Метафора як засіб термінологічної номінації

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний університет  імені І.Франка

 

 

Кафедра англійської  філології та перекладу

 

 

 

 

 

Курсова робота з лінгвістики на тему:

Метафора як засіб термінологічної  номінації

 

 

                                                                             Виконала:

                                                                             студентка 43 групи

                                     Навчально-наукового інституту

                                                                             Іноземної філології            

                     Іванюк Анна Миколаївна

 

 

                                                                             Науковий керівник: доктор    філологічних наук, професор

Кияк Т.Р.

 

 

 

 

 

 

Житомир 2009

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………....3

Розділ I …………………………………………………………………………....5

1.Проблема визначення поняття "метафора"…………………………………...5

1.1. Морфологічний і синтаксичний принципи структурної класифікації метафор……………………………………………………………………............7                                                                                                                     1.2. Функції метафори та їх характеристики ………………………………….11

Висновки до I розділу ………………………………………………………….15

 

Розділ II ………………………………………………………………………….17

2.Визначення понять терміну, термінології та номінації…………………….17

2.1. Теорія номінації. Сутність термінологічної номінації…………………..20

2.2. Метафора як засіб термінологічної номінації…………………………....25

Висновки до II розділу………………………………………………………….27

Загальні висновки……………………………………………………………….28

Список використаної літератури………………………………………………30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

         З самого раннього дитинства  і до глибокої старовини все життя людини тісно пов’язане з мовою. Мова – це засіб спілкування людей один з одним. Як вважає Л.В.Успенський [26], мова така ж давня, як і свідомість людини і пов’язана з життям суспільства. Дитина ще не навчилася як слід говорити, а її чистий слух уже ловить гуркіт бабиних казок, материнської пісеньки. Казки й пісеньки – це мова. Підліток іде до школи. Юнак крокує до інституту. Ціле море слів, оглушний океан мови хапає його там за широкими дверима. Усе, що люди роблять у світі здійснюється за допомогою мови. Не можна без неї працювати. Мова призначена для того, щоб служити спілкуванню людей, і побудована таким чином, щоб бути натурально засвоюваним, ефективним та адекватним засобом обміну інформацією та її накопичення.

Підхід до мови як до динамічного  процесу передбачає сприймати метафору "не як щось, раз і назавжди створене і включене в мовну систему у вигляді стійкого словосполучення, а як щось, що виникає щоразу в процесі мовної творчості" [6, 3] і є результатом індивідуального перехрещення номінацій із різних сфер життя.

Актуальність  дослідження визначається необхідністю комплексного аналізу щодо поняття метафора, морфологічних та синтаксичних принципів класифікації метафори, її функцій та використання як засобу термінологічної номінації у складі англійської мови на сучасному етапі. Зокрема, виникає необхідність дослідження метафоричних термінів у різних сферах життя, а також розкриття ролі метафоричних термінів у збагаченні словникового складу мови.

Об’єкт дослідження  терміни номіновані метафоричним способом.

Предметом дослідження є метафора як засіб термінологічної номінації

Метою дослідження є вивчення термінологічних одиниць із компонентами метафори в англійській мові.

Відповідно до даної  мети ставляться наступні завдання:

          1) Визначити поняття метафори, номінації терміну та термінології;

          2) описати морфологічний і синтаксичний принципи структурної                                                           класифікації метафори та її функції;

3)розглянути теорію номінації та її сутність;

4) виявити метафору як засіб термінологічної номінації.

Структура і  обсяг курсової. Робота складається із вступу, двох частин, висновків по кожній частині, загальних висновків, додатку, списку використаної літератури (33, з яких 4 іноземною мовою). Загальний обсяг курсової роботи складає 33 сторінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I 1.Проблема визначення поняття "метафора"

 

  Метафора, є однією із творчих сил мови. Як експресивний засіб, вона складає одне із джерел мотивації. Вона завжди цікавила дослідників якраз стосовно значення. Саме тому щодо визначення поняття "метафора" існують різні думки.

1.Метафора (грец. metaphora – перенесення) – один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю. 
Вона не може бути «скороченим» порівнянням, тому посідає синтаксичне місце, призначене для предиката («the torch of sky blowing with jugs of clouds» — Василь Голобородько)[8].

2.Метафора (від грецького metaphora – переміщення, віддалення) – це перенесення назви з предмета на предмет за певною подібною ознакою. Різновидом метафори є уособлення - перенесення властивостей живих істот на предмети, явища природи: the clock is striking, the sun is rising, the sky is weeping, the waves are playing [18, 111].

3.Метафора – один з різновидів лексико-семантичного способу словотворення, тобто перенесення назви з одного предмета на інший на основі подібності: 1) зовнішніх ознак (poppy head, cabbage head); 2) структурного; 3) функціонального [18,840].

4.Метафора – це слова в переносному значенні.

5.Метафора – один з найпоширеніших тропів і засобів творення художньо-образної мови.

6.Метафора (англ. metaphor, нім. Metapher – переносне значення) – троп, що виражається у вживанні слів і сталих виразів у переносному значенні на основі подібності, аналогії ("golden hair", "sunny smile") [3, 231].

7.Метафора – ( з грецької metaphora' – перенесення) – троп або механізм мови , що заснований на вживанні слова, що позначає певний клас предметів, явищ, для характеристики, або найменування об'єкта, що входить в інший клас, або найменування іншого класу об'єктів, аналогічного даному в кількісному співвідношенні. В широкому розумінні термін "метафора" застосовується у будь – яких вживаннях слів у переносному значенні [4, 296 – 297].

  Метафора гіперболічна (гіпербола метафорична) – метафора заснована на гіперболічному перебільшені якостей або ознак. (He is–Hercules by the power; The eyes are blue like a sky.)

  Метафора лексична (метафора лексиколізована, метафора мертва, метафора окаменіла, метафора звична, метафора зтерта англ. dead metaphor) – слово або значення слова, яке первинно виникло шляхом метафоричного перенесення.

  Метафора ломана (метафора змішана англ. broken metaphor) – метафора, що призводить до об'єднання логічно несумістних понять.

  Метафора послідовна (метафора розширена англ. sustained metaphor) ряд зв'язаних і взаємодоповняючих метафор.

  Метафора поетична (англ. poetical metaphor) – метафора, що входить в число експресивних засобів поетичного витвору і виступає як складна різнопланова семантична структура [3, 231 – 232].

  До метафори проявляється значний теоретичний інтерес. Семіотика, поетика, філософія, естетика, мистецтвознавство досліджують природу метафори в різних аспектах її функціонування.

  Метафора відбиває подібність таких мовних і позамовних явищ, як вигляд, якість, активність, функція та емоційність мовного ефекту [15, 256].     

Метафора традиційно розглядається як скорочене порівняння. З неї виключені предикати  подібності (схожий, нагадує та ін.) і компаративні сполучники (як, нібито, ніби, точно). Разом з ними елімінуються основи порівнянь, мотивації, ситуативні обставини, модифікатори. Метафора лаконічна. Вона скорочує мову, в той час як порівняння її поширює.

 

 

1.1. Морфологічний і синтаксичний принципи структурної класифікації метафор

   Структуру метафори прийнято розглядати під двома кутами зору: морфологічним і синтаксичним [22,41 і 24,232]. У морфологічному підході основою формальної класифікації є належність слова-оболонки метафори до тої чи іншої частини мови. Теоретики стверджують, що метафорично може бути використана будь-яка частина мови [5, 160]. Однак на практиці процес метафоризації зводиться переважно до транспозиції значення іменника, дієслова і прикметника; відповідно можемо вести мову про іменникову, прикметникову і дієслівну метафору.

    Іменники використовуються в основному для називання предметної дійсності. Тому іменникова метафора — це метафора-номінація, що переважно має емоційно ­оцінне навантаження. Визначальну роль у процесі метафоризації відіграють ознаки предмета чи явища, назва якого набуває переносного значення, конотації, що супроводжують словооболонку. Іменникові метафори становлять основний масив метафорики в політичному дискурсі: a quadrile around the budget*, an electoral marathon, a financial “thrombi ”, a financial donor, an investment window, a tunnel, a political kitchen, a cabal, a front of criminality, the games around budget, an economic start, a hike for the voices of electors, Ukraine— is gates in Europe, money—is blood of economic. Метафоричне значення іменника найчастіше реалізується у сполученні з прикметником, який стосується реалій політичного життя. Іменникові метафори можуть виступати ключовими для цілого ряду похідних — як іменникових, так і прикметникових та дієслівних метафор. Так, від ключової іменникової метафори "state — is human constitution" утворюються похідні іменникові метафори: birth of new civil structure, the obstacles of growth ; прикметникові метафори: the newborned states, an ill economic; дієслівні метафори: to fever society , to breathe new life into economic, to make healthy the economic of the state.

  За допомогою прикметника виражається пасивна ознака предмета чи явища. Прикметникова метафора — це метафора - характеристика; вона поєднує функції номінації і дескрипції з акцентом на дескриптивності метафоричного вислову. Прикметникова метафора трапляється в сучасному українському політичному дискурсі дуже рідко: the newborned states, an ill economic, an irritated politics, shadow sector. Прикметникові метафори часто функціонують паралельно з відповідними за змістом іменниковими метафорами. Порівнявши дві близькі за змістом метафори — economic-disease і an ill economic, можемо зауважити, що прикметникова метафора an ill economic охоплює сферу широку і неконкретну, а іменникова метафора economic-disease фокусує увагу на конкретному явищі дійсності. Варто наголосити на ще одній відмінності між цими типами метафор: іменникова, порівняно з прикметниковою, містить яскравіше виражену експресивність і оцінність. Так, у метафорі "Ukraine —is a buffer state between Rumunia and Russia " словосполучення "a buffer state " можна розглядати як елемент суспільно ­ політичної лексики, що втратив експресивність; відповідна метафора з оболонкою­ іменником Україна не буде “buffer” між НАТО та іншими блоками зберігає негативне емоційно­ оцінне забарвлення.

Дієслівна метафора є найцікавішою стилістичною фігурою, що базується на транспозиції. За допомогою дієслова виражається активна ознака предмета. Метафоричний потенціал дієслова дуже великий і має важливе значення для метафорики взагалі, оскільки будь­яке дієслово передає інформацію про динаміку розвитку явища, про процесуальність та змінність, про діяльність, яка може перетворювати дійсність за подібністю до інших процесів.

Особливу експресивність дієслова дослідники пояснюють багатством і багатозначністю його семантичної структури, а також різноманітністю семантичних зв’язків [24, 234]. “Будучи присудком, — пише А.І Єфімов, — і взагалі центром, який організовує фразу, дієслово, вжите метафорично, часто тягне за собою метафоризацію інших, пов’язаних із ним слів” [24, 234]. Н.Д.Арутюнова не говорить експліцитно про дієслівну метафору, але основні пункти її концепції імпліцитно вказують на велику роль дієслів у метафоризації мови. Вона виходить із того, що фокусом метафори є не іменник з конкретним значенням, а ознакове слово і що основна діюча сила метафоризації — ознаки допоміжного суб’єкта, оболонки метафори. Метафора створюється через предикацію основному суб’єктові ознак допоміжного суб’єкта [2, 178]. З’ясовуючи сутність метафори, Н.Д.Арутюнова наголошує на провідній ролі дієслова у процесі метафоризації, оскільки функцію предикації найчастіше виконує саме ця частина мови.

Що стосується синтаксичного підходу до структурної класифікації метафор у політичному дискурсі, то тут типологія метафор визначається тими конструкціями, в яких метафори реалізуються в мовленні. Більшість політичних метафор належать до структурно­ синтаксичного типу метафора-слово, хоча його переносне значення можна виявити лише з найближчого контексту — словосполучення, другий компонент якого, вжитий у прямому значенні, стосується реалій зі сфери політики: a political dance ,a political clownery, a tunnel, the financial donors , to reanimate economic, an economics backbone.

Inflation —is fire in economic. The State used national comodity producer as fire extinguisher [1]. Мікротекст побудований як розвиток теми ключової метафори інфляція — пожежа, похідними від якої є метафори гроші згоріли, вітчизняний товаровиробник — вогнегасник. Однак текст сприймається як єдина метафора, оскільки без ключо­вої метафори, поданої на початку, похідні метафори були б не зовсім зрозумілими. Отже, можна виділити такі структурно-синтаксичні типи: метафору­ слово, метафору­ словосполучення, метафору­ речення, і метафору-текст.

Структурна  класифікація метафор за морфологічним  принципом дає змогу зрозуміти, як впливає на реалізацію інформативних та прагматичних стратегій автора вибір тої чи іншої частини мови для метафоричного перенесення. Іменник створює нову номінацію з яскраво вираженою оцінкою та експресією; прикметник пом’якшує оцінку; дієслово вказує на процесуальність та дію, проектуючи політичні реалії переважно на життєдіяльність людини, тим самим наближаючи політику до добре відомого реципієнтам повсякдення. Структурно­ синтаксична типологія політичних метафор дає ключ до розуміння того, наскільки широкою може бути площина перехрещення реалій політики з іншими сферами людського життя і як у цьому виявляється гіпотетична функція метафори.