Лексичні особливості кансайського діалекту

Словник

Іноді «кансай-бен» і літературна японська мова використовують абсолютно різні слова для вираження однакових понять. Як приклад можна надати  дієслово кансайського діалекту «хакасу», яке означає те ж саме, що і «сутеру» (викидати) і «меттіа» (в решті Японії - тьо:), сленгове слово «дуже». У Кансайському діалекті «тьо:» означає «трохи», це скорочення від 一寸 «тьотта». Таким чином, вимовлена ​​по-кансайскі репліка «тьо: матте»(«зачекайте хвилинку»), буде звучати дуже дивно для, наприклад, токійців [ 22, c. 82-89 ].

Деякі слова у «кансай-бен» мають абсолютно інше від прийнятого значення. Таким, наприклад, є прикметник «ерай». Літературний переклад - великий, видатний, переклад з кансайского діалекту - «жахливий» («ерай коття» - «це жахливо»). Літературний аналог – «тайхен на кото да» [ 18, c. 120-124 ].

Ще однією широко відомою особливістю кансайского діалекту є використання слів «бака» і «ахо». У Токіо і те, і те означає «дурень», але у «кансай-бен» «ахо» має одночасно відтінки докору і ніжності (пор. українське слово «дурник»), а «бака» набуває значення «повний ідіот». Таким чином, «бака» в «кансай-бен» - більш брутальна лайка.

2.3 Окрема характеристика кожного з діалектів кансайського ареалу.

Осака-бен (大阪 弁)

Коли говорять про кансайский діалект, то, швидше за все, мають на увазі саме Осакський, незважаючи на те, що багато його характеристик є специфічними лише для нього і не зустрічаються в інших говорах цієї групи. Найвідоміше слово Осакського далекту, ймовірно, «Мо: карімакка?», Що приблизно означає «Як справи, як іде бізнес?». Утворене від дієслова «мо:кару» (儲かる), «бути прибутковим». Це вважається поширеним привітанням; а відповіддю повинно бути: «Маа, боті боті денна.», «Ну, так собі» [ 11, c.46 ] .

Причина такого типу привітань в тому, що всі жителі Осаки вважаються залученими, в тій чи іншій мірі, в торгівлю, адже Осака історично бувла центром торгівлі. Наведене вище привітання, безумовно, належало торговцям, а в наші дні воно вже може використовуватися з метою встановлення дружніх ділових відносин з діловим партнером. Тим не менше, воно ніколи не було повселюдно поширене по місту, і, вже, тим більше, не настільки поширене в наші дні. Тим не менш, так можна гарно пожартувати з жителем Осаки, напевно він посміхнеться і скаже «Маа, боти боти денна».
Власне кажучи, відповідь теж специфічна для Осаки, особливо «боти боти». Це означає «ну, так собі», тобто, ситуація або повільно поліпшується, або стоїть на місці. На відміну від «мо: карімакка», «боті боті» справді часто вживається в мові. Якщо іноземець відповість на запитання «Ти дійсно розумієш японську?» - «Боті боті я наа ...», то, безумовно, здивує і розвеселить співрозмовників. Крім того, «боті боті» використовується також і в загальнояпонських виразах. Наприклад, «Соро соро ікімасьока?» - «Вже скоро пора йти», можна замінити на «Боті боті іко ка?».

Південно-осакські діалекти Сенсю-бен (泉州 弁) і Каваті-бен (河内 弁) відомі своєю саркастичністю вираження думок і часто вважаються самими грубими на території  Кансаю.

Кьо: котоба: 京 言葉

Одними з найважливіших характеристик кіотського діалекту є м'якість і ввічливість; а його носії рідко свою думку висловлюють свою думку прямо і різко. Допоміжне дієслово «-хару» залишається природним у повсякденній мові. В інших районах Кансаю використання «-хару», все ж, має на увазі ввічливу мову. Використання цього дієслова, таким чином, стає характерним для більш шанобливих, ніж повсякденні, розмов, проте, менш шанобливих, ніж в яких використовується допоміжне дієслово-масу. У Кіото ж «-хару» набагато ближче до безпосередньо живої мови, ймовірно, завдяки широті використання.

Приміром, якщо токієць скаже «Нані сітеру но?», житель Осаки - «Нані сітен нен?», то в Кіото та ж неформальна і буденна фраза звучить як «Нані сітехару но?» (І навіть іноді «Нані сітахару но?» ). Також в «кьо:-бен» незвично використовується поважний суфікс «-сан». У літературній мові його можна приєднувати тільки до слів, що відносяться до людей («Акіко-сан ва тен'ін-сан но мусуме десу» - «Акіко – донька продавця»), і тільки діти використовують його, кажучи про інші живих істот («Іну-сан  ковай йо! », « Собачка зла! "). У «кьо:-бен» дозволено приєднувати-сан і до загальновідомих топонімів. Також ще однією особливістю кіотського діалекту є вимова кансайського заперечення «-хен» як «-хін» , якщо перед -хен стоїть мора з ряду і (い、き、し、ち、に、み、ひ、り).

Кобе-бен　神 戸 弁

Кобе-бен - діалект міста Кобе. Він відомий дієслівним закінченням «-тон» або «-то:» дієвідміни теперішнього тривалого часу. Наприклад, «Що ти робиш?» літературно перекладається як «Нані сітеру але?», але житель Кобе скаже «Нані сітон?» або «Нані сіто:?». Як і в «Осака-бен», в Кобе використовують підсилюючий вигук ねん («Нен»): «Нані іттендайо?» («Що ти там сказав?») з літературної японської перекладається як «Нані ю: тон нен».

     Банс-бен       播 州 弁

Цей діалект поширений в районі «Бансю:», на захід від Кобе. Йому притаманний відтінок саркастичності. Наприклад, знаменита кансайская фраза «Нанде я нен.» Стане «Нандой я». Така манера говорити може звучати дещо грубо для мешканців інших районів. Кінцева частка «-то:», яка використовується в Кобе-бен, прийшла туди саме з Банс.

Ісе-бен      伊 势 弁

Ісе-бен - діалект півночі префектури Міе, тому його іноді називають «Міе-бен». Інтонаційне забарвлення в ньому таке ж, як і в літературній мові, але присутні безліч запозичень з діалектів району Токай, особливо - діалекту, який використовується в місті Нагоя. В Ісе кажуть «я» замість «да», але замість «мотіагеру» (піднімати що-небудь) вживають характерне для Нагої слово «цуру». Спільні з говіркою Нагої риси проявляються сильніше при русі на північ; діалект міста Кувана, наприклад, набагато ближче до «Нагоя-бен», ніж до «Ісе-бен», хоча саме місто розташоване в тій же префектурі, що і Ісе.
У самому Ісе та його околицях кансайський говір використовує старше покоління. Кансайське «дякую» - «о:кіні» в Ісе вимовляють «о: кіна». У районі річки Ісудзугава і біля храму Найку використовують «отай» замість «васі» («я» в мові літніх людей).

Вакаяма-бен          纪 州 弁

Цей діалект поширений в однойменній префектурі і має другу назву «Кінсі:-бен». Найбільш яскрава його особливість - перехід звуку «дз» в «д»: «нітрохи», «дзендзен», стає «ден ден», а «ганчірка для пилу», «дзо:кин» - «до:кін». Таку вимову найчастіше можна почути в Танабе і наближених населених пунктах.

Також відомим є використання негативної форми на «-ян», замість звичайної для Кансаю «-хен». «Я не можу», «декіхен» в Кіото, в Вакаямі буде вимовлятись як «декіян».

Сіга-бен          近 江 弁

У префектурі Сіга говорять на «сіга-бен» (або «о:ми-бен», або «го:сю:-бен»). Так як Сіга розташована поруч з Кіото, діалекти «кьо-бен» і «сіга-бен» дуже схожі, тому, тут теж дуже часто користуються дієсловом «-хару».
Але й відмінності між цими діалектами теж є. У місті Нагахіма є частка яка звучить дружньо – «-янсу:» «Нані о сітеру но?» («Що ти робиш?») тут звучить як «Нані о сіте янсу н?». А у місті Хіконе використовується підсилювальна кінцева частка «-хон».

ВИСНОВКИ

Через політичні, економічні та геграфічні обставини, японська мова відзначається територіальним поділом мови, тобто має дуже багато діалектів, що ускладнює спілкування двох японців із різних регіонів за відсутності літературної мови, як посередника. Досліджуючи історичні аспекти формування кансайського діалекту японської мови, ми побачили, що літературна японська мова піддається впливу кансайського діалекту посередництвом ЗМІ. Кансайський діалект відноситься до колишнього стандарту японської мови. Це була мова вищих чинів правління Японії. З кансайського діалекту розвинувся такий феномен японської мови, як кейго. Згодом мовним стандартом був прийнятий токійський діалект. Відмінності обох зумовлюються не лише лінгвістичними особливостями, а й вираженням характерних для жителів одної з місцевостей моделей поведінки.

Під час даного дослідження ми розглянули загальні особливості діалекту і фактори, які виділяють його з-поміж інших ідіомів. Обгрунтування даних понять дозволило розгорнути дане дослідження на відповідній теоретичній базі. Також було визначено основні відмінності діалекту від літературної мови.

Досліджено було також історичні умови виникнення кансайського діалекту та його вплив на формування сучасної японської мови. Відповідно до основної професії жителів кансаю сформувалась певна лексична та фонетична база. Таким чином можна зробити висновок, що кансайський діалект є кристалізацією манер поведінки та культурного надбання цілого району. Його поширеність в ЗМІ та гнигах означає, що на відміну від інших діалектів Японії, кансайський несе позитивний відтінок. Тому, що навіть житалі інших районів Японії його часто застосовують для чіткішого вираження гумористичних ситуацій.

Для докладного дослідження було визначено основні особливості кансайського діалекту, та порівняно їх з особливостями літературної японської мови. Літературна мова представлена токійським діалектом, тому, насправді, це порівняння двох основних, конкуруючих діалектів. У ході дослідження ми визначили, що обидва діалекти взаємопроникні. І хоча вживаються заходи для збереження кожного діалекту, в майбутньому вони можуть дисимілюватись.

Кансайський мовний ареол частіше сприймається жителями інших районів Японії, як діалект, який вживається коміками та продавцями. Фонетичні та фразеологічні особливості кансайського діалекту створили відповідне уявлення про жителів та породило ряд сталих виразів.

Хоча, говорячи про кансайський діалект, більшість людей має на увазі осакський діалект, гідними уваги є всі діалекти які вживаються на території Кансаю. Тому було проведено також порівняльну характеристику кожного з діалектів Кансаю та висвітлено їх основні особливості. Кожен з діалектів зберігається і навіть викладається на спеціальних курсах.

Дане дослідження приводить до висновку, що кансайський діалект дуже вирізняється на тлі інших діалектів японської мови. Він чи не єдиний має найбільший вплив на розвиток мови в Японії, адже лише кансайський діалект з-посеред інших носить позитивний характер. Тобто, японськими мовознавцями він не сприймається як негативне явище. Є висока вірогідність того що кансайський діалект спричинить певні зміни в стандарті японської мови. Тому є підстави продовжувати дане дослідження.

Для кансайського діалекту характерним є використання сильних голосних. І як наслідок, голосні в кінці слів подовжуються ( «Охайо:!», «кі:» ). Так само відбувається і зміна в подвоєннях («ютта» на «ю:та»). Також характерною є зміна «-с» на «-х» («Танака-сан» на «Танака-хан»).

Історично склалося так, що використання «кейго» ( 敬語、ввічлива мова) було характерним для кансайскіх діалектів. Традиційні для Кансаю форми «кейго» вийшли з ужитку, але дієслово «хару», (варіант «насару»), часто використовується для вияву поваги, одночасно не переходячи на формальний стиль розмови.

ようやく

近畿地方一帯で広く使用されている方言（上方言葉）を指す。詳しく見れば地域によって大阪弁・和歌山弁・京都弁(京言葉)・神戸弁・播州弁(神戸以西)などと細分化できるが、イントネーションや語彙に共通の特徴があることから、関西弁として一括りにされることが多い。文学・ドラマ・映画・漫画などの様々なフィクションで、近畿方言　（大阪のステレオタイプと強く結び付いた近畿方言を「関西弁」と称する）は強烈な役割語として共通語を話すキャラクターとの差別化の記号としてよく利用される。近畿方言は日本全国でよく理解され、共通語に取り入れられることもあるが、ここではそうした全国的に有名な語彙も含め、または京阪を中心に近畿地方で広く用いる文法の一番大事な面も取り上げる。

研究の対象は日本語で近畿地方での関西弁とその種類だ。

目的は関西弁の言語の特徴を学ぶことだ。または、標準日本語（関東弁）に与える影響について調べることだ。

問題は:1）日本語、方言、特に関西弁の歴史的な面を研究する。

2)関西弁の発展と普及について学ぶ。

3)標準日本語と関西弁の違いを調べること。

4)近畿地方の各方言の違いを調べること。

結論: 関西弁は日本語の大切な部分だ。昔の標準後だったから、現在まで他の方言より優れた方言です。第二次戦争後、漫才とか漫画とかで現れたものです。今日本社会ではポジティーブなイメージをする。関西弁は近畿地方の人口の性格まで現すものです。関西弁はマスコミを通じて人気になりつつあるから近い将来に標準日本語に影響を与えるまでです。ですからその特徴をもっと深く研究しなければならない。関西弁は日本語の将来の変化するきっかけであって、近畿地方の民族の文化と歴史を深く研究ための大事な要素である。

キーワード:関西弁、方言、言語、関東弁、歴史

Список використаної літератури

1.      Будагов Р.А. Литературные языки и языковие стили.-М.: Высшая школа, 1967. – С. 61-66.

2.      Горшова К.Д.,Греблер С.М. О синтезе структурного и территориального　аспектов изучения диалектного язьіка //Вестн.Моск.у-та.-Сер.9.-1986. – 56 c.

3.      Даль В. И. Толковый словарь живаго Великорускаго языка, а в першому - «Словарь великорусского наречия русского языка» «Издательство», 2002. – 563 с.

4.      Дзендзелівський Й. О., Деякі питання методики і теорії інтерпретації лінгвістичних карт. — Праці XI респуб.-ліканської діалектологічної наради, К., 1965. – C. 20-28.

5.      Івашин В., Я. Радевич-Винницький. Мова і нація. – Відродження, 1994. – C. 22-30.

6.      Жилко Ф. Т. Ареальные единицы укр. языка. В кн.: ОЛА МИ. 1970. М., 1972; Бевзенко С. П. Укр. діалектологія. К., 1980; АУМ, т. 1-2. К., 1984 -88 c.

7.      Жирмунский В. М. Нац. язык и социальные диалекты. Ленинград, 1936. – 173 c.

8.      Закревська Я. [та ін.]. Інструкція для укладання діал. словників. Л., 1992. – 45 c.

9.      Кобилянський Б. В. Діалект і літ. мова. К., 1960; СУЛМ. Лексика і фразеологія. К., 1973; Укр. літ. мова в її взаємодії з тер. діалектами. К., 1977. – 143 c.

10. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. Київ, Вища школа, 1988. – 240c.

11. Fudano, K. Osaka-ben Honmamon Kooza, Tokyo: Shinchosha, 2006. – 46 c.

12. Fumiko Inoue . 関西における方言と共通語 (Kansai ni okeru hōgen to Kyōtsūgo). 月刊言語 (Gekkan gengo) 456 number. Tokyo: Taishukan Shoten, 2009. – C. 120-124.

13. Hirayama, T. Gendai nihongo hoogen daijiten 1. Tokyo: Meiji Shoin, 1992. – C. 66-67.

14. Kawauchi, A. Kansai-ben Tanken, Osaka: Toho, 1993. – C. 10-44.

15. Jorden, E. with Noda, M. (1990) Japanese: The Spoken Language Part 3, New Haven and London: Yale University Press, 1990. – C. 63-82.