Емотивність фразеологічної системи перської мови

     Про зв'язок оцінки і емотивності існує  дві протилежні  точки зору. Одні вчені розглядають їх разом, стверджуючи, що присутність оцінки свідчить про  присутність емоційності [1: 58; 2: 85] інші вважають оцінку і емоційність двома самостійними компонентами  в структурі значення слова. Оцінка може супроводжуватись нульовим емоційним компонентом, але емоційний компонент не може проявлятися в слові без оцінки, оскільки усі емоції носять оціночний характер [4:115].

     Емоції  – це форма ставлення людини до дійсності, яка завжди супроводжується  оцінкою. Серед позитивних емоцій виділяють: радість, сміх, задоволення, захоплення, симпатія, закоханість, ніжність.

     До  негативних емоцій належать: гнів, смуток, горе, тривога, хвилювання, сором, образа,  страх, заздрість, лють, презирство, відраза, розчарування, каяття – це ті емоційні стани, які виникають у людини в період душевних страждань. Вони репрезентують сукупність дискомфортних і болісних для людини станів, таких як: незадоволення, розчарування, горе, туга, лють. Окрім позитивних і негативних емоцій, які переживає людина  протягом  свого життя, виділяють й нейтральні емоції.  До нейтральних можна віднести такі емоційні стани як зацікавленість, здивування, байдужість.

     Відомо, що одне й те саме почуття може  реалізовуватися в різних емоціях. Це зумовлено складністю явищ, багатогранністю  та множинністю цих зв’язків між  собою. Наприклад, почуття закоханості  породжує спектр емоцій: радості, смутку, гніву та ін.  в одному й тому самому почутті  нерідко зливаються, об’єднуються, переходять одна в одну різні за знаком (позитивні й негативні) емоції. Цим, власне, пояснюється така властивість емоцій як двоїстість [5: 335].

     Емотивність  –  властивість мовної одиниці, її здатність виражати емоції. Емотивність  завжди експресивна, оціночна, семантично недостатня, саме тому супроводжує експресивність і оцінку. Емоційний компонент не може проявлятися в слові без оцінки, оскільки усі емоції носять оціночний характер.

     Оскільки  емоції ми розділили на три класи  – позитивні, негативні, нейтральні, то їх позначення у мові можуть бути зведені до позитивно-емотивних , негативно-емотивних і нейтрально-емотивних[4: 43].

     ФО  перської мови در پوست خود نمی گنجد – букв. він не вміщується у свою шкіру – він сам не свій від радості, قند در دلش آب نمی شود– букв. в його серці тане цукор – він у радісному настрої, محبت محبت می آورد – кохання викликає кохання позначають позитивний емоційний стан людини.

     Прикладом негативно-емотивних ФО перської мови слугуватимуть: خون چشمهایش را گرفت – букв. його очі налилися кров’ю, دندان قرچه می رود– букв. він скрегоче зубами, لب و لوچه اش آویزان شد– букв. в нього опустилися куточки губ – він поник.

     Прикладом нейтрально-емотивних слугуватимуть: کیکش هم نمی گزد – букв. і блоха його не кусає, йому байдуже, کسی به کسی نیست – нікому ні до чого не має діла [7: 57]. 

1.2.  Категорія національного у сфері фразеології 

     Фразеологічні засоби мови є квінтесенцією її національного  обличчя, вони містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги [8: 44].

     На  думку  В. Н. Телії, “національно-культурна специфіка конотації локалізується у внутрішній формі найменування” [1: 60]. На відміну від лексики фразеологія має більш національний  характер, оскільки вона менш мінлива і розвивається за рахунок внутрішніх можливостей. Емоційно та експресивно забарвлені стійкі висловлювання відображають знання носія мови про реалії матеріального світу, які проявляються в даному національно-культурному середовищі завдяки географічним і кліматичним особливостям, специфіці духовної і матеріальної культури, традиціям, релігійним віруванням, міфологічним уявленням народу [1: 65].

     Розглядаючи проблему національно-культурної своєрідності фразеології, необхідно усвідомлювати, що на сьогоднішній день в лінгвістиці існує декілька підходів  до виявлення національно-культурного характеру  фразеологічних одиниць.

     Насамперед  потрібно назвати  лінгвокраїнознавчий підхід. В рамках цього підходу національно-культурна своєрідність фразеологізмів виражається при зверненні до тих чи інших екстралінгвістичних реалій, які характерні для даної культури і відносяться до фонових знань носія мови     [1: 188].

     Як  відомо, категорія  національного  в сфері фразеології  тісно  пов’язана з категорією інтернаціонального. Зіставлення  фразеологічних аналогів різних мов з метою встановлення їх національного колориту, національно-культурних особливостей являється предметом  контрастного  підходу. Зіставлення фразеологічних еквівалентів  тут відбувається з метою виявлення не загального, як при класичному порівняльному методі, а для виявлення розбіжностей, які й становлять національно-культурну своєрідність фразеологічних еквівалентів зіставлюваних мов [1: 192].

     Розвиток  лінгвокультурологічного підходу  до вивчення фразеології орієнтує дослідження на вивчення відношення фразеологізмів і знаків культури  і актуалізує  значення системи еталонів, стереотипів, символів і т.д. для опису національно-культурної специфіки фразеологічної системи. В рамках цього підходу В. Н. Телія піднімає глибинний смисл наявності фразеології в системі будь-якої мови  як здатність фразеологізмів виступати в ролі експонентів культурних знаків, не тільки синхронно, включаючись в діючу систему національно-культурного світорозуміння, але й транслюючи її фрагменти з покоління в покоління, беручи при цьому участь в формуванні світорозуміння  як  окремої мовної особистості, так і всього мовного колективу.

     На  думку В. Н.Телії, основною метою лінгвокультурологічного аналізу фразеологічних одиниць є виявлення і опис культурно-національної конотації узуально  супроводжуючих значень в формі образних асоціацій з еталонами, стереотипами та іншими культурними знаками [1: 195].

         Когнітивний підхід до виявлення національно-культурної специфіки фразеологізмів  передбачає аналіз окремих фразеосемантичних полів з метою опису в їх рамках фразоутворюючих  моделей, сукупність яких показує як національні особливості мовного членування світу, так і особливості лінгвокреативного мислення при утворенні кожного окремого фразеологізма.

     Когнітивний підхід – це спосіб дослідження  менталітету нації. Національно-культурна специфіка фразеології в рамках цього підходу - це особливості функціонування мовного мислення, особливості образної картини світу [1: 198].

     Розглянуті  вище чотири підходи, безсумнівно, являють  собою єдине ціле. Вони можуть бути представлені як ступені аналізу  національної фразеології:  виявлення  безеквівалентних екстралінгвістичних факторів, які відображаються в фразеологізмах; виявлення структурно-семантичних особливостей міжмовних фразеологічних аналогів; виявлення національно-культурних  конотацій ключових слів і концептів культури, що містяться в фразеологізмах; виявлення особливостей національного членування  мовної картини світу і особливостей  функціонування національного менталітету як лінгвокреативного мислення. Сукупне застосування цих підходів  може дати повну картину національно-культурних особливостей фразеологічної системи мови [1: 205].

     В. А. Маслова вважає необхідним аналіз мовних фактів  не тільки з позиції активного носія мови, але й з позиції  зовнішнього спостерігача – на основі вивчення і аналізу універсальних термінів культури, які виділяють з текстів різних часів і народів, при цьому будь-який фразеологізм – текст, тобто хранитель  культурної інформації [9: 85]. “Фразеологічний  компонент мови  не тільки відтворює  елементи і риси  культурно-національного світорозуміння, але й формує їх. І кожний фразеологізм, якщо він містить культурну конотацію, вносить свій вклад  в загальну мозаїчну картину національної культури”. При цьому не всі ФО являються культурно-специфічними в своїй семантиці. Найбільш “культороносними”, на думку автора, є образно-емотивні одиниці [9: 107].

     В. Н. Телія підкреслює, “що психологічною основою конотації є асоціації” і включає в коло конотативних ознак слова асоціативні зв’язки позначеної реалії, з властивістю іншої названої реалії  як за схожістю, так і за суміжністю. В сучасній лінгвістиці до конотативних ознак відносять соціально-політичні, морально-етичні, етнографічні і культурологічні поняття, які відображені в мові. Більшість ідіом, на думку В. Н. Телії, виконують функцію знакового заміщення не тільки об’єкта позначення, але й відношення до об’єкту зі сторони суб’єкта. В цьому значенні  ідіоми більш конотативні, прагматичні,  емотивні, оціночні, ніж денотативні. Дане твердження найповніше відображає суть фразеологічного значення, оскільки фразеологічні одиниці позначають як об’єктивну, так і суб’єктивну дійсність, відношення до останньої проявляється в оціночному і емотивному відношенні мовця до оточуючого світу, тобто в особливостях образно-асоціативного сприйняття ним світу. “Основне знакове призначення ідіом  – виражати засобами вибору даної одиниці  оціночно-емотивне відношення мовця до позначеної ним дійсності на основі вказівки на дійсність і той асоціативно-образний комплекс (гештальт), який, викликаючи  живе уявлення про схожість,  впливає на емоційну  сферу мовців і цим посилює сприйнятий зміст – створює ефект експресивності” [1: 165].

     Важливу роль у формуванні фразеологічного  значення, зокрема його конотативного  блоку, відіграє внутрішня форма. Під  внутрішньою формою слова зазвичай розуміють семантичну співвіднесеність компонентів, які складають структуру  ФО і визначають загальне значення фразеологізму.

     Одним з головних компонентів внутрішньої  форми ФО є оцінка, яка являє  собою один з важливих семантичних  комплексів, в якому знаходять своє вираження і культурно-національна специфіка, і особливості особистісної картини світу мовця. Суб’єкт виражає оцінку спираючись на власні почуття, переживання та емоції, враховуючи при цьому також і навколишню дійсність.

     Національно-культурний компонент фразеології фарсі  відображає світ матеріальної, соціальної, духовної культури іранців через слова символи, традиційні образні порівняння, паремії як згусток національної самосвідомості, афоризми, тут і слова-реалії, реалії словосполучення,  реалії-пропозиції-ситуації [7: 14].

         В перській мові از کیسه خلیفه بخشیدن – бути щедрим за чужий рахунок (букв. дарувати з суми халіфа),عقل جن هم به این کار نمی رسد – у цій справі і розум джина безсильний, شیطان را درس می دهد– він навчає самого диявола [7: 57], в українській мові – топтати ряст, переливати хворобу на пса, зашити розум [10: 652]. Прикладом відображення національної  іранської картини світу можуть слугувати й реалії-ситуації, що представлені комунікативними ФО. Вони пов’язані з особливостями побуту, історією, релігійними переконаннями, повір’ями, прикметами і заклинаннями, естетичними і моральними ідеалами, поняттями краси, добра і зла, дружби, кохання, сімейних відносин, свободи, честі, життя і смерті – з усім мікрокосмосом  людини, його світобаченням і світорозумінням. Наприклад: آدم آه و دم است// آدم است و یک آه و دم - прис. людина – це лише один подих (смерть в одну мить може наздогнати і найздоровішу людину;یکی کم است دو تا غم است سه تا خاطر جمع است – прис. мати одну дитину – мало, двох – сумно, трьох – спокій для душі;چراغی که به خانه رواست به مسجد حرام است – прис. світильник потрібен в домі, заборонено віддавати його в мечеть (не можна роздавати те,що більш необхідне для тебе і твоїх рідних) [ згідно Корану,  мусульманин не повинен доводити себе до розорення, в щедрості, написано, треба мати міру] [7: 33].  

     Висновки  до розділу I:

     Фразеологічний  компонент  не тільки відтворює елементи і риси культурно-національного  світорозуміння, але й формує їх. І кожний фразеологізм, що містить  культурну конотацію, вносить свій вклад в загальну картину національної культури. Проте не всі фразеологічні  одиниці являються культурно-специфічними в своїй семантиці. Основне знакове призначення ФО – виражати оціночно-емотивне відношення мовця до оточуючого світу.

     Сукупне застосування лінгвокраїнознавчого, контрастного, когнітивного та  лінгвокультурологічного підходів дає повну картину національно-культурних особливостей  фразеологічної системи мови.

РОЗДІЛ  II ЗАГАЛЬНЕ І НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНЕ У ФРАЗЕОЛОГІЇ ЕМОЦІЙ 
 

          2.1. Концептуальний  простір фразеологізмів на позначення негативних емоцій з компонентами-соматизмами 

     Емоція являє собою складний феномен з нейрофізіологічним, нервово-м’язовим та феноменологічним аспектами. Емоції можуть по-різному впливати на людей. Це виявляється зокрема у тому, що ті ж самі об’єкти можуть викликати  різні емоції не лише у різних людей, а  навіть у тієї ж самої людини у різні моменти життя. Результати соціальних досліджень свідчать, що певні емоції є універсальним, загальнолюдським феноменом. І кодування, і декодування низки емоційних виразів однакові для людей усього світу, незалежно від їхньої культури, мови або освітнього рівня. Проте соціокультурні фактори відіграють важливу роль у визначенні виражального компонента емоції. Можна говорити про вплив національного, соціального, культурного середовища на характер експресії емоцій, на появу в ній спеціальних забарвлень, поширених саме в цьому середовищі. У певному середовищі спостерігаються стереотипи вираження емоцій, вони властиві певним культурно-соціальним групам і добре ними розуміються [6: 56].

     Емоції  містять два якісні компоненти: емоційний тон та оцінку. Особливість емоційного тону полягає у вираженні не емоції взагалі, а певної конкретної емоції: радості, суму, злості тощо. Специфіка емоційної оцінки полягає в наявності більшої кількості її різновидів порівняно з раціональною: позитивної, негативної, амбівалентної та невизначеної [5: 23].

     Емоції  належать до ідеальних об’єктів і у мові відображаються через знаки. Емоції можуть по-різному відображатися мовними засобами. Вони  називаються, виражаються й описуються мовними одиницями. Фразеологізм виражає, як правило, не емоцію взагалі, а певне переживання чи комплекс переживань, що якісно відрізняються від інших, наприклад:  دلش به قیلی ویلی می افتاد – радість; دلش پر شد– гнів; دلش بهم می خورد – відразу [7: 198]. Фразеологічна система являє собою більшу градацію вираження емотивності порівняно з лексикою. Таким чином, фразеологізми здатні точніше ніж слова передавати шкалу почуттів людини. Фразеологія будь-якої мови має величезний внесок у збереження уявлень про наші емоції і почуття, оскільки ФО володіють  стійкою формою [11: 234].