Мова та культура в їхній взаємодії та взаємовпливі

         Лінгвокультурний типаж є різновидом концептів в тому плані, що являє собою квант знаннь про типових представників суспільства.

 

     1.4 Лінгвокультурний типаж «пересічний німець» як фрагмент німецькомовної картини світу

        Німецька національна чи лінгвокультурна особистість – це носій національної німецької культури, його узагальнене мовне втілення. У кожної культури є свої ключові слова, поняття, концепти. Для американців – це індивідуалізм, приватність, для японців – колектив, командна робота, для росіян – душа, туга, колективізм тощо. Щоб бути ключовим словом культури, воно повинно бути загальновживаним, частотним, має бути у  складі  ФО і  прислів’їв  [2, 55].  Основними концептами німецької культури, які відображають, формують, характеризують та збагачують ментальність німецького народу, вважають порядок, дисциплінованість, працелюбність, старанність, пунктуальність, точність, ощадливість, акуратність. «Німецьке» (deutsch) – це «упорядковане, чітке, пряме, ясне» (deutlich).

         Г. Тер-Мінасова наводить такі лінгвокультурні типажі німців: „практичність”, „дисциплінованість”, „організованість’, „схибленість на порядку” і, як наслідок, „обмеженість”. [8, 139]. За даними опитування швейцарців щодо гетеростреотипів німців, австрійців та інших народів, дослідники отримали значущу кореляцію щодо німців [14, 447]: швейцарці вважають німців „сильними”, „грубими”, „постійними”, „великими”, „мужніми”, „напруженими” [9, 450]. За опитуваннями інституту GfK [23,URL] 12000 громадян Євросоюзу, включаючи Німеччину і Австрію, „надійність”, „ввічливість”, “товариськість” – це якості, які найчастіше приписуються німцям європейцями. 8 відсотків австрійців терпіти не можуть німців. Швейцарці вважають німців найбільш несимпатичною нацією навіть у порівнянні з австрійцями [11, 309], з їх точки зору німці – „неввічливі”, „технологічно відсталі”, „безцеремонні”, „зарозумілі”, „хвалькуваті”.

       А. Приходько, спираючись на опитування Gallup, описує такі автостереотипні риси німця: „надійність“, „старанність“, „перфекціонізм“, „порядок“, „пунктуальність“, „пасивність“, „ґрунтовність“, „жага до роботи“, „дисциплінованість“ [6, 147]; за опитуванням інституту GfK поряд з традиційними автостереотипами „порядність“, „надійність“, „старанність“, „відсутність почуття гумору“ німці називають ще й „песимізм“. Так у типового німця майже відсутні негативні характеристики – типовий німець „практичний“, „ощадливий“, „серйозний“, „обережний“, „працьовитий“, „упевнений“, „організований“, „критичний“, „розумний“, „тактовний“ [2, 39].

          На думку дослідників, поведінку носіїв німецької лінгвокультури визначають два різновиди культурних концептів – абсолютні та регулятивні[19, 81]. Абсолютні відображають принципи конституювання життєвого світу людини. Вони характерні для будь-якої іншої етнокультури, але мають свою національну специфіку. До них відносять: Arbeit «праця», Pflicht‚ „обов’язок”, Recht „право”, Gewissen „совість”, Vorsicht „обережність”, Lebensqualität „якість життя”. Регулятивні концепти відображають принципи, цілі та смисл буття і втілюють суто німецький спосіб організації життєвого світу. Це Organisation‚ „організованість”, Fleiß „старанність”, Pünktlichkeit‚ „пунктуальність”, Genauigkeit‚ „точність”, Sparsamkeit „ощадливість”, Sauberkeit „чистота”, Gemütlichkeit „комфорт”, Termin „домовленість” [26, 29].

        У німецькій культурі до порядку відносяться як до найвищої чесноти, морального обов’язку, німцям властиві прагнення до упорядкування всього і всіх. Німецький порядок базується на законній владі, тому німці на рідкість законослухняні і патріотичні. Вони самі намагаються неухильно дотримуватися законів, правил, рекомендацій, інструкцій та вимагають їх виконання і від інших членів суспільства. Представники німецького етнокультурного колективу можуть висловити своє обурення, невдоволення з приводу обмеження своїх прав, недотримання існуючих правил [33, 17 ].

        Варто підкреслити, що Pünktlichkeit пунктуальність виступає одним із важливих регуляторів поведінки німців, визначає етикетні норми, дозволяє й забороняє дії, пов’язані з точністю в часі. Представники німецького етносу цінують не поспіх, а розмірений ритм буття, поважають один одного, шанують власний і чужий час. В основі німецької пунктуальності лежить прагнення до порядку, дисципліни, яке регламентує відношення до часу. Пунктуальність німців доходить до врахування кожної секунди, причому це стосується не тільки часу призначеної зустрічі, але й усіх аспектів часового планування.

        Sparsamkeit „ ощадливість” є важливою константою німецької культури. Німці ведуть бухгалтерський облік своїх доходів і витрат і намагаються раціонально прорахувати плюси і мінуси у ситуаціях, у яких представники інших народів діють лише інтуїтивно. Це відображається і у мові. Прикладом перформативних висловлень спостерігаємо економний синтаксис. Замість того, щоб вживати у комунікативних ситуаціях експліцитні перформативні висловлення, німці часто використовують їх модифіковані форми.

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Висновки до розділу 1.

        Мова нерозривна пов’язана з культурою. Мова відображає не лише фрагмент реальної дійсності, етнічної спільноти, а й образ життя, світобачення, національний характер, систему цінностей, менталітет народу, його суспільну самосвідомість у цілому. Фразеологія є найчутливішим та найвиразнішим показником “мовного картинування”.  Вона відображають усі етапи світобачення народу і відбивають етнокультурні, народно-психологічні уявлення та переживання. Фразеологія  – це мікросистема,  яка  входить  до  загальної  системи  мови  й  містить  у  собі здобутки  минулих  часів,  що  передаються  з  покоління  в  покоління.  Фразеологічна  система  будь-якої мови  має  національно-культурну  специфіку,  оскільки  той  чи  інший  об’єкт  у  певній  культурі   існує  у  специфічному оточенні, властивому лише певній культурі, має культурно обумовлені асоціативні зв’язки.

      Лінгвокультурний типаж – це „узагальнений образ особистостей, чия поведінка та ціннісні орієнтації істотно впливають на лінгвокультуру в цілому і є показниками етнічної й соціальної своєрідності суспільства. Поняття „лінгвокультурний типаж” перетинається з поняттями „мовна особистість”, „імідж”, „роль”, „стереотип”, „персонаж”, та „мовний портрет”.

       В якості основних критеріїв для виділення лінгвокультурних типажів було виділено наступні ознаки, значимі для характеристики особистостей: соціальний клас; територіальна ознака; подієва ознака; етнокультурна унікальність; трансформованість.

        Лінгвокультурний типаж має наступну структуру: 1) характеристика соціально-історичних умов, в рамках яких виділяється певний типаж; 2) перцептивно-образне уявлення про типажі; 3) понятійні характеристики, побудовані на дефініціях, описах, тлумаченнях; 4) ціннісні ознаки тобто оціночні висловлювання.   

        Німецька національна чи лінгвокультурна особистість – це носій національної німецької культури, його узагальнене мовне втілення. Лінгвокультурному типажу  «пересічний німець» притаманні такі риси як Arbeitsamkeit „працьовитість” Organisation‚ „організованість”, Fleiß „старанність”, Pünktlichkeit‚ „пунктуальність”, Genauigkeit‚ „точність”, Sparsamkeit „ощадливість”, Sauberkeit „чистота”.

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ  ПОНЯТТЄВОГО КОМПОНЕНТА  ЛІНГВОКУЛЬТУРНОГО ТИПАЖУ «ПЕРЕСІЧНИЙ НІМЕЦЬ»

        2.1 Понятійна характеристика  Arbeitsamkeit

       Концепт ARBEITSAMKEIT / ПРАЦЬОВИТІСТЬ в німецькій лінгвокультурі належить до вищих моральних цінностей, що утворюють і втілюють для людини той моральний ідеал, заради якого варто жити [6, 12].

        Співвідношення своїх рис з поняттям Arbeitsamkeit своїм корінням сягає ще у давнину. Так давньо- та середньоверхньонімецьке ar(a)beiten / ar(e)beiten означали „велику напругу, тяжкість, муку, нужду”. Давньогерманці  працю сприймали, як таку, що потребує чималих фізичний і духовних зусиль [40, 402].  Така етимологія видається цілком переконливою з огляду на те, що, наприклад, у  середньовічній Німеччині, хто не заплямував себе роботою вважався дворянином. Arbeit постає в свідомості німців як явище прикладного порядку. Сьогодні Arbeit сприймається не тільки, як фізично важка робота, вона вважається скоріше сферою професійної діяльності, що вимагає певного розумового напруження і відповідних організаційних зусиль задля забезпечення результату у вигляді das Ergebnis, das Werk (продукт, твір). Понятійна складова Arbeit є, по суті, його дефініційною  ознакою, що фіксується лексикографічними джерелами у вигляді чотирьох когнітивно-семантичних прошарків „процес роботи“, „виконання службових обов’язків“, „зусилля“, „результат роботи“, серед яких результат роботи є найдавнішим [44, 267].

         Соціокультурне ставлення до праці знаходить своє відображення у фразеологічному фонді німецької мови, який, за попередніми підрахунками налічує близько сотні одиниць з словами, що утворюються коренем –аrbeit-[43, 397].

      У колективній свідомості німецького етносу концепт ARBEITSAMKEIT / ПРАЦЬОВИТІСТЬ пов’язане з внутрішньою красою людини, тобто естетична оцінка людини безпосередньо залежить від якості виконаної роботи: Arbeit macht das Leben süß; Die Arbeit geht mir leicht von der Hand [44, 950].

          У німецькому фразеологічному фонді переважають одиниці, які відбивають позитивне ставлення до роботи, яка приносить наснагу, збільшує життєвий ресурс: Wenn gute Reden sie begleiten, dann fließt die Arbeit munter fort, Tages Arbeit! Abends Gäste! [36, 310], Nach getaner Arbeit ist gut ruhen, Arbeit, Mäßigkeit und Ruh, Arbeit ist das Lebens Würze, Arbeit macht aus Steinen Brot, Arbeit ist keine Schade, Arbeit vermag alles [27, 119].

         У межах німецької культури концепт ARBEITSAMKEIT / ПРАЦЬОВИТІСТЬ співвіднесені з добробутом. Ця група ФО є найбільш репрезентативнішою, варіативнішою і частовживаною: Wie die Arbeit, so der Lohn, Von seiner Arbeit leben, In Arbeit und Brot stehen, Jede Arbeit ist ihres Lohnes wert, Erst mach dein Sach, dann lach [27, 505-506].

          Звідси – ARBEITSAMKEIT / ПРАЦЬОВИТІСТЬ є виявом добра, достатку, джерелом здоров’я. В німецькій культурі зустрічається чимало ФО у яких акцентується взаємозв’язок ARBEITSAMKEIT / ПРАЦЬОВИТІСТЬ ― щастя, радість: Nach getaner Arbeit ist gut ruhen [40, 376], Erst die Arbeit, dann das Vergnügen, Arbeit macht Spaß [43, 193], Lust und Liebe zum Dinge, macht die Arbeit geringe [36, 187].

         Праця – засіб досягнення життєвих цілей. У межах зазначених етнічних ареалів ARBEITSAMKEIT / ПРАЦЬОВИТІСТЬ розглядається як спрямованість на активність, на засіб досягнення національно-культурних цінностей: Arbeit schändet nicht, Mit Geduld und Spucke fängt man eine Mücke [37, 163], Arbeit schlägt Feuer aus dem Stein, Von nichts kommt nichts, Übung macht den Meister[39, 56].

       Проте в деяких фразеологізмах відбивається негативне ставлення до роботи. В них іноді йдеться про тлумачення, яке стверджує навпаки, що чим більше працюєш, тим більше руйнуєш здоров’я: Die Arbeit frisst ihn auf, Sich von der Arbeit auffressen lassen [41, 464]. Наведені приклади ФО акцентують увагу на тому, що ARBEITSAMKEIT / ПРАЦЬОВИТІСТЬ осмислюється іноді як вплив зла, що позбавляє людину здоров’я. Проте до втрати здоров’я призводить також неробство, лінощі, які здавна традиційно засуджувалися в народі: Er hat die Arbeit nicht erfunden, Arbeit gibt Brot, Faulheit gibt Not [41, 286], Wer Arbeit hat und sich nicht drückt, der ist verrückt [40, 452].

            Концепт ARBEITSAMKEIT / ПРАЦЬОВИТІСТЬ сприймається тяжка робота, як тяжкий хліб: Die Arbeit frisst ihn auf, Sauer Arbeit, Bis über die Ohren in Arbeit stecken [39, 164], Mit Hängen und Würgen, Mit Ach und Krach, Dick in der Arbeit stecken, Muss ist eine harte Nuss [45, 149].

           Значне місце в пареміологічному складі німецької мови займають ФО з моральною оцінкою праці: визначають її первинність і вторинність розваг: erst die Arbeit, dann's Vergnügen, nach getaner Arbeit ist gut ruhn[39, 632]. 

           У фразеологізмах Jeder Arbeit findet ihren Lohn, Guter Lohn macht Arbeit leicht [42, 295] прослідковується необхідність винагороди за труд, яка часто виступає  як рушійна сила при виконанні роботи.

          Німецький етнос чітко усвідомлює необхідність розподілу матеріальних благ за результатами праці: wie die Arbeit, so der Lohn, wer nicht arbeitet soll auch nicht essen [43, 278], Schmutzige Arbeit, blanker Lohn, hölzerner Lohn, hölzerne Arbeit [37, 431].

           Нерідко німці судять людину крізь призму  якості виконаної нею роботи: Wie die Arbeit so der Mensch, jeder Arbeiter ist seines Lohnes wert[36, 394].

           Таким чином, концепт ARBEITSAMKEIT / ПРАЦЬОВИТІСТЬ є багатожанровим утворенням у побутовій свідомості німецького етносу, засобом реалізації ціннісних концептів різного рангу. На основі проаналізованого мовного матеріалу, який висвітлює ставлення німецького етносу до ARBEITSAMKEIT / ПРАЦЬОВИТІСТЬ можна сформулювати певні універсалії, котрі, на нашу думку, притаманні німцям: „праця – благо“; „праця – натхнення“; „праця – внутрішня краса людини“; „праця – добро“; „праця – виснажена втома“; „праця – труднощі, туга, турботи“.

          

        2.2. Понятійна характеристика Sparsamkeit

        Концепти SPARSAMKEIT / ЕКОНОМНІСТЬ та  BERECHNUNG / РОЗРАХУНОК є вагомими ціннісними категоріями німецького менталітету, де основними є пріоритет розуму, раціональності, доцільності. Концепт SPARSAMKEIT / ЕКОНОМНІСТЬ вербалізується через іменник                  die Sparsamkeit, дієслово sparen і прикметник / прислівник sparsam, що ведуть свій родовід від давньоверхньонімецького sparēn, sparōn, «зберігати, надійно тримати», [44, 243]. Зауважимо, що за останні 40-50 років у німецькому суспільстві відбувалась переоцінка цінностей “Wertewandel”. Якщо у 60-х роках ХХ ст. “заощадливість” була однією з пріоритетних цінностей, яку молоді батьки у віці 30-40 років хотіли б передати своїм дітям, то у 80-х роках були вже зовсім інші пріоритети (незалежність, насолода життям, кар’єра тощо) [42, 376]. Сьогодні поняття Sparsamkeit втілює ідею бережливого ставлення до тих матеріальних і духовних цінностей, які потрібно зберігати і примножувати [22, 220 ]. Економія була і залишається державною доктриною Німеччини, яка викликає розуміння й схвалення не тільки політиків, а й простих громадян. Німці економлять заради сім'ї, подорожей, нової машини, будинку та ін.

          Але концепт SPARSAMKEIT / ЕКОНОМНІСТЬ інтерпретується в німецькій лінгвокультурі не тільки в аспекті матеріальних цінностей: Geld sparen, він відноситься і до економії часу, сил, енергії, зусиль ціннісних, компонентів життєвого світу людини. Аж до XIX ст. актуальним було розуміння цього концепту в значенні haushälterisch „господарський, домовитий“ [ 39 , 190]. При цьому потрібно мати на увазі, що ощадливість у німців не має нічого спільного з такою індивідуальною рисою людини, як Geiz / Жадність, що є економією заради економії. Німці не вважають себе жадібними „geizig“, а SPARSAMKEIT / ЕКОНОМНІСТЬ розглядають як позитивну якість, тому що бути економним sparsam sein – це розумно, раціонально, доцільно. Рекламну компанію торгівельного центру з продажу техніки під слоганом „Geiz ist geil!“ (жадібність – це круто!) німці співвідносять з „Sparsamkeit ist geil!“ (заощадливість – це круто!). SPARSAMKEIT / ЕКОНОМНІСТЬ – це те, що допомагає почуватися впевнено, у безпеці [36,  341].