У даному випадку відбувається контамінація двох англійських фразеологізмів: to tackle a problem – битися над будь-якої завданням, to take steps – вживати заходів.

     Під алюзією розуміється «вираз, натяк, за допомогою згадки загальновідомого реального факту, історичної події, літературного твору. Визначальним при алюзії є смисловий зв'язок між конвенціональними та модифікованими фразеологічними одиницями, який досягається за умови збереження глибинної семантики конвенціональної ФО. Крім того, може зберігатися синтаксична структура або хоча б один з загальнозначущих та зафіксованих у словниках компонентів ФО.

     Застосування  даного прийому має свою специфіку. По-перше, від автора вимагається  мовна майстерність для того, щоб майстерно «завуалювати» ту чи іншу паремію. По-друге, з використанням алюзії пов'язаний певний ризик, адже «адекватне декодування сенсу повністю залежить від читацької проінформованості – від знання джерела алюзії і заміщення нею змісту» [8]. З іншого боку, ефект від цього прийому може бути особливо яскравим і сильним, адже читач, розгадавши натяк автора, отримує емоційний заряд, задоволення від проведеної розумової роботи.

     До  морфологічних трансформацій належать зміни в граматичному аспекті  фразеологічного значення. Оказіональні морфологічні зміни охоплюють всі частини мови, і кожного разу це веде до перетворення семантики. У даному випадку мова йде про модифікації артиклів, іменників, форм ступенів порівняння прикметників, часові форми дієслів.

     Наприклад: Baseball might be as American as apple pie, but the gold medal hopes of the US team proved to be pies in the sky on Friday night.

     У цілому можливості морфологічних трансформацій  в ФО сильно обмежені в порівнянні з вільними сполученнями слів і, як правило, супроводжуються іншими оказіональними модифікаціями (див. Додаток А).

     Словотворчі трансформації компонентів ФО дуже обмежені і не відрізняються різноманітністю. Найчастіше це лише додаток словотворчих афіксів.

     2.2. Граматичні засоби створення експресивності

 

     Матеріалом  даного дослідження послужила мова Т. Блера тривалістю 14 хвилин. Ми досліджували її граматичні, лексичні і інтонаційні  параметри.

     Дослідження експресивних морфологічних засобів  виявило, що експресивність може бути виражена найвищім ступенем порівняння прикметників і прислівників. Наприклад: “most important”, “simplest”.

     Дослідження синтаксичної структури мови Т. Блера  виявило, що найбільш типовим було вживання складнопідрядних речень, які включали по 3-5 підлеглих частин. Як правило, уживаються складнопідрядні причинно-наслідкові речення (62%):

• So, if the result or peace of an absence of conflict is Saddam’s staying in power not disarmed, I simply say there are consequences paid in blood for that decision too.

     Рідше вживаються додаткові (24%):

• If there are five hundred thousand on that march that is still less than the number of people, who said that’s that Saddam has been responsible for.

     І рідше за все трапляються тимчасові (14%) пропозиції:

• Now is the moment, when we decide whether we’ve meant it and it was his final opportunity to disarm or face serious consequences.

     Далі  були досліджені експресивні синтаксичні  засоби, що вживаються   Т. Блером в його мові.

     Вставні конструкції є важливим засобом  створення експресивності вислову. Ці фрази синтаксично не пов’язані з реченням і виражають відношення, що говорить або указують на джерело повідомлення. Наприклад:

• I think this is one of the things that is tragic about the situation…
• And I want to say why I think this is so important.

     або виявляють загальну оцінку повідомлення, наприклад:

• Well-yes-I think it’s true.

     Далі  на рівні синтаксису були зареєстровані  також наступні експресивні засоби: повтори, паралелізми, вставні фрази, відособлення, однорідні члени речення  та ін.

     Найбільш  характерними засобами створення експресивності в мові Т. Блера є повтори, паралелізми і вставні слова.

     Окрім експресії, повтори впливають на ритм і на баланс вислову. Наприклад:

• Everybody accepts, that disarmament of Saddam has to happen, everybody accepts, that he was supposed to co-operate fully with the inspectors, everybody accepts that he is not doing so.

     Це  типовий приклад “анафоричного  повтору”, де повторюється початок  кожного подальшої пропозиції. Головним завданням такого повтору є відділення не самого повтору, а створення фону для частин, які не повторюються і які завдяки своїй несхожості стають пріоритетними і значущими для слухача.

     Найекспресивнішим видом повтору є “подальший повтор”, де елементи, які повторюються, слідують безпосередньо один за іншим. Наприклад:

• …but this discussion to be superseded by that discussion to be superseded by another discussion.

     Експресивність  також досягається за допомогою  параллелизмов:

• And let’s not pretend that in March, or April, or June people will feel different.

     Ще  одним, не менш важливим способом створення експресивності є вставні слова, що синтаксично не пов'язані з реченням і виражають відношення, що говорить до того, що повідомляється, загальну оцінку того, що повідомляється, вказівка на джерело повідомлення або на відношення між частинами повідомлення:

• So, when people say…
• And that is why, you know, we have tried to provide a diplomatic solution.

     Одним з найцікавіших засобів створення  експресивності є інверсія. Мовець ставить на перше місце той  компонент вислову, який здається йому основним для передачі інформації:

• Never forget: the true victims they are!

        Експресивність досягається також  за допомогою гіперболи, яка  вживається в тих випадках, коли  розповідач намагається збільшити  кількісну або якісну сторону  висловлюванного об’єкта. Приклад:

• Well, of course, people have been writing letters for hundreds, thousands of years, but…

        Еліпсис є характерною ознакою  здебільшого для діалогічного, живого, спонтанного мовлення. Завдяки еліпсису  мова звучить непримушено й  більш експресивно. Еліпсис—це стилістична фігура, яка є навмисним пропуском якого-небудь члена речення, який мається на увазі в тексті. Наприклад:

• Of course, in twenty years ordinary telephones will have become a thing of the past, we’ll all be using videophones … and well, they haven’t really caught on … not all that popular.

        В наступному стилістичному прийомі  спостерігається специфічна організація  другорядних членів речення, вони  виділяються з усього потоку  за допомогою інтонації. Цей  прийом називається “відокремлення”:

• The wonderful thing about the e-mail is that you can send a message electronically to another computer anywhere in the world—instantly.

     2.3. Заголовок в пресі - еліптичне речення

 

     Для того, щоб зробити заголовок більш  ємним та емоційним, журналісти використовують еліптичні конструкції, наближені за будовою до розмовних.

     Еліпсис газетного заголовка утворюється  завдяки опущенню елементів, які  виявляються несуттєвими. Уявлення про неназваний член речення безпосередньо  встановлюється з їхнього власного змісту і граматичної будови, насамперед, із семантики і форми семантично залежних слів.

     Такими  інформативно нерелевантними компонентами повідомлення є:

     1) допоміжне дієслово;

     2) дієслово-зв’язка;

     3) один із головних членів речення  [20, с.40]. Розглянемо кожний випадок окремо:

     а) еліпсис допоміжного дієслова:

     Ericsson Cutting 1,500 More Jobs (The Wall Street Journal, January 26, 2010) - Ericsson Is Cutting 1,500 More Jobs

     Hillary Clinton Closely Monitoring Northern Ireland Crisis Talks (The Daily Telegraph, January 26, 2010) - Hillary Clinton Is Closely Monitoring Northern Ireland Crisis Talks

     б) еліпсис дієслова-зв'язки:

     Global Warming Wrongly Linked to Natural Disasters (The Times, January 26, 2010) - Global Warming Is Wrongly Linked to Natural Disasters

     Дещо  складніше встановити еліпсис підмета, коли заголовок виражається іменником з прийменником:

     At the Age of 50 (Daily Mail, August 23, 2002)

     Для того, щоб встановити опущений елемент, читач змушений звернутися до всього тексту.

     Для еліптичних заголовків характерним є використання конструкцій, в яких ядерний елемент виражений віддієслівною формою Ving:

     Consumer Spending (The Guardian, January 26, 2010)

     Також до еліптичних заголовків відносяться  конструкції, ядерний елемент яких виражений:

     а) Ven: Gone But Not Forgotten (The Economist, January 26, 2010)

     б) Adj.: Rich and Beautiful (The Economist, January 26, 2010)

     Одним із різновидів заголовків, виражених  еліптичними конструкціями, є використання незакінчених конструкцій, своєрідною і головною ознакою яких є незакінченість, незавершеність їхньої семантики і синтаксичної будови. Такі речення виникають унаслідок умовчання, недовисловлення певних елементів думки, що зумовлюється завжди певною комунікативною причиною і потребою. Незакінченість висловленої думки у заголовку позначається трьома крапками, що привертає увагу читача: «When Calamity Strikes». [The Economist, January 26, 2010]; «Open door...at closed borders or How Ukraine can benefit from the circular labor migration».[The Day, March 3, 2011, issue No.14(583) by Olena Ponomareva].

     Широке  використання еліптичних речень у заголовках газетних статей пояснюється закладеною в них здатністю виражати думку  в максимально стислій формі  та створювати інтригу. Еліптичність заголовків, по-перше, відповідає основній з вимог, що висувається до заголовків, - лаконічність. По-друге, вона дозволяє концентрувати увагу на найголовнішому в повідомленні, звільняючи його від усього другорядного, що дозволяє підсилити дієвість такого повідомлення і полегшує його сприйняття

 

      ВИСНОВКИ

 

     Газети  відіграють значну роль в сучасному  житті. Газетну публіцистику називають  літописом сучасності, адже вона є  віддзеркаленням подій і звертається  до щоденних проблем суспільства - політичних, соціальних, побутових, філософських тощо. А заголовок є орієнтиром читача у вирі газетних статей.

     Заголовок покликаний виразити основну мету повідомлення, встановити контакт з читачем, привернути його увагу, викликати зацікавленість до теми матеріалу, що публікується. У  той же час заголовок актуалізує найбільш важливу інформацію повідомлення та слугує дійовим засобом впливу на її сприйняття читачем. Внаслідок такої цілеспрямованості як в англомовній, так і в українській пресі сформувався окремий стиль газетного заголовку із низкою притаманних йому лексико-граматичних та функціонально-стилістичних рис.

     Особливий стиль заголовків газетних статей може спричинити певні складнощі при  перекладі. Саме тому в даній роботі увага головним чином приділяється особливостям англомовних газетних заголовків, також в ній досліджуються та порівнюються типи заголовків англійської та української преси, відмічаються певні розбіжності між ними і пропонуються способи їх адекватного перекладу.

     Оскільки  мова постійно розвивається, змінюється, з’являються нові правила, норми  та категорії, логічно припустити, що дане дослідження не є закінченим і в майбутньому йому варто приділити увагу.

     Заголовок як головний засіб привертання уваги  читача до змісту статті, друкується великим  кеглем, виділяється курсивом або  напівжирним накресленням. Підзаголовки вживаються для деталізації і пояснення основного заголовка, вони дають додаткову інформацію чи надають основному заголовкові нового змісту.

     Заголовки можуть бути представлені односкладними реченнями, оскільки вони здатні виражати думку в максимально стислій формі, що привертає та зосереджує увагу читача на найголовнішому у статті. Такі заголовки поділяються на номінативні та віддієслівні.

     Заголовки, представлені двоскладним реченням, також досить часто вживаються. Існують заголовки - двоскладні непоширені речення з наступними компонентами: „підмет - присудок - прямий додаток”, та заголовки - двоскладні поширені речення, в яких міститься також означення та обставина.

     Серед заголовків, виражених складними  реченнями, зустрічаються складносурядні, складнопідрядні, а також змішані типи.