Лингвокраинознавчий аспект навчання иноземной мови у середних навчальних закладах

     Цьому служить і прагнення в більшій  мірі спиратися на свідомість в оволодінні іноземною мовою, розвивати мислення, пам'ять, формувати загальні і специфічні навчальні уміння, наприклад, уміння користатися словником, підручником.

     В Україні постійно зростає інтерес  до вивчення іноземної мови і у  зв’язку з цим з'явилася об'єктивна необхідність розширити наявні шляхи підготовки з цього предмету.  Насамперед, виявляється можливим почати більш раннє вивчення іноземної мови там, де для цього є відповідна кадрова і матеріальна база.  Багато педагогів вважають, що на  ранньому етапі оволодіння іноземною мовою найбільш ефективною формою навчання є гра. За допомогою гри в школярів розвивається інтерес до іншомовного спілкування, залучаються елементи культури спілкування, формуються деякі уміння, здійснюється інтернаціональне, естетичне виховання, створюється іншомовна інформаційна база, формуються мовні механізми.  Усередині існуючих організаційних форм можуть бути різні варіанти навчання іноземної мови, що відрізняються  тривалістю курсу, терміном і характером його початку і завершення.

     Усе це пошуки наявних резервів підвищення якості і результативності навчання, а також бажання створити умови, що дозволяють дітям легше  опанувати  основи іншомовного спілкування.

     В інтенсивних  методах велику методичну  цінність представляють використання зв'язного фабульного тексту, розмаїття способів і багаторазовість пред'явлення тексту, широке використання групових форм роботи. При інтегруванні  положень інтенсивності методів у систему шкільного навчання необхідно враховувати наявність у кожному учнівському колективі некомунікативних типів школярів, а також тих, що недостатньо володіють методичною майстерністю.

     Отже, важливо створювати  диференціальні і індивідуалізовані програми навчання. Різноманітне сполучення усіх форм роботи:  індивідуальної, самостійної, парної, групової являє собою важливий засіб  підвищення якості навчання і виховання  школярів, дозволяє краще враховувати їхні індивідуальні відмінності, сферу інтересів. Необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів  і  забезпечити  учню можливість досягти планований результат. Навчання робить вкрай активним  більш широке впровадження елементів самонавчання і взаємопов’язаного навчання.

     Надзвичайно перспективними є ідеї створення  навчальних програм з використанням  комп'ютерів і відеозаписів, і впровадження їх у практику школи. Інтенсифікація навчання як одна  з важливих сучасних тенденцій, диктує необхідність модифікувати урок іноземної мови – перетворювати його в урок – екскурсію, в урок – конференцію, урок – телеміст. Особливе значення має вихід в інші практичні види діяльності, у процесі яких відбувається реальне іншомовне спілкування. Такий вихід може здійснюватися:

на внутрішньому шкільному рівні – при реалізованому  спілкуванні з іноземними гостями, зустрічах типу КВК;

на міжшкільному рівні – організація переписування  іноземною мовою, олімпіад, фестивалів, тижнів іноземної мови;

на позашкільному  рівні – у процесі включення школярів у реальну трудову діяльність.

     Очевидно, що запланований результат навчання іноземній мові може бути досягнутий, якщо будуть поліпшені умови навчання і якщо школярі насправді будуть відчувати, що від них реально  потрібне практичне володіння іноземною мовою. 

2.2. Аналіз  навчально-методичного комплексу 

     Під час педагогічної практики ми проводили  роботу щодо вивчення країнознавчого аспекту в процесі викладання іноземної мови та його значення. Учням  були викладені поряд з фонетичним, граматичним та лексикологічним матеріалом з французької мови цікаві відомості з історії, географії, культури та повсякденного життя Франції. Аналізуючи результати, ми можемо зробити висновки, що лінгвокраїнознавчий підхід сприяє знайомству з Францією, її народом, традиціями, розширює загальний кругозір учнів. Таким чином, використання лінгвокраїнознавчого підходу сприяє реалізації загальноосвітньої мети на уроці французької мови. Крім того, лінгвокраїнознавство допомагає вирішувати виховні цілі на уроці. Для французьких дослідників в області викладання французької мови як іноземного характерно наполегливе і послідовне прагнення знайомити учнів із сучасною дійсністю Франції за посередництвом французької мови й у процесі її вивчення. Саме французька методична школа, у якій навчання мові не відокремлюється від навчання цивілізації, характеризується  особливою увагою до соціальної природи мови після другої світової війни. Були проаналізовані деякі підручники, учбові посібники, виявлялись їх переваги і недоліки.  По-перше, це «Підручник французької  мови» Жоржа Може, що складається з двох томів і чотирьох аудіо касет. У цьому підручнику послідовно розглядається лінгвокраїнознавчий аспект, представляються дані про Францію.  Далі хотілося б відзначити  учбово-методичний комплекс  «Le nouveau sans frontières» колективу французьких авторів  для підлітків і початківців. У даному учбово-методичному комплекті представлені численні вправи, усні і письмові, в яких використовуються всі види мовленнєвої діяльності,  матеріали, спрямовані на розвиток комунікативної компетенції, а саме присвячені французькій цивілізації. «Le  nouveau sans frontières», що складається з книги учня, зошита вправ, книги викладача і шести аудіо  касет, з яскравими ілюстраціями, діалогами і текстами, дає чудову можливість доторкнутися до історії французької цивілізації, поезії, до різних жанрів мистецтва, автентичних матеріалів, що істотно підвищує  мотиваційні стимули  вивчення французької мови.

Велику  увагу використанню країнознавчого матеріалу в процесі засвоєння французької мови приділяють автори аудіовізуального методу П.Риван і П.Губерина в навчальних посібниках “Voix et images de France».  Французькі дослідники підкреслюють і аргументують необхідність використання країнознавчого підходу саме в середніх навчальних закладах, тому що знання мови допомагає учням краще зрозуміти багато фактів французької мови. В сучасному закордонному методі викладання французької мови – Methode Orange приділяється велика увага ознайомленню  школярів з культурою Франції, способом життя її народу. Можна говорити про визначену систему реалізації країнознавчого підходу цього методу на всіх трьох ступенях навчання.

     На  першому ступені (5-6 класи) з перших уроків учні знайомляться з окремими реаліями Франції.

     На  другому ступені (7-8 класи) мовна підготовка учнів дозволяє  глибше ознайомитися з історією, культурою Франції, способом життя і проблемами  французьких школярів. На цьому ступені:

на кожному  уроці з практики мови всі засвоєні мовні дії обов'язково відтворюються  в ситуаціях країнознавчого характеру;

третя частина уроку з практики мови завжди будується на матеріалі художніх, документальних текстів, що відбивають повсякденне життя французів;

виділяються спеціальні уроки країнознавчого характеру (“leçons-civilisation»).

     Ситуації, представлені  на цих уроках, типово французькі, головні герої ситуацій – французькі школярі. Подібні уроки  дозволяють ближче познайомитися із способом життя французів, а також  придбати ряд практичних навичок: як, наприклад, користатися планом - картою міста, знайти потрібну інформацію в газеті, зателефонувати.

     Третій  ступінь (9-11 класи) цілком побудований  на  країнознавчому матеріалі. Автори методу не ставлять перед учнями ціль спеціалізації в області французької  історії і культури. Головне, не тільки навчити учнів французькій мові як засобу комунікації, але й ознайомити їх з культурою країни в тому виді, як вона відбита мовою. Їхня мова повинна бути правильною не тільки в плані вираження, але й у плані змісту, щоб учні,  вживаючи навіть мінімальний  лексичний запас, могли говорити мовою, що не здивує сучасного француза,  якою говорять і читають сьогодні у Франції.

     Заслуговує  уваги той факт, що  багато  вчених-лінгвістів та методистів Франції  приділяють велике значення розповсюдженню французької мови в усьому світі. З цією метою ними розробляються нові методи викладання французької мови  як іноземної, друкуються нові спеціальні журнали, створюються  численні методичні центри, що вивчають проблеми навчання іноземним мовам.  

2.3. Національно-культурний компонент навчання іноземної мови  та засоби його засвоєння.  

     Включення в зміст навчання країнознавчих  знань  забезпечують засвоєння учнями реалій іншої національної культури, розширення їхнього загального кругозору, що приведе також до підвищення інтересу до іноземної мови.

     До  категорії засобів навчання, що більше усього можуть наблизити учня до природного культурологічного середовища, відносяться  автентичні матеріали: справжні літературні, образотворчі, музичні добутки, предмети реальної дійсності (одяг,  меблі, посуд ) та їх ілюстративне зображення. Нерідко в цей перелік попадають одноразові, повсякденні матеріали, такі, як афіші-оголошення, анкети, квитки проїзні і вхідні, вивіски, етикетки, меню, рахунки, карти, рекламні проспекти з туризму і т.д. Перераховані вище матеріали можна виділити в самостійну групу прагматичних матеріалів.  Специфіка цих засобів полягає в тім, що вони забезпечують спілкуванню з живими, реальними предметами, стимулюють майже справжню комунікацію: учні як би проживають усі події, грають визначені ролі, вирішують проблеми (купівлі, екскурсій, вибору навчального центра і професії, заповнення  анкет, вибору меню і т.д.).

При навчанні іноземної мови можна використовувати  лінгвокраїнознавчий матеріал з  таких сфер:

1) учбово-професійна сфера спілкування:

- оголошення по працевлаштуванню;

- розклад уроків;

- вирізки з газет і журналів про систему освіти, шкільних проблемах, бюджетних асигнуваннях.

- рекламні проспекти різних навчальних центрів (курси іноземної мови, підвищення кваліфікації і т.д.);

програми  різних заходів (музичних, образотворчих, спортивних);

2) соціально-культурна  сфера спілкування: 

- запрошення  на виставки, концерти, у музеї;

- програми екскурсій, турів, розваг під час літнього відпочинку;

- вхідні квитки на видовищні заходи.

- репродукції художніх творів;

- рекламні проспекти, довідники з ілюстраціями визначних пам'яток, карти-плани міст;

- програмки й афіші спектаклів,  концертів, фестивалів, масових видовищ;

3) побутова сфера спілкування:       

-  предмети  побуту;

- проспекти – реклами: готелів, кемпінгів, пралень, перукарень;

- схеми-плани усіх видів транспорту;

- проїзні квитки усіх видів транспорту;

- рахунки для  оплати різних видів послуг.

4) торгово-комерційна  сфера спілкування

- рекламні проспекти різноманітних товарів;

- запрошення-реклами в ресторани, кафе, бари (із зазначенням різноманітних страв та послуг);

- меню замовлених страв, відомості про доставку їх додому, зазначення їхньої вартості;

- рецепти приготування національних блюд;

- рахунка за покупки, обіди, вечері;

- талони для покупку товарів.

5) спортивно-оздоровча  сфера спілкування:

- реклама  оздоровчих центрів, спортивних комплексів;

- афіші про масові спортивні заходи;

- рекламні проспекти різних лікувальних заходів і засобів.

6) сімейно-побутова сфера спілкування:

- листи, листівки, запрошення;

- візитні картки;

- бланки вітальних листівок у зв'язку з різними святами (народження, весілля, ювілей, хрестини).

     Функціонально-цільове  призначення прагматичних матеріалів може бути різним.

     Вони використовуються для придбання країнознавчих знань: наприклад, учитель демонструє прагматичні матеріали, повідомляє інформацію, доповнює зміст підручника, чи учні самостійно “добувають” інформацію з прагматичних матеріалів, а потім викладають свій варіант у класі, вислухують доповнення вчителя й інших учнів, чи вчитель і учні спільно працюють по систематизації розрізнено отриманої інформації, складають колажі, альбоми. Також, цю інформацію можна використати для організації мовного спілкування, розвитку усного мовлення у сферах і ситуаціям спілкування (сімейно-побутовій, учбово-трудовій, соціально-культурній, спортивно-оздоровчій): організація інтерв'ю, різних опитувань про навчальні і спортивні центри; вивчення розумів і вимог, зв'язаних з одержанням різних професій; прогнозування по довідниках і картах маршрутів екскурсій; імітація подорожей, відвідувань ресторанів; вибір  подарунків по рекламних проспектах і т.д. Вчитель повинен користуватися вищевказаним прагматичним матеріалом для семантизації мовних одиниць і розвитку значеннєвого і лінгвістичного здогаду; для розвитку компаративних умінь,  оцінних суджень; для прищеплювання допитливості, пізнавальної активності, інтересу.