Емотивність фразеологічної системи перської мови

 

  ЕМОТИВНІСТЬ  ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ  СИСТЕМИ

  ПЕРСЬКОЇ  МОВИ 
 
 
 

 

  ЗМІСТ 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ I РОЛЬ І МІСЦЕ ЕМОЦІЙНОСТІ В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ……………………………..7

     1.1. Конотативний компонент фразеологічного значення…..…………..7

     1.2. Категорія національного у сфері фразеології………………. ……..12

Висновки  до розділу I………...…………………………………………………16

РОЗДІЛ  II ЗАГАЛЬНЕ І НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНЕ У ФРАЗЕОЛОГІЇ  ЕМОЦІЙ ……………………………………………………17

     2.1. Концептуальний  простір фразеологізмів  на позначення негативних емоцій  з компонентами-соматизмами………………………………………….17

2.1.1. Концепти СТРАЖДАННЯ, МУКА у фразеологічних  одиницях української та перської мов…………………………...…19

2.1.2. Концепти ХВИЛЮВАННЯ, ТРИВОГА, СТРАХ у    фразеологічних одиницях  української та перської мов…………..20

2.1.3. Концепти ГНІВ, РОЗДРАТУВАННЯ у фразеологічних одиницях  української та перської мов……………………………..21

2.1.4. Концепти РОЗЧАРУВАННЯ, ЗНЕВІРА, ДУШЕВНЕ СПУСТОШЕННЯ, ПРИГНІЧЕНІСТЬ у фразеологічних одиницях  української та перської мов…………………………………………22

Висновки  до розділу II ………..………………………………………………...24

                  ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ……………………..……………………………….25

АНОТАЦІЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ……………………………………….27

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ……………………………….28 
 
 
 

       ВСТУП

     Емоції  – це суб’єктивні відношення людини до дійсності, які виражаються у  міміці, інтонації і, власне, у мовних засобах. Відомо, що сфера емоцій недоступна прямому спостереженню. Мовна фіксація  симптоматичних реакцій  і фізичного  стану, що асоціюється з тією чи іншою  емоцією, є основою,  на якій у  концептуальній картині світу формується уявлення  про сутнісні характеристики цієї емоції. Незаперечним є той  факт, що сучасні праці присвячені питанням семантики, прагматики і граматики, не можуть бути повними  без урахування емоційного фактора.

     Об’єктом дослідження виступають фразеологічні одиниці сучасних перської та української мов, що позначають емоції людини. Предметом - національно-культурні особливості  відображення  емоцій у фразеологічних одиницях (ФО) сучасних перської та української мов. Оскільки обсяг роботи  не дає змоги охопити  повністю всі ФО на позначення емоційних станів і переживань, то предметом дослідження виокремлюємо ФО перської та української мов  на позначення негативних емоцій.

     Актуальність  теми дослідження зумовлена необхідністю детального аналізу особливостей відображення емоцій у фразеологічному значенні у кожній із зіставлюваних мов, браком досліджень специфіки фразеосемантичного поля “Емоції людини”. Актуальність теми мотивується посиленням уваги сучасних лінгвістів до вивчення проблеми емотивності, оскільки емотивні аспекти семантики відображають один із моментів діяльності людини, який супроводжує процес людського пізнання. Кожна емоція має свої характерні ознаки, сукупність яких формує семіотику емоцій людини. Тому назріла нагальна потреба вивчення  мовних шляхів та механізмів утворення емотивності фразеологічних одиниць, які існують не лише для номінації об’єктів позамовної дійсності, але й для вираження ставлення до них.

     Фразеологія іранських мов широко досліджувалася  мовознавцями  Росії: Ю. А. Рубінчик [18], О. А. Веретенніков [11], Г. С. Голєва [7]. Є незначна кількість праць орієнталістів Європи [16]. Можна сказати, що за останні десятиріччя вивчення фразеології іранських мов активізувалося: досліджуються як різновиди фразеологізмів  у мові загалом, так і фразеологія у творах окремих письменників, зіставляються фразеологізми різних мов,  укладаються фразеологічні словники.

     Про надзвичайну складність зазначеного  феномену свідчить той факт, що в лінгвістиці до цього часу немає цілісної теорії емоційності, хоча описано велику кількість лексичних засобів, які використовуються для позначення та вираження емоцій. Комунікативний підхід до вивчення проблем емотивності мовних одиниць, передусім лексичного складу мови, а також спроби категоризації емоцій у лексико-семантичній системі на матеріалі англійської мови запропонував В. І. Шаховський [4: 95]. Заслугою вченого є виділення емотивності як лексичної категорії, класифікація лексичних емотивних одиниць на такі, що називають, виражають та описують емоції, а також дослідження участі мовних одиниць нижчого рівня у створенні емотивності лексем. Проте його аналіз був спрямований на вивчення ефективності мовленнєвої комунікації та ролі в ній емотивних одиниць і не дозволив глибше дослідити складові частини емотивності, фактори її утворення під впливом мовних та позамовних явищ.

     Незважаючи на виявлення емотивних засобів на різних мовних рівнях, вчені все ж заперечують системний характер емотивності. Відсутній також діахронічний аналіз емотивності, яка вважається вторинною щодо предметно-логічного компонента значення. Зовсім не вивченою є проблема емотивності фразеологічних одиниць.

     Мета курсової полягає у визначенні особливостей фразеологічної системи української та перської мов, особливостей світосприйняття та вербалізації  його українцями та іранцями.

     Мета  роботи передбачає  розв’язання  таких конкретних завдань:

• розкрити особливості  конотативного аспекту фразеологічних одиниць; 
  
• встановити національно-культурну специфіку  фразеологічних одиниць;
• розкрити зміст концептів на позначення негативних емоцій в  українській та перській ментальності.

     Методи  дослідження зумовлені метою, завданнями та аналізованим матеріалом:

• метод фразеологічної ідентифікації - використовується у процесі дослідження співвідношення фразеологічних одиниць, крилатих виразів та формул привітання;
• метод компонентного аналізу – вживається в дослідженні семантичних змін твірних одиниць у процесі емоційного переосмислення;
• опозитивний метод – під час аналізу процесу емоційного переосмислення шляхом зіставлення семантики твірних та похідних одиниць;
• контекстологічний метод та метод оточення – використано для визначення характеру зв’язку переосмислених мовних одиниць (слів, синтаксичних конструкцій, стійких виразів) з іншими мовними одиницями в межах мікро- чи макротексту;
• елементи методу концептуального аналізу застосовуються в дослідженні семантичної структури емоційних мовних одиниць.
• порівняльний метод використовують при порівнянні способів передачі перських ФО на українську мову.    

     Науково новизна:

     Дістало подальший  розвиток дослідження емотивності фразеологічної системи перської мови, детальніше розглянуто фразеологічні одиниці на позначення негативних емоцій, на основі порівняння з фразеологічною системою української мови детальніше описано національно-культурні особливості фразеологічних одиниць перської мови.

     Практичне значення  роботи полягає в тому, що отримані дані можуть бути використані у лекційних та практичних вузівських курсах лексикології перської мови та загального мовознавства, при проведенні спецкурсів та спецсемінарів, присвячених національно-культурним особливостям фразеологічної системи перської мови.  

 

РОЗДІЛ  I РОЛЬ І МІСЦЕ ЕМОЦІЙНОСТІ В СЕМАНТИЧНІЙ

СТРУКТУРІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ 
 

1. Конотативний  компонент фразеологічного  значення

 

     При дослідженні семантики фразеологізмів надзвичайно важливим є визначення ролі їх смислових аспектів у створенні  якісної відмінності фразеологічного  значення від лексичного. Вже традиційно в семантичній структурі слова і фразеологізму дослідники виділяють три аспекти: сигніфікативний (включає в себе обсяг поняттєвої  інформації); денотативний (виражає співвіднесеність ФО з предметами, явищами та ситуаціями реальної дійсності) та конотативний (емоційно-оцінні, когнітивні та стилістичні значення).

       Відношення до конотації в лінгвістиці досить неоднозначне. Зокрема, В. Н. Телія, Й. А. Стернін, передумовою виникнення фразеологічного значення вважають наявність конотативного компонента, який створюється на основі образу-результату семантичного перетворення базового вільного словосполучення і від моменту утворення фразеологічної одиниці стає “релевантною ознакою її семантики”. Зміст додаткової інформації, котрий міститься в основних елементах конотативного аспекту значення фразеологічної одиниці, повинен бути розширеним за рахунок включення в нього елементів соціально-жанрового забарвлення, а в окремих випадках культурно-національного або етнічного [1: 56; 2: 85].

     Конотація – сукупність емоційного, оцінного, експресивного та стилістичного  компонентів. Конотативний компонент  є передумовою виникнення фразеологічного  значення.

     Й. А. Стернін виділяє в конотативному аспекті значення попередньо зазначені складники, вважаючи, що вони присутні в семантиці переважної більшості слів, а також справедливо говорить про труднощі їх розмежування. При цьому труднощі виникають не лише при порівнянні, наприклад, емоційного та оцінного компонентів, але й конотативної та денотативної частини значення. Й. А. Стернін вказує на те, що слід розрізняти слова з емоційним компонентом значення, а також слова з оцінним значенням та оцінним компонентом значення. Особливо це стосується фразеологічних одиниць [2: 87]. В. Булдаков під конотативним аспектом семантики розуміє “систему складових частин, що взаємодоповнюються і взаємозумовлюються” [3: 23]. Як зазначає В. Шаховський, у конотативному компоненті значення можна виділити емотивність, а експресію та оцінку розглядати як компоненти денотата (при цьому не заперечує зв’язок з оцінкою та експресією) [4: 113].

     Таким чином лінгвісти вважають необхідним розмежувати вказані компоненти, не пропонуючи при цьому методів такого розмежування.

     В. Н. Телія та Й. А. Стернін розглядають конотацію фразеологічних одиниць як додаткові макрокомпоненти семантичної структури фразеологізмів, що вбирають в себе всю інформацію, котра репрезентує стилістичну, емоційно-оцінну та експресивну функції, що разом утворюють зміст, який традиційно співвідноситься з поняттям експресивності чи експресивної функції мови [1:77; 2: 90].

     Емоційна  сфера особистості – багатогранне утворення, до якого, крім власне емоцій,  входять багато інших емоційних  явищ: емоційний тон (задоволення-відраза), емоційні стани, емоційні якості особистості, акцентоване виявлення яких дозволяє говорити про емоційні типи особистості, емоційно стійкі стосунки (почуття), кожне з них має достатньо виразні диференційні ознаки [5: 434].

     До  питання класифікації почуттів та емоцій у різний час дослідники підходили  з різних філософських та логічних позицій. Один з найвідоміших  американських дослідників емоцій  К. І. Ізард  висуває ідею диференційних емоцій, в основі якої лежить десять фундаментальних емоцій, які утворюють мотиваційну систему поведінки людини. Взаємодіючи між собою, вони можуть посилювати чи послаблювати одна одну: 1. Зацікавленіть – Збудження (позитивна емоція, що мотивує навчання, розвиток навичок і умінь); 2. Задоволення – Радість (емоція, що характеризується почуттям впевненості, власної значущості); 3. Здивування (на думку К. І. Ізарда не є емоцією у повному смислі цього слова, оскільки здивування завжди скороминущий стан); 4. Горе – Cтраждання (емоція, переживаючи яку, людина відчуває  самотність, почуття жалості до самої себе); 5. Гнів – Лють (фундаментальна емоція, контролю над вираженням якої приділяється особлива увага в процесі соціалізації людини); 6. Відраза – Гидливість (емоція, що часто виникає разом з гнівом, проте має свої власні характерні ознаки і переживається  інакше); 7. Презирство – Зневага (емоція, що часто проявляється з гнівом та відразою); 8. Страх – Жах (за винятком поодиноких випадків, коли страх паралізує, ця емоція зазвичай мобілізує енергію); 9. Сором – Сором’язливість (емоція, що мотивує бажання сховатися, зникнути); 10. Провина – Каяття (емоція, що виникає при порушеннях морального, етичного або релігійного  характеру, у ситуаціях, коли суб’єкт відчуває особисту відповідальність). Проте, між провинною і каяттям можна знайти серйозні відмінності [6: 225].

     Про зв'язок оцінки, емотивності і експресивності в структурі конотації писало багато вчених. Цікавий підхід до інтерпретації проблеми співвідношення  експресивності і емотивності представлений в роботі        В.І. Шаховського, який намагається вирішити цю проблему на основі здатності слова виконувати комунікативні і гносеологічні функції. Емотивність він розглядає як властивість мовної одиниці, її здатність виражати емоції, а експресивність як здатність емоційного впливу на реципієнта. Емотивність, на його думку, як семасіологічний компонент “являється вторинним семантичним значенням”, емотивність завжди експресивна, оціночна, семантично недостатня,  саме тому і супроводжує експресивність і оцінку. Емотивність ФО, як правило, тісно пов’язана з оцінкою, тоді ж як експресивність може бути і непов’язана з оцінкою чи певним місцем на шкалі оцінок, яке може змінюватися на шкалі оцінок залежно від контексту   [4:113].