Можливість використання нестандартних форм уроку в сучасній школі

• придбання  нових знань;

• розвиток здатності до розподілу уваги, здогаду на основі зорової наочності й контексту, узагальнення фактів і формулювання висновків із прочитаного й почутого;

• формування вмінь і навичок читання, аудіювання, говоріння (у тому числі спонтанного) і листа по даній темі з використанням продуктивної граматики, включаючи інфінітивні обороти й умовні пропозиції II і III типів.

Бінарна форма уроку дозволила нам:

• підсилити прикладну значимість англійської мови як засобу для розширення про- щего кругозору;

• підвести нашого учня до усвідомлення важливості обраної їм професії;

• сприяти  вихованню в ньому потреби в практичнім застосуванні англійської мови в майбутній професійній діяльності. [15, 18, 20]

     Урок- Проект. Метод проектів здобуває останнім часом усе більше прихильників. Він спрямований на те, що б розвити активне самостійне мислення дитини й навчити його не просто запам'ятовувати й відтворювати знання, які дає йому школа, а вміти застосовувати їх на практиці.

     Проектна  методика відрізняється кооперативним характером виконання завдань при роботі над проектом, діяльність, яка при цьому здійснюється, є по своїй суті креативної й орієнтованої на особистість учня. Вона припускає високий рівень індивідуальної й колективної відповідальності за виконання кожного завдання по розробці проекту. Спільна робота групи учнів над проектом невіддільна від активної комунікативної взаємодії учнів. Проектна методика є однієї з форм організації дослідницької пізнавальної діяльності, у якій учні займають активну суб'єктивну позицію. Тема проекту може бути пов'язана з однієї предметною областю або носити междисциплинированный характер. При доборі теми проекту вчитель повинен орієнтуватися на інтереси й потреби учнів, їхні можливості й особисту значимість майбутньої роботи, практичну значимість результату роботи над проектом. Виконаний проект може бути представлений у самих різних формах: стаття, рекомендації, альбом, колаж і багато інші. Різноманітні й форми презентації проекту: доповідь, конференція, конкурс, свято, спектакль. Головним результатом роботи над проектом будуть актуалізація наявних і придбання нових знань, навичок і вмінь і їх творче застосування в нових умовах.

     Робота  над проектом здійснюється в кілька етапів і звичайно виходить за рамки  навчальної діяльності на уроках: вибір теми або проблеми проекту; формування групи виконавців; розробка плану роботи над проектом, визначення строків; розподіл завдань серед учнів; виконання завдань, обговорення в групі результатів виконання кожного завдання; оформлення спільного результату; звіт по проекту; оцінка виконання проекту.

     Робота  із проектної методики вимагає від  учнів високому ступеня самостійності  пошукової діяльності, координації  своїх дій, активної дослідницької, виконавської й комунікативної взаємодії. Роль учителя полягає в підготовці учнів до роботи над проектом, виборі теми, у наданні допомоги учнем при плануванні роботи, у поточному контролі й консультуванні учнів по ходу виконання проекту на правах співучасника. [11, 19, 20]

     Отже, основна ідея методу проектів полягає  в тому, щоб перенести акцент із різного виду вправ на активну  розумову діяльність учнів у ході спільної творчої роботи.Урок- Проект формує вміння самостійної роботи. Головною особливістю уроку- проекту є доступність теми й можливість її варіювання.

     Урок- екскурсія. У наш час, коли все ширше й ширше розвиваються зв'язки між різними країнами й народами, знайомство з росіянці національною культурою стає необхідним елементом процесу навчання іноземної мови. Учень повинен уміти провести екскурсію по місту, розповісти іноземним гостям про самобутність російської культури і т.д. принцип діалогу культур припускає використання культуроведческого матеріалу про рідну країну, який дозволяє розбудовувати культуру вистави рідної країни, а також формувати вистави про культуру країн досліджуваного мови.

Учителі, усвідомлюючи стимулюючу силу країнознавчої  й культурологічної мотивації, прагнуть розбудовувати в учнів пізнавальні  потреби шляхом нетрадиційного проведення уроку. [18, 19]

     Урок- спектакль. Ефективною й продуктивною формою навчання є урок-спектакль. Використання художніх творів закордонної літератури на уроках іноземної мови вдосконалює произносительные навички учнів, забезпечує створення комунікативної, пізнавальної й естетичної мотивації. Підготовка спектаклю - творча робота, яка сприяє виробленню навичок язикового спілкування дітей і розкриттю їх індивідуальних творчих здібностей.

     Такий вид роботи активізує розумову й  мовну діяльність учнів, розбудовує їхній інтерес до літератури, служить  кращому засвоєнню культури країни досліджуваного мови, а також поглиблює  знання мови, оскільки при цьому  відбувається процес запам'ятовування лексики. Поряд з формуванням активного словника школярів формується так званий пасивно-потенційний словник. І немаловажне, що учні одержують задоволення від такого виду роботи. [18]

     Урок- свято. Досить цікавою й плідною формою проведення уроків є урок- свято. Ця форма уроку розширює знання учнів про традиції й звичаї, що існують в англомовних країнах і розбудовує в школярів здатності до іншомовного спілкування, що дозволяють брати участь у різних ситуаціях міжкультурної комунікації. [19] 

     Урок- інтерв'ю. Чи навряд коштує доводити, що самим надійним свідченням освоєння досліджуваного мови є здатність учнів вести бесіду по конкретній темі. У цьому випадку доцільно проводити урок^-інтерв'ю.Урок- Інтерв'ю - це своєрідний діалог по обміну інформацією. На такому уроці, як правило, учні опановують певною кількістю частотних кліше й користуються ними в автоматичному режимі. Оптимальна комбінація структурної повторюваності забезпечує міцність і свідомість засвоєння.

     Залежно від поставлених завдань тема уроку може включати окремі підтеми. Наприклад: "вільний час", "плани на майбутнє", "біографія" і т.д.

     У всіх цих випадках ми маємо справу з обміном значимою інформацією. Однак при роботі з такими темами, як "Моя школа" або "Моє місто", рівноправний діалог втрачає зміст, оскільки партнерам нема чого обмінюватися інформацією. Комунікація здобуває чисто формальний характер.

     У такій ситуації логічно вдатися до елементами рольового діалогу. При цьому один з партнерів продовжує залишатися самим собою, тобто російським школярем, тоді як другий повинен зіграти роль його закордонного однолітка.

     Така  форма уроку вимагає ретельної  підготовки. Учні самостійно працюють над завданням по рекомендованої вчителем країнознавчій літературі, готовлять питання, на які прагнуть одержати відповіді.

     Підготовка  й проведення уроку подібного  типу стимулює учнів до подальшого вивчення іноземної мови, сприяє поглибленню  знань у результаті роботи з різними  джерелами, а також розширює кругозір. [18, 19]

     Урок-Мюзикл сприяє розвитку соціокультурної компетенції й ознайомленню з культурами англомовних країн.

     Методичні переваги пісенної творчості в навчанні іноземній мові очевидні. Відомо, що в Прадавній Греції багато текстів розучувалися співом, а в багатьох школах Франції це практикується зараз. Теж можна сказати й про Індію, де в цей час у початковій школі абетку й арифметику вивчають співом.

     Урок-Мюзикл сприяє естетичному й моральному вихованню школярів, більш повно розкриває творчі здібності кожного учня.

     Завдяки співу мюзиклу на уроці створюється  сприятливий психологічний клімат, знижується утома, активізується язикова  діяльність. У багатьох випадках він служить і розрядкою, що знижує напруга й відновлює працездатність учнів. [18, 19, 20] 
 
 
 
 

3. Дидактичні  умови, що сприяють підвищенню якості знань

       Н.Т.Федорець тлумачить „умову” як філософську  категорію, що виражає відношення предмета до оточуючих його явищ, без яких він існувати не може. Сам предмет  виступає як щось обумовлене, а умова - як зовнішня відносно предмета багатоманітність відносно об'єктивного світу. На відміну від причини, що породжує те чи інше явище, умова становить те середовище, у якому останнє виникає, існує і розвивається.

       Таким чином, слід визначити, що умови повинні  відображати суттєві характеристики процесу і предмету під час навчального процесу у колективі.

       Тому  однією з умов, що сприяють підвищенню якості знань учнів є емоційне налаштування особистості на виконання завдань. Доцільно встановити ділову атмосферу на уроці, діловий стиль вчителя і учнів, відносин учнів один з одним. Потрібна чуткість вчителя, його прагнення допомогти учню дати максимально повну, правильну і самостійну відповідь, підтримка під час подолання перешкоди, порада при застосуванні знань на практиці.

       У процесі навчання важливо визвати зацікавленість учнів у матеріалі, бажання до самостійної праці.

       Благополучна  емоційна атмосфера навчання зв’язана двома головними галузями розвитку школяра: з діяльністю та спілкуванням, які зароджують різноманітні відносини  та створюють тонус позитивного  настрою учнів. В процесі виконання  творчих завдань учнів важливо, щоб обидві ці галузі не були ізольовані один від одного, щоб вони весь час  переплітались в навчальному  процесі.

       Емоційне  благополуччя учня, яке забезпечується позитивною оцінкою дій і вчинків  зі сторони вчителя, ситуацію успіху при виконанні  навчальних завдань, складає основу виникнення стійких  пізнавальних інтересів. Формування інтересу до навчання не менш важлива умова.

     Другою  умовою є постійне введення вчителем елементів творчості, самостійного пошуку, проведення різних форм процесу навчання (шкільних   вечорів, диспутів, конкурсів і т.д.), а також активна позиція обох сторін педагогічного процесу. Ефективність взаємодії вчителя і учнів різко знижується, якщо на уроці чи на виховному заході спрацьовує установка на виявлення авторитарності. Щоб не допустити педагогічних помилок вчителю необхідно використовувати самоконтроль своїх дій. Велику роль відіграють комунікативні здібності вчителя, створення атмосфери співтворчості та співпраці. Творчо активний педагог постійно знаходиться в стані пошуку нових методів, форм подачі матеріалу, намагається по-новому поглянути на урок, як основну форму навчальної роботи, підводити старі методи роботи на якісно новий рівень.

       Мистецтво вчителя складається з того, щоб  зробити вчення для школяра бажаним, необхідним, важливою духовною необхідністю. А це досягається тільки за допомогою активного застосування в учбовий процес пізнавального інтересу школяра, його творчого початку. Особливо важливу роль у стимулюванні   учнів  відіграє вирішення задач, які потребують творчого використання знань, підводячи учнів до „відкриття” нових знань, виробці умінь самостійно пояснювати різноманітні уявлення.

     Третьою  умовою є використання індивідуального підходу у навчані: наприклад, дуже важливо залучати до розумової праці учнів, які виявляють байдужість до навчання. Для таких невстигаючих учнів слід створити спеціальні ситуації успіху, свідомо підбираючи такі індивідуальні завдання, які в даний момент вони можуть легко виконати, активно заохочуючи їх перші успіхи. Пережита при цьому радість стимулює учнів на нові зусилля.

       Індивідуальний  підхід - це цілеспрямована діяльність вчителя по навчанню і вихованню кожної особистості в умовах колективної роботи з класом.

       До  індивідуальних особливостей учнів  відносяться:

• наявність визначеного кругу систематизованих знань і вміння оперувати ними;
• визначений рівень розвитку здібностей до навчання (оволодіння необхідними логічними операціями, прийомами, мисленням);
• відношення учнів до навчання, в основі якого лежать мотиви діяльності;
• рівень самооцінки учнями своїх можливостей при вирішенні проблемних завдань.

Індивідуальний  підхід - це принцип педагогіки, згідно з яким у навчально-виховній роботі з колективом дітей досягається  педагогічний вплив на кожну дитину, який ґрунтується на знанні її особистих  рис і умов життя.

Навчально-пізнавальна  діяльність учня стимулюються не тільки засобами цікавого навчального матеріалу  і урізноманітненням методів  його пояснення, але й характером відносин, які застосовує педагог  в педагогічному процесі. В атмосфері любові, доброзичливості, довіри, співпереживання, поваги учень легко сприйме навчально-пізнавальну задачу. Учень, розуміючи як цінується його гідність, творчий пошук, самостійна думка, починає прагнути до вирішення більш складних навчально-пізнавальних завдань

   Зупинимося  на деяких вихідних педагогічних позиціях, які передують встановленню гуманістичних  відносин між педагогом і учнями між самими учнями в процесі навчання. Ці положення витікають з кращих традицій гуманістичного навчання, висловлених  Ш. Амонашвілі у праці “Гуманно-особистісний підхід до дітей”. Вчителю слід: