Управление малыми предприятиями

     Таким чином, на розвиток малого бізнесу найбільший вплив надають наступні чинники: розширення сфери послуг, що базується на малих підприємствах; зменшення вартості і спрощення використання інформаційних систем; сприяння малими фірмами розв'язанню питання про безробіття; скорочення робочої зміни; велика конкурентоздатність за рахунок менших витрат, пов'язаних зі зниженням накладних витрат і меншими коливаннями заробітної плати. 

1.2.  Регулювання  питань  створення, ліквідації і оподаткування малих  підприємств 

      В залежності від обсягів господарського обороту підприємства і чисельності  його працівників (незалежно від  форм власності} підприємство може бути віднесено до категорії малих підприємств [20, с. 138].

      До  малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

      • у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

      • в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

      • у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

      • у галузях невиробничої сфери - з  чисельністю працюючих до 25 чоловік;

      • у роздрібній торгівлі - з чисельністю  працюючих до 15 чоловік.

      Особливості створення і діяльності малих  підприємств встановлюються законодавством України.

      Держава стимулює розвиток малих підприємств  України: надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює  фонди сприяння розвитку малих підприємств  та інше.

      Підприємство  створюється за рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або згідно з рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених законами України.

      Підприємство  може бути створено в результаті виділення  із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

      Створення підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами [19, с. 126].

      Як  правове поняття створення включає  визначення засновників, їх засновницької  компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства. Засновником може бути особа, що має право створити у встановленому законом порядку підприємство (організацію) як юридичну особу.  Таким правом наділені безпосередньо власники засобів виробництва та іншого майна та уповноважені власником органи, тобто фізичні та юридичні особи, що мають засновницьку правоздатність і дієздатність.

      Засновники  реалізують свої засновницькі права  шляхом обрання організаційної форми  підприємства; визначення цілей і  предмета його діяльності; прийняття  рішення про його створення; затвердження в установленому порядку статуту; передачі безоплатно на баланс підприємства основних фондів та обігових коштів; формування органів управління тощо.

      Підприємство  набуває прав юридичної особи  від дня його державної реєстрації. 

      Джерелом  формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (доход), амортизаційні  відрахування, кошти, одержані від продажу  цінних паперів, пайові внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження.

      Підприємство має право відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

      Підприємство  має право створювати філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних і  розрахункових рахунків і затверджує положення про них. Відкриття  структурних підрозділів не потребує їхньої державної реєстрації. Підприємство лише повідомляє про це реєстраційний орган шляхом внесення додаткової інформації до своєї реєстраційної картки.

      В зв'язку з тим, що в економіці України  створюються і діють підприємства різних організаційно-правових форм, господарське законодавство визначає загальні і спеціальні умови їх створення.

     Одним з напрямів державної підтримки  малого підприємництва є запровадження  спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, сутність якої полягає  у:

•   заміни низки існуючих податків та зборів (обов’язкових платежів) єдиним податком, який фактично є податком з реалізації;

•   відсутності податкового обліку;

•   спрощенні бухгалтерського обліку та звітності.

     Єдиний  податок є найбільш прозорим з  існуючих. Він має чітко визначений об’єкт оподаткування − виручка від реалізації товарів, робіт, послуг. Витрати платника податку, пов’язані із здійсненням його господарської діяльності, не враховуються при обчисленні суми єдиного податку, відповідно, сума податкових зобов’язань не залежить від суми отриманого ним прибутку. У зв’язку з цим перед платником єдиного податку не постає проблема оптимізації витрат виробництва та обігу з метою зменшення суми оподатковуваного прибутку, а також величини податку до бюджету.

     Рис. 1.1. Алгоритм визначення критеріїв застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами малого підприємництва 

     Введення  спрощеної системи оподаткування  змінює мотивацію підприємства щодо обчислення об’єкта оподаткування  та його складових. Завдання збільшення валових витрат, і відповідно собівартості продукції, яке постає перед абсолютною більшістю підприємств, що працюють за загальною системою оподаткування і сплачують податок на прибуток та ПДВ, змінюється на завдання зменшення витрат і собівартості продукції, внаслідок чого зростає прибуток підприємства (різниця між виторгом та витратами). Переважна частка вивільненого від оподаткування прибутку може бути спрямована на розвиток підприємства, реконструкцію, модернізацію виробництва, що є основою для розвитку підприємництва, окремих галузей економіки, та формування ринку внутрішніх інвестицій в економіку України. В такій ситуації інтереси підприємницьких структур збігаються з інтересами держави. Саме ці чинники зробили спрощену систему оподаткування, обліку та звітності найбільш привабливою для суб’єктів малого підприємництва [4, с. 157].

     Таким чином, щоб мати право переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб′єкт підприємницької діяльності повинен відповідати й критеріям суб′єкта малого підприємництва і критеріям платника єдиного податку. 

1.3.  Методика оцінки фінансової діяльності  малих підприємств 

     Функціонуючи  в ринковій економіці як суб’єкт  підприємницької діяльності, кожне  підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов’язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов’язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

       Таблиця 1.1.

     Інформаційна  база аналізу фінансового стану малого підприємства

     Показники, для визначення яких достатньо даних Балансу (ф. 1-м) − показники ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та структури капіталу, обчислюють так само, як і для підприємств, що складають балансові звіти згідно з П(С)БО 2, оскільки нумерація рядків збережена для тих статей, що залишилися в ф. №1-м.

     Для аналізу показників, обчислення яких здійснюється за допомогою ф. №2-м, треба  враховувати, що показники „чистий  дохід” відображено в рядку 030 ф. №2-м, "чистий прибуток" − у  рядку 190 ф. №2-м, для обчислення деяких показників слід використовувати дані аналітичного обліку.

     Для оцінки показників майнового стану  обов’язково необхідно залучати дані аналітичного бухгалтерського  обліку.

     Для оцінки майнового стану підприємства використовують наступні показники (табл.1.2).

     Таблиця 1.2.

     Показники оцінки майнового стану