Емотивність фразеологічної системи перської мови

     Висновки  до розділу II:

     Аналіз фразеологізмів на позначення негативних емоційних переживань показує, що як в українській, так і у перській мовах  значну частину займають стійкі висловлювання  з опорними словами серце і душа. В обох мовах є значна кількість ФО, у яких  ці слова-компоненти є синонімами.

     Емоційний стан хвилювання, тривоги, переживання  моральної муки, страждання, гніву, роздратування обидва народи асоціюють  із серцем, його діяльністю. Проте не в усіх емоційних переживаннях  однаково активно беруть участь серце і душа. Використання інших соматизмів, зоонімів, асоціацій у формуванні ФО на позначення негативних емоцій відображає своєрідність менталітету двох етносів. 
 
 

  ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ: 

      1. Аналіз фразеологізмів на позначення негативних емоційних   переживань підтверджує загальноприйнятий підхід до емоцій як явища універсального, вербалізація якого залежить від ментальності народу, його асоціативно-образного мислення. Дослідження засвідчує той факт, що як в українській, так і у перській мовах значну частину займають стійкі висловлювання  з опорними словами серце і душа. Проте не в усіх емоційних переживаннях  однаково активно беруть участь ці слова-компоненти. Лексема серце, на відміну від лексеми душа використовується частіше в обох мовах. Є переживання, які пов’язані у психоментальності етносів лише або переважно з діяльністю чи станом  або душі, або серця. Емоційний стан хвилювання, тривоги, переживання моральної муки, страждання, гніву, роздратування обидва народи асоціюють із серцем, його діяльністю.

     2. Не всі фразеологізми, що позначають емоції та переживання, мають у своєму складі компонент душа чи серце. В українській мові відсутні ФО з лексемами душа / серце зі значенням розчарування, зневіри, а в перській – ФО зі значенням роздратування. Серце і душа в українській ментальності сприймаються більше як активні субстанції, здатні виконувати дію, рідше як об’єкти дії чи місця її зосередження. У світосприйнятті іранського народу ці реалії переважно є також суб’єктами дії. На відміну від іранських ФО, до складу українських можуть входити прикметники та прислівники, при цьому дієслова відсутні. Особливістю перських ФО є обов’язкова наявність дієслівного компонента.

     3. Спостерігаються як відмінні, так і спільні для обох етносів асоціації, що були покладені в основу творення ФО, наприклад, асоціація муки, страждання з поділом на частини, руйнацією серця / душі, асоціація хвилювання, тривоги зі зміною усталеного місця перебування серця / душі.

     4. І в українській, й  у перській  ментальності  відчуття муки, страждання аналогізується з відчуттям фізичного болю, із зменшенням об’єму. Ці переживання сприймаються також  як поділ на частини, руйнація. Спостереження показують, що українці  асоціюють серце і душу з рослиною, каменем, раною. Іранці – з раною, присутній також образ-метафора розплавленого,  розтопленого серця;  серця,  що горить.

     5. Використання інших соматизмів, зоонімів, асоціацій у формуванні ФО на позначення негативних емоцій відображає своєрідність менталітету двох етносів. Негативне забарвлення у семантику ФО української мови, зокрема ФО на позначення емоцій хвилювання, тривоги вносять образи таких тварин: миші, коти, змії. Для перської мови вживання таких зоонімів на позначення емоцій даної групи не характерне.

     6. І українці й іранці,  вербалізуючи відчуття страху, вказують на зміну місця перебування душі та зміну стану серця. У людини, яка налякана, душа / серце може рухатися вниз. Проте  у  свідомості іранського народу  стан переляку більше співвідноситься  зі станом і діями  серця,  аніж душі.

     7. Негативна емоція гніву в українській мові пов’язана з активною, загарбницькою дією серця. Іранці акцентують увагу на тому, що серце переповнюється, якийсь об’єкт залишає певний простір. В обох мовах присутні ФО, які будуються навколо таких соматизмів як зуби, брови. Гнів також уподібнюється до кипіння душі, серця, крові.

     8. Відчуття розчарування, зневіри в українській ментальності асоціюється з якістю чи діяльністю світу, низхідними рухом рук, духу, крил. Іранці пов’язують  це відчуття із падінням, рухом вниз серця і душі.

     9. В ментальності обох народів стан пригніченості асоціюється з тягарем, важкістю на серці / душі, в українців також з пустотою у серці / душі.

     АНОТАЦІЯ  ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

     خلاصه

     عاطفات پدیده روانی است که تا به حال به عنوان موضوع غیر مطالعه دقیقی است. تجربه انسان در زمینه آشنا شدن  با عاطفات در واحد های زبانی منعکس می شود. عاطفات که زیربنای فعالیت انسان در ابعاد مختلف زبان و مخصوصا  در اصطلاحات مورد  منعکس و مطالعه می شوند. بدین ترتیب این کار به مطالعه عاطفه به  عنوان رده زبانی و مکانیزم های ایجاد جزًٌ عاطفی معنای سیستم اصطلاحات  اختصاص یافته است. وابسته به ارزیابی  روی دادها توسط انسان، عاطفات به انواع مثبت، منفی، خنثی تقسیم می شوند. عمدتا  وسایل زبان بیان حالات عاطفی از ماهیت روانی  ملی  استفاده می کنند. بدین ترتیب معنای لغتی و اصطلاحی  در بیان حالات عاطفی نقش بزرگ دارد. رویکرد مخصوص مطالعه معنای  اصطلاحی  به روشن کردن ماهیتش  که در جهان پذیری شخص مخفی  است یاری می دهد. سیستم اصطلاحی زبان به عنوان یک نمای اصطلاحی جهان می باشد. این سیستم که شامل  بخش قومی است انعکس فاعل واقعیت در آگاهی ملی مردم یعنی اهل زبان است. مطالعات در زمینه اصطلاحات مستلزم  در نظر گرفتن چنین ویژگی های نما اصطلاحی جهان مانند خودویژگی از یک سو وجهان شمولی از سوی دیگر است.

     این کار شامل مقدمه  دو فصل است. ظرفیت کار 29 صفحه است. فهرست مواجع حاوی 18 کار است.

     در بخش اول  این کار  ویژگی های ابعاد دلالت کننده واحد اصطلاحی توصیف می شوند. همچنین ویژگی های فرهنگی وملی واحدهای اصطلاحی مشخص شده اند.

     در بخش دوم ماهیت مفهوم درد و  رنج در هوشیاری فارسی و اوکراین  مورد  روشن قرار می گیرد. همچنین  ویژگی های معنای اصطلاحات زبان فارسی و اوکراین که عاطفات  نارحتی و اضطراب، ترس، عصبانیت و خشم، ناامیدی، دلسردی، ویرانی روانی و افسردگی را نشانه گذاری می کنند.

     کلمات کلیدی: عاطفات، واحد اصطلاحی، ویژگی های فرهنگی وملی، خودویژگی، ابعاد دلالت کننده. 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Телия В. Н. Культурно-национальная  коннотация фразеологизмов // Славянское языкозниние. – М. : Наука, 2004. – 233 с.
2. Стернин И. А. Лексическое значение слова и речи. – Воронеж: изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 162 с.
3. Булдаков В.А. Коннотативные потенции терминологической лексики // 
   Коннотативные аспекты семантики в немецкой лексике и фразеологии. 
   Межвузовский тематический сборник научных трудов. – Калинин, 1987. – 133 с.
4. Шаховский В. И. Значение и эмотивная валентность единиц язика и речи // Вопр. Языкознания. – М. : Муравей , 1984. – № 6. – 215 с.
5. Ильин Е. П. Психология эмоций / Ильин Е. П. – СПб: Изд. Дом “Питер”, 2001. – 749 с.
6. Изард К. Э. Психология эмоций // Перев. с англ. – Спб. : Издательство “Питер”, 2000. – 464 с.
7. Голева Г. С. Фразеология персидского языка // Г. С. Голева. – М. : Муравей, 2006. – 224 с.
8. Телия В. Н. Фактор культуры и воспроизводимость  фразеологизмов-знаков-микротекстов // Сокровенные смыслы. Слово. Текст. Культура. Сб. статей в честь Н. Д. Арутюновой. – М. : Наука, 2000. – 133 с.
9. Маслова В. А. Лингвокультурология  учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М. : Издательский центр “Академия”, 2001. – 208 с.
10. Голева Г. С. Фарси-русский фразеологический словарь. – М. :  Издательский дом “ Грааль”, 2000. – 648 с.
11. Веретенников А. А. Очерки глагольной фразеологии персидского языка / Веретенников А. А. – М. : Муравей, 1993. – 255 с.
12. Ужченко В. Д. Фразеологія української мови: Навч. Посібник. – К. : Знання, 2007. - 494 с.
13. Яків В. Нариси до історії української етнопсихології // Упоряд. М. Шафовал. – К. : Євроімідж , 2006. – 190 с.
14. ФСУМ:  Фразеологічний словник української мови // Уклад. В. М. Білоноженко та ін. – К. : Наукова думка, 1990. – 984 с.
15. Голубовська І. О. Етнічні особливості мовних картин світу. – К. : Смолоскип , 2004. – 234 с.
16. M. Shaki. Principles of  Persian  Bound Phraseology / Shaki M. – Prague, 1967. – 359 p.
17. ВТС СУМ: Великий тлумачний словник української мови // Уклад. і голов. ред. В. Т.  Бусел. – К. : Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 1440 с.
18. Рубинчик Ю. А. Основы фразеологии персидского языка / Рубинчик Ю. А. – М. : Наука, 1981. – 212 с.