Особливості перекладу англомовних фразеологізмів на українську мову

Визначення  диференційних ознак фразеологічних одиниць дає підстави встановити обсяг предмета фразеології, а також дозволяє розглядати фразеологізми, як окремі самостійні одиниці мови, відмінні від слова, словосполучення і речення, а разом з тим і як такі, що мають з останніми багато спільного. Так, наприклад, фразеологічні одиниці, як і слова, щоразу в процесі мовлення ми не конструюємо, а відтворюємо, як готові мовні одиниці. Крім того, велику кількість фразеологічних одиниць зближує з окремими словами також і та особливість, що фразеологічна одиниця (як і слово) характеризується наявністю своєї семантики. Маючи своє значення і вільно реалізуючи граматичні особливості фразеологічні одиниці зближуються з лексемами також функціонально [30, с. 51-70]. Вони можуть вступати у синонімічні відношення зі словами і виконувати, як і слова, відповідні синтаксичні функції, наприклад: it takes the biscuit – «одержати приз, зайняти перше місце»; to be on high ropes – «бути в гарному настрої».

Усі зазначені  міркування свідчать про намір лінгвістів виробити об'єктивні критерії визначення самого предмета фразеології і переконують ще раз у тому, що фразеологічні одиниці є надзвичайно складними і суперечливими утвореннями мови. Звичайно, ця складність і суперечливість не могла не позначитися на визначенні предмета фразеології і її обсягу. Кожна із вище зазначених точок зору на основні ознаки фразеологічної одиниці переконує перш за все в тому, що кожен із мовознавців зумів знайти і встановити такі ознаки, які дозволили йому відібрати і згрупувати стійкі вирази.

Фразеологічні одиниці слід вивчати не самі по собі, не ізольовано, а в тісному зв'язку з іншими одиницями мови. Сполучаючись у процесі мовлення зі словами, словосполученнями, вони виступають органічними елементами цілісної комунікативної одиниці, беруть активну участь у формуванні її змісту, надають йому особливої виразності, яскравого стилістичного забарвлення.

Фразеологічна одиниця і слово можуть бути близькими  за своїм значенням, тобто виражати спільне поняття, тотожність. Але  й ця спільність поняття, яке кожне  з цих мовних одиниць виражає, буде спільністю відносною. Фразеологічна одиниця і слово є якісно відмінними одиницями мови. Ця відмінність закладена у їх різній природній основі [25, с. 63-64]. Значення фразеологізму може співвідноситися із значенням слова, що виключає їх тотожність між собою. Крім того, слід мати на увазі, що «фразеологічне значення», на відміну від лексичного, не ускладнене словотворчим значенням, що і становить істотну особливість фразеологічної семантики [1, c. 83-86].

Говорячи  про спільні і відмінні риси фразеологічної одиниці і слова, можна відмітити, що фразеологізми мають спільність зі словосполученнями. Ця спільність у першу чергу виявляється в тому, що і фразеологізм і словосполучення – роздільно оформлені одиниці. Але якщо вільні словосполучення щоразу будуються в процесі мовлення за відповідними законами граматики, то фразеологічні одиниці відтворюються як готові, цілісні одиниці автоматично. Значення звичайних синтаксичних одиниць з'являється у процесі спілкування, волею мовця, згідно з правилами семантичної поєднуваності слів і словосполучень.

Отже, утворення  фразеологічних одиниць, їх щоденна поява – це живий і постійний процес, викликаний самою потребою людського спілкування. Цей процес пов'язується і спирається на найрізноманітніші сторони, певні значимі ознаки, факти, дії, уподібнюючи нове найменування із цими ознаками, фактами, предметами та діями.

3. Загальна характеристика фразеологічних одиниць та їх особливості

 

Наведені  та інші існуючі в мовознавстві визначення фразеологічних одиниць свідчать про  те, що вченими виділяються різні їх ознаки, серед яких, зокрема, можна назвати:

1) семантична  цілісність або семантична нерозкладність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, В.П. Жуков, М.М. Шанський, Л.А.  Булаховській);

2) метафоричність (Б.О. Ларін, О.В. Кунін, В.П. Жуков, О.М. Бабкін);

3) нарізно  оформленість (В.П. Жуков, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, Л.Г. Скрипник);

4) відтворюваність  (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, В.П.  Жуков, Л.Г. Скрипник);

5) наявність  не менше двох повнозначних  слів (С.Г. Гаврін, М.М. Шанський);

6) неперекладність  іншими мовами (Л.А. Булаховській).

Також, Н.Н. Амосова вказує на чотири характерні особливості фразеологічних одиниць, визначених У.Дж. Боллом:  

• Фразеологічна одиниця не допускає відчутних змін у порядку та складі слів, за винятком граматичних змін (переважно в категорії роду та часу) або тих  випадків, коли існують визначені загальновживані її варіації.
• Фразеологічні одиниці не можуть формуватись на основі помилкової аналогії (на основі ідіоми to be partial to a glass of wine with one's lunch – «полюбляти хильнути чарку за сніданком» не можна утворити ідіому to be impartial to brandy в значенні «не любити бренді»).
• Фразеологічна одиниця має раз і на завжди встановлене значення.
• За винятком тих випадків, коли контекст здатен показати зміст фразеологічної одиниці, її зміст переважно не можна вгадати [4, с. 15].

Фразеологізм  – це самостійна мовна одиниця, яка характеризується відповідними диференційними ознаками. Такими ознаками для фразеологічних одиниць є:

1) фразеологічне значення;

2) компонентний  склад;

3) граматичні  категорії [29, с. 80-88].

Таким чином, фразеологічна одиниця, що розглядається як окрема, самостійна одиниця мови, здатна, як і інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови в смислові та граматичні зв'язки, а значить мати граматичні категорії, виконувати в реченні відповідну синтаксичну функцію.

РОЗДІЛ 2.  КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

 

 Проблема класифікації фразеологічних одиниць завжди перебуває у центрі уваги фразеологів. Класифікація фразеологічного матеріалу дозволяє науково систематизувати спільні і диференційні ознаки одиниць, що складають фразеологічний фонд. У лінгвістиці використовують різноманітні схеми поділу фразеологічних одиниць, залежно від того, які ознаки лежать в основі їх класифікації і яких класифікаційних принципів: семантичного, функціонально-стильового, структурно-граматичного, етимологічного тощо дотримується дослідник [18, с. 34].

2.1.  Семантична класифікація В.В. Виноградова

Існують різні підходи щодо принципів класифікації фразеологізмів. Найбільш поширеною є структурно-семантична класифікація В.В. Виноградова. Саме вона стала основою більшості наступних варіантів класифікації фразеологічних одиниць. Він виділяє три типи фразеологізмів:

Фразеологічні зрощення – це тип абсолютно неподільних стійких словосполучень, цілісне значення яких невмотивоване, тобто не випливає зі значень слів-компонентів, наприклад: Blue Bonnet – «шотландець»; to kiss the hare's foot – «спізнюватися».

Називаючи фразеологічні зрощення «своєрідними складними синтаксичними словами» В. В. Виноградов підкреслює, що їх значення не мають ніякого зв'язку із значенням складових компонентів. Основною ознакою фразеологічних зрощень є їх семантична нерозкладність, неподільність, абсолютна неможливість виведення значення цілого із значень компонентів. "Фразеологічне зрощення становить собою семантичну одиницю, однорідну зі словом, позбавлену внутрішньої форми" [9, с. 22-24]. Перетворення словосполучення у фразеологічне зрощення відбувається з різних причин, серед яких немалу роль відіграє переосмислення, втрата прямого значення словами-компонентами, поява нового образу, емоційні та експресивні фактори.

Фразеологічні сполучення – це такі стійкі мовні звороти, які не є «безумовними семантичними одиницями», оскільки характеризуються певною самостійністю складових частин [9, с. 25-26]. Одне слово у фразеологічному сполученні семантично зумовлене й не може замінюватись іншим, а ті слова, що його характеризують, допускають взаємну заміну, наприклад: the break of the day – «світанок»; prove a success – «мати успіх»; take one's easy – «відпочивати».

Фразеологічні сполучення – це такі смислові одиниці, складові частини яких вже становлять для носіїв  мови  звичну сполуку, яка є близькою до традиційного лексико-граматичного утворення, значення якого не виразно аргументується лексичними значеннями його складових частин. Складові частини сполук можуть зберігати лексичне значення і входити до складу інших фразеологічно зв'язаних об'єднань слів, через це їх можна назвати мінімальним утворенням для нових смислових серій.

Фразеологічні єдності – це теж стійкі словосполучення, семантично неподільні і цілісні за значенням [9, с. 27-29].

Однак у фразеологічних єдностях цілісне значення може бути вмотивованим і є результатом впливу лексичних значень слів-компонентів, наприклад: baker's dozen – «чортова дюжина»; one's place in the sun – «місце під сонцем»; Pandora's box – «скринька Пандори».

Наведені приклади свідчать, що фразеологічні єдності, як і зрощення, теж семантично неподільні і виражають цілісне значення, але, на відміну від фразеологічних зрощень, вони мають умотивоване значення. У своєму компонентному складі фразеологічні єдності вміщують такий елемент, який сприяє мотивації значення фразеологізму в цілому. Крім того у фразеологічних єдностей граматичні стосунки між компонентами відносно легко розрізнити і можна звести до живих сучасних зв'язків. Образність значення, яка сприяє нерозкладності фразеологічного зрощення і фразеологічної єдності, не дозволяє заміни компонентів фразеологізму без втрати значення цілого, а значить і втрати виразу як мовної одиниці. У той же час фразеологічні єдності і зрощення можуть бути замінені іншими синонімічними фразеологізмами або словами. Завдяки такій їх властивості В.В. Виноградов вважає фразеологічні єдності і фразеологічні зрощення «потенціальними еквівалентами слів» [10, с. 14].

Класифікація В.В. Виноградова  відіграла важливу роль у розробці теоретичних питань фразеології. Вона розкрила механізм утворення фразеологічного значення, відношення семантики цілого виразу до значень слів-компонентів, що його складають. Ця класифікація глибоко увійшла у фразеологічну науку, дістала широкого визнання і стала придатною не тільки для російської мови, на основі якої вона була створена, а й для інших мов.

2.2. Класифікація фразеологічних  одиниць М.М.Шанського

 

 М.М. Шанський пропонує класифікацію фразеологізмів, що складається з чотирьох груп, розроблену на основі класифікації В.В. Виноградова. Дана класифікація на сьогоднішній день є загальноприйнятою.

Під семантичним злиттям  М.М. Шанський розуміє «співвідношення, що існує між загальним значенням фразеологізму і «приватними» значеннями його компонентів» [27, с. 62]. Таким чином, з точки зору семантичної неподільності виділено 4 групи фразеологічних зворотів:

– фразеологічні зрощення;

– фразеологічні єдності;

– фразеологічні сполучення;

– фразеологічні вирази.

Фразеологічне зрощення – «це семантично неподільний фразеологічний зворот, в якому його цілісне значення зовсім не співвідноситься зі значеннями його компонентів» [27, с. 65].

На думку В.В. Виноградова найвищий ступінь семантичної неподільності обумовлена наступними факторами:

1) наявність у фразеологічному  зрощенні застарілих і тому  незрозумілих слів: потрапити в халепу, точити ляси, бити байдики;

2) наявність граматичних  архаїзмів: як-небудь, стрімголов;

3) відсутність живого синтаксичного зв'язку між його компонентами, наявність синтаксичної невпорядкованості: як пити дати, легко сказати, була не була.

Фразеологічне зрощення має невмотивоване значення, не володіє образністю: собаку з'їв.

 Фразеологічна єдність – «це семантично неподільний і цілісний фразеологічний зворот, значення якого мотивовано значеннями складових його слів» [28, с. 70]. Нерозкладне значення фразеологічної єдності виникає в результаті злиття значень складових його слів в єдине узагальнено-переносне: закинути вудку, тягнути лямку, зарити талант у землю, сім п'ятниць на тижні, що перший млинець грудкою. Фразеологічні єдності допускають вставку інших слів: тягнути (службову) лямку. Фразеологічні єдності семантично мотивовані, володіють образністю: піти в свою шкаралупу, кров з молоком, тримати камінь за пазухою, довести до сказу [9, с. 232].

Фразеологічне поєднання – «це фразеологічний зворот, в якому є слова як з вільним значенням, так і з фразеологічно пов'язаним» [ 28, с. 5]. Фразеологічні сполучення утворюються із слів з вільним і фразеологічно пов'язаним значенням. Наприклад: справжнє пекло, скалити зуби, тріскучий мороз, насупивши брови.

Поряд з класифікацією  за семантичним злиттям компонентів  існує класифікація фразеологічних зворотів за складом.  Одна з найбільш характерних особливостей фразеологічного звороту, як відтворюваної мовної одиниці, є сталість його складу. З огляду на характер складу фразеологізмів, М.М. Шанський виділив 2 групи фразеологічних зворотів:

1) фразеологічні  звороти, утворені з слів вільного  вживання, що належать до активної  лексики сучасної російської  мови: як сніг на голову, через годину по чайній ложці, подруга життя;

2) фразеологічні  звороти з лексико-семантичними  особливостями, тобто такі, в яких  є слова пов'язаного вживання, слова застарілі або з діалектним  значенням: мурашки біжать, в обіймах Морфея, догори ногами.  Фразеологічні звороти завжди виступають як структурне ціле складеного характеру, що складається з різних за своїми морфологічними властивостями слів, які знаходяться між собою в різних синтаксичних відношеннях.

За структурою Н. М. Шанський розділив фразеологізми  на 2 групи:

1) відповідні пропозиції;

2) відповідні  поєднанню слів. 

За значенням  лінгвіст виділяє 2 групи:

– номінативні – фразеологізми, що називають те чи інше явище дійсності: кіт наплакав, руки не доходять, кури не клюють, куди очі дивляться, слід пропав;