Отчет по практике в государственном предприятии «Опытное хозяйство «Кутузивка»

При відкритті рахунка  для формування статутного фонду  господарського товариства подаються:

• рішення засновників про визначення особи, якій надається право дозвільного підпису при проведенні грошових операцій по даному рахунку, яке оформлюється у вигляді довіреності, завіреної нотаріально (якщо хоч один із засновників є фізичною особою):
• копія установчого договору, завірена нотаріально (якщо засновником є фізична особа);
• заява на відкриття рахунка, підписана уповноваженою засновниками особою;
• карточка із зразком підпису особи, якій засновники надають право дозвільного підпису, завірена уповноваженим працівником банку.

Кошти на цей рахунок перераховуються  засновниками, учасниками для формування статутного фонду господарського товариства до його реєстрації як юридичної особи. Даний рахунок починає функціонувати  як поточний тільки після одержання  банком документів про реєстрацію господарського товариства у встановленому порядку.

Підприємства заключають з банками договір про платне розрахунково-касове обслуговування. В свою чергу банк забезпечує схоронність  коштів, за можливість їх використання нараховує підприємству відсотки.

Поточні та інші рахунки  закриваються в установах банків на підставі: заяви власника рахунка; рішення органу, на який законом  покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства; відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію підприємства або  визнання його банкрутом; на інших підставах, передбачених чинним законодавством України  або договором між установою  банку і власником рахунка. Також  банк сам вправі закрити поточний рахунок підприємства, якщо воно не здійснювало операції за ним протягом 30-ти днів, за ним не значиться залишок коштів і якщо умовами договору між банком і клієнтом не передбачений інший порядок закриття рахунка.

В день закриття рахунка  банк зобов'язаний видати клієнту довідку  про закриття рахунка.

Підприємство ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» має два відкриті поточні рахунки в ХОД АТ «Райффайзен банк Аваль» та  рахунок в Морському транспортному банку. Підприємство має відкриті рахунки тільки в національній валюті.

Надходження і витрачання (списання) грошей на поточному рахунку  в національній валюті оформляється відповідними первинними документами.

На підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» готівка з поточного рахунка видається банком на підставі чеків (Додаток), які є розпорядженням підприємства банку видати вказану суму готівки з його поточного рахунку. Для одержання в банку чекової книжки керівництво підприємства ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» оформило відповідну заяву. Чеки заповнюються від руки чорнилом або кульковою ручкою. В них вказують: суму, дату видачі чека, назву одержувача, призначення коштів (на оплату праці, на виплату допомоги, господарські витрати тощо). Чеки підписують посадові особи, яким надано право першого і другого підпису, і скріплюють відбитком печатки. Реквізити чека переносяться в корінець, який залишається в чековій книжці. Корінець чека є виправдним документом для записів касових операцій в облікових регістрах. Після прийняття чека банк повертає контрольну марку, по якій в назначений час отримують готівку.

Здача готівки з каси на рахунки в банку провадиться за заявою на переказ готівки.

При здійсненні розрахункових  операцій використовуються платіжні інструменти  у формі:

• меморіального ордера;
• платіжного доручення;
• платіжної вимоги-доручення;
• платіжної вимоги;
• розрахункового чека;
• акредитива.

Підприємства (клієнти банків) самостійно обирають передбачені платіжні інструменти (за винятком меморіального  ордера) і зазначають їх під час  укладення договорів.

Розрахункові документи  повинні відповідати вимогам  встановлених стандартів і обов'язково містити такі реквізити:

• назву документа;
• дату і номер документа;
• назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку;
• назву та код банку платника;
• назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку;
• назву та код банку одержувача;
• суму цифрами і прописом;
• призначення платежу: назву товару (робіт, послуг), посилання на документ, що є підставою для здійснення операції (договір, рахунок, товарно-транспортна накладна), з вказівкою його номеру і дати;
• підрозділи бюджетної класифікації і строк платежу при перерахуванні коштів до бюджету;
• відбиток печатки і підписи платника або одержувача коштів (якщо вони передбачені формою документа).

Перший примірник розрахункового документа має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки  передбачена) та підписи відповідальних осіб.

Банки повертають без виконання  розрахункові документи, якщо у розрахунковому документі не заповнено хоча б  один із реквізитів, відсутні супровідні документи, надання яких разом з  розрахунковим документом передбачено  нормативними актами.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується  в кількості примірників, потрібних  для всіх учасників безготівкових  розрахунків (але не менше ніж  два), з використанням електронно-обчислювальних та друкарських машин, за один раз  із використанням копіювального  або самокопіювального паперу.

На підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» для проведення розрахункових операцій найчастіше використовується платіжне доручення (Додаток). Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача. Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і  нетоварними платежами:

• за фактично відвантажену / продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);
• у порядку попередньої оплати – якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством або обумовлено в договрі;
• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;
• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата та ін.), на їх рахунки, що відкриті в банках;
• для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів;
• в інших випадках.

У договорі про розрахунково-касове обслуговування банк і платник можуть передбачити можливість подання  платником платіжного доручення  в довільній формі, яка передбачається цим договором. Платіжні доручення  в довільній формі застосовуються при розрахунках у разі: періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачам  коштів; перерахування підприємством  заробітної плати, інших виплат на особисті рахунки одержувачів; інших випадків.

Якщо фізична особа  не має рахунку в банку або  розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через  підприємство поштового зв'язку. Через  підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:

• на ім'я окремих фізичних осіб – коштів, що належать їм особисто (аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження тощо);
• підприємствам – коштів на виплату заробітної плати, для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської  продукції тощо в тих населених пунктах, у яких немає банків.

Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає  до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунку якого  сплачуватимуться перекази їх одержувачам, та номери списків одержувачів коштів.

Платіжні вимоги-доручення  можуть застосовуватися в розрахунках  усіма учасниками безготівкових  розрахунків. Платіжна вимога-доручення  – розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги одержувача безпосередньо  до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої – доручення  платника обслуговуючому банку про  списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача. Верхня частина  вимоги-доручення оформляється одержувачем  коштів і передається безпосередньо  платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через  банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення  платник заповнює її нижню частину  і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині  вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач  і яка зазначена у верхній  частині вимоги-доручення.

Банк платника приймає  вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

Розрахунки платіжними вимогами провадяться у разі здійснення примусового  списання (стягнення) коштів з рахунків платників, відкритих у банках. Примусове  списання (стягнення) коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України,  визнаних претензій, а також на вимогу НБУ.

Розпорядження про примусове  списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги не менше ніж у трьох примірниках. Банки виконують платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з усіх рахунків підприємств (у тому числі поточних, депозитних, відкритих за рахунок цього підприємства для здійснення розрахунків за акредитивами).

Розрахунковий чек (Додаток) – розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Банк-емітент – банк, що видав (чекову книжку) розрахунковий чек.

Розрахункові чеки використовуютьсяна підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» у безготівкових розрахунках підприємств з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги). Розрахункові чеки застосовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Вони брошуруються у чекові книжки по 10, 20,25 аркушів. Чекові книжки є бланками суворого обліку.

Розрахунковий чек із чекової  книжки пред'являється до оплати в  банк чекодержателя протягом 10 календарних  днів. Забороняється передавання  чекової книжки її власником будь-якій іншій особі, а також підписання незаповнених бланків розрахункового чека і проставлення  на них відбитка печатки юридичними особами.

Приймаючи розрахунковий  чек до оплати за товари (роботи, послуги), чекодержатель перевіряє: правильність заповнення; відсутність виправлень; відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку; строк  дії; достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека; наявність на ньому відбитка печатки банку. Після цього чекодержатель  установлює особу пред'явника розрахункового чека за документом, що її посвідчує. Чекодержатель  відриває (відрізає) розрахунковий  чек від корінця, ставить на звороті чека та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Розрахунковий чек, оформлений з порушенням вимог, до оплати не приймається.

Чекодержатель здає в банк розрахункові чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків –  якщо рахунки чекодавця і чекодержателя  відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках – якщо рахунки чекодавця  і чекодержателя відкриті в різних банках. Зробивши перевірку, банк-емітент  на підставі першого примірника реєстру  чеків списує кошти з рахунку  чекодавця та перераховує їх на рахунок  чекодержателя.

Невикористані розрахункові чеки після закінчення строку дії  чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта  банк може продовжити строк дії чекової  книжки або клієнт може поповнити  її ліміт у разі його використання.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром  (особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив) і заявником акредитива.

Банк-емітент (банк, що відкрив  акредитив) може відкривати такі види акредитивів:

• покритий – акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі;
• непокритий – акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

         Акредитив може бути відкличним  або безвідкличним. Це зазначається  на кожному акредитиві. У разі  відсутності такої позначки акредитив  вважається безвідкличним.