Вибір і обґрунтування напрямку інвестування в розвиток виробничої бази підприємства

 

КИЇВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

 

 

 

З дисципліни:

«Фінансовий менеджмент»

 

На тему:

 

«Вибір і обґрунтування напрямку інвестування в розвиток виробничої бази підприємства»

 

 

Виконала: студентка V курсу

спеціальності „фінанси”

заочної форми навчання

Пулєєва Юлія.

 

Науковий керівник:

доц. Онищук Я.В.

 

 

київ – 2009

 

 

зміст

	Стор.
Вступ	2
РОЗДІЛ І. Теоретичні засади інвестиційної діяльності та формування стратегічних напрямків  інвестування.
1.1. Економічна сутність інвестицій	4
1.2. Класифікація інвестицій	9
1.3. Основні поняття  інвестиційної діяльності	11
1.4. Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності	14
1.5. Мета та напрямки інвестиційного менеджменту	19
РОЗДІЛ ІІ. Оцінка ефективності відтворення і використання основних виробничих фондів ТОВ «Дари ланів»
2.1. Техніко-економічна  характеристика підприємства	23
2.2. Аналіз ефективності  використання основних активів  ТОВ «Дари ланів»	31
2.3. Дослідження нарахування  амортизації основних засобів  у ТОВ «Дари ланів»	40
РОЗДІЛ ІІІ. Стратегії інвестиційної діяльності підприємства ТОВ «Дари ланів».
3.1. Вибір та обґрунтування стратегії інвестування в інфраструктуру підприємства	45
3.2. Аналіз ефективності модернізації обладнання ТОВ «Дари ланів»	52
Висновок	58
Список використаної літератури	61

ВСТУП

 

Світовий досвід свідчить, що країни з перехідною економікою не в змозі розвивати господарство без залучення й ефективного  використання інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але й пожвавлюють ринки товарів та послуг. Крім того, інвестиції, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації та дозволяють вирішувати соціальні проблеми трансформаційного періоду.

Ринкові умови, що швидко змінюються, недосконалість та змінність  законодавчої бази, інфляційні процеси  та криза неплатежів вимагають гнучкого підходу до формування інвестиційної  стратегії.

Вихідною передумовою формування інвестиційної стратегії є загальна стратегія економічного розвитку компанії. По відношенню до неї інвестиційна стратегія носить підлеглий характер і має узгоджуватися з нею за цілями та етапами розвитку. Таким чином, інвестиційна стратегія має розглядатися як найважливіший фактор забезпечення ефективного розвитку компанії у відповідності до з вибраною нею загальною економічною стратегією.

Об’єктом дослідження  є торгово-посередницьке підприємство ТОВ «Дари ланів».

На сучасному промисловому підприємстві переміщається значна кількість різноманітних вантажів. Здійснення постійних виробничих взаємозв'язків між структурними підрозділами можливе лише при відповідному рівні організації транспортного господарства, що включає в себе комплекс підрозділів, які займаються навантажувально-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів.

Ці моменти обумовлюють  актуальність теми дипломної роботи.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей обґрунтування стратегії інвестиційної діяльності підприємства.

У ході реалізації поставленої  мети сформульовано такі завдання:

• розглянути економічну сутність інвестиційної діяльності;
• дослідити специфіку обґрунтування стретегії та напрямку інвестицій;
• провести техніко-економічну характеристику підприємства «Дари ланів»;
• проаналізувати ефективність використання основних активів ТОВ «Дари ланів»;
• дослідити нарахування амортизації основних засобів у ТОВ «Дари ланів»;
• подати практичні рекомендації щодо обґрунтування стратегії інвестиційної діяльності ТОВ «Дари ланів».

У процесі написання роботи використані наступні методи дослідження: теоретичний, статистичний, графічний, табличний, аналітичний, метод розрахунку економічних показників.

Інформаційна база –  чинне законодавство України, навчальна  та наукова література вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі ефективності відтворення і використання основних виробничих фондів підприємств.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ НАПРЯМКІВ  ІНВЕСТУВАННЯ

 

1.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ  ІНВЕСТИЦІЙ

 

До початку 90-х років  в Україні категорії "інвестиції" не знаходилось місця як у теорії, так і на практиці. Уперше — це поняття у вітчизняній економічній  літературі почало зустрічатися, коли підмінялось поняттям "капітальні вкладення". Інвестиції розглядались, як правило, в якості найважливішого економічного інструменту, який характеризував діяльність будівельного комплексу. В цьому випадку капітальні вкладення (іноді — інвестиції) аналізувались у двох аспектах: як економічна категорія та як процес, пов'язаний з рухом грошових коштів (ресурсів).

Поступово, із формуванням  в Україні основ ринкових відносин починають змінюватися наукові  світогляди сутності інвестицій (капітальних  вкладень), виникають та розвиваються чисто ринкові підходи до їх оцінки та прогнозуванню форм, методів та принципів здійснення інвестиційної діяльності.

На відміну від бухгалтерського  обліку, історія якого нараховує  не одне тисячоліття, інвестування як самостійна наука сформувалась відносно недавно. Окремі розробки з теорії велись ще до другої світової війни. Проте вважається, що початком цього процесу була перша половина 50-х років, коли М. Марковіц у своїх роботах заклав основи сучасної теорії інвестиційного портфеля. Таким чином, по суті, була викладена методологія прийняття рішень в області інвестування, а також був запропонований відповідний науковий інструментарій.

Подальший розвиток теорія отримала у дослідженнях, присвячених  цінним паперам, створенню концепції  ефективності ринку капіталу, моделям  оцінки ризику та доходності та їх емпіричному підтвердженні, розробці нових фінансових інструментів тощо.

У другій половині 50-х  років починають проводитися  інтенсивні дослідження по теорії структури  капіталу та ціни джерел фінансування, а також по вибору інвестиційної  політики. Є загальновизнаним, що основний внесок із цих проблем зробили: Ф.Модільяні та М.Міллер в 1958 році, які дослідили проблеми витрат фінансового ринку в цілому, а також поставили під сумнів точку зору про те, що борг є дешевшим власного капіталу, а також Вільям Шарп, який уперше в 1964 році сформулював модель оцінки капітальних активів (МОКА).

Важність цих розробок для розвитку сучасної теорії економіки, фінансів та інвестування підкреслює Нобелівська премія по економіці, якою були удостоєні М. Марковіц, Ф. Модільяні, М. Міллер та Вільям Шарп.

Варто зауважити, що формування західної наукової думки щодо інвестування здійснювалось на основі вчення про  фінанси. Саме в рамках теорії фінансів сформувалась прикладна дисципліна інвестиційний менеджмент як наука, яка присвячена методології та техніці управління інвестиціями компанії та, яка включає три взаємопов'язаних напрямки, які складають серцевину процесу управління інвестиціями компанії:

- інвестиційна політика (тобто дії, пов'язані з розміщенням  інвестиційних ресурсів);

- управління джерелами  коштів (тобто звідки брати кошти  і якою повинна бути оптимальна  структура джерел фінансування);

- дивідендна політика (у яких обсягах та в якому  вигляді виплачувати дивіденди).

У свою чергу на Україні  значний імпульс для розвитку теорії інвестицій був даний становленням системи приватного підприємництва та конкуренції. Піком досліджень можна назвати 90-ті років, коли проблемам теоретичного осмислення категорії "інвестиції" та пов'язаних із цим поняттям процесам приділялося особливо багато уваги.

Наприклад, автори посібника "Теорії інвестицій" Татаренко Н.О. та Поручник A.M. розкривають процес еволюції теорії '•; інвестиційної діяльності — від звичайної констатації фактів до сучасного розуміння процесів інвестування як основи моделі економічного прогресу; Губський Б.В. у монографії "Інвестиційні процеси в глобальному середовищі" висвітлює найсуттєвіші характеристики процесів інвестування у національній економічній системі, проводить дослідження шляхів і форм інвестиційної взаємодії на міжнародному та глобальному рівнях; Пересада А.А. у монографії "Управління інвестиційним процесом", спираючись на світовий досвід інвестування ринкової економіки, глибоко аналізує теоретичні засади прискорення інвестиційних процесів в Україні, удосконалює відповідно до сучасного стану економіки України методологічну базу прийняття інвестиційних рішень щодо проектів, які принесуть найбільшу віддачу.

Таким чином, дослідження  стосуються лише визначення категорій "інвестиції", "інвестиційна діяльність", "інвестиційний процес" та аналізу важелів державного впливу на інвестиційні процеси й впливу міжнародної інвестиційної діяльності на розвиток національних економік. У свою чергу, внутрішній природі інвестицій уваги приділяється мало, а основні визначення категорій, які зустрічаються в українських та російських економічних виданнях, запозичені з зарубіжних джерел, де широко розповсюдженою є інтерпретація інвестицій — як набору благ та цінностей, які вкладаються в підприємницьку діяльність із метою одержання доходу (соціального ефекту) у майбутньому.

Разом із тим, в рамках даного уявлення існує багато модифікацій  поняття "інвестицій", появлення  яких обумовлено специфікою та традиціями різних економічних шкіл та течій. Так, в відповідності до австрійської школи "граничної корисності", інвестиції трактуються як обмін задоволення потреб сьогодні на задоволення їх у майбутньому.

"Найбільш загальним  визначенням, яке можна дати  акту вкладання капі галу, —  писав французький економіст  П.Массе, — було таке: інвестування  представляє собою акт обміну задоволення сьогоднішньої потреби на очікуване задоволення їх у майбутньому з допомогою інвестиційних благ. Таке визначення має чисто психологічний підхід: передбачаються наміри, згода не задовольняти потреби сьогодні в надії одержати в майбутньому блага та послуги, які переважають по вартості вкладені.

Найбільш чітко виявлена сутнісна характеристика інвестицій, та їх подвійність у Дж. Кейнса: з  однієї сторони він бачить у них  величину акумульованого доходу з метою  накопичення та обсяг ресурсів, тобто потенційний інвестиційний попит. З іншої сторони інвестиції виступають у формі вкладень (витрат), які визначають приріст вартості капітального майна, тобто як реалізовані попит та пропозиція. Крім того, Дж. Кейнс трактував інвестиції — як "поточний приріст цінностей капітального майна внаслідок виробничої діяльності даного періоду". Це "... та частина доходу за даний період, яка не була використана для споживання" [14].

В Україні теоретичне пізнання категорії інвестицій знайшло  своє відображення в Законі України від 18.09.91 р. "Про інвестиційну діяльність" та в Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (від 22.05.97 p.). Проте, варто відмітити, що в цих Законах у визначення "інвестиція" вкладається різний зміст. Так у Законі "Про інвестиційну діяльність" — "...інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• грошові кошти, цільові  банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно;

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної інформації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва;