Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Мая 2012 в 18:28, шпаргалка
Работа содержит ответы на вопросы по дисциплине "Финасовый менеджмент"
Бізнес-ризик характеризується невизначеністю, яка властива при плануваннях майбутніх оборотів активів, і він є єдиним найважливішим визначником структури капіталу. Бізнес-ризик-це ризик, який пов'язаний з плануванням майбутніх оборотних активів.
Б-р змінюється від одної індустрії до іншої, а також серед фірм даної індустрії. Надалі б-р може змінюватись з часом.
Б-р частково залежить від обсягу фіксованих витрат фірми. Якщо фіксовані витрати високіЮ, то навіть невеликий спад у збуті може призвести до великого спаду в поточних прибутках та обороті маржі.
Б-р залежить від:
1. мінливість попиту. Чим більш стабільна товарна одиниця фірми, а також якщо й інші показники є постійними, тим нижче бізнес-ризик компанії.
2. мінливість товарної ціни. Фірми, продукція яких реалізується в магазинах з дуже непостійними цінами, підлягають б-р більшою мірою, ніж подібні фірми, ціни реалізації яких відносно стабільні.
3. непостійність оптової ціни.
4. здатність відрегулювати вихідні ціни відповідно зі змінами вхідних цін. Деякі фірми мають незначну трудність у підвищенні їх власних оптових цін, коли оптові витрати ростуть, і чим більша здатність відрегулювати вихідні ціни, тим нижча ступінь б-р.
5. величина, для якої витрати фіксовані:поточний показник співвідношення вкладів капіталу в ЦП з фіксованим доходом і нефіксованим. Якщо високі витрати фірми у % фіксовані, і отже не падають коли попит зменшується, це підвищує б-р компанії.
15. Сутність операційного ризику у контексті CPV
Операційний ризик – економічний термін який описує групу ризиків, що виникають в процесі поточної діяльності (операцій) банку.
ризик персоналу – ризик витрат, пов'язаний із можливими помилками співробітників, шахрайством, недостатньою кваліфікацією персоналу;
ризик процесу – ризик витрат, пов'язаний із помилками в процесах проведення операцій і розрахунків за ними
ризик технологій – ризик витрат, який обумовлений недосконалістю технологій, що використовуються;
ризики середовища – ризики витрат, пов'язані з нефінансовими змінами в середовищі, в якому діє організація – змінами в законодавстві, політ;
ризики фізичного втручання – ризики витрат, пов'язані з безпосереднім фізичним втручанням у діяльність організації – стихійними лихами, пожежами.
Операційний ліверидж (ОЛ) виміряється еластичністю операційного прибутку до обсягу реалізації та пов’язаний з непропорційними обсягу реалізації змінами в операційному прибутку після проходження точки беззбитковості. Точка беззбитковості визначає обсяг реалізації за якого операційний прибуток дорівнює нулю.
.
Основні фактори, що впливають на ОЛ
1. Змінність попиту 2. Змінність ціни реалізації 3. Змінність витрат на виробництво
4. Можливість узгоджувати зміни ціни реалізації і ціни на матеріали5. Наукоємність
6. Диверсифікація виробництва7. Питома вага фіксованих витрат
Точка беззбитковості =
Критерії беззбитковості
Балансова точка беззбитковості
При балансовій беззбитковості чистий прибуток дорівнює 0. Q = (FC + D)/(P – v) OCF при нульовому чистому прибутку дорівнює амортизації. Для балансово беззбиткового проекту термін окупності рівний терміну реалізації проекту, NPV < 0, IRR = 0.
Точка беззбиткового рівня грошових потоків (коли OCF = 0) Q = (FC – (FC + D)*T)/((P – v)*(1 – T))
Q = FC/(P – v) (якщо Т=0)
Проект з нульовим OCF ніколи не окупиться, NPV < 0 і дорівнює інвестиційним витратам, IRR = –100%.
16. Ефект фінансового левериджу та його вплив на вартість фірми
Ефект фінансового важеля (ЕФВ) показує, на скільки процентів збільшується рентабельність власного капіталу (ROE) за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Позитивний ефект фінансового важеля виникає, коли економічна рентабельність капіталу вища, ніж позиковий відсоток.
Крім того, слід враховувати фінансові витрати по обслуговуванню боргу. Якщо при обчисленні оподатковуваного прибутку врахувати цю суму, то за рахунок економії на податках ставка відсотку за кредит стає меншою, ніж контрактна, зменшуючись на коефіцієнт (1 – Ставка податку на прибуток).
З урахуванням економії на податках ефект фінансового важеля розраховується так:
ЕФВ = (ROA – %)(1 – Ставка податку на прибуток)*(D/E)
де ROA — це рентабельність активів після залучення позикових коштів (що обчислюється як відношення валового прибутку EBIT до середньої суми активів за період), % — ставка відсотку за кредит, D — середня сума залученого капіталу, E — середня сума власного капіталу.
Таким чином, ефект фінансового важеля у випадку врахування фінансових витрат на обслуговування боргу визначається такими факторами:
1. (ROA – %)(1 – Ставка податку на прибуток) — різниця між загальною рентабельністю всього капіталу після сплати податку та процентною ставкою за кредит
2. D/E — плечо фінансового важеля, співвідношення залученого капіталу до власного.
Фінансовий леверидж збільшує прибуток акціонерів, виражений у величинах ROE та EPS.
ЕФВ залежить від обсягу EBIT. Існує деяка беззбиткова точка EBIT, вище якої починається зростання EPS за рахунок фінансового левереджу. Ця точка беззбитковості розраховується з рівності EPS за старою та новою структурою капіталу.
Внаслідок зміни структури капіталу акціонери мають більший ризик, оскільки ROE та EPS стають більш чутливими до змін прибутку EBIT. Проте структура капіталу як така значення не має, що можна пояснити існуванням саморобного левереджу — можливості використання особистих позик для зміни застосування компанією фінансового левереджу стосовно окремого індивіда.
Ефект леверіджу − це взаємозв'язок між прибутком та структурою витрат і фінансування фірми, що створює потенційну можливість впливати на зміну прибутку на рівні управління структурою довгострокового фінансування. Виділяють операційний та фінансовий ліверидж.
Операційний ліверидж виміряється еластичністю операційного прибутку до обсягу реалізації та пов’язаний з непропорційними обсягу реалізації змінами в операційному прибутку після проходження точки беззбитковості. Точка беззбитковості визначає обсяг реалізації за якого операційний прибуток дорівнює нулю.
Точка беззбитковості =
Рівень фінансового леверіджу вимірюється як еластичність чистого прибутку до операційного.
Загальний ліверидж – це поеднання операційного та фінансового лівериджу.
Зростання рівня загального леверіджу супроводжується підвищенням ризику підприємства − недостачею коштів для виплати процентів за довготермінові кредити і позики. За умов високого леверіджу навіть незначна зміна валового прибутку і рентабельності інвестованого капіталу може сприяти значній зміні величини чистого прибутку.
а)операйний ліверидж
б)фінансовий ліверидж
,
де r = ;
i - середньозважена процентна ставка по кредитах;
Т – ставка податку.
в)загальний ліверидж
Отже загальний ліверидж визначає вплив зміни обсягу реалізації на чистий прибуток.
Капітал підприємства — сукупність власних коштів та довгострокових зобов’язань. Фінансовий капітал представляє собою сукупність джерел фінансових ресурсів, що забезпечують політику довгострокового (стратегічного) функціонування підприємства.
Оптимальна структура капіталу — це ідеальне співвідношення боргу та акціонерного капіталу, яка максимізує вартість компанії та мінімізує загальну вартість капіталу.
Теореми Модільяні-Міллера
Суть теорії M&M: вартість компанії залежить від загального руху грошових коштів компанії. Структура капіталу компанії тільки поділяє цей загальний рух на частини, проте не змінює цілого.
І. Випадок без урахування податків
Перша теорема М&М:
1. Структура капіталу компанії не впливає на вартість компанії. На ринкову вартість акції впливає прибуток та ризик в однаковії мірі.
2 .Середньозважена вартість капіталу компанії (WACC) не змінюється від різного співвідношення боргу та акціонерного капіталу, що використовуються як джерела фінансування.
ММ2, податки є. То структура капіталу впливає на ринкову вартість фірми. Так як виникає ефект податкової економії, що при збільшені запозичення, зменшує податки фірми, а отже і збільшує вартість фірми.
Компромісні теорії: Чим більше боргів, тим більша ймовірність не повернути ці борги, виникає ефект апортомістичної поведінки. Коли дуже багато кредитів, збільшується ймовірність зменшення продуктивності праці, отже виникає багато негативних чинників, як внутр так і зовн, які можуть вплинути на діяльність фірми.
Сигнальна теорія: краще за все, коли фірма використовує нерозподілений прибуток, коли він закінчується, то можна використовувати комерційні кредити, а вже в останню чергу-емісія акції. Проте перед емісією акції необхідно провести маркетингову діяльність. Представники даної теорії вважають, що емісія акції може погіршити репутацію фірми, а кредити навпаки свідчать про позитивні тенденції в фірмі, адже якщо фірмі надано кредит, то банк перевірив всі показники і довіряє їй, а отже на фірмі все добре.
Оптимальна структура капіталу
Статична теорія структури капіталу: компанія повинна брати позики доти, доки податкові пільги від додаткової суми боргу не стануть рівними витратам, що пов’язані зі зростанням ймовірності фінансового виснаження. Компанія фіксована стосовно своїх активів і операцій і може тільки розглядати можливість зміни співвідношення боргу та акціонерного капіталу.
Структура капіталу, що максимізує вартість компанії, одночасно мінімізує вартість капіталу.
19. Спліт акцій і плани реінвестування дивідендів
Спліт — операція, що збільшує кількість акцій, які перебуває у володінні інвесторів корпорації, що полягає у пропорційній заміні старих акцій на нові, які мають меншу номінальну вартість. Рідше зустрічається такий фінансовий маневр як зворотній спліт. У випадку зворотнього спліта один до трьох кожен інвестор замінює три старих акції на одну нову. Номінал в процесі потроюється. По відношенню до дивідендів в формі акцій і подріблення акцій, може бути досягнений такий порядок речей, коли зворотній спліт нічого важливого не змінить в ситуації компанії.
Більшість корпорацій надають допомогу своїм акціонерам в розробці індивідуальних дивідендних політик, пропонуючи акціонерам плани по автоматичному реінвестуванню дивідендів. Як видно з назви, шляхом прийняття подібних планів акціонери мають можливість автоматичного реінвестування власних дивідендів в формі перетворення в акції. В деяких випадках вони отримують знижку при купівлі акцій, від чого план стає особливо цікавим.
Викуп акцій компанією - розглядається як одна з форм реінвестування дивідендів, у співвідношенні з якої на суму дивідендного фонду компанія скуповує на фондовому ринку частину вільно оборотних акцій. Це дозволяє автоматично збільшувати розмір прибутку на одну акцію, що залишилася, і підвищувати коефіцієнт дивідендних виплат у майбутньому періоді. Така форма використання дивідендів вимагає згоди акціонерів.
20. Модифікована внутрішня ставка доходу (MIRR) як метод оцінки інвестиційного проекту
Модифікована внутрішня норма дохідності — це ставка доходу, за якою кінцева вартість чистих грошових потоків проекту дорівнює поточній вартості інвестиційних витрат.
Проект буде вважатися прийнятним, якщо модифікована внутрішня норма дохідності (MIRR) перевищує необхідну.
Є також інший підхід до визначення MIRR, який полягає в тому, що від'ємні чисті грошові потоки, які мають місце після додатних, не компаундують, а дисконтують та розглядають як витрати (тобто всі від'ємні чисті грошові потоки розглядаються як інвестиції).
Отже, MIRR має лише одну проблему, пов'язану з питанням, куди відносити від'ємні грошові потоки, що з'явилися після деяких додатних потоків. Ці нові від'ємні потоки нестандартних проектів можна відносити на збільшення витрат (тобто характеризувати їх як інвестиційні витрати), або зменшення вигід проекту. Проектні експертизи останніх років, що здійснюються провідними фінансовими організаціями Заходу, використовують MIRR, не регламентуючи способи віднесення нових від'ємних потоків для нестандартних проектів, залишаючи це на розсуд експерта.
MIRR припускає, що грошові потоки від усіх проектів реінвестуються за ставкою, що дорівнює вартості капіталу, тоді як при застосуванні методу IRR ставка реінвестування дорівнює IRR. Оскільки припущення, що реінвестування має здійснюватись під WACC, більш правильне, MIRR є кращим індикатором дійсної прибутковості проекту. MIRR також вирішує проблему мультиплікації IRR.
21. Ризики інвестиційного проекту та їх вплив на ризик фірми
Основні ризики: - одиничні (визначаються для кожного проекту окремо), - корпоративні (визначається для кожного проекту як складової портфелю інвестиційних проектів), - ринкові (вивчаються для диверсифікації капіталу).
Одиничні ризики виникають у зв‘язку зі специфікою фінансування окремих проектів незалежно від інших. Вони залежать від: - внутрішніх особливостей; - організації виробництва; - специфіки галузі; - рівня менеджменту на підприємстві та ін.
Корпоративні ризики пов‘язані з можливістю банкрутства, злиття або реорганізації підприємства. Їх сукупний вплив на інвестиційний портфель = середньоквадратичне відхилення портфелю інвестицій до і після впровадження проектів(3-4%).
Ринковий ризик притаманний всім учасникам ринку і визначається для сукупності ринкових фондових цінностей (в середньому=15%).
Ринкові ризики розділяються на:
а) кредитний (діловий ризик) – пов’язаний з тим, що емітент, який випустив боргові цінні папери, опиниться в скрутному фінансовому становищі. Погіршення фінансового стану емітента ставить під сумнів його спроможність погасити борговий цінний папір у повному обсязі та в установлені строки і сплатити нараховані проценти, а також спроможність повернути власникові пайового цінного паперу частину капіталу та належну цьому інвесторові частку нерозподіленого прибутку або виконати інші зобов’язання за цим папером;