Поняття про фразеологізм

Серед персонажів саме Сомс Форсайт віддає найбільшу  перевагу компаративних фразеологізмам в своєму як прямому, так і невласно прямому мовленні:

“Sloppy, are we?” said Soames. “You're talking like a child. Could a sloppy people ever have reached our position in the world?” [3, c.110].

Soames had a momentary vision of dying donkeys laden with pictures of the nude, stepping off the edge of the world. Refusing its extravagance, he raised his eyes, just in time to see St. Paul's,as large as life. That little beggar with his balloons wasn't there today! [3, c.214].

For one person who took a line, a hundred followed on, like sheep! [3, c.255].

“I?” said Soames. “I only know the chap's as cool as a cucumber. I'm going in here. Good-bye!” [3, c.218].

В мові аристократа Майкла Монта (або його роздумах, виражених невласно прямим мовленням) теж присутні компаративні фразеологізми, але з дещо іншими образами для порівняння - менш конкретними або менш шаблонізованими:

Michael took up the proofs, and read two poems. Bitter as quinine! The unrest in them--the yearning behind the words! Nothing Chinese there! [3, c.207].

A faint last mutter roused him to look at her once more, high on her pillows by the carefully shaded light. Young--young! Colourless, like a flower in wax! [3, c.239].

Світу багачів в романі протиставлений торговець повітряними кулями Тоні Бікет, який має принижуватися щодня, аби хоч якось забезпечити собі і своїй коханій дружині Вікторін виживання:

When Bicket had gone out of a morning with his tray and his balloons not yet blown up, she would stand biting her finger, as though to gnaw her way to some escape from this hand-to-mouth existence which kept her husband thin as a rail, tired as a rook, shabby as a tailless sparrow, and, at the expense of all caste feeling, brought them in no more than just enough to keep them living under a roof [3, c.119].

Ефект посилення  в останньому прикладі досягається  за рахунок повторів кількох порівняльних зворотів.

В зображенні злиденного життя Бікета та Вікторін найчастіше вживаються прикметники на позначення понять «товстий - худий», і це зрозуміло, адже вони весь час голодують і мріють про нормальне харчування: Bicket, still troubled that she had not shared that lunch, patted her tenderly, and said he would soon have her as fat as butter--he did not explain how [3, c.155].

Фразеологічні одиниці порівняння у Голсуорсі  тісно корелюють із розгорнутим  художнім порівнянням, численні приклади якого ми теж знаходимо в цьому  творі. Часом компаративні фразеологізми розгортаються, утворюючи вже якісно нові одиниці - індивідуально-авторські порівняння. Так, усталене порівняння like a shadow є загальновідомим фразеологізмом, але розгортаючись у зворот like a shadow across a dark blue screen воно породжує вже нові асоціації з кінематографом і стає індивідуально-авторським порівняльним зворотом. Порівняйте опис грози, яку Майкл Монт спостерігає з вікна свого будинку, відчужено та холодно, ніби фрагменти кіноплівки, адже на той час його значно більше хвилюють його власні проблеми з дружиною:

A shattering peal of thunder blundered overhead; and down came the rain, slashing and sluicing. He saw a man running, black, like a shadow across a dark blue screen; saw him by the light of another flash, suddenly made lurid and full of small meaning, with face of cheerful anxiety, as if he were saying: “Hang it, I'm getting wet!” Another frantic crash! [3, c.237].

Наступний фразеологізм у його звичайній, нерозповсюдженій формі він вживає в цьому ж розділі, заспокоюючи дружину, яку розбудила і злякала гроза:

“Ducky, you'll have twilight sleep and know nothing about it; and be as right as rain in no time.” [3, c.238].

Треба відзначити, що фразеологічні одиниці порівняння в романі Джона Голсуорсі «Біла мавпа» відрізняються багатоманітністю як з точки зору структури та семантики, так і з точки зору стилю та текстоутворюючих функцій.

Перейдемо до аналізу  творів іншого відомого реаліста-прозаїка, американського письменника Джека  Лондона (1876-1916), справжнє ім'я якого - Джон Гріффітс Лондон. Класик світової літератури ХХ століття виріс в бідності і дуже рано розпочав самостійне життя. Серйозно займатися літературною творчістю почав у 23 роки, перепробував до цього часу десяток професій: мандрував, був студентом, матросом, журналістом, входив до соціалістичної партії, приймав участь у марші безробітних, шукав золото на Клондайку в часи «Золотої лихоманки». В його коротке 40-літнє життя вмістилися роки серйозного заняття сільським господарством на ранчо в Каліфорнії, робота кореспондентом під час російсько-японської війни, сан-франциського землетрусу 1906 року і мексиканської революції. Ще Джек Лондон читав лекції в Гарвардському и Йельському університетах, був активістом соцпартії, доки не розчарувався в її ідеалах. За неповних 20 років літературної діяльності Джек Лондон встиг створити понад 200 розповідей, 20 романів и 3 п'єси.

Тематика його творів не менш різнопланова, аніж його життя. Найбільш відомий цикл його творів, умовно названий «Північна Одисея», куди входять повісті «Поклик предків» (1903) та «Біле ікло» (1906), розповіді «Закон життя» (1901), «Любов до життя» (1905), «Вогнище» (1908) та багато інших. Роман «Морський вовк» (1904) заснований на морському досвіді Джека Лондона; роман «Залізна п'ята» (1908) - на його соціалістичних уявленнях про апокаліптичну війну капіталізму і пролетаріату; «Мартин Іден» - роман-виховання , в якому простежуються автобіографічні мотиви. Стиль прози Лондона, ясний і в той же час образний, мав істотний вплив на багатьох письменників ХХ століття.

Обрана для  нашого аналізу повість «Поклик  предків» - один з найвідоміших творів славетного американського письменника. Це розповідь про пригоди собаки на ймення Бек, якого вкрали з дому. Його увезли на північ і продали  золотошукачам. Пристосувавшись до нових умов життя, повного небезпек, Бек стає справжнім диким звіром, сильним, витривалим, безстрашним. Одного разу вночі він почув виття вовків, яки кличуть його до себе в зграю, і приєднався до них.

«Біле Ікло» (1906) - це остання лондонівська сторінка про Північ. За кожним епізодом цієї повісті стоїть ідея автора, що життя - це невпинне прагнення до насичення, це арена, де зіштовхуються ті, хто, прагнучи до насичення, переслідує одне одного, полює та пожирає одне одного. “Life lived on life. There were the eaters and the eaten. The law was: EAT OR BEEATEN” [5, 157]. Життя здається письменникові ареною, де ллється кров, де панує жорстокість, сліпа випадковість та хаос без початку та кінця. «Біле Ікло» не приймає закон «палиці та ікла», якому підкоряються приручені собаки, адже він занадто гордий для цього. Серце Білого Ікла переповнено любов'ю до людей, але закон його життя - це голос природи, голос інстинкту.

Народжений  у вільному лісі, Біле Ікло, пройшовши  крізь багато страждань, знаходить  своє справжнє призначення в служінні вищій істоті - людині. А собака Бек, навпаки, підкоряючись поклику вовків, дичавіє, уходить у вовчу зграю і стає її ватажком (після публікації саме цієї повісті Джек Лондон прокидається знаменитим - перший її тираж розійшовся за два дні).

Отже, в цих  двох повістях ми бачимо дві протилежні лінії поведінки тварин - здичавіння або соціалізацію.

Досліджуючи фразеологічні  одиниці порівняння в повістях Джека  Лондона, ми звернули увагу на те, що більшість з них належить до розмовного чи навіть просторічного шару лексики, невелика частина - до стилістично нейтральних, і лише одна - до книжного стилю. Можливо, це зумовлено специфікою оповіді, що зображує сувору, часто жорстоку дійсність Півночі, де немає місця зайвим словам, а тим більше ліричним, цвітастим порівнянням, характерним більше для романтичної або декадентської прози:

Men felt these muscles and proclaimed them hard as iron, and the odds went down to two to one [5, c.79].

`You're right, Bill,' he concluded. 'Fatty's gone.'

'An' he went like greased lightnin' once he got started. Couldn't 've seen 'm for smoke [5, c.105].

'They ate 'm hide an' all,' Bill announced. 'The stick's as clean as a whistle [5, c.110]. I'll bushwhack her as sure as my name is Bill.'[5, c.113].

as sure as my name is Bill (or Bob, etc.) - усталений компаративний вираз, що позначає «напевно, обов'язково, без усякого сумніву» та є синонімічним таким фразеологічним одиницям порівняння, як as sure as a gun, as sure as death, as sure as fate, as sure as eggs is eggs, які, маючи різні конотації та сфери вживання, також вживаються на позначення певності будь-якої події. Розглянемо інше стійке порівняння-американізм, синонімічне британським as old as (the) hills, as old as the world (itself). Воно входить до складу першої фрази сьомого розділу. Цікаво зазначити, що дуже часто, за нашими спостереженнями, фраза, в складі якої знаходиться компаративний фразеологізм, розпочинає або завершує художній текст. Це пов'язано, на нашу думку, з особливою важливістю першої або заключної фрази для будь-якого художнього або публіцистичного тексту для підкреслення його важливих ідей, з особливою інтенцією автора.

When Buck earned sixteen hundred dollars in five minutes for John Thornton, he made it possible for his master to pay off certain debts and to journey with his partners into the East after a fabled lost mine, the history of which was as old as the history of the country[5, c.81].

Останнє порівняння звучить досить комічно для європейців, для яких історія США є відносно невеликою. Гіперболізовано звучить і інше фразеологічне порівняння, яке ми зустрічаємо в кінці останнього розділу повісті «White Fang»: And outside he went, like a king, with all Sierra Vista about him and tending on him [5, c.277].

Досить часто  в центрі порівняння стоїть образ сили, або слабкості, - які є особливо важливими в жорстоких умовах Півночі, де панує закон - або ти вбиваєш і залишаєшся жити, або тебе вбивають і з'їдають:

'They're weak as water, if you want to know,' came the reply from one of the men. '[5, c.59]. His development (or retrogression) was rapid. His muscles became hard as iron, and he grew callous to all ordinary pain [5, c.35].

He was a monstrous tyrant. His mastery was rigid as steel. He oppressed the weak with a vengeance [5, c.66].

Як ми бачимо на прикладах, наведених вище, опозиція центральних концептів повістей Джека Лондона «сила-слабкість» представлена в тому числі за допомогою  фразеологічних одиниць порівняння.

Узагальнимо отримані результати в таблицях. В першій таблиці ми можемо бачити, як впливає жанрова специфіка художнього твору на семантику вживаної фразеологічної одиниці порівняння. В зв'язку з великим семантичним різноманіттям компаративних фразеологізмів та звідси неможливістю їхнього повного висвітлення в таблиці, ми обрали найпоширеніші типи, а саме - ті, що мають в своєму складі зоонім (назву тварини), фітонім (назву рослини), антропонім (власне ім'я людини). Усі інші категорії - топоніми, а також ті, що мають в ролі компаратора предмети культури та побуту, метали, явища природи тощо, ми віднесли до категорії «Інші».

Табл.1 Вплив жанрової специфіки художнього твору на семантику фразеологічної одиниці порівняння

	РЕАЛІСТИЧНА ПРОЗА	КАЗКОВО-ФАНТАСТИЧНА  ПРОЗА
Тип КФО*	Austen, J. Pride and Prejudice	Galsworthy, J. A Modern Comedy. Book I The White Monkey	London, J. The Call of the Wild.	London, J. White Fang	Wilde, O. The Picture of Dorian Gray	Wilde, O. Fairy Tales	Kipling, R. Just So Stories	Carroll, L. Alice's Adventures in Wonderland
Зоонім	0	29	5	10	1	19	2	4
Фітонім	0	1	0	0	1	40	1	1
Антро- понім	0	2	0	2	1	11	0	1
Інші	9	16	5	6	6	50	4	13

*КФО - компаративні  фразеологічні одиниці, або фразеологічні  одиниці порівняння

Дана таблиця  найбільш повно розкриває нам  тенденцію того чи іншого автора до вживання певного типу компаративних  одиниць порівняння. Так, у Джона  Голсуорсі явно домінують зооніми, у казках Оскара Уайльда - фітоніми, в той час, як у повістях Джека  Лондона фітоніми зовсім відсутні, що пояснюється, очевидно, північним колоритом його творів з бідною та мало чисельною флорою. Джейн Остін віддає перевагу абстрактним назвам та предметам побуту у ролі компаратора, так, як і Льюїс Керролл.

Не претендуючи  на вичерпність результатів, дана таблиця все ж унаочнює те, що в прозі казково-фантастичного напряму фразеологічні одиниці порівняння є більш вживаними, аніж у реалістичній прозі. Втім, не треба спрощувати висновків. Адже наступна таблиця переконливо свідчить про те, що частотність компаративних фразеологізмів залежить не тільки від жанрової специфіки твору, а і в більшій мірі від прагматичних інтенцій автора, від його глобальної художньої ідеї, яка впливає на добір конкретних стилістичних засобів. Так, у казках Оскара Уайльда фразеологічні одиниці порівняння вживаються набагато частіше, ніж у його романі «Портрет Доріана Грея», що демонструє, який один і той же письменник може змінювати творчу манеру та добір стилістичних засобів в залежності від мети твору:

Таблиця 2. Частотність фразеологічних одиниць порівняння (на кількість сторінок)

Автор та назва твору	Кількість сторінок	Кількість КФО	Частотність
Austen, Jane. Pride and Prejudice	387	9	0,023
Carroll, Lewis. Alice's Adventures in Wonderland	152	19	0,125
Galsworthy, John. A Modern Comedy. Book I The White Monkey	304	48	0,158
Kipling, Rudyard. Just So Stories	254	7	0,027
London, Jack. The Call of the Wild. White Fang	288	28	0,097
Wilde, Oscar. Fairy Tales	211	120	0,568
Wilde, Oscar. The Picture of Dorian Gray	287	9	0,031

Висновки

В третьому розділі  даної роботи досліджується стилістична  функція фразеологічних одиниць  порівняння на прикладі класичних художніх творів англомовних авторів. Відзначається  зв'язок фразеологічних одиниць з  текстоутворюючими стратегіями автору, зокрема, простежуються у контексті їхня роль у формуванні таких категорій, як когезія, когерентність, зв'язність. Також відзначається стилістична роль фразеологічних одиниць порівняння для характеристики усного мовлення та внутрішнього світу (через невласно пряме мовлення) персонажів, а також авторського мовлення. Зроблено спробу простежити зв'язок між частотністю вживання компаративних фразеологізмів та жанровими особливостями твору. Було відзначено кількісне домінування фразеологічних одиниць порівняння у казково-фантастичних текстах порівняно з реалістичною прозою. Відзначено роль ідіостилю автора у доборі лінгвостилістичних засобів: так, деякі автори, як Джейн Остін взагалі не схильні до вживання в своїй прозі одиниць цього типу. Проте визначальним фактором у вживанні чи невживанні компаративних фразеологічних одиниць певного типу нам здається не жанрова специфіка або ідіостиль, а творча інтенція автора в конкретному художньому творі. Це дає змогу пояснити, чому в різних творах одного й того ж письменника фразеологічні одиниці порівняння різних структурно-семантичних типів мають різну частотність, від надзвичайно високої до порівняно невеликої.