Шпаргалка по " Финансовому менеджменту"

Для забезпечення порівняння і коректності розрахунків середньозваженої вартості капіталу сума власного капіталу повинна бути вираженою у теперішній ринковій оцінці.

4. Принцип динамічної  оцінки вартості капіталу. Фактори,  які впливають на показник  середньозваженої вартості капіталу, досить динамічні, тому із зміною  вартості окремих елементів капіталу  повинні вноситись корективи  і в середньозважене його значення. Крім того, принцип динамічності  оцінки передбачає, що вона може  здійснюватися як за вже сформованим,  так і за планованим до формування (залучення) капіталом.

У процесі оцінки вартості сформованого капіталу використовуються фактичні (звітні) показники, пов'язані  з оцінкою окремих його елементів. Оцінка вартості планованого до залучення  капіталу (а відповідно і середньозваженої вартості капіталу в плановому періоді), певною мірою, носить ймовірний характер, пов'язаний з прогнозом змін кон'юнктури  фінансового ринку, динаміки рівня  власної кредитоспроможності, міри ризику та інших факторів.

5. Принцип взаємозв'язку  оцінки теперішньої і майбутньої  середньозваженої вартості капіталу  підприємства. Такий взаємозв'язок  забезпечується використанням показника  граничної вартості капіталу. Він  характеризує рівень вартості  кожної нової його одиниці,  додатково залученої підприємством.

Залучення додаткового  капіталу підприємства як за рахунок  власних, так і за рахунок позичкових джерел має на кожному етапі розвитку підприємства свої економічні границі  і, як правило, пов'язане із зростанням його середньозваженої вартості. Так, залучення власного капіталу за рахунок  прибутку обмежене його розмірами; збільшення обсягу емісії та облігацій вище точки  насичення ринку можливе лише при більш високому розмірі виплачуваних дивідендів або купонного доходу; залучення додаткового банківського кредиту у зв'язку з ростом фінансового  ризику для кредиторів (через зниження рівня фінансової стійкості підприємства) може здійснюватись лише на умовах зростання ставки відсотка за кредит тощо.

Така динаміка показника  граничної вартості капіталу повинна  бути обов'язково врахована у процесі  управління фінансовою діяльністю підприємства.

в. Принцип визначення границі  ефективного використання додатково  залученого капіталу. Оцінка вартості капіталу повинна бути завершена  виробленням критеріального показника ефективності його додаткового залучення. Таким критеріальним показником є гранична ефективність капіталу. Цей показник характеризує співвідношення приросту рівня прибутковості додатково залученого капіталу і приросту середньозваженої вартості капіталу. Розрахунок граничної ефективності капіталу здійснюється за такою формулою:

 

де ГЕК — гранична ефективність капіталу; ∆Рk — приріст рівня рентабельності; ∆СВК — приріст середньозваженої вартості капіталу.

Викладені принципи оцінки дозволяють сформувати систему основних показників, що визначають вартість капіталу і границі ефективного його використання.

Серед розглянутих показників основна роль належить показнику  середньозваженої вартості капіталу. Він складається на підприємстві під впливом багатьох факторів, основними  з яких є:

— середня відсоткова ставка, що склалася на фінансовому ринку;

— доступність різних джерел фінансування (банківських і комерційних  кредитів, власної емісії акцій і  облігацій тощо);

— галузеві особливості  операційної діяльності, що визначають довготривалість операційного циклу і рівень ліквідності використаних активів;

— співвідношення обсягів  операційної та інвестиційної діяльності;

— життєвий цикл підприємства;

— рівень ризику здійснюваної операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Урахування цих факторів здійснюється у процесі цілеспрямованого управління вартістю власного і позиченого капіталів підприємства.

 

26. Фінансові механізми управління  формуванням операційного прибутку.

 

Основною метою управління формуванням операційного прибутку підприємства є виявлення основних факторів, які визначають його кінцевий розмір і виявлення резервів наступного збільшення його суми.

Механізм управління формуванням  операційного прибутку здійснюється з  урахуванням тісного взаємозв'язку цього показника з об'ємом реалізації продукції, доходів і витрат підприємства. Система цього взаємозв'язку, яка  одержала назву "Взаємозв'язок витрат, об'єму реалізації і прибутку" дозволяє виділити роль окремих факторів у формуванні операційного прибутку і забезпечити ефективне управління цим процесом на підприємстві.

процесі здійснення операційної  діяльності формуються три види операційного прибутку:

1) маржинальний операційний прибуток.

2) валовий операційний  прибуток

3) чистий операційний  прибуток

У процесі управління формуванням  операційного прибутку на основі системи "Взаємозв'язок витрат, об'єму реалізації і прибутку" підприємство вирішує  ряд завдань:

1. Визначення об'єму реалізації  продукції, який забезпечує беззбиткову  операційну діяльність протягом  короткого періоду.

2. Визначення об'єму реалізації, продукції, який забезпечує беззбиткову  операційну діяльність у довготерміновому  періоді. Операційна діяльність  у довготерміновому періоді, порівняно  з короткотерміновим періодом, змінюється  так:

а) із зростом об'єму реалізації продукції періодично збільшуються постійні операційні витрати. Це пов'язано  зі збільшенням парку використаних машин і обладнання, яке використовується (що призводить до зросту амортизаційних відрахувань), підвищенням чисельності  працівників апарату управління (що призводить до зростання витрат на його утримання тощо);

б) з насиченням ринку  в результаті зростання об'єму  реалізації продукції підприємство повинно знизити рівень цін, що призводить до відповідного зменшення темпів зростання  чистого операційного доходу;

в) за рахунок більш економного використання сировини і матеріалів, зростання продуктивності праці  операційного персоналу, укрупнення партій сировини, яка закупляється, і відвантаженої  продукції поступово знижується рівень змінних операційних витрат на одиницю продукції.

3. Визначення необхідного  об'єму реалізації продукції,  який забезпечує досягнення запланованої (цільової) суми валового операційного  прибутку або визначення планової  суми валового операційного прибутку  при заданому плановому об'ємі  peaлізації продукції.

Таким чином, механізм управління різними видами операційного прибутку підприємства з використанням системи "взаємозв'язок витрат, об'єму реалізації і прибутку" ґрунтується на її залежності, чутливості до таких основних факторів:

а) об'єму реалізації продукції  у вартісному чи натуральному вираженні;

б) суми і рівня чистого  операційного доходу;

в) суми і рівня змінних  операційних витрат;

г) суми постійних операційних  витрат;

ґ) співвідношення постійних  і змінних операційних витрат;

д) суми податкових платежів за рахунок прибутку.

Ці показники можуть розглядатися як основні фактори  формування суми різних видів операційного прибутку, впливаючи на які можна  отримати необхідні результати.

 

27. Фінансовий механізм дії операційного  левериджу (важеля).

 

Дія цього механізму  базується на тому, що наявність  у складі операційних витрат будь-якої суми постійних їх видів призводить до того, що при зміні об'єму реалізації продукції сума операційного прибутку завжди змінюється ще більш високими темпами. Іншими словами, постійні операційні витрати викликають непропорційну  більш високу зміну суми операційного прибутку підприємства при будь-якій зміні об'єму реалізації продукції  незалежно від розміру підприємства, галузевих особливостей його операційної  діяльності та інших факторів

Але ступінь такої чутливості операційного прибутку до зміни об'єму  реалізації продукції неоднозначний  на підприємствах, які мають різне  співвідношення постійних і змінних  операційних витрат. Чим вища питома вага постійних витрат у загальній  сумі операційних витрат підприємства — тим більше змінюється сума операційного прибутку відносно темпів зміни об'єму  реалізації продукції.

Співвідношення постійних  і змінних операційних витрат підприємства, яке дозволяє "включати" механізм операційного леверіджу з різною інтенсивністю впливу на операційний прибуток підприємства, характеризується "коефіцієнтом операційного леверіджу"', який розраховується за формулою:

Чим вище значення коефіцієнта  операційного леверіджу на підприємстві — тим більше воно може прискорити темпи приросту операційного прибутку відносно темпів приросту об'єму реалізації продукції. Іншими словами, при однакових темпах приросту об'єму реалізації продукції підприємство, яке має більший коефіцієнт операційного леверіджу, при інших рівних умовах завжди буде більшою мірою нарощувати суму свого операційного прибутку порівняно з підприємством із меншим значенням цього коефіцієнта.

Конкретне співвідношення приросту суми операційного прибутку і суми об'єму реалізації, яке  досягається при певному коефіцієнті  операційного леверіджу, характеризується показником " ефект операційного леверіджу'1. Принципова формула розрахунку цього показника має вигляд:

Задаючи цей чи інший  темп приросту об'єму реалізації продукції, ми завжди можемо, використовуючи вказану  формулу, визначити, в яких розмірах зростає сума операційного прибутку при існуючому на підприємстві коефіцієнті  операційного леверіджу. Відмінності у досягнутому ефекті на різних підприємствах будуть визначатися при цьому відмінностями у співвідношенні їх постійних і змінних операційних витрат, які відображаються коефіцієнтом операційного леверіджу.

Наведена вище принципова формула розрахунку ефекту операційного леверіджу має ряд модифікацій.

Так, з метою управління маржинальним прибутком підприємства ефект операційного леверіджу може бути виражений такими формулами:

З метою виключення впливу податкових платежів, включених у  ціну продукції і сплачених за рахунок валового доходу, розрахунок ефекту операційного леверіджу може бути приведений за формулою:

Ця формула найбільш підходить до розрахунку операційного леверіджу на підприємствах торгівлі.

З метою окремого вивчення впливу на операційний прибуток приросту об'єму реалізації продукції у  натуральному вираженні і зміни  рівня цін на неї, для визначення ефекту операційного леверіджу використовується така формула:

Ця формула дозволяє комплексно врахувати вплив на зміну  суми операційного прибутку як коефіцієнта  операційного леверіджу, так і зміни цінової політики.

Існують й інші, більш  складні модифікації формули  розрахунку ефекту операційного леверіджу. Але, незважаючи на розбіжності алгоритмів визначення ефекту операційного леверіджу, які містять механізм управління операційним прибутком шляхом впливу на співвідношення постійних і змінних витрат підприємства, він залишається незмінним.

 

28. Дивідендна політика підприємства.

 

Дивідендна політика істотним чином впливає на становище підприємства на ринку капіталу і пов'язана  з розподілом прибутку в акціонерних  товариствах. Дивіденди являють  собою платежі з прибутків  компанії її власникам, здійснювані  або у формі готівкових коштів, або у формі акцій. Спрощену схему  розподілу дивідендів за звітний  період можна подати так: частина  прибутку виплачується у формі дивідендів, решта реінвестується в активи підприємства. Реінвестована частина прибутку є внутрішнім джерелом фінансування діяльності підприємства.

Існує декілька видів дивідендів. Основні форми дивідендів, виплачувані  у вигляді готівки, такі:

1. Регулярні дивіденди  у формі готівки.

2. Додаткові дивіденди.

3. Спеціальні дивіденди.

4. Ліквідаційні дивіденди.

Найпоширеніший вид дивідендів - дивіденди, виплачувані у формі  готівки. За кордоном, як правило, ці дивіденди  виплачуються чотири рази в рік. Тобто  менеджмент не вбачає нічого незвичайного у виплаті дивідендів і не уявляє причин, через які така політика може бути змінена.

В окремих випадках компанії мають право сплачувати регулярні  дивіденди у формі готівки  і додаткові дивіденди у формі  готівки. Назва ".додаткові дивіденди" свідчить про можливу разову подію, що надалі може не повторитися. Спеціальний дивіденд свідчить про незвичайну і разову подію, що може не повторитися в майбутньому. Ліквідаційний дивіденд указує на те, що якась частина підприємства була ліквідована, тобто продана.

Рішення щодо виплати дивідендів цілком залежить від ради директорів компанії. Коли виплата дивідендів оголошена, то вони стають боргом компанії і анулювати їх буде нелегко. Виплата  дивідендів акціонерам здійснюється в  обумовлений день.