Шпаргалка по "Финансовому менеджменту"

б)                       інфляційний ризик – ризик того, що при високій інфляції  доходи інвесторів не можуть перекривати швидке знецінення вкладених інвестиційних коштів.

в)                       процентний ризик – це ризик втрат, що можуть мати інвестори чи емітенти у зв’язку із зниженням процентних ставок на ринку. Зниження ринкової вартості цінних паперів унаслідок зміни ринкової норми дохідності поточних та можливих інвестиційних вкладів;

г)                       відкличний ризик виникає для інвестора тоді, коли емітент відкликає свої відкличні папери раніше, аніж інвестор  отримує від них очікуваний дохід;

д)                       ризик ліквідності – ризик, пов’язаний із можливістю втрат при реалізації цінних паперів у зв’язку зі зниженням їх привабливості й можливості швидкої реалізації.

22. Етапи формування оптимального бюджету капіталовкладень

Оптимальний бюджет капіталовкладень – це такий обсяг інвестицій, при якому ринкова вартість фірми максимізується.

Етапи формування ОБК передбачають:

- побудова графіку інвестиційних можливостей – це впорядкування всіх досяжних для фірми інвестиційних проектів за зниженням їх IRR. На цьому графіку розміщують тільки незалежні проекти. У випадку, якщо окремі проекти є альтернативними будується окремий графік інвестиційних можливостей для кожної сукупності незалежних проектів.

- побудова графіку граничних вартостей капіталу – вартість додатково умовної одиниці фінансових ресурсів. При побудові цього графіка припускається, що фірма дотримується певної цільової структури капіталу:

       визначення точок розриву середньозваженої вартості капіталу (обсяг фінансування, середньозважена вартість капіталу зростає)

       визначення середньозваженої вартості капіталу в інтервалі між точкою розриву

       визначення оптимального бюджету капіталовкладень здійснюється шляхом суміщення графіку граничної вартості і середньозваженої.

На практиці у під-ва при слідкуванні такій схемі виникають труднощі з визначенням точки розриву, тому фірми дуже часто користуються методом мінімізування інвестицій, встановлення цільових обсягів інвестування на поточний період.

При визначенні такого обсягу враховується небезпека втрати контролю, небезпеку втратити фінансову мобільність (здатність фірми у будь-який момент привертати додаткове фінансування), а також небезпека нестачі кваліфікованого персоналу.

24. Методи врахування ризиків інвестиційного проекту

Застосовується два методи врахування ступеню ризику: 1) метод безризикового еквіваленту (СЕ), де очікувані грошові потоки безпосередньо корегуються з урахуванням ступеню ризику; 2) метод скорегованої на ризик ставки дисконту (RADR), де ступінь ризику враховується шляхом зміни ставки дисконту – чим вищий ризик, тим вище і скорегована ставка дисконту.

Для врахування ризику при плануванні капіталовкладень можуть застосовуватись такі методики:

1)       множення грошових потоків за окремі часові періоди на коригуючі множники. Множники можуть приймати значення від 0 до 1. Чим вищий рівень невизначеності щодо надходження грошових коштів у певному періоді, тим меншим приймають значення коригуючого множника.

2)       Коригування ставки дисконтування в бік збільшення на величину премії за ризик, пов′язаний з інвестуванням коштів в конкретний проект, якщо останній має приносити прибуток, і коригування ставки в бік зменшення на величину премії за ризик, якщо проект має виключно витратний характер

3)       Аналіз чутливості NPV або іншого показника ефективності капіталовкладень до змін окремих параметрів проекту: вартості капіталу, обсягів реалізації, операційних витрат тощо. Більш ризиковим вважається проект, показники ефективності якого чутливіші до змін параметрів.

4)       Розгляд різних варіантів перебігу подій із присвоєнням їм відповідних величин ймовірностей; обчислення для кожного варіанта чистої приведеної вартості проекту та розрахунок середнього очікуваного та стандартного відхилення NPV.

25. Показники ефективності інвестиційних проектів та особливості їх застосування

Реалізація інвестиційного проекту - це можливість укласти визначену суму грошей сьогодні для того, щоб одержати доходи в майбутньому. Існує більше п'яти методів оцінки інвестицій, однак найчастіше використовують наступні два методи:

                    модель не дисконтування (метод періоду окупності);

                    моделі дисконтування (методи визначення внутрішньої норми доходу і чистої поточної вартості).

Для використання вищезгаданих моделей оцінки інвестицій застосовують розрахунок середньозваженої вартості капіталу (СВК), що являє собою середньозважену "ціну" після оподатковування, по якій підприємству обходяться власні й позикові джерела фінансування. Розрахунок СВК застосовується в інвестиційному аналізі:

1.                   Для співставлення з внутрішньою нормою прибутковості (IKR) проектів. Якщо IRR > СВК, проект може бути схвалений.

2.                   Для дисконтування грошових потоків при розрахунку чистої теперішньої вартості проектів (NPV). Якщо NPV > 0, проект може бути розглянутий.

Строк окупності зведених витрат - це період часу, протягом якого покриваються початкові інвестиції.

Метод окупності (РР) - це кількість років, необхідних для відшкодування стартових інвестиційних витрат. Він є корисним інструментом при виборі проектів, але в сумнівних випадках його варто використовувати поряд з одним із методів дисконтування.

Чиста нинішня вартість (NPV) - це різниця між поточною вартістю результатів і поточною вартістю витрат за проектом.

Будь-яка програма з NPV > 0 коштує того, щоб її здійснити. Крім того, можна порівняти NPV різних програм, якщо вони розраховані за однією тією ж дисконтною ставкою. Перевага повинна бути віддана програмі з максимальним рівнем NPV