Вибір і обґрунтування напрямку інвестування в розвиток виробничої бази підприємства

• права користування землею та інші цінності" [2].

Таке визначення носить синтетичний характер указаної категорії. По-перше, в ньому враховано динамізм інвестицій, тобто розкривається взаємозв'язок, процес перетворення інвестиційних ресурсів у вкладення, витрати, і, по-друге, дана широка класифікація інвестицій.

У Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" — " Інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяють на капітальні, фінансові та реінвестиції" [3].

На думку автора, з  таким визначенням згодитися  не можливо, бо тут має місце спрощене трактування інвестицій як господарської  операції: по-перше, інвестиції — це не обмін активів на кошти або майно, а навпаки вкладання коштів у фінансові, матеріальні та нематеріальні активи; по-друге, інвестиція — це не господарська операція, а капітал, кошти, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності; і, по-третє, в визначенні немає мети, заради чого здійснюється інвестування. Адже інвестиційна діяльність відрізняється від фінансової та господарської лише тим, що інвестор не просто придбає активи, а вибирає лише ті, які в майбутньому обов'язково принесуть йому доходи.

Проаналізувавши теоретичні погляди на сутність інвестицій, зробимо висновок, що інвестиції — це складне та змістовне поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення.

1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ

 

З метою більш детального вивчення змісту інвестицій їх класифікують за певними ознаками:

1. За об'єктами  вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів (майна) у реальні активи — матеріальні та нематеріальні (інновації). Фінансові інвестиції — це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), переважно цінні папери.

2. За характером участі  у справах підприємства розрізняють прямі та портфельні інвестиції. Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05. 1997 р. № 283/97 -- ВР пряма інвестиція — це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна в статутний капітал (фонд) юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою [3]. До прямих інвестицій можна віднести і безпосереднє внесення будь-яких цінностей на основі договору інвестицій. До прямих відносять такі інвестиції, що формують більше 10-25% капіталу фірми та дають право на участь в управлінні підприємством. Портфельні інвестиції — це господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за грошові кошти на фондовому ринку. Основною рисою портфельних інвестицій є те, що інвестор не має права на участь в управлінні підприємства, а такі інвестиції передбачають лише одержання інвестором дивідендів на акції підприємства або інші цінні папери.

3. За періодом інвестування інвестиції поділяють на короткострокові, довгострокові. Короткострокові інвестиції— це інвестиції, на період до одного року. До них належать інвестиції у короткострокові депозитні вклади, державні та корпоративні облігації, із строком погашення до 1 року та інші фінансові активи. Довгострокові інвестиції — це інвестиції, на період більше одного року, зокрема, це вкладення в основне виробництво, інноваційну діяльність, цінні папери строком погашення більше 1 року та інше.

4. За формами власності  інвесторів інвестиції поділяють на приватні, державні, іноземні та спільні. Приватні інвестиції здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом, державні — державні та місцеві органи влади, державні підприємства з бюджетних фондів, іноземні — фізичні та юридичні особи іноземних держав, спільні — суб'єкти певної держави та іноземних держав.

5. За регіональною ознакою інвестиції поділяють на внутрішні інвестиції, які здійснюють в об'єкти інвестування в межах держави, та зовнішні — поза її межами.

Наведена класифікація інвестицій відображає найбільш суттєві їх ознаки, а при необхідності вона може бути поглиблена залежно від підприємницької  або дослідницької мети.

У країнах із розвиненою ринковою економікою прийнято розуміти під інвестиціями використання капіталу в основному у двох напрямках:

1. Реальні інвестиції (real investment) —  вкладення в матеріальні активи, основними різновидами яких є:

- вкладення в основні фонди  з довгими термінами амортизації (fixes capital investment);

- інвестиції у товарно-матеріальні  запаси (inventore investment);

- сумарне вкладання  у виробничі фонди, включаючи  земельну ділянку (total plant investment).

2. Фінансові інвестиції (portofolio investment, financial investment): інвестиції  у цінні папери (акції, облігації  тощо).

Проте варто відмітити, що у діловій практиці всі наведені вище прикметники до слова "investment" часто випускаються для скорочення, і тому це слово може означати будь-яке з ви-щевикладених напрямів використання капіталу.

1.3. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ  ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

У відповідності до Закону України від 18.09.91 р. "Про інвестиційну діяльність" № 1560 - XII інвестиційна діяльність визначена як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Вона здійснюється на основі:

- інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;

- державного інвестування, яке здійснюється органами влади  та управління України, а також  державними підприємствами та установами;

- іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними  державами, юридичними та фізичними  особами;

- спільного інвестування, яке здійснюється громадянами  та юридичними особами України  та інших держав [2].

Інвестиційна діяльність часто розглядається як інвестиційний процес, стадіями якого є:

• мотивація інвестиційної діяльності;
• прогнозування та програмування інвестицій;
• обґрунтування доцільності інвестицій;
• страхування інвестицій;
• державне регулювання інвестиційного процесу;
• планування інвестицій;
• фінансування інвестиційного процесу;
• проектування та ціноутворення;
• забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами;
• освоєння інвестицій;
• підготовка до виробництва продукції;
• попередня здача в експлуатацію;
• кінцева здача об'єкта в експлуатацію.

Звичайно, інвестиційний  процес розпочинається з мотивації  інвестиційної діяльності. Основним мотивом такої діяльності є надлишок певних коштів у суб'єкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовують  відсотки за банківськими депозитами. Інвестор, що є власником цих нагромаджень (збережень), прагне придбати на інвестиційному ринку фінансові активи або інвестиційні товари (реальні активи), тобто здійснити інвестиції.

При виборі об'єкта інвестування проводиться низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяться маркетингові дослідження, оцінюються напрямки інвестування. Обґрунтування доцільності інвестицій потребує розгляду якомога більшої кількості інвестиційних проектів із метою вибору найкращого. Звичайно, в цій справі інвестору допомагають інші учасники (посередники) інвестиційного процесу.

Для інвестування, як правило, не вистачає власних коштів інвестора  і тому він прагне одержати позичковий, або залучений капітал, тобто  використати інші джерела фінансування, крім власних. Визначення джерел фінансування (інвестиційних ресурсів), обґрунтування їх структури передує інвестуванню, воно необхідне для переконання й залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.

Ресурсне забезпечення об'єкту інвестування здійснюється також за допомогою інших учасників інвестиційної діяльності, як правило, на контрактних засадах.

Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію, тобто  створення фінансових та реальних активів. Уведенням в експлуатацію не закінчується реалізація інвестиційного проекту. У процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для підтримки виробництва і його розвитку, таким чином, починається знову процес передінвестиційних досліджень.

Об'єктами інвестиційної  діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення та використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняється законом.

1.4. РОЗРОБКА СТРАТЕГІЧНИХ НАПРЯМКІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Інвестиційна діяльність компанії чи фірми представляє собою  досить тривалий час і тому має  здійснюватися з урахуванням  певної перспективи. Формування напрямків  цієї діяльності з урахуванням перспективи представляє процес розробки інвестиційної стратегії.

Отже, інвестиційна стратегія — це процес формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення на базі прогнозування умов здійснення цієї діяльності, кон'юнктури інвестиційного ринку як у цілому, так і на окремих його сегментах.

Ринкові умови, що швидко змінюються, недосконалість та змінність  законодавчої бази, інфляційні процеси  та криза неплатежів вимагають гнучкого підходу до формування інвестиційної стратегії.

Вихідною передумовою  формування інвестиційної стратегії  є загальна стратегія економічного розвитку компанії. По відношенню до неї  інвестиційна стратегія носить підлеглий  характер і має узгоджуватися  з нею за цілями та етапами розвитку. Таким чином, інвестиційна стратегія має розглядатися як найважливіший фактор забезпечення ефективного розвитку компанії у відповідності до з вибраною нею загальною економічною стратегією.

Процес формування інвестиційної стратегії підприємства проходить певні етапи:

1) визначення періоду  реалізації інвестиційної стратегії:

> передбачуваність  розвитку економіки в цілому  та інвестиційного ринку зокрема;

> тривалість періоду,  прийнятого для відповідної базової  стратегії підприємства;

> галузеву належність  підприємства;

> розмір підприємства, його потужність, темпи розвитку;

2) визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності:

> завдання забезпечення  приросту капіталу;

> підвищення рівня  прибутковості інвестицій і суми  доходу від їх вкладання;

> зміну пропорцій  у структурі реального й фінансового  інвестування;

> удосконалення технологічної  й відтворювальної структури  капітальних вкладень;

> удосконалення галузевої  й регіональної спрямованості  інвестиційних програм;

3) розробка найбільш доцільних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності:

> напрямів

> інвестиційних

4) конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її впровадження передбачає встановлення послідовності та строків досягнення окремих цілей та завдань через:

> розвитку

> інвестування

5) оцінювання розробленої інвестиційної стратегії:

> стратегією

> окремих

> відповідність

> можливості впровадження  інвестиційної стратегії з урахуванням  наявного ресурсного потенціалу, фінансових

> при цьому розглядаються рівні основних інвестиційних ризиків і можливі фінансові наслідки для підприємства, шляхи їх компенсації:

> зовнішньоекономічних  проведення

Інвестиційну стратегію  слід розглядати і як процес стратегічного управління інвестиційною діяльністю, який включає в себе:

* тактичне  управління інвестиційною діяльністю шляхом формування інвестиційного портфелю компанії;

* оперативне управління інвестиційною діяльністю через оперативне керування окремими інвестиційними проектами

та програмами. (Елементи оперативного управління реалізацією інвестиційних проектів та програм ґрунтовно висвітлені автором у 7 темі посібника).

Інвестиційний портфель — це визначена сукупність об'єктів фінансового та реального інвестування, яка формується відповідно до попередньо розробленої інвестиційної стратегії, залежно від інвестиційних цілей.

За теперішніх умов портфель може формуватися як сукупність певної кількості об'єктів реального  чи фінансового інвестування