Шпаргалка по " Финансовому менеджменту"

7. За організаційно-правовими  формами діяльності виділяють  такі види капіталу: акціонерний  капітал (капітал підприємств,  створених у формі акціонерних  товариств); пайовий капітал (капітал  партнерських підприємств — товариств  з обмеженою відповідальністю, командитних товариств тощо) та індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств — сімейних тощо).

8. За характером використання  в господарському процесі у  практиці фінансового менеджменту  виділяють робочий і неробочий  види капіталу.

Робочий капітал характеризує ту його частину, яка приймає безпосередню участь у формуванні доходів і  забезпеченні операційної, інвестиційної  та фінансової діяльності підприємства.

Неробочий (або "мертвий") капітал характеризує ту його частину, яка інвестована в активи, що не приймають безпосередньої участі в  здійсненні різноманітних видів  господарської діяльності підприємства і формуванні його доходів. Прикладом  цього виду капіталу є кошти підприємства, інвестовані в приміщення та обладнання, що не використовуються; у виробничі  запаси для продукції, знятої з виробництва; в готову продукцію, на яку повністю відсутній попит покупців у зв'язку з втратою нею споживчих якостей  тощо.

9. За характером використання  власниками виділяють споживчий  і накопичуючий (реінвестуючий) види капіталу.

Споживчий капітал після  його розподілу на цілі споживання втрачає функції капіталу. Він  являє собою дезінвестиції підприємства, що здійснюються з метою споживання (вилучення частини капіталу із необоротних і оборотних активів з метою виплат дивідендів, відсотків, задоволення соціальних потреб персоналу тощо).

Накопичений капітал характеризує різні форми його приросту в процесі  капіталізації прибутку, дивідендних  виплат тощо.

10. За джерелами залучення  розрізняють національний (вітчизняний)  та іноземний капітали, інвестовані  в підприємство. Такий розподіл  капіталу підприємств використовується  у процесі їх відповідної класифікації.

 

22. Принципи формування капіталу  підприємства.

 

Рівень ефективності господарської  діяльності підприємства визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу.

Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення  потреб у придбанні необхідних активів  та оптимізація його структури з  позицій забезпечення умов ефективного  його використання.

З урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства базується на основі таких принципів 

1. Урахування перспектив  розвитку господарської діяльності  підприємства, процес формування  обсягу і структури капіталу  підпорядкований завданням забезпечення  його господарської діяльності  не тільки на початковій стадії  функціонування підприємства, але  і на перспективу. Значення  перспективності формування капіталу  підприємства досягається шляхом  включення всіх рахунків, пов'язаних  з його формуванням, у бізнес-план  проекту створення нового підприємства.

2. Забезпечення відповідності  обсягу залученого капіталу до  обсягу формуючих активів підприємства. Загальна потреба в капіталі  підприємства базується на його  потребі в оборотних і необоротних  активах. Ця загальна потреба  в капіталі, який необхідний для  створення нового підприємства, включає дві групи витрат:

1) передстартові витрати;

2) стартовий капітал.

Передстартові витрати  для створення нового підприємства являють собою відносно невеликі суми фінансових коштів, необхідні  для розробки бізнес-плану і фінансування пов'язаних з цим досліджень. Ці витрати  носять разовий характер.

Стартовий капітал призначений  для безпосереднього формування активів нового підприємства з метою  початку його господарської діяльності (подальше нарощування капіталу розглядається  як форма розширення діяльності підприємства і пов'язане з формуванням додаткових фінансових ресурсів).

3. Забезпечення оптимальності  структури капіталу з позицій  ефективного його функціонування. Умови формування високих кінцевих  результатів діяльності підприємства  значною мірою залежать від  структури капіталу, що використовується.

Структура капіталу являє  собою співвідношення власних і  позичених фінансових коштів, які  використовуються підприємством у  процесі своєї господарської  діяльності.

Структура капіталу, яка  використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної  його діяльності, справляє активний вплив  на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто  на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості  і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків), формує співвідношення доходності і ризику у процесі розвитку підприємства.

Власний капітал характеризується такими основними позитивними особливостями:*

Простотою залучення, оскільки рішення, пов'язані із збільшенням  власного капіталу (особливо за рахунок  внутрішніх джерел його формування) приймаються  власниками і менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди  інших господарських суб'єктів.*

Більш високою здатністю  генерування прибутку в усіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібно сплачувати позичковий відсоток.*

Забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в достроковому періоді і, відповідно, зниженням  ризику банкрутства.

Разом із тим, йому властиві і недоліки:*

Обмеженість обсягу залучення  і, в результаті цього, можливостей  суттєвого розширення операційної  та інвестиційної діяльності підприємства у періоди сприятливої кон'юнктури  ринку і на окремих етапах його життєвого циклу.*

Висока вартість порівняно  з альтернативними позичковими  джерелами формування капіталу.*

Невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення  позикових фінансових коштів, оскільки без такого залучення не можливо  забезпечити перевищення коефіцієнта  фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, використовуючи тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але тим самим воно обмежує  темпи свого розвитку (не може забезпечити  формування необхідного додаткового  обсягу активів у періоди сприятливої  кон'юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Позичений капітал характеризується такими позитивними особливостями:*

Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави  або гарантії поручителя.*

Забезпеченням росту фінансового  потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення активів та зростанням темпів росту обсягу його господарської діяльності.*

Більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом  за рахунок забезпечення ефекту "податкового  щита" (вилучення витрат на його обслуговування із оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).*

Здатністю генерувати приріст  фінансової рентабельності (коефіцієнта  рентабельності власного капіталу).

Використання позиченого капіталу має також і недоліки:*

Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові  ризики в господарській діяльності підприємства — ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно  росту питомої ваги використання позиченого капіталу.*

Активи, спрямовані на рахунок  позиченого капіталу, генерують меншу  норму прибутку, яка знижується на суму виплаченого позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківський  кредит; лізингової ставки; купонного  відсотка за облігаціями; вексельного  відсотка за товарний кредит тощо).*

Висока залежність вартості позиченого капіталу від коливань кон'юнктури  фінансового ринку. У деяких випадках при зниженні середньої ставки позичкового  відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш  дешевих альтернативних джерел кредитних  ресурсів.*

Складність процедури  залучення (особливо у великих розмірах), оскільки надання кредитних коштів залежить від рішення інших господарюючих  суб'єктів (кредиторів), вимагання, у  деяких випадках, відповідних сторонніх  гарантій або застави (при цьому  гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб'єктів  надаються" як правило, на платній  основі).

Таким чином, підприємство, яке використовує позичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок  формування додаткового обсягу активів) та можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак великою мірою  генерує фінансовий ризик і загрозу  банкрутства (вони зростають в міру збільшення питомої ваги призначених  коштів у загальній сумі капіталу, що використовується).

4. Забезпечення мінімізації  витрат для формування капіталу  із різноманітних джерел. Така  мінімізація здійснюється у процесі  управління вартістю капіталу.

5. Забезпечення високоефективного  використання капіталу в процесі  господарської діяльності. Реалізація  цього принципу забезпечується  шляхом максимізації показника  рентабельності власного капіталу  при припустимому рівні фінансового  ризику.

 

23. Позитивні і негативні ознаки  власного і залученого капіталу.

 

Власний капітал (За правом власності) – відображає фінансові кошти під-ва, які належать йому на правах власності і використовується для формування певної частини його активів.

Власний капітал (за бухгалт підходом )  - це частина в активах під-ва яка залишається після вирахування його зобов’язань.

Власний капітал (з точки зору джерел фор-ня ) – відображає власні джерела фін-ня під-ва які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на під-ві з чистого прибутку.

Склад власного капіталу підприємства: Початковий капітал (статутний капітал, пайовий капітал), Додатковий капітал (резервний капітал, нерозподілений прибуток, вилучений капітал, неоплачений капітал, інший додат.капітал, додатковий вкладений капітал)

1) статутний капітал – це зафікс.в установчих докум.загальна вартість активів, які є внеском власників до кап.п-ва. 2) пайовий капітал – це сума пайових внесків та інших підприємств, що передбачена установ.док-тами. 3) резервний капітал – це капітал, який ств.для фінансування непередбаченої д-ті п-ва. (утв.з ЧП).

4)нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби. 5)вилучений капітал – це фактична собівартість акцій власної емісії, вилучених товариством у своїх акціонерів. 6)неоплачений капітал — це сума відстрочки платежу, яка надається акціонерам при купівлі акцій АТ. 7)додатково вкладений капітал – різниця акцій номін.вартості і акцій за реальною ціною, т.т які ми продали. 8)інший додат.кап. – це капітал, який формується у випадку переоцінки майна п-ва (н-д у разі інфляції) – це сума дооцінки основних фондів.

Позитивні риси: простота залучення; більш висока здатність генерувати прибуток; забезпечення фінансової стійкості розвитку підприємства; збереження повного управління і контролю з боку первинних засновників.

Негативні риси: обмеження обсягів залучення; більш висока вартість залучення в порівнянні з позиковим капіталом; стримування зростання показника рентабельності власного капіталу.

 

Сутність  та класифікація позикового капіталу підприємства.

Позиковий капітал – це сукупність грошових коштів або інших майнових цінностей, залучених під-вом для фін-ня свого розвитку на умовах строковості, платності повернення та цільового використання.

Склад позикового капіталу: довгостроковий позиковий капітал; довгострокові кредити банків; довгострокові кредити й позики небанківських установ; інші довгострокові зобов’язання; короткостроковий позиковий капітал; короткострокові кредити банків; короткострокові кредити й позики небанківських установ; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання за розрахунками; ін. поточні зобов’язання