістом" тощо. Тут уже робота ведеться не тільки з даним словом, а й з усією групою слів, вивчених на уроці. Виконання цих вправ розширює діапазон зв'язків слова. Письмові вправи даються учням додому. Матеріалом для них служать також відповідні вправи параграфу підручника. До них слід додати завдання на написання вивчених слів і на складання речень або ситуацій із ними. На наступних уроках бажано проводити диктанти.Таким чином, можна зробити висновки. Презентація лексики – це процес, що складається з декількох етапів, кожний з яких є однаково важливим для наступної роботи з лексикою. На етапі презентації необхідно використовувати різноманітні види роботи зі словом: на слуховій і графічній основі; ізольовано і в контексті; індивідуально, фронтально й колективно.

Важливу роль для наступної  роботи над лексикою має запис  слова до словника. Слова доцільно вводити й записувати тематично, що сприяє активізації процесів пам'ті.