Управління грошовими потоками на підприємстві

Спроможність в організації  ефективного фінансування та грошового  обороту на підприємстві визначається сукупністю як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів можна віднести загальну проблему неплатежів, низький рівень виробництва та купівельної спроможності, несприятливі умови кредитування, недосконалість податкової політики. Внутрішніми факторами, що впливають на грошовий оборот підприємства є: висока частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції як результат недозавантаженості виробничих потужностей, енерго- та трудозатратність, низька якість вітчизняної продукції, «тінізація» частини господарського обороту, відсутність джерел довготермінового фінансування капіталовкладень [10, с. 98].

Кожне підприємство в  процесі ведення своєї виробничо-господарської  діяльності повинне проводити сукупність заходів щодо покращення системи  управління грошовими потоками, бо це дозволяє досягати кращих фінансових результатів від провадження своєї діяльності. Одними із елементів впровадження цих заходів є: оптимізація грошових потоків, планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їхніх видів, а також Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства.

Оптимізація грошових потоків  являє собою процес вибору найкращих  форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

     Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:

• забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків;
• забезпечення синхронності формування грошових потоків у часі;
• забезпечення росту чистого грошового потоку підприємства.

     Основними об'єктами оптимізації виступають:

• позитивний грошовий потік;
• негативний грошовий потік;
• залишок грошових активів;
• чистий грошовий потік.

     На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив роблять як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

     Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються в зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, зростанні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості по отриманих фінансових кредитах, затримках виплати заробітної плати, а в кінцевому рахунку - у зниженні рентабельності використання власного капіталу й активів підприємства.

     Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявляються у втраті реальної вартості тимчасово невикористовуваних коштів від інфляції, втраті потенційного доходу від невикористовуваної частини грошових активів у сфері короткострокового їхнього інвестування.

     Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності - короткострокової чи довгострокової. 
Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання „Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту". Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їхніх виплат.

    Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

•   збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованій покупцям продукції;
• забезпечення часткової чи повної передоплати за вироблену продукцію, що користається високим попитом на ринку;
•    скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;
•   прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;
•   використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтингу;
•    прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції.

    Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

•    збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;
•   заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг);
•   реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом переведення короткострокових їхніх видів у довгострокові.

    Зростання обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуть за рахунок наступних заходів:

•   залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;
• додаткової емісії акцій;
• залучення довгострокових фінансових кредитів;
• продажу частини фінансових інструментів інвестування;
• продажу (або здачі в оренду) невикористовуваних видів основних засобів.

    Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

•   скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;
• відмови від фінансового інвестування;
• зниження суми постійних витрат підприємства.

    Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов'язані з забезпеченням зростання його інвестиційної активності. У системі цих методів можуть бути використані:

• збільшення обсягу розширеного відтворення операційних позаоборотних активів;

• прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їхньої реалізації;

• здійснення регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємства;

• активне формування портфеля фінансових інвестицій;

• дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

    У системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їхній збалансованості в часі. У процесі такої оптимізації використовуються два основних методи - вирівнювання і синхронізація.

   Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Зростання чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

     Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:

• зниження суми постійних витрат;

•  зниження рівня змінних витрат;

•  здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

• здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;

• використання методу прискореної амортизації основних засобів;

• скорочення періоду  амортизації використовуваних підприємством  нематеріальних активів;

• продажу невикористовуваних видів основних;

• посилення претензійної роботи і своєчасного стягнення  штрафних санкцій.

Результати оптимізації  грошових потоків підприємства одержують  своє відображення в системі планів формування і використання коштів у  майбутньому періоді. Кожне підприємство у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності має проводити певну політику щодо зростання грошових надходжень у довгостроковому періоді [3, с.164-165].

Стосовно збільшення безпосередньо грошових потоків ТзОВ «МеблеБуд» слід розробляти стратегію збільшення прибутку, який являється основним джерелом збільшення вхідних грошових потоків.

Для того, щоб визначити  стратегічний розмір прибутку на підприємстві на наступний рік, в першу чергу  слід спрогнозувати темп зростання  обсягу продажу протягом року та прибуток із продажу. У процесі прогнозування обсягів продажу потрібно розглядати такі фактори:

1. Рівень економічної активності на ринку, де працює підприємство ( наскільки стійкий економічний стан очікується на кожній території збуту ).
2. Майбутня частка ринку, яку може зайняти підприємство на території.
3. Стратегія ціноутворення.
4. Інфляційні впливи на ціну. Підприємство може планувати підвищити ціни у середньому на величину очікуваного підвищення рівня інфляції.
5. Вплив рекламних кампаній, умов кредитування, просування товарів тощо.

Тому ТзОВ «МеблеБуд» може використовувати такі пропозиції щодо підвищення основного показника прибутковості і покращення рівня економічного аналізу на підприємстві:

1.   Збільшення обсягу реалізації продукції можливе внаслідок придбання товарів з більшим ступенем обіговості або товарів вищої якості. Або ж завдяки пошуку більш вигідних партнерів по збуту товарної продукції або покращення якості послуг при обслуговуванні споживачів.
2.   Зниження операційних витрат, які в найбільшій мірі спричинили зниження прибутку підприємства повинно бути взаємопов’язане зі зниженням матеріальних витрат.
3.   Напрямком збільшення прибутків ТзОВ «МеблеБуд» є пошук інших партнерів при оренді основних засобів, можливість здійснення господарської діяльності за рахунок власних коштів, посилення контролю над веденням синтетичного і аналітичного обліку з метою запобігання можливих порушень, що можуть привести до витрат, пов’язаних з виплатою штрафних санкцій відповідним органам та іншим контрагентам.
4.   Покращення рівня економічного аналізу на ТзОВ «МеблеБуд» можливе на підприємстві через впровадження автоматизації аналітичних процесів.

Дуже важливим моментом при обґрунтуванні  стратегії формування прибутку підприємства на наступний рік є пошук резервів росту прибутку. Серед них можна виділити:

•   збільшення обсягів реалізації;
•   зниження собіівартості реалізованих товарів;
•   пошук більш вгідних ринків збуту;
•   проведення структурних зрушень при зміні середньої ціни реалізації;
•    підвищення якості товарної продукції;
•    реалізація товарів в оптимальні строки;
•    зниження непродуктивних втрат;
•    скорочення змінних витрат.

    Якщо говорити  про покращення управління грошовими потоками на досліджуваному підприємстві, то важливо звернути увагу на управління дебіторською і кредиторською заборгованістю. Основною метою управління дебіторською заборгованістю на підприємстві є прискорення її інкасації, що досягається шляхом : посилення контролю за станом розрахунів з покупцями за відстроченими платежами; перегляду кредитної історії платника; проведення аналізу заборгованості за окремими дебіторами з метою виявлення постійних неплатників; оцінки можливостей продажу дебіторської заборгованості банкам (факторинг); надання знижок покупцям при достроковій оплаті товару.

      Проведені розрахунки показали, що за останні роки дебіторська заборгованість загалом зростала, але в більшості за рахунок зростання заборгованості за виданими авансами та розрахунками з бюджетом.  Тому важливо правильно організовувати розрахунки з своїми працівниками та забезпечувати потрібний контроль за виконанням цього процесу.

     Аналізуючи динаміку  кредиторської заборгованості, можна  відмітити її поетапне зменшення,  що свідчить про здатність  підприємства розплачуватися зі  своїми кредиторами та можливість здійснення своєї виробничої діяльності без залучення зовнішніх коштів. Це підтверджує і той факт, що зменшується сума і довгострокових, і короткострокових кредитів. Щоправда, кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську, що не є позитивним явищем. Бажано, щоб кредиторська заборгованість була трішки більшою, ніж дебіторська. Це обумовлено тим, що дебіторська заборгованість - гроші, тимчасово вилучені з обороту, а кредиторська - залучені. Також є небажаним сильне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською, оскільки при потребі підприємству повернути борг, воно може бути в залежності від своїх покупців.

     Отже, управління кредиторською  заборгованістю включає такі  елементи:

− статичний та динамічний аналіз формування та погашення кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання;

− обґрунтування доцільності отримання  відстрочки оплати рахунків постачальників, а також оптимального терміну  такої відстрочки;

− попередження формування простроченої кредиторської заборгованості та забезпечення, за необхідності, пролонгації кредиторської заборгованості тощо.

     Отже, ефективність управління грошовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства та раціональним використанням фінансових ресурсів, які формуються із внутрішніх та зовнішніх джерел.