Розробка політики фінансування за умов нарощування економічного потенціалу

 

З М І С  Т

 

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	3
1. Визначення  темпів стійкого економічного  зростання підприємства . . . .	5
2. Прогнозування  фінансових потреб підприємства при нарощуванні його економічного потенціалу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	8
3. Аналіз беззбитковості  та ризику в діяльності підприємства. . . . . . . . . . . .	16
3.1. Визначення  критичного обсягу продажу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	16
3.2. Оцінка запасу  фінансової міцності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	19
3.3. Оцінка ризику  та доцільності зміни структури  капіталу . . . . . . . . . . . . .	22
3.4. Розрахунок  операційного і фінансового циклу  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	27
4. Визначення  та обґрунтування додаткових  джерел фінансування для розширення  діяльності підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	31
5. Оцінка ефективності  політики фінансування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	36
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	39
Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	41
Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	42

 

 

Вступ

 

У сучасному  економічному житті значно зростає значення ефективного управління фінансами підприємств, що, у свою чергу обумовлює необхідність упровадження фінансового менеджменту в діяльність суб’єктів господарювання.

Щоб вийти із кризової ситуації, в якій опинилися  сьогодні підприємства України, подібні нові, якісні підходи до їхнього виробничого потенціалу й управління фінансами підприємств. Раціональне розв’язання проблеми залежить насамперед від прийняття обґрунтованих фінансових рішень, оскільки саме фінансовий менеджмент передбачає формування, розподіл і раціональне використання фінансових ресурсів.

Фінансовий менеджмент - це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарського суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів. Загальну схему дії фінансового менеджменту можна представити в вигляді декількох етапів:

1) фінансове  завдання, тобто визначення цілей  використання капіталу;

2) вибір методів,  важелів і прийомів використання  фінансових ресурсів і капіталу;

3) прийняття  рішення, складання програми заходів і фінансового плану;

4) організація  виконання рішення;

5) контроль за  виконанням рішення;

6) аналіз та  оцінка результатів.

Основною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах, збільшення ринкової вартості підприємства (протиріччя з максимізацією прибутку).

Основними завданнями фінансового менеджменту є :

а) формування достатнього  обсягу фінансових ресурсів;

б) найефективніше їх використання;

в) вдосконалення управління грошовими потоками;

г) максимізація прибутку при мінімізації фінансового  ризику;

д) забезпечення беззбиткової діяльності підприємства. 

В процесі реалізації своєї головної цілі фінансового менеджменту направлений на вирішення наступних задач:

1) формування  достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства в майбутньому періоді (визначення потреби, оптимальної структури власних і залучених фінансових ресурсів);

2) забезпечення  найбільш ефективного використання сформованих фінансових ресурсів в розрізі основних напрямків діяльності п-ва ( пропорції з врахуванням виробничого, соціального розвитку розвитку, доходів на інвестований капітал власників, стратегічних цілей);

3) оптимізація  грошового обороту (синхронізація об’ємів поступлення і витрачання фінансових ресурсів, підтримка певного рівня ліквідності);

4) максимізація  прибутку при мінімізації фінансового  ризику (прагнення до максимізації  не балансового, а чистого прибутку  через ефективну податкову, амортизаційну і дивідендну політику з мінімально допустимим ризиком);

5) мінімальний  рівень ризику при очікуваному  рівні прибутку (через диверсифікацію  операційної і фінансової діяльності, через ефективні форми страхування);

6) забезпечення  постійної фінансової рівноваги, беззбиткової діяльності (через високу фінансову стійкість, платоспроможність, оптимальну структуру капіталу, активів, ефективність формування і використання фінансових ресурсів). 

Метою виконання  курсової роботи є закріплення і  поглиблення знань з курсу фінансовий менеджмент, розвиток вмінь і навичок управління фінансами підприємства, придбання досвіду взаємопогодження рішень виробничого, інвестиційного і фінансового характеру.

Об'єктом курсової роботи є ПАТ «Iчнянський молочно-консервний комбiнат». Аналіз проводиться на основі фінансової звітності.

 

 

1. Визначення  темпів стійкого економічного  зростання підприємства

 

Стратегія фінансової політики підприємства є ключовим моментом в оцінці припустимих, бажаних чи прогнозованих темпів нарощування  його економічного потенціалу.

Будь-яке підприємство, що стійко функціонує протягом визначеного  періоду, має цілком сформовані значення фінансово-економічних показників, а також тенденції їхньої зміни. Якщо орієнтуватися на їх поточні  значення, тобто не змінювати сформовану структуру активів, джерел засобів, використання прибутку, тоді темп приросту обсягів виробництва є визначеним (з певним ступенем точності) і може бути розрахований за формулою:

q = r*p*RO*FD / (1 – r*p*RO*FD),

де q — темп приросту економічного потенціалу (бажаний чи  прогнозований);

r — коефіцієнт реінвестування прибутку: r =РR/РN;

РR – прибуток, що реінвестований в звітному періоді;

РN – чистий прибуток звітного періоду;

р — коефіцієнт рентабельності продукції: р=РN/S;

S – обсяг реалізованої продукції;

RО — ресурсовіддача: RО=S/А;

А – майно підприємства (актив балансу);

FD — коефіцієнт фінансової залежності: FD=А/Е;

Е – власний капітал підприємства;

L – залучений капітал підприємства.

Модель є  жорстко детермінованою факторною  моделлю, що встановлює залежність між темпом приросту економічного потенціалу підприємства, що виражається в нарощуванні обсягів виробництва та основними факторами, що його визначають. Ці фактори дають узагальнену і комплексну характеристику різних сторін фінансово-господарської діяльності підприємства:

• виробничої (ресурсовіддача);
• фінансової (структура джерел засобів);
• взаємин власників і управлінського персоналу (дивідендна політика);
• положення підприємства на ринку (рентабельність продукції).

Згідно форми  №2 чистий прибуток становить 9291 тис. грн. у звітному році, а згідно форми №1 - власний капітал зріс у звітному періоді в порівнянні з попереднім також на 9291 тис. грн., тобто весь прибуток реінвестується у виробництво і в даному випадку коефіцієнт реінвестування прибутку (r) дорівнює 1.

Коефіцієнт  рентабельності продукції становить:

р= (5,92%)

Продукція є  низькорентабельною, адже на 1 грн. виручки  від реалізації припадає лише 6 коп. прибутку. Це зумовлено високою собівартістю продукції, а відповідно ціна  на товар в основному складається з собівартості.

Ресурсовіддача розраховується за формулою:

(грн.)

На 1 грн. вкладених  ресурсів підприємство отримує 1,14 грн. доходу. Дане значення ресурсовіддачі є позитивним, адже підприємство раціонально використовує свої активи.

Коефіцієнт  фінансової залежності :

Таке значення даного показника свідчить про те, що обсяг власного капіталу підприємства менший від його майна в 2,03 разів, тобто 49,34 % ресурсів є власними, а решта – банківські кредити та позики. Дане підприємство працює як за рахунок власного так і за рахунок залученого капіталу.

Таким чином  темп приросту економічного потенціалу становить:

 (15,78%) 

Значення даного показника є цілком прийнятним для даного підприємства.

Якщо ж власники і керівництво  підприємства мають намір нарощувати економічний потенціал більш  високими темпами, вони можуть зробити  це за рахунок одного чи декількох  факторів:

• підвищення оборотності активів підприємства (зростання ресурсовіддачі, зокрема, за рахунок інтенсифікації виробничої діяльності);
• збільшення рентабельності продукції за рахунок відносного скорочення витрат виробництва та обігу.

 

 

2. Прогнозування  фінансових потреб підприємства  при нарощуванні його економічного потенціалу

 

Важливим моментом в управління фінансами підприємства є побудова прогнозної фінансової звітності.

Найбільш загальним  показником розміру підприємства є  обсяг реалізованої продукції (S). Збільшення обсягів реалізації може свідчити про нарощення виробничої діяльності підприємства. За умов ефективного використання активів і пасивів підприємства, що відповідає оптимальному їх розміру і структурі, для розширення обсягів виробництва і реалізації продукції необхідно збільшувати активи підприємства.

Якщо активи оптимальні, то можна припустити, що всі вони будуть змінюватися пропорційно  зміні S. Якщо пасиви оптимальні, то пропорційно  зміні S будуть змінюватися поточні  пасиви підприємства.

Наскільки ефективна  операційна, інвестиційна і фінансова діяльність можна оцінити на основі аналізу фінансово-господарської діяльності  підприємства і його фінансової звітності.

Результати  аналізу є основою для прогнозування  фінансової звітності.

Прогнозування починається з форми № 2. Необхідно  визначити чистий прибуток (збиток) з урахуванням:

1. заходів щодо зниження собівартості продукції (закупка більш дешевої сировини, удосконалення технології, зменшення простоїв, підвищення продуктивності праці та ін. (стр.040 форми №2);
2. динаміки змінних і постійних витрат – постійні, умовно-постійні витрати змінюються непропорційно темпам зростання виручки від реалізації (стр.040,070,090 форми №2);
3. маркетингових заходів – витрати на рекламу, збут тощо (стр.080 форми №2);
4. змін в системі оподаткування (стр.180 форми №2);
5. заходів щодо зниження інших операційних та фінансових витрат;
6. заходів щодо збільшення доходів від інвестиційної, фінансової діяльності та ін.

Далі визначається прибуток, що реінвестується у виробництво  – RN (з урахуванням змін в дивідендній політиці).

Прогнозування балансу починається з прогнозу активів. Як наводилося вище, пропорційно  зміні S = q_пр будуть змінюватися ті активи, які оптимальні (ефективно використовуються). Активи, яких більше, чи менше в балансі за оптимальне значення слід змінювати таким чином, щоб досягти їх більш ефективного використання, тобто покращити фінансовий стан підприємства. Для цього слід враховувати:

1. рівень завантаження основних засобів (порівняти фактичну і потенційну потужність підприємства);
2. оптимальний рівень запасів (порівняти фактичний і нормативний обсяг виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, готової продукції);
3. заходи щодо підвищення оборотності виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів;
4. заходи щодо прискорення розрахунків з дебіторами;
5. заходи щодо управління грошовими коштами підприємства (досягнення оптимального обсягу грошових коштів);
6. заходи щодо підвищення оборотності активів;
7. заходи щодо покрашення структури активів та ін.

Після цього  визначається сума всіх активів.