Переклад та аналіз тексту офіційно-ділового стилю

    ВИСНОВКИ 

    В даній роботі я детально розглянула такі важливі питання як: що  таке переклад, предмет теорії перекладу, що вивчає теорія перекладу, також розглянула загальні теоретичні питання перекладу  та пов’язані з цим проблеми, привела визначення і класифікації перекладацьких трансформацій. У зв’язку з цим в цій роботі був проведений глибокий аналіз теоретичних питань, пов’язаних із загальною теорією перекладу та її приватними видами, класифікаціями перекладацьких трансформацій, запропонованими різними авторами. Також проводила практично-дослідницьку роботу з вивчення кожного виду трансформацій на  прикладах. Також в цій роботі я навчилися аналізувати тексти офіційно-ділового стилю, робити трансформації більш детально ознайомилася з такою наукою як теорія перекладу. 

    Цей текст перекладу написан в  офіційно-діловому стилі, тому що в  ньому є такі слова, як: акт, договір, наказ, протокол, угода вони є нормативними для офіційно ділового стилю, хоча в  інших стилях вони також можуть нести забарвлення офіційності, якщо іх використання буде стилістично виправдане.

          Є такі види стилів:

    Розмовний

    Художній

    Науковий

    Публіцистичний

    Епістолярний

    Офіційно  – діловий

    Конфесійний

    Спільним  для стилів є те, що вони – різновиди  однієї мови, представляють усе багатство їх виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства – забезпечують спілкування в різних його сферах і галузях.

          У межах кожного  функціонувального стилю сформувалися свої різновиди – підстилі –  для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань.

    Основні ознаки стилів та їх жанрів можна подати у вигляді таблиці:

 

          Офіційно-діловий  стиль – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування  в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

    Основне призначення – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах обслуговувати громадські потреби  людей у типових ситуаціях.

    Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених  соціальними завданнями мовлення.

    Учасниками  ділового спілкування є органи та ланки управління – організації, заклади, підприємства, посадові особи, працівники, Характер і зміст інформаційних зв’язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежить від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності.

    Ці  стосунки стабільні й регламентуються чинними правовими нормами.

    Специфіка ділового спілкування полягає в  тому, що незалежно від того, хто  є безпосереднім укладачем документа  й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом  документа майже завжди є організація  в цілому.

    Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є контракт на адресність інформації.

    Отже, можна вирізнити такі властивості  управлінської інформації в умовах ділового спілкування:

• офіційний характер;
• адресність;
• повторність;
• тематична обмеженість.

 

    Специфіка офіційно-ділового стилю полягає в певних стильових рисах (ознаках), що притаманні лише йому, а саме:

• нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;
• точність та ясність повинні поєднуватись з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;
• документальність(кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;
• наявність усталених одноманітних мов6них зворотів, висока стандартизація вислову;
• сувора регламентація тексту для чіткої організації текст поділяє на параграфи, підпункти.

    Ці  основні риси є визначальними  у формуванні системи мовних одиниць  і прийомів їх використання в текстах  ділових (управлінських) документів.

 

     СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 

    

1. Бархударов  Л.С. О поверхностной и глубинной  структуре предложения //Вопросы  языкознания. – 1973. - №3 – с. 50-61
2. Бархударов Л.С. Язык и перевод. М.: Международные отношения, 1975 – 190с.
3. Казакова Т.А. Практические основы перевода.-Серия: Изучаем иностранные языки. – СПб.:"Издательство Союз", - 2000, - 320с.
4. Комиссаров В.Н. Слово о переводе – М.: Международные отношения – 1973 – 215с.
5. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода – М.: Международные отношения – 1980 – 167с.
6. Латышев Л.К. Курс перевода: Эквивалентность перевода и способы ее достижения. – М.: Международные отношения, 1981 – 248с.
7. Львовская Э.Д Теоретические проблемы перевода (на материале испанского языка). – М.: Высшая школа, 1985. – 232с.
8. Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода – М.: Московский лицей, 1996. – 208с.
9. Миньяр-Белоручев Р.К. Как стать переводчиком? /Ответственный редактор М.Я.Блох.-М.: "Готика", 1999. – 176с.
10. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М.: Международные отношения, - 1974. – 216с.
11. Рецкер Я.И. Что же такое лексические трансформации? "Тетради переводчика" №17, М.: Международные отношения,  1980, с.72-84
12. Федоров А.В. Основы общей теории перевода  (лингвистические проблемы): Для ин-тов и фак. иностр. яз. Учебное пособие – М.: Высшая школа. 1983. – 303с.
13. Черняховская Л.А. Членение и объединение предложений при переводе с целью сохранения компонентов смысловой структуры // Иностранные языки в школе. – 1971 - №4 – с.21-30
14. Швейцер А.Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты – М.: Наука. 1988. – 215с.
15. Катерина Городенська. Синтаксична специфіка української наукової мови //Українська термінологія і сучасність: Збірник наук. праць, Вип. IV.– К.: КНЕУ, 2001.–368с.– С.11-14.
16. Роман Рожанківський. Щодо українського стилю фахової мови// Проблеми української термінології. Матеріяли 5-ї Міжнародної наукової конференції.– Львів, Львівська політехніка, 1998.– С.43–46
17. Електронний словник ABBYY Lingvo 12

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Додаток А

    Терміни

1. Договір трудовий – угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник – виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

2. Колекти́вний до́гові́р — угода, яка укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів — представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

3. Звіт — письмове повідомлення про виконання певної роботи.

Звіти бувають статистичні й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові — на звичайному папері.

4. Видавництво — спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції.

5. Підприє́мство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органо місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

6. Заробі́тна пла́та, скорочено зарплата — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу

7. Кодекс законів про працю України (КЗпП) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці.

Кодекс  законів про працю України  регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

8. Авторська винагорода або гонорар – винагорода авторам творів з науки, літератури або мистецтва за використання (видання, публічне виконання тощо) цих творів.

9. Рецензія - публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка. Рецензія оприлюднюється у пресі, на радіо чи телебаченні.

Рецензія - аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твори або продукту, жанр газетно-журнальної публіцистики та літературної критики. 

10. Журналіст — особа, яка займається збором, створенням, редагуванням, підготовкою та оформленням інформації для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов'язане з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, або займається такою діяльністю за власною ініціативою.

11. Реда́ктор — той, хто редагує, вносить зміни й покращення без суттєвої переробки.

12.Ревізо́р — особа, що здійснює перевірку (ревізію) діяльності закладу або посадової особи.

13.Асоціація – добровільне об'єднання фізичних або юридичних осіб для досягнення спільної мети на засадах взаємовигідної співпраці при збереженні самостійності, правової та майнової незалежності її членів.

14. Роботодáвець — власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом).

15. Професійна спілка (профспілка) — добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

16. Звільнення - в трудовому праві припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем.

17. Робітники — особи, які безпосередньо створюють матеріальні цінності, впливають на предмети праці з допомогою знарядь виробництва, проводять ремонт устаткування, переміщення вантажів, прибирання виробничих приміщень та ін.

18. Санкція — це елемент правової норми, в якій зазначаються заходи державного примусу в разі невиконання, порушення їїдиспозиції. Завдання санкції — забезпечувати здійсненість диспозиції правової норми.