Управление малыми предприятиями

ЗМІСТ  

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ  ДІЯЛЬНОСТІ  МАЛИХ  ПІДПРИЄМСТВ  ЇХ СУТНІСТЬ І РОЛЬ  В ЕКОНОМІЦІ......................................................................5 

1. Особливості  діяльності  малих підприємств.............................................5
2. Регулювання  питань  створення, ліквідації і оподаткування малих підприємств....................................................................................................9
3. Методика оцінки фінансової діяльності  малих підприємств.................13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ПРИКЛАДІ  МП «АМЕЛІЯ».........................................................................20

2.1.  Організаційно-економічна характеристика підприємства «Амелія».....20

2.2.  Визначення необхідного обсягу і джерел формування фінансових ресурсів  підприємства «Амелія»................................................................24

2.3.  Залучення банківського кредиту як джерело формування фінансових ресурсів  підприємства «Амелія»...............................................................30

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ  ТАІ ПЕРЕСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ  МАЛОГО  ПІДПРИЄМНИЦТВА  УКРАЇНИ........................................................................34

ВИСНОВОК...........................................................................................................40

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................................42

ДОДАТКИ..............................................................................................................44  

ВСТУП

     Формування  ринкової системи господарювання в  Україні пов’язане зі зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки в соціально спрямовану ринкову неможлива без діяльності малих підприємств, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро- так і на макроекономічному рівні. Одним з перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого бізнесу.

     Оскільки  спрощена система оподаткування  є основним чинником, який стимулює розвиток малого підприємництва в Україні, її необхідно розвивати і вдосконалювати.

     Проблема  оптимізації системи малого підприємництва як на рівні держави, так і на рівні  окремого підприємства актуальні впродовж всього періоду формування і розвитку економічної науки. Оскільки сфера малого підприємництва у нашій країні доволі нова, то варто активно запозичати досвід інших країн, система оподаткування яких повною мірою сприяє розвитку малого бізнесу.

     Ефективність  діяльності підприємств малого бізнесу залежать від багатьох факторів: форма власності, галузь, місцезнаходження. Кожен з цих факторів по-своєму впливає на ефективність малих підприємств, тому досліджувати та визначати ефективність малого бізнесу більш доречно в аспекті кожного фактору, формуючи тим самим відповідні програми їх підтримки.

     Для досягнення успіху в підприємницькій  діяльності, забезпечення стабільності ринку в умовах конкуренції необхідна  аналітична робота в усіх сферах діяльності підприємства з метою оцінки слабких місць і недоліків, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків економічних показників, визначення дольової участі партнерів у отриманих результатах.

     Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

     Обрана  тема є актуальною, тому що саме від  фінансового стану підприємства залежить здатність підприємства здійснювати свою господарську діяльність. Він визначає конкурентоздатність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, дозволяє оцінити, якою мірою гарантовано економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансових та інших відносинах.

     Сьогодні  життєво важливим є вирішення  проблем розвитку малого бізнесу  в Україні, налагодження його ефективної та тісної співпраці з великими підприємствами. Розбудова економіки України  та її інтеграція до європейської економіки  обов’язково повинні відбуватись з використанням малого підприємництва як потужного важеля цієї розбудови.

      Метою даної роботи є розгляд діяльності  малих підприємств.

  Завданнями курсової роботи є:

• вивчення теоретичних аспектів діяльності  малих підприємств;
• розгляд регулювання  питань  створення, ліквідації і оподаткування малих підприємств;
• визначення необхідного обсягу і джерел формування фінансових ресурсів  підприємства;
• розгляд проблем  таі переспектив  розвитку  малого  підприємництва  України.

      Об'єктом  дослідження є підприємство МП «Амелія».

      Предметом дослідження є діяльність  малих підприємств.

     В ході виконання роботи були використані  наукові роботи провідних  вітчизняних  і зарубіжних  економістів, нормативно-законодавчі  акти, статут і фінансова звітність  підприємства. 

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ  ДІЯЛЬНОСТІ  МАЛИХ  ПІДПРИЄМСТВ  ЇХ СУТНІСТЬ І РОЛЬ  В ЕКОНОМІЦІ 

1.1.  Особливості  діяльності  малих підприємств 

     Мале  підприємництво представляє самий  численний рівень дрібних власників, які внаслідок своєї масовості  в значній мірі визначають соціально - економічний і частково політичний рівень розвитку країни. По своєму рівню життя і соціальному положенню вони належать до більшості населення і являють собою і безпосередніх виробників, і споживачів широкого спектра товарів і послуг одночасно.

     Мале  підприємство є "клітинкою" малого підприємництва. Звідси слідує, що останнє  є особливий сектор економіки, що утворюється сукупністю малих підприємств  і тому є специфічною суспільною формою дрібного виробництва в умовах ринку [19, с. 121].

     Як показує світова практика, основним критеріальним показником, на основі якого підприємства різних організаційно правових форм відносяться до суб'єктів малого підприємництва, є насамперед середня чисельність працівників, зайнятих за звітний період на підприємстві. Більшість вчених під малим бізнесом розуміють діяльність, яка здійснються невеликою групою осіб, або підприємство, кероване одним власником. Як правило, найбільш загальними критеріями, на основі яких підприємства відносяться до малого бізнесу, є: чисельність персоналу, розмір статутного капіталу, величина активів, об'єм обороту (прибутку).

     Згідно  з Указом Президента України "Про  державну підтримку малого підприємництва" суб'єктами малого підприємництва є  зареєстровані у встановленому  порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня облікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

     Основними економічними рисами малого підприємництва є:

• відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик);
• спеціалізація на якому-небудь виді діяльності;
• реалізація вироблених товарів (послуг) через купівлю - продаж на ринку;

     Можна сформулювати декілька груп стійких  меж малого підприємництва, зумовлених:

1. Характером виробничого процесу:

• обмеженість масштабів засобів виробництва, що застосовуються і технологічних процесів;

• невелика номенклатура виробів, що випускаються, тобто вузька спеціалізація;
• спрощеність системи збуту.

2. Специфікою системи управління і керівництва:

• єдність права власності і безпосереднього управління підприємством;
• особливе значення ролі керівника в житті підприємства, його безпосередня включеність практично у всі функціональні області;
• компактність управлінської команди і багатофункціональності менеджерів;
• відсутність громіздких управлінських структур, простота інформаційних зв'язків, неформальний характер планування і контролю;
• швидкість прийняття рішень.

     3.    Станом окремих компонентів (кадри, фінанси і т.д.):

• особливий, персоніфікований характер відносин між працівником і власником;
• гнучкість, сприйнятливість до нововведень;
• невеликий масштаб фінансових ресурсів, що використовуються;
• низька капіталізація, що означає, що власники пускають на розширення основного капіталу лише малу частку прибутків;
• висока оборотність капіталу;
• істотний вплив на кадрову політику, прийняття стратегічних рішень, вибір правових форм і на інші параметри господарської діяльності сімейних і родинних зв'язків, що зумовлено правом успадкування.

     4.   Особливостями зовнішніх впливів:

• локальність ресурсних і збутових ринків;
• не формальність взаємовідносин з вузьким колом постачальників і споживачів;
• положення в системі коопераційних зв'язків з великими і середніми підприємствами;
• надчутливість до коливань економічної кон'юнктури, політичної обстановки, змінам законодавства;
• обмеженість джерел фінансування і недостача капіталів (якщо крупні підприємства отримують необхідні ресурси головним чином через фондові біржі, то малі підприємства покладаються на обмежені кредити банків, власні заощадження);
• велика міра залежності від системи підтримки малого підприємництва.

     Мале  підприємництво - цілком самостійна і  найбільш типова форма організації  економічного життя суспільства  зі своїми відмінними особливостями, перевагами і недоліками, закономірностями розвитку.

     Функціонування  на локальному ринку, швидке реагування на зміну кон'юнктури цього ринку, безпосередній зв'язок з споживачем, вузька спеціалізація на певному сегменті ринку товарів і послуг, можливість почати власну справу з відносно малим стартовим капіталом − всі ці межі малого підприємства є його перевагами, що підвищує стійкість на внутрішньому ринку, але при певних умовах стають недоліками, стримуючими його розвиток. З одного боку, швидке реагування малого підприємства на зміни умов функціонування робить його більш мобільним і що пристосовується, а з іншою − залежним від кон'юнктури ринку, динаміки зовнішніх соціально-економічних і політичних умов. Відносно невеликий капітал звужує рамки виробництва, обмежує можливість залучення додаткових ресурсів (науково-технічних, фінансових, виробничих, трудових і т.д.). Обмежені масштаби виробництва і невелика кількість зайнятих обумовлюють простоту і ефективність управління підприємством. Однак характерне для малого підприємства поєднання функцій власника і менеджера в особі господаря підприємства, встановлення особистих зв'язків з працівниками підприємства, неформальний стиль управління, знижуючи управлінські витрати, можуть привести - і часто приводять - до самоексплуатації і понаднормовим роботам. Нестійкість малого підприємства внаслідок обмеженості ресурсів набагато вище, ніж у великих і середніх підприємницьких структур [3, с. 145].

     За  підсумками 2010 року в Україні функціонувало 307,4 тис. малих підприємств , що на 12,3 тис., або на 4,2%, більше, ніж у попередньому році. У середньому у розрахунку на 10 тис. осіб населення припадало 66 малих підприємств. За галузевою структурою понад половину малих підприємств було зосереджено у сфері торгівлі та послуг. Так, 33,5% від їх загальної кількості були торговельними, 21,7% — займалися операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям, 5,0% — працювали у сфері транспорту та зв’язку, по 3,3% припадало на малі підприємства зі здійснення готельної і ресторанної діяльності, з надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури та спорту. Виробничу сферу для своєї діяльності обрали 29,9% МП, серед яких 14,4% — промислові підприємства, 10,2% — будівельні, 5,1% — сільськогосподарські. У 2010 році середньорічна кількість зайнятих працівників на МП зменшилася на 3,9% і становила 1816,6 тис. осіб, у тому числі кількість найманих працівників — відповідно на 4,8% і 1746,0 тис. осіб. На одному малому підприємстві, як і в 2009 році, в середньому працювало шість осіб. Кількість малих підприємств, які реалізовували продукцію та надавали послуги, становила 206,2 тис., або 67,1% від їхньої загальної кількості. Обсяг реалізованої ними продукції (робіт, послуг) становив 90,3 млрд. грн., або 4,8% від загального обсягу реалізації в економіці України. У порівнянні з 2009 роком ці показники зменшилися відповідно на 2,5 млрд. грн. та 0,7 відсоткових пунктів.