Шпаргалка по " Финансовому менеджменту"

7. Умови виплати процента.

8. Умови погашення (амортизації)  основного боргу.

9. Форми забезпечення  кредиту.

У процесі оцінки умов здійснення банківського кредитування в розрізі  видів кредитів використовується спеціальний  показник – "грант-елемент", що дозволяє порівнювати вартість залучення  фінансового кредиту на умовах окремих  комерційних банків із середніми  умовами на фінансовому ринку, наприклад, на ринку грошей або ринку капіталу залежно від тривалості кредитного періоду.

5. "Вирівнювання" кредитних  умов у процесі укладання кредитного  договору.

Термін "вирівнювання" характеризує процес приведення умов конкретного кредитного договору відповідно до середніх умов покупки-продажу кредитних  інструментів на фінансовому ринку. У якості основного критерію при  проведенні процесу "вирівнювання" кредитних умов використовуються показник "грант-елемент" і ефективна  ставка відсотка на кредитному ринку.

6. Забезпечення умов  ефективного використання банківського  кредиту. Банківський кредит у  сучасних умовах – один із  найбільш дорогих видів позикового  капіталу, і забезпеченню умов  ефективного його використання  на підприємстві повинна приділятися  першочергова увага. Критеріями  ефективності виступають такі  умови:

· рівень кредитної ставки за короткостроковим банківським кредитом повинен бути нижче рівня рентабельності господарських операцій, для здійснення яких він залучається;

· рівень кредитної ставки за довгостроковим банківським кредитом повинен бути нижче коефіцієнта  рентабельності активів, інакше ефект  фінансового левериджу буде мати негативне значення.

7. Організація контролю  за поточним обслуговуванням  банківського кредиту.

Поточне обслуговування банківського кредиту полягає у своєчасній сплаті відсотків за ним відповідно до умов укладених кредитних договорів. Ці платежі включаються підприємством  в платіжний календар і контролюються  в процесі моніторингу його поточної фінансової діяльності.

8. Забезпечення своєчасної  і повної амортизації суми  основного боргу за банківськими  кредитами. 

Способи амортизації суми основного боргу залежать від  передбачених кредитним договором  умов його погашення. За вимогами цього  договору або з ініціативи позичальника на підприємствах може завчасно створюватися спеціальний фонд погашення кредиту, платежі в який здійснюються за розробленим  графіком. На засоби даного фонду, що зберігаються в комерційному банку, нараховується  депозитний відсоток.

 

33. Економічна сутність і класифікація  інвестицій.

 

Термін “інвестиції” походить від латинського “investire” – одягати. Поняття інвестицій на підприємстві передусім пов’язують з кількісною і якісною зміною виробничих потужностей. Без здійснення інвестицій неможливий нормальний процес виробництва.

В загальноекономічному розумінні  інвестиції пов’язують з балансом підприємства. В такому розумінні  інвестиції – це стан активів підприємства і уречевлення капіталу в активах.

Визначення інвестицій у фінансах пов’язують з використанням  капіталу або довгостроковими капітальними вкладеннями з метою одержання  прибутку. Отже, інвестиції мають фінансовий і виробничий аспекти.

Закордонні вчені вважають інвестиції вирішальним базисом  майбутньої доходності підприємства. Втілення інвестиційних проектів потребує відмови від грошових коштів сьогодні на користь отримання прибутку в  майбутньому. Як правило, на отримання  прибутку слід розраховувати не раніше, ніж через рік після початкових витрат (інвестицій). В цей період вони є основною причиною виникнення фінансових проблем (наприклад, з ліквідністю), які підприємство намагається вирішити через додаткове фінансування.

Згідно зі статтею1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” під інвестиціями розуміють “всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні  папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, комерційних  та інших знань, оформлених у вигляді  технічної документації, навичок  та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (“ноу-хау”);

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові  права;

інші цінності.

Інвестиції у відтворення  основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі  капітальних вкладень...”

Існує і дещо звужене  розуміння інвестицій, коли інвестиції розглядаються з позиції потоків  платежів. З такої точки зору під  інвестиціями можна розуміти всі  витрати (або їх грошовий еквівалент), пов’язані з використанням капіталу (імобілізація, уречевлення вільного капіталу). Більш вузьке розуміння інвестицій включає сам об’єкт і строки імобілізації капіталу, які в такому випадку виступають критерієм класифікації інвестицій.

Інвестиції представляють  собою цілеспрямоване використання капіталу, класифікація якого наведена на рис. 8.1.

Класифікація інвестицій

Ознака	Вид класифікації
Розмір	Валові Чисті
Об’єкт вкладання	Реальні Фінансові
Участь в  інвестуванні	Прямі Непрямі
Термін вкладання	Короткотермінові Довготермінові
Форма власності	Приватні, державні, іноземні, спільні
Спосіб утворення	Власні Залучені

 

Розрізняють валові та чисті  інвестиції.

Валові інвестиції (ВІ) –  це сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих на будівництво, придбання засобів праці і  приріст товарно-матеріальних цінностей.

Чисті інвестиції (ЧІ) –  це сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань (А) за деякий період часу.

Динаміка показника чистих інвестицій відображає економічне становище  підприємства. Наприклад, якщо сума ЧІ<0, тобто ВІ<А, то це свідчить про зменшення  випуску продукції на підприємстві, оскільки його виробничий потенціал  скорочується. Якщо сума ЧІ = 0, тобто  ВІ = А, то це означає, що випуск продукції  на підприємстві є сталим. Інакше кажучи, для підприємства характерна стагнація. Якщо сума ЧІ > 0, тобто ВІ > А, то випуск продукції на фірмі зростає, оскільки виробничий потенціал підприємства розширюється.

За об'єктами вкладання  інвестиції поділяються на реальні  та фінансові.

Реальні інвестиції – це вкладання грошових коштів у реальні  активи (матеріальні і нематеріальні). Вкладання засобів у нематеріальні  реальні активи, пов'язані з НТП, називають інноваційними інвестиціями.

Фінансові інвестиції –  це вкладання грошових коштів у різні  фінансові активи, передусім у  цінні папери для придбання прав на участь у діяльності інших фірм, боргових прав тощо.

За характером участі в  інвестуванні існують прямі та непрямі  інвестиції.

Прямі інвестиції – це безпосередня участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладання коштів.

Непрямі інвестиції – це опосередкована участь у виборі об'єкта інвестування і вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників, наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.

Залежно від терміну  вкладення розрізняють коротко  термінові і довготермінові інвестиції.

Короткотермінові інвестиції – це вкладення капіталу на період не більше одного року.

Довготермінові інвестиції – це вкладання капіталу на період понад одного року.

У практиці великих інвестиційних  компаній довготермінові інвестиції деталізують  так: а) до двох років; б) від двох до трьох років; в) від трьох до п'яти  років; г) понад п'яти років.

За формою власності  інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватні інвестиції –  це вкладання коштів, які роблять  громадяни та приватні підприємства.

Державні інвестиції –  це вкладання капіталу, яке провадять  центральні та місцеві органи влади  й управління бюджетних, позабюджетних  фондів і позичених коштів.

Іноземні інвестиції –  це вкладання капіталу іноземних  громадян, юридичних осіб і держав.

Спільні інвестиції – це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав.

Залежно від способу  створення: власні та позичкові (залучені). Власні інвестиції – це частина  прибутку, амортизаційні відрахування, кошти від продажу невикористаного  майна та нерухомості, асигнування  з бюджетів державних та місцевих, спонсорська допомога.

 

34. Інвестиційна політика підприємства: основні етапи формування.

 

Інвестиційна діяльність підприємства підпорядкована довгостроковим цілям його розвитку, тому процес використання капіталу в цьому виді діяльності повинен здійснюватися відповідно до попередньо розробленої фінансовою політикою. Така політика, яка носить назву інвестиційної, повинна бути ув'язана зі стратегічними цілями розвитку підприємства.

Інвестиційна політика підприємства представляє собою  частину стратегії використання капіталу підприємства, що полягає  у виборі і реалізації найбільш ефективних форм реальних і фінансових його інвестицій з метою забезпечення високих  темпів його розвитку і розширення економічного потенціалу господарської  діяльності.

Розробка інвестиційної  політики підприємства, що визначає найбільш ефективні шляхи використання капіталу в процесі його інвестиційної  діяльності, охоплює такі основні  етапи 

1. Формування окремих  напрямків інвестиційної діяльності  підприємства у відповідності  зі стратегією його економічного  і фінансового розвитку. Розробка  цих напрямів покликана вирішувати  такі завдання: визначення співвідношення  основних форм інвестування на  окремих етапах перспективного  періоду; визначення галузевої  спрямованості інвестиційної діяльності (для підприємств, що здійснюють  багатогалузеву господарську діяльність); визначення регіональної спрямованості  інвестиційної діяльності. Формування  окремих напрямків інвестиційної  діяльності підприємства у відповідності  зі стратегією його економічного  та фінансового розвитку дозволяє  визначити пріоритетні завдання  та завдання цієї діяльності  по окремих етапах майбутнього  періоду.

2. Дослідження і врахування  умов зовнішнього інвестиційного  середовища і кон'юнктури інвестиційного  ринку. У процесі такого дослідження  вивчаються правові умови інвестиційної  діяльності в цілому та в  розрізі окремих форм інвестування ("інвестиційний клімат"); аналізуються  поточна кон'юнктура інвестиційного ринку і фактори її визначають; прогнозується найближча кон'юнктура інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів, пов'язаних з діяльністю підприємства.

3. Пошук окремих об'єктів  інвестування і оцінка їх відповідності  напрямкам інвестиційної діяльності  підприємства. У процесі реалізації  цього напрямку інвестиційної  політики вивчається поточну  пропозицію на інвестиційному  ринку; відбираються для вивчення  окремі реальні інвестиційні  проекти і фінансові інструменти,  найбільш повно відповідні напрямками  інвестиційної діяльності підприємства (її галузевої та регіональної  диверсифікації); розглядаються можливості  та умови придбання окремих  активів (техніки, технологій  тощо) для оновлення складу діючих  їх видів; проводиться ретельна  експертиза відібраних об'єктів  інвестування.

4. Забезпечення високої  ефективності інвестицій. Відібрані  на попередньому етапі об'єкти  інвестування аналізуються з  позиції їх економічної ефективності. При цьому для кожного об'єкту  інвестування використовується  конкретна методика оцінки ефективності. За результатами оцінки проводиться  ранжирування окремих інвестиційних  проектів і фінансових інструментів  інвестування за критерієм їх  ефективності (дохідності). За інших  рівних умовах відбираються для  реалізації ті об'єкти інвестування, які забезпечують найбільшу прибутковість.