Управление малыми предприятиями

     З позиції держави, ефективність діяльності підприємств малого бізнесу, це реальний вплив, що здійснює цей сектор на макроекономічні показники.

     На  головний макроекономічний показник країни – ВНП, впливає не кількість малих  підприємств, і навіть не стільки  їхня галузева належність, скільки  їхня ефективність діяльності – показники  прибутковості та обсягу виробленої продукції. Саме ефективність діяльності малих підприємств повинна стати передумовою та метою для розробки диференційованих програм з їх підтримки.

     Ефективність  діяльності підприємств малого підприємства залежать від багатьох факторів: форма  власності, галузь, місцезнаходження. Кожен з цих факторів по-своєму впливає на ефективність малого підприємства, тому досліджувати та визначати ефективність малого підприємства більш доречно в аспекті кожного фактору (ознаки), формуючи тим самим відповідні диференційні програми підтримки:

     Для того, щоб виявити вплив галузі на ефективність діяльності малих підприємств  на рівні окремої області запропоновано  наступну модель залежності (табл.3.1). 

     Таблиця 3.1.

     Моделі  залежності показників діяльності малих  підприємств

     Таким чином, вид економічної діяльності, як фактор впливу на ефективність діяльності малих підприємств, повинен стати однією з ознак, що продиференціює програми їхньої підтримки. Для обґрунтованої розробки подібних програм, ця ознака повинна бути додатково ретельно досліджена. Кожна галузь індивідуально повинна бути проаналізована в динаміці, причому як на рівні окремої області (для встановлення можливого впливу місцезнаходження на галузеві особливості), так і на рівні країни для встановлення загальних характеристик тієї чи іншої галузі. За такої об’єктивної оцінки обґрунтовано можливо виявити серед малих підприємств найбільш перспективні, прибуткові, ефективно діючі та проблемні, збиткові малі підприємства, але які мають стратегічне державне значення (сільське господарство, чи інша пріоритетна галузь). Розроблені таким чином галузеві диференційовані програми підтримки малого бізнесу будуть застосовувати різні інструменти, методи та спрямовуватися на різні групи та типи МП, тим самим більше та ефективніше сприяючи розвитку одних та подоланню кризи інших підприємств малого бізнесу.

     Світовий  досвід свідчить про те, що ефективність функціонування економіки будь-якої країни здебільшого залежить від оптимального поєднання в ній малого, середнього та великого бізнесу. Останнім часом у світі спостерігається тенденція лідерства в структурах економічних систем різних країн малих та середніх підприємств, розвиток яких в сучасних умовах є одним із важливих факторів вирішення соціально-економічних проблем у державах взагалі та в окремих їх регіонах зокрема.

     У зарубіжних країнах малими підприємствами вважаються ті, які протягом двох років не перевищували встановлених меж двох із таких показників: загальна сума активів, обсяг продажу (виручки) та середня кількість працівників (табл. 3.2.).

     Таблиця 3.2.

     Критерії  належності господарюючих суб’єктів  до підприємств малого бізнесу в деяких зарубіжних країнах

     Як  свідчить практика таких країн, саме малі та середні підприємства є найдинамічнішими підприємствами, на розвиток яких впливає якість бізнес-середовища в країні. Взаємозв’язок держави і малого бізнесу здійснюється на взаємовигідній основі та має довгостроковий характер.

     При цьому роль держави полягає у забезпеченні високого рівня конкурентоспроможності національної економіки, проведенні прозорої, стабільної, ефективної податкової та регуляторної політики, створенні рівних сприятливих умов для розвитку різних форм бізнесу, включаючи малий, а також всебічній підтримці підприємництва та приватної ініціативи.

     Малий бізнес у розвинутих країнах виконує  такі важливі для економіки функції, як залучення до економічного обороту  матеріальних, фінансових, природних, інформаційних і людських ресурсів, що випадають з поля зору великих компаній. Завдяки таким підприємствам великі компанії звільняються від нерентабельної діяльності, на ринку продукції забезпечується врегулювання попиту і пропозиції, рівня цін на виготовлену продукцію, створюються додаткові робочі місця та долається проблема прихованого безробіття, а завдяки послабленню майнової диференціації та підвищенню життєвого рівня населення пом’якшується соціальна напруга в суспільстві. Не виникає сумнівів, що до таких самих тенденцій доцільно наближатися й українській економіці, спрямовуючи при цьому матеріальні, фінансові й організаційні зусилля держави на прискорення розвитку малого підприємництва, яке є базою та елементом конкурентного ринкового механізму.

     Зарубіжний  і вітчизняний досвід розвитку малого бізнесу вказує на наступні його переваги: більш швидка адаптація до місцевих умов господарювання; велика незалежність дій суб'єктів малого бізнесу; гнучкість в прийнятті і виконанні рішень, що приймаються; відносно невисокі витрати, особливо витрати на управління; велика можливість для індивідуума реалізувати свої ідеї, виявити свої здібності; більш низька потреба в капіталі та інше.

     Формування  відповідної законодавчої бази розвитку малого підприємництва передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій для забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових законодавчо-нормативних актів, спрямованих на стимулювання малого бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що гальмують розвиток приватної ініціативи.

     Сьогодні  найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих підходів до власності та форм її захисту; створення  сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів  для суб’єктів малого підприємництва; упорядкування механізму державного регулювання та контролю підприємницької діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

      Малі  підприємства - досить поширена й ефективна  форма господарювання. Вони мають  багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

      Формування  фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних і прирівняних  до них засобів, мобілізації ресурсів на фінансовому ринку і надходжень грошових коштів від фінансово-банківської системи в порядку перерозподілу.

      Напрями використання фінансових ресурсів підприємства можуть бути пов'язані як з основними  видами діяльності підприємства по виробництву  продукції (робіт і послуг), так і з чисто фінансовими вкладеннями. Для отримання додаткових прибутків підприємство має право набувати коштовних паперів інших підприємств і держави, вкладати кошти в статутний капітал знов утворюваних підприємств. Тимчасово вільні засоби підприємства можуть бути поміщені в банк на депозитні рахунки.

      Прибуток  є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної  бази, забезпечення всіх форм інвестування. Вся діяльність підприємства прямує на те, аби обеспечить зростання прибутку або принаймні стабілізацію її на определенном рівні.

      Визначення  необхідного об'єму і джерел формування фінансових ресурсів підприємства здійснюється за допомогою різних методик і  розрахунків. За результатами розрахунків визначається загальна потреба в необоротних і оборотних активах.

      Вартість  капіталу є середньою ціною, яку  підприємство платить за його залучення  з різних джерел. Оскільки підприємства частіше використовують змішану  форму фінансування, то оцінка виробляється залежно від використання капіталу.

      Оскільки  різні види банківського кредиту  повною мірою можуть задовольнити весь спектр потреб підприємства в позикових  засобах (у цьому виявляється  універсальність банківського кредиту), цілі його використання витікають із загальних цілей залучення позикового капіталу.

      Політика  залучення банківського кредиту, що розробляється підприємством, повинна  кореспондувати по основних своїм параметрам з відповідними параметрами кредитної  політики банків. У складі параметрів кредитної політики банків одне з основних місць належить оцінці рівня кредитоспроможності позичальників, що визначає диференціацію умов кредитування клієнтів.

      У курсовій роботі розглянуто визначення необхідного об'єму і джерел формування фінансових ресурсів для виробництва меблів підприємства «Амелія».  На підставі приведених розрахунків можна зробити висновок, що даний проект є досить ефективним і може бути здійснений в реальних економічних умовах.

     Основними напрямками дальнійшого розвитку малого підприємництва в Україні у найближчій перспективі є: формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу; вдосконалення фінансово-кредитної підтримки; забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств; інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів малого та середнього підприємництва. 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Положення про порядок здійснення аналізу  фінансового стану підприємств, від 26 січня 2005 року №49/121.
2. Бланк  І.А. Стратегія і тактика  управління фінансами.-К:  СП "Адеф-України",2005. – 534 с.
3. Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент. К.: ІТЕМ ЛТД, 2004. – 448 с.
4. Брігхем Ю., Гапенськи Л. Фінансовий менеджмент. – М.: Економічна школа, 2007, Т.2.- 669 с.
5. Василік С. Оцінка ефективності діяльності підприємств./ Бізнес – информ. – Листопад 2006. – № 21. – 69 с.
6. Едронова В.Н., Мізіковський Е.А., Облік і аналіз фінансових активів. – М.: Фінанси і статистика, 2004. – 267 с.
7. Зайченко Ю. П. Моделі і методи ухвалення рішень, К.: Лібра, 2004. – 512 с.
8. Кисельов А. П. Теорія і практика сучасного бізнесу (або як створити фірму і працювати на себе).-К.: Видавництво ЛІБРА, 2004.
9. Клочко Ю., Черник Т. Проблеми малого бізнесу в Україні. //Экономика України.- № 1. - 2007 - С. 57-64.
10. Кононенко О. Аналіз фінансовій звітності. Х.: Фактор,2005, - 144 с.
11. Котляров С.А. Управління витратами. С-П.2004. – 200 с.
12. Ландік В. Внутренніє джерела фінансування діяльності підприємства. //Украина і економіка. - №12. – 2007.
13. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання, К.: КНЕУ, 2005. -  389 с.
14. Лукинов І. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України. //Украина і економіка. - № 6. – 2008. – с.4-6.
15. Оцінка вартості підприємства (бізнесу). Навчальний посібник /Под ред. Абдулова Н. А., Колайко Н. А.-М.: «ЕКМОС», 2006.- 356 с.
16. Савіцкая Г. В. Аналіз господарській діяльності підприємства: 3-і изд.- Мн.: РМА «Екоперспектіва»; «Нове знання», 2004. – 498 с.
17. Федоренко В.Г. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. 2-е видавництво  К.: МАУП, 2005. – 280 с.
18. Фінансовий аналіз діяльності фірм, М., "Ист-сервис", 2004. – 485 с.
19. Фінанси підпріемств: Підручник /за ред. проф. А. М. Поддерьогіна.-К.: КНЕУ, 2004.- 368 с.
20. Фрідман П. Контроль витрат і фінансових результатів при аналізі продукції. – М: Аудит, 2006. – 286 с.
21. Цилюрін Д. Оцінка фінансового стану позичальника – суб'єкта малого бізнесу. //Вісник національного банку Україні.-№ 10. - 2006. - С.          36-39.
22. Економіка підприємства. Під ред. С.Ф. Покропівного. К.: КНЕУ, 2005. – 608 с.
23. Економіка підприємства. Під ред. В.Я. Горфінкеля, М.:  ЮНІТІ, 2004. – 367 с.